Ухвала

від 01.03.2024 по справі 642/2589/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

01.03.2024

Справа №642/2589/23,

Провадження 1кп/642/82/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.4 ст.186 КК України, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження у відношенні стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.4 ст.186 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 05.04.2023р. обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою у зв`язку з тим що він може переховуватися від суду з метою уникнення суворого покарання, незаконно впливати на свідків або вчинити нові злочини, оскільки він вчинив новий тяжкий корисливий злочин у короткий період часу після закінчення іспитового строку, не має джерел заробітку.

Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження дії запобіжного заходу. Вважали ризики не доведеними. ОСОБА_5 має сім`ю: дружину та малолітню дитину, а також постійне місце проживання. Він не переховувався від слідства, а тому можливо застосувати домашній арешт.

Суд враховує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 05.04.2023р., не сплинули та є реальними.

Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики щодо можливості переховування обвинуваченого, або вчинення ним нового злочину, та не подано доказів про хибність цих ризиків. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що ступінь ризиків переховування від суду або вчинення нового злочину, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.

Так, у разі визнання ОСОБА_5 винуватим за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; обвинувачений не працює, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, а тому, з метою уникнення покарання він може переховуватися від суду, або вчинити нові корисливі злочини.

Відповідно до положень ст. 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачених, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Вищевказані ризики переховування від суду або вчинення нових злочинів є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_5 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали закінчується 29 квітня 2024 року.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2024р.

Суддя ОСОБА_1