Постанова

від 29.02.2024 по справі 285/6394/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/6394/23 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В.Б.

Категорія 8 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/6394/23 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх примусового відчуження

за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Мозгового В.Б. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року керівник Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду із названим позовом, в якому просив: припинити право власності останнього на земельні ділянки з кадастровим номером 1824080200:05:003:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460671818240) площею 0,2538 га та кадастровим номером 1824080200:05:004:0109 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460691718240), площею 0,1134 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться в с. Тальки, Брониківської територіальної громади, Звягельського району Житомирської області, шляхом їх примусового відчуження у власність держави в особіГоловного управління Дежгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучи громадянином російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 24.09.2014 набув право власності на вищезазначені земельні ділянки. Цього ж дня він зареєстрував ці земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач, керуючись ст.145 Земельного кодексу України просив задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач є іноземцем та не відчужив протягом року земельні ділянки, які він успадкував та які відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:05:003:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460671818240), площею 0,2538 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Тальки, Брониківської територіальної громади, Звягельського району Житомирської області, шляхом її конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах з поверненнямвласнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:05:004:0109 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460691718240), площею 0,1134 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Тальки, Брониківської територіальної громади, Звягельського району Житомирської області, шляхом її конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах з поверненнямвласнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Вирішено питання відшкодування судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши у його резолютивній частині:

- Припинити право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф серія та номер НОМЕР_2 , виданий 19.02.2003 УВС міста Енгельса та Енгельського району Саратовської області, рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:05:003:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460671818240), площею 0,2538 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с.Тальки, Новоград- Волинського району, Житомирської області (на даний час - Брониківська територіальна громада, Звягельського району, Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

- Припинити право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина "рф серія та номер НОМЕР_2 , виданий 19.02.2003 УВС міста Енгельса та Енгельського району Саратовської області, рф) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:05:004:0109 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460691718240), площею 0,1134 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с.Тальки, Новоград-Волинського району, Житомирської області (на даний час - Брониківська територіальна громада, Звягельського району, Житомирської області), шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції щодо необхідності припинення права приватної власності на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації прокурором не оскаржується. Однак, суд першої інстанції не зазначив, на чию користь ухвалене рішення про припинення права власності на земельні ділянки. До того ж, здійснив вихід за межі позовних вимог, зазначивши, що земельні ділянки підлягають продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем. Наголошує, що без визначення конкретної особи, на чию користь необхідно конфіскувати земельні ділянки, виконання рішення суду буде неможливим. Стверджує, що конфіскація у власність держави спірної земельної ділянки, яка незаконно використовується іноземним громадянином є ефективним, належним та законним порядком захисту порушених прав держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави. Зазначений спосіб чітко визначений ч. 4 ст. 145 ЗК України. Судом першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначено уповноваженого органу державної влади, на користь якого необхідно конфіскувати спірну земельну ділянку, хоча суд дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру у Житомирської області у спірних правовідносинах є належним позивачем, якому належить право вимоги.

Зазначає, що іншого порядку припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності, окрім пред`явлення органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель позову про конфіскацію цієї земельної ділянки законодавцем не встановлено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції прокурор Тарасюк В.С. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу відповідно до положень ЦПК України вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 1824080200:05:003:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460671818240) площею 0,2538 га та кадастровим номером 1824080200:05:004:0109 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 460691718240), площею 0,1134 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться в с. Тальки, Брониківської територіальної громади, Звягельського району Житомирської області, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.09.2014 (а.с.16,17).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2023 за № 329759546 та №329759214 вбачається, що датою державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначені вище земельні ділянки є 24.09.2014.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації (а.с.25-31).

Звертаючись із позовом, прокурор вказав, що ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству, не відчужив земельні ділянки протягом року з часу набуття права власності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на спірні земельні ділянки вони не відчужені, право власності на них слід припинити примусово шляхом їх конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем.

Переглядаючи справу в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить із такого.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч. ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України - в редакції Закону № 552-IX від 31.03.2020, чинній на час звернення з позовом до суду).

В силу ч. 4 ст. 145 ЗК України (в редакції Закону№ 552-IXвід 31.03.2020,чинній на час звернення з позовом до суду) конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіксаціїї, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 164 від 24.02.2023) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно п. 8 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Житомирської області.

Проте, вирішуючи спір суд першої інстанції всупереч наведеним вище нормам, не вказав, на чию користь відбувається примусова конфіскація земельних ділянок.

Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обгрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, шляхом доповнення другого та третього абзаців резолютивної частини рішення після слів «шляхом її конфіскації» словосполученнями «у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області».

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як уже зазначено, відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Отже, законом чітко передбачено механізм конфіскації земельних ділянок, який підлягає реалізації відповідним державним органом, а тому зобов`язувати суд покладати на цей орган здійснення певних дій в майбутньому і відносно яких немає спору, є зайвим і у цій справі є виходом за межі позовних вимог.

А тому в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення суду необхідно виключити словосполучення «та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем», змінивши рішення суду і в цій частині.

В решті рішення суду залишається без змін.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, проте припустився помилки у викладі резолютивної частини рішення суду, а тому в силу вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга задоволена повністю, то з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4026 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року змінити, доповнити абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду після слів «шляхом її конфіскації» словосполученнями «у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області» та виключити у цих абзацах словосполучення «та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем».

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.03.2024.

Головуючий Судді