Ухвала

від 26.02.2024 по справі 204/16252/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/401/24 Справа № 204/16252/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ПрАТ «Завод пакувальних машин «УПМАШ»» у кримінальному провадженні № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року про арешт майна, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року клопотання прокурора задоволено та накладений арешт на рахунки ПрАТ «Завод пакувальних машин «УПМАШ» (ЄДРПОУ 31278290), відкриті в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), а саме на рахунки:

- НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), валюта українська гривня, код валюти 980;

- НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), валюта українська гривня, код валюти 980,

заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Зобов`язано представників АТ «Ощадбанк» (МФО 354507) на екземплярі ухвали суду поставити відмітку про дату та час її отримання, а також надати інформацію про залишок коштів на рахунках.

Слідчий суддя встановив, що у діях громадян рф ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України (фінансування дій, вчинених з метою зміни території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб). Санкція частини 3 статті 110-2 КК України передбачає обов`язковий вид додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Дійшов висновку, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.

Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

В апеляції:

- представник просить скасувати ухвалу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що накладення арешту є незаконним. Підприємство не здійснює жодної господарської діяльності з суб`єктами господарської діяльності на території рф та республіки білорусь, діяльність яких може створювати загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальної цілісності України, в тому числі, не перераховує та не отримує від зазначених підприємств жодних грошових коштів.

Звертає увагу на те, що кінцеві бенефіціарні власники ПрАТ ОСОБА_7 (з 2013 року постійно проживає на території України, а з 26.04.2013 року йому була видана посвідка на постійне проживання, строк якої необмежений) та ОСОБА_10 (з 2015 року постійно проживає на території України, а з 18.06.2015 року йому була видана посвідка на постійне проживання, строк якої необмежений), хоча і є громадянами рф, проте на законних підставах проживають на території України, є її резидентами.

Вказує, що прокурором не доведено, що грошові кошти підприємства є предметом, доказом вчинення злочину, а також не доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення як їх арешт існують ризики зникнення, відчуження та перетворення цього майна.

Посилається на те, що слідчим суддею не враховано, що жодній особі у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, а з моменту відкриття кримінального провадження минув майже рік, впродовж якого органом досудового розслідування не зібрано доказів причетності бенефіціарних власників до дій, визначених у диспозиції ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Вважає, що слідчим суддею порушена ст. 76 КПК України, а саме повторна участь судді у кримінальному провадженні.

Сторона в судовому засідання не з`явились, представник заявника надав суду клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності, а тому, враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, розгляд апеляційної скарги на оскаржену ухвалу слідчого судді здійснюється без їх участі.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

За приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Статтею 171 КПК України передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягів із ЄРДР слідує, що СВ УСБУ у Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 22023040000000206 від 28 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Так, 15 червня 2023 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого, погодженого прокурором, про арешт майна було задоволено та накладений арешт на рахунки Приватного акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УПМАШ» (ЄДРПОУ 31278290), відкриті в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), а саме на рахунки: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), валюта українська гривня, код валюти 980; НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 354507), валюта українська гривня, код валюти 980, заборонивши проведення по вказаних рахунках будь-яких видаткових операцій, окрім сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року за наслідками апеляційного перегляду вищезазначена ухвала слідчого судді скасована, а клопотання старшого слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023040000000206 від 28 лютого 2023 року повернуто прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, протягом 72 годин з часу отримання копії повного тексту цієї ухвали.

При повторному зверненні прокурора з клопотання про накладення арешту на майно, прокурор просить накласти арешт на рахунки Приватного акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УПМАШ» з метою конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

При цьому, обґрунтування клопотання у цій частині зводиться до викладення положень законодавства щодо підстав, обсягу та процедури арешту майна, без зазначення мети цього арешту, з яких не вбачається за можливе встановити, з яких саме підстав належить накласти арешт на зазначені прокурором банківські рахунки.

Крім цього, прокурор у клопотанні вказує про необхідність накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи в порядку ст. 96-3 КК України, однак при цьому зі змісту клопотання не вбачається за можливе встановити, які саме дії маються на увазі, якими саме особами вони були вчинені, у зв`язку із чим їх належить вважати такими, що вчинені від імені та в інтересах ПАТ «Завод пакувальних машин «УПМАШ».

Розслідуване кримінальне правопорушення має попередню кваліфікацію за ч. 3 ст. 110-2 КК України, однак прокурор в клопотанні не посилається на наявність у діях будь-яких осіб складів злочинів, зазначених у ст. 96-3 КК України, як підставу для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зазначені обставини слідчим суддею не з`ясовані, у зв`язку з чим, висновок про необхідність накладення арешту на майно не відповідає фактичним обставинам справи, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Зважаючи на висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування ухвали слідчого судді та необхідності вирішення питання в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України має вийти за межі вимог апеляційної скарги, що не погіршуєтьсястановище власникамайна,враховуючи що прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а також можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, у задоволенні такого клопотання слід відмовити, а тому апеляційна скарга представника власника майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ПрАТ «Завод пакувальних машин «УПМАШ»», - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 22023040000000206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4