Рішення

від 28.04.2023 по справі 203/1771/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1771/21

Провадження № 2/0203/69/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.04.2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сядро Г.Г.,

за участі:

представника позивача Єпрем`ян Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» в особі ліквідатора: арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича, про визнання договору припиненим в частині умов,

встановив:

12.05.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Єпрем`ян Л.В.) з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» (далі ТОВ «К ЕНД ФД») в особі ліквідатора: арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича, про визнання договору припиненим в частині умов, в якому позивач просить суд:

- визнати договір №03/669 від 10.05.2006 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині паркувального місця №41, розташованого на 1 поверсі, блоку А, будинку АДРЕСА_1 припиненим з 31.07.2012 року.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що їй на прав власності належить паркувальне місце №41, розташоване на 1 поверсі, блоку А, будинку АДРЕСА_1 . Наприкінці 2020 року із позивачем зв`язалась відповідач, яка з того часу почала заявляти, що згідно із договором №03/669 від 10.05.2006 року паркувальне місце №41 належить їй, а тому позивач не має прав на дане паркувальне місце. У зв`язку із цим, відповідач погрожувала звернутися до суду із вимогою про скасування державної реєстрації права власності позивача на паркувальне місце №41. Тобто фактично відповідач не погоджується та не визнає право власності позивача, спираючись на наявний у неї договір №03/669 від 10.05.2006 року.

Позивач вважає за необхідне захистити своє право власності від посягань відповідача шляхом визнання договору припиненим в частині умов щодо паркувального місця №41. Так, позивачем у червні 2015 року були виконані у повному обсязі умови п. 2.3 договору №03/1268 від 11.06.2015 року. На підставі вказаних обставин пункт 1.1. за договором відповідача №03/669 від 10.05.2006 року в частині паркувального місця №41 в блоці А паркінгу по АДРЕСА_1 , припинив свою дію з підстав того, що в даній частині договір втратив силу. При цьому за твердженнями позивача, у період з 31.07.2012 року по 11.06.2015 року пайовиком у будівництві паркінгу, зокрема паркувального місця №41, був ОСОБА_3 , а з 11.06.2015 року стала позивач. Тому, з огляду на вказану обставину, п. 1.1. за договором відповідача №03/669 від 10.05.2006 року в частині паркувального місця №41 є припиненим, на думку позивача, з 31.07.2012 року.

Тому позивач, посилаючись на те, що відповідач маніпулює тією частиною договору, яка містить відомості про паркувальне місце №41, звернулась до суду із позовом про визнання договору припиненим в частині умов.

Відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву.

Третя особа подала до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що товариство не виключає того, що між товариством та ОСОБА_2 укладався договір №03/669 від 10.05.2006 року, зокрема, відносно частки участі у будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_1 , паркувальне місце АДРЕСА_2 , розміщеного на 1 поверсі блока А. При цьому товариство не виключає, що ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою заявою передала та погодилась із переоформленням частки участі у будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_1 , пакувальне місце АДРЕСА_2 , розміщеного на 1 поверсі блока А на громадянина ОСОБА_3 . Водночас товариство не виключає того, що між ним та ОСОБА_1 укладався договір №03/1268 від 11.06.2015 року про участь у будівництві підземного паркінгу. Особливо представник товариства звернув увагу на п. 2.5 договору №03/1268 від 11.06.2015 року, та зазначив, що обставини щодо передачі частки участі у будівництві підземного паркінгу та подальший його продаж на користь позивача цілком могли мати місце. При цьому третя особа зазначила, що товариство не заперечує проти позову позивача та просить суд вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, підстави звернення до суду із позовом пояснив суду таким чином, як про це вказано вище.

Також представник позивача зазначив, що умови договору повністю виконані позивачем, тому в частині умов договір втратив чинність, а відповідач не визнає право власності позивача на паркувальне місце №41, подавала до суду позов про скасування запису про право власності позивача на паркувальне місце №41, справа №203/877/21. Крім того, відповідач підписувала нотаріально посвідчену заяву від 31.07.2012 року про передачу своєму чоловікові ОСОБА_3 частки участі у будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_1 , паркувальне місце АДРЕСА_2 , розміщене на 1 поверсі блока А, згідно з укладеним договором №03/669 від 10.05.2006 року. Як пояснив представник позивача, у період з 31.07.2012 року по 11.06.2015 року пайовиком у будівництві паркінгу, зокрема паркувального місця №41, був ОСОБА_3 чоловік відповідача, а з 11.06.2015 року стала позивач.

Між сторонами в усному порядку виник спір щодо визнання права власності на паркувальне місце за позивачем, а також до суду був поданий згаданий позов. Відповідач почала турбувати позивача тим, що вона вважає, що паркувальне місце №41 належить їй, а не позивачу. Водночас представник позивача наголосив на тому, що оскільки в договорі вказано декілька паркомісць, то позивач просить суд задовольнити позов лише щодо тієї частини договору, яка стосується одного паркомісця №41. При цьому у судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що позивач здійснила з ТОВ «К ЕНД ФД» повний розрахунок за договором від 11.06.2015 року 18.06.2015 року.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області інформацію про посвідчення приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. підпису ОСОБА_2 на заяві від 31.07.2012 року, що зареєстровано у реєстрі за №5160 та документи, що були подані для посвідчення підпису, а у разі наявності, надати належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 від 31.07.2012 року.

Засобами поштового зв`язку ухвала суду від 15.06.2021 року була направлена на адресу Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області та отримана представником останнього ОСОБА_4 06.08.2021 року, проте не виконана, причини її невиконання або неможливості виконання суду не повідомлені.

Ухвалою суду від 16.06.2022 року було повністю задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в цивільній справі №203/1771/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» в особі ліквідатора: арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича.

Ухвалою суду від 23.08.2022 року було задоволено повністю клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за невиконання ухвали суду про витребування доказів в цивільній справі та застосовано до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області захід процесуального примусу у виді штрафу, стягнуто з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області в дохід Державного бюджету України штраф за неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, на підставі пункту 3 частини 1 статті 148 ЦПК України, у розмірі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 744,30грн.

У чергове судове засідання 28.04.2023 року з`явився представник позивача.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судових засіданнях до суду не надсилали.

Відповідач та (або) її представник у судові засідання, призначені на 12.08.2021 року, 23.11.2021 року, 25.01.2022 року, 22.03.2022 року, 16.06.2022 року, 23.08.2022 року, 08.11.2022 року, 02.12.2022 року, 23.02.2023 року, 28.04.2023 року, не з`явились без поважних причин, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, будь-яких заяв щодо участі у судових засіданнях на адресу суду не надсилали. Також 11.11.2021 року з матеріалами справи був ознайомлений представник відповідача адвокат Воротилін Є.М., проте відзив на позовну заяву відповідач не надала. У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, з урахуванням позиції сторони позивача, на підставі положень ст. ст. 128, 223, 280-283 ЦПК України, розглянув справу за відсутності інших учасників справи в порядку заочного розгляду за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання від 28.04.2023 року.

Під час судового розгляду справи суд заслухав усні пояснення представника позивача по суті спору, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав заключну позицію представника позивача, та 28.04.2023 року у судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 10.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» (замовник) та ОСОБА_2 (пайовик) було укладено договір №03/669 (мова оригіналу російська мова), за умовами якого відповідно до цього договору пайовик приймає участь в пайовому будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_1 (далі об`єкт), а замовник зобов`язується здійснити його будівництво, за умови фінансової участі пайовика, та після здачі об`єкта в експлуатацію, передати пайовику його частку в даному об`єкті, що складається з паркувальних місць №№41, 43, 45, що розташовані на 1 поверсі блока А, а пайовик зобов`язується прийняти вказані паркувальні місця та оплатити повну вартість будівництва, відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Передача паркувальних місць здійснюється замовником пайовику після оплати повної вартості за договором та здачі підземного паркінгу в експлуатацію актом приймання-передачі. Право власності на паркувальне місце, вказане в п.1.1. договору, переходить до пайовика після підписання акта приймання-передачі місць (п.3.1. договору).

Відповідно до копії заяви від 31.07.2012 року з нотаріально посвідченим підписом ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №5160, бланк, серії ВРТ №483421, адресована компетентним органам та всім кого це стосується, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26.06.1998 року) не заперечує проти передачі та оформлення на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі долі в участі у будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_3 , розміщеного на 1 поверсі блока А, згідно з укладеним договором №03/669 від 10.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «К енд Фд» та ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 28.04.2023 року судом було оглянуто копію витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, за відомостями з якого у результаті перевірки спеціального бланку нотаріального документа, серії бланка ВРТ, номер бланка 483421, встановлено, що результат перевірки бланка: ВРТ 483421, код витрачання бланка: 8 заява, дата витрачання бланка: 31.07.2012 року, дата та час перевірки бланка: 25.01.2022 року 14:23:00, та встановлено, що відповідач складала та підписувала нотаріально посвідчену заяву про надання своєї згоди на передачу та оформлення на ім`я ОСОБА_3 , в тому числі частки участі у будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_3 , розміщеного на 1 поверсі блока А, згідно з укладеним договором №03/669 від 10.05.2006 року.

11.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» (замовник) та ОСОБА_1 (пайовик) було укладено договір №03/1268 (мова оригіналу російська мова), за умовами якого пайовик зобов`язується прийняти участь у пайовому будівництві підземного паркінгу по АДРЕСА_1 (об`єкт), а замовник зобов`язується здійснити його будівництво, за умови фінансової участі пайовика, і після здачі об`єкта в експлуатацію, передати пайовику його частку в даному об`єкті, що складається із паркувального місця №41, розташованого на 1 поверсі блока А, а пайовик зобов`язується прийняти вказане паркувальне місце та оплатити повну вартість будівництва, відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Сторони домовились, що кошти в сумі 57000 грн вносяться в момент підписання договору, після чого договір вступає в силу. Кошти, що залишились, в сумі 33000 грн вносяться пайовиком до 01.08.2015 року. Кінцевий розрахунок здійснюється пайовиком з останнім платежем. У разі невнесення у вказаний строк остаточної суми, договір втрачає чинність. Інші варіанти оплати підлягають узгодженню сторонами в обов`язковому порядку (п.2.3 договору).

Після підписання даного договору, договір №03/669 від 10.06.2006 року втрачає чинність по п.1.1. в частині паркувального місця №41 в блоці А паркінгу по АДРЕСА_1 , за умови виконання пункту 2.3 цього договору (п.2.5 договору).

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера, серії 12АААМ №№022488, 022498, виданих ТОВ «К ЕНД ФД», 11.06.2015 року та 18.06.2015 року від ОСОБА_1 була прийнята оплата у розмірі 57000,00 грн та 33000,00 грн, відповідно, за пайову участь у будівництві блоку А, відповідно до договору №03/1268 від 11.06.2015 року.

Повний розрахунок позивач ОСОБА_1 як пайовик за договором №03/1268 від 11.06.2015 року здійснила 18.06.2015 року.

На підтвердження факту державної реєстрації права власності на паркувальне місце №41, загальною площею (кв.м): 13,8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надала суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №228612342 від 19.10.2020 року та технічний паспорт на паркувальне місце №41, станом на 24.06.2015 року, замовник ОСОБА_1 .

Так, за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 13.10.2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер О.М. на підставі договору №03/1268 від 11.06.2015 року, видавник: ТОВ «К енд Фд», було зареєстровано право власності на паркувальне місце №41, загальною площею (кв.м): 13,8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, частка: 1/1, за позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Католікян М.О.) від 08.07.2021 року, справа №203/877/21, провадження №2/0203/658/2021, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації іпотеки, рішення про державну реєстрацію та державної реєстрації обтяження було повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018 року, справа №904/12451/16, було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 5 місяців, до 27.08.2018 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №921, дата видачі: 22.04.2013 року).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання договору припиненим в частині умов.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст.317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 року №1560-ХІІ (в чинній редакції), суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути, зокрема, громадяни і юридичні особи України.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України,правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Главою 50 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 599-609 ЦК України, підставами припинення зобов`язання є: припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи та припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи.

Так, відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, припинення зобов`язання можливе за умови його виконання, що проведене належним чином. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Відповідні правові висновки визначені Великою Палатою Верховного Суду, що викладені упостанові від 27 березня 2019 року, справа № 520/17304/15-ц,а також у постановах Верховного Суду, зокрема,від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц,від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19, які враховуються судом на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз викладеного вище вказує на те, що між позивачем та ТОВ «К ЕНД ФД», а також між ТОВ «К ЕНД ФД» та відповідачем були укладені договори пайової участі в будівництві. За своєю правовою природою договір пайової участі в будівництві, відповідно до положень ст. 628 ЦК України, є змішаним договором та містить елементи одного чи кількох цивільно-правових договорів, метою договору є будівництво об`єкта, а його сторони інвестують грошові кошти на визначених умовах у будівництво об`єкта. При цьому, відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони цього договору вільні у визначенні його умов, що породжує для його сторін відповідні правові наслідки.

Так, суд, вирішуючи справу по суті бере до уваги те, що сторони договору пайової участі у будівництві, зокрема, паркувального місця №41, узгодили його істотні умови, виконали всі умови договору у повному обсязі та для їх сторін настали визначені договорами правові наслідки, а зобов`язання за договором є припиненим внаслідок його виконання позивачем 18.06.2015 року. Водночас позивач не довела суду того факту, що вказане зобов`язання вважається припиненим з 31.07.2012 року, як вона просить суд. Тому суд вважає такі твердження сторони позивача безпідставними та помилковими, чого не заперечував і представник позивача під час судового засідання.

Також суд враховує те, що за усними поясненнями представника позивача, у період з 31.07.2012 року по 11.06.2015 року пайовиком у будівництві паркінгу, зокрема паркувального місця №41, був ОСОБА_3 чоловік відповідача, а з 11.06.2015 року позивач. У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що нотаріально посвідченою заявою від 31.07.2012 року відповідач надала згоду на передачу частки участі у будівництві паркувального місця №41 за договором від 10.05.2006 року №03/669 ОСОБА_3 .

Отже, договір №03/669 від 10.05.2006 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» та ОСОБА_2 , з урахуванням виконання позивачем умов договору №03/1268 від 11.06.2015 року, зокрема п.2.5 в частині повної оплати 18.06.2025 року, є припиненим в частині умов щодо паркувального місця №41, розташованого на 1 поверсі блоку А будинку АДРЕСА_1 , з 18.06.2015 року, відповідно до умов договору №03/1268 від 11.06.2015 року (пункти 2.3, 2.5 розділу 2).

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими в частині вимог щодо припинення зобов`язання за договором, але не з 31.07.2012 року, а з 18.06.2015 року, та зворотного ані стороною позивача, ані стороною відповідача суду не доведено, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, з урахуванням викладеного вище, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід визнати договір №03/669 від 10.05.2006 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» та ОСОБА_2 , припиненим в частині умов щодо паркувального місця №41, розташованого на 1 поверсі блоку А будинку АДРЕСА_1 , з 18.06.2015 року, відповідно до умов договору №03/1268 від 11.06.2015 року (пункти 2.3, 2.5 розділу 2), а у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат суд відповідно до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» в особі ліквідатора: арбітражного керуючого Литвина Руслана Олександровича, про визнання договору припиненим в частині умов задовольнити частково.

Визнати договір №03/669 від 10.05.2006 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «К ЕНД ФД» та ОСОБА_2 , припиненим в частині умов щодо паркувального місця №41, розташованого на 1 поверсі блоку А будинку АДРЕСА_1 , з 18 червня 2015 року, відповідно до умов договору №03/1268 від 11.06.2015 року (пункти 2.3, 2.5 розділу 2).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 15.05.2023 року.

Суддя Ф.М. Ханієва