Рішення

від 28.02.2024 по справі 219/7481/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/307/2024

ЄУН 219/7481/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Зінченко С. О., представника позивача Ритова О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Часовоярської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В :

21.07.2021 року адвокат Ритов Олександр Миколайович, який діє на підставі ордеру серії ДН № 143721 від 18.07.2021 року, звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Часовоярської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову вказує, що 30 травня 2018 року ОСОБА_2 придбав у громадянки ОСОБА_4 , квартиру номер АДРЕСА_1 . Даний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області і зареєстрований в реєстрі за № 829. Інформація про вищевказану угоду була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 729585514103. Номер запису на право власності: 36375359. Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначений вище об`єкт нерухомого майна - 30.05.2018 року зареєстровано на ім`я позивача на праві приватної власності. Позивач є одноосібним власником даної квартири. З 18 грудня 2018 року у квартирі позивача у якості члена сім`ї була зареєстрована дружина позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка деякий час проживала разом з позивачем. 27.07.2020 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний рішенням Артемівського міськрайонного суду. З 25 грудня 2019 року по теперішній час колишня дружина позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вищевказаній квартирі проживає без поважних причин, оскільки виїхала до рф, де має намір отримати громадянство та постійно проживати. Куди саме, позивачу не відомо. Останній раз він її бачив 25 грудня 2019 року. Ніякої участі у витратах по оплаті комунальних послуг та утриманню житла відповідач не приймає. Крім того, факт реєстрації відповідача у даній квартирі перешкоджає оформити позивачу житлову субсидію, що у свою чергу негативно може вплинути на його майновий стан, тобто у даному випадку йдеться про порушення прав позивача як власника. Оскільки відповідач не проживає у спірній квартирі більше одного року без поважної причини і між сторонами не було ніякої домовленості щодо збереження за ним права користування житлом, вважає, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 02.08.2021 року відкрив провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, та призначив судове засідання для розгляду справи по суті. Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 18.02.2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гостренко С. Д. про зупинення провадження по справі задовольнив. Зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Часовоярської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 219/14463/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом вселення в житлове приміщення.

Згідно з Розпорядженням Голови Верховного Суду від 21.10.2022 № 61 територіальну підсудність справ, які підсудні Артемівському міськрайонному суду Донецької області, змінено на Дружківський міський суд Донецької області.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.03.2023 року вказана цивільна справа розподілена судді Шевченко Л. В.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 27.11.2023 року поновив провадження і вказаній цивільній справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

02.01.2024 року на ухвалу суду надійшла довідка Міністерство соціальної політики України, відповідно до якої станом на 26.12.2023 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна інформація про ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 04.04.2022 року.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 15.12.2023 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 29.01.2024 року від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує. Також відповідачка не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Представник Служби у справах дітей Часовоярської міської ради Кузьмін Ю. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі Висновок орган опіки не надав, оскільки не ставиться питання про втрату користування житлом дитини.

Представник відповідача адвокат Ритов О.М. просив проводити судові засідання без його участі (арк.с.62).

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Літвіновою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 829. Відповідно до вказаного договору продавцем, ОСОБА_4 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Малій Л. В., приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу, 11.05.2018 року за реєстровим № 428, позивачу у справі ОСОБА_2 продано квартиру номер АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з 2 (двох) кімнат житловою площею 26,80 кв. м, загальною площею 43,30 кв. м (арк. с. 11).

Вказану квартиру зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125687850, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 729585514103, номер запису про право власності: 26375359 (арк. с. 12).

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виданим КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 30.05.2018 року квартира посімейного, спільного заселення розташована на 3 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 26,80 кв. м, у тому числі 1-а кімната 11,8 кв. м, 2-а кімната 15,0 кв. м, кухні площею 7,30 кв. м, вбиральні площею 1 кв. м, ванної кімнати площею 2,0 кв. м, коридору площею 5,10 кв. м, вбудованої шафи площею 0,40 кв. м. Квартира обладнана балконом (терасою) 0,70 кв. м. Загальна площа квартири 43,30 кв. м (арк. с. 10).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 02-57/786 від 02.06.2020 року, виданої відділом з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 19.05.2017 року (арк. с. 5).

Довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 02-57/1425 від 18.12.2018 року, виданої відділом з реєстрації місця проживання фізичних осіб Часовоярської міської ради, встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 18.12.2018 року (арк. с. 7).

Згідно з актом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Герман» від 19.07.2021 року ОСОБА_3 зареєстрована, але не проживає у кв. АДРЕСА_1 з 25.12.2019 року (арк. с. 8).

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 1700 від 16.07.2021 року, виданої начальником/спеціалістом відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб та військового обліку ОСОБА_6 , ОСОБА_2 дійсно зареєстрований в АДРЕСА_3 . Склад родини: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (арк. с. 9).

21.09.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб, про що 21.09.2018 року складено відповідний актовий запис № 38. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради Бахмутського району Донецької області 21.09.2018 року (арк. с. 13).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.07.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 21.09.2018 року Виконавчим комітетом Часовоярської міської ради Бахмутського району Донецької області, актовий запис № 38 (арк. с. 14-15).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (стаття 9 ЖК України).

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

За приписами статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Приписами статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.

У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У частині першій статті 402 ЦК України зазначено, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється у разі, зокрема припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц).

У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц, а також постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Довідкою Міністерства соціальної політики від 29.12.2023 № 21443/0/2-23/3 спростовується доводи позивача про те, що відповідачка проживає у рф та має намір отримати громадянство, оскільки остання з початку воєнного стану в Україні зареєстрована у Полтавській області та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 - з 04.04.2022 року.

Рішенням Дружківського міського суду від 09.10.2023 у справа № 219/14463/21 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом вселення в житлове приміщення відмовлено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співмірним із переслідуваною законною метою.

Суд вважає, що даний позов не відповідає нагальній необхідності та не є співмірним із переслідуваною законною метою позивача, зокрема із урахуванням того, що позивачем не доведено факту перетину кордону України позивачкою та отримання нею громадянства іншої держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 367 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Часовоярської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписано 01.03.2024.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 ;

третя особа: Служба у справах дітей Часовоярської міської ради, код ЄДРПОУ 44093403, адреса місцезнаходження: вул. Цілинників, буд. 1, м. Часів Яр, Бахмутський р-н, Донецька обл.

Cуддя Л. В. Шевченко