Постанова

від 01.03.2024 по справі 727/4246/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/4246/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Паучек І. І.

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ,на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Літвінова О. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2023 рокуфізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 13724 гривні 31 копійка.

Позов мотивований тим, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» та ТОВ «Запоhіжжяхлібтранс» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 2858837, яким було забезпечено транспортний засіб марки «ГАЗ 3302», номерний знак НОМЕР_1 .

25 вересня 2020 року о 09 годині 45 хвилин на проспекті Незалежності, 116Б в місті Чернівці мало місце ДТП за участю вказаного вище транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4

ОСОБА_2 постановою суду було визнано винним за статтею 124 КУпАП.

Згідно умов полісу № АО 2858837 та на підставі страхового акту № 202858837-8576 від 15 грудня 2020 року розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_2 , складає 13724 гривні 31 копійка, які були виплачені ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ».

14 травня 2021 року мід ФОП ОСОБА_5 та ТзОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» було укладено договір № 1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до якого право грошової допомоги по ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_5

01 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги №1/1АК, на підставі якого право грошової вимоги до ОСОБА_2 перейшло до ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18 грудня 2023 року у позові ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 8000 гривень.

Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що між Адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 від 01 вересня 2023 року до договору про надання юридичної (правничої ) допомоги №270/23 від 14 липня 2023 року, якою встановлено, що розмір винагороди за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги в суді першої інстанції за розглядом позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, визначається у фіксованому розмірі та становить 8000 гривень.

Зважаючи на те, що у позові ФОП ОСОБА_1 судом було відмовлено, з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу у визначеному відповідачем розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стjроною позивача заперечується як співмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, так і необхідність їх стягнення.

Визначена у додатковій угоді фіксована вартість юридичних послуг свідчить про неспівмірність затрат адвоката на підготовку та надсилання відзиву, клопотання про витребування доказів, клопотання про відкладення розгляду справи та участі у судовому засіданні.

Суд не врахував складність справи, час, вказаний адвокатом на виконання відповідних робіт, обcяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони.

Визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є завищений.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасниксправи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Оскаржуване додаткове рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Частина першастатті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

За змістомстатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу(стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Виходячи зі змісту частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у мотивувальній частині відзиву на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , тобто до закінчення судових дебатів, на виконання вимог 246 ЦПК України викладено заяву про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду першої інстанції протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.

Докази на підтвердження розміру витрат в сумі 8000 гривень, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, були подані його представником у строк передбачений частиною 8 статті 141 ЦНК України.

Також судом встановлено, що позивачка у суді першої інстанції не заявляла про зменшення розміру заявлених до стягнення з неї відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» було укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги №270/23 від 14 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору винагорода за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням, визначаються за угодою адвокатського об`єднання та клієнта в межах 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору.

Однак, між адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 від 01 вересня 2023 року до договору про надання юридичної (правничої ) допомоги №270/23 від 14 липня 2023 року.

Згідно з пунктами 1-3 вказаної додаткової угоди виключено з договору про надання юридичної (правничої) допомоги №270/23 від 14 липня 2023 року пункт 4.1. Доповнено вказаний договір про надання юридичної (правничої) допомоги пунктом 4.10, виклавши його в наступній редакції: «Гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги в суді першої інстанції за розглядом позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, визначається у фіксованому розмірі та становить 8000 гривень».

Також у зазначеній додатковій угоді вказано про те, що визначений розмір винагороди за надання праової допомоги у вигляді фіксованої суми не змінюється від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно з звіту ( акту) про надані послуги ОСОБА_2 від 22 грудня 2023 року вказано, що адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» було надано ОСОБА_2 наступні послуги: консультація клієнта в офісі, визначення правової позиції (30 хвилин), підготовка та направлення адвокатських запитів (1 година), ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду (1 година), підготовка відзиву на позовну заяву (1 година 30 хвилин), підготовка та направлення клопотання про витребування доказів (30 хвилин), підготовка та направлення клопотання про відкладення судового засідання ( 15 хвилин), підготовка та участь в судовому засіданні (1 година), підготовка клопотання про долучення доказів та стягнення витрат на правничу допомогу (30 хвилин).

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера №01/09/23 від 01 вересня 2023 року та №01/08/23 від 01 серпня 2023 року ОСОБА_2 сплачено адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери» в загальному 8000 гривень.

Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (дивитись постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, пункти 129-133).

У додатковій постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 824/45/23 Верховний Суд зазначив про те, що сторони договору про надання правової допомогита додаткової угоди № 4 узгодили фіксовану суму гонорару за надання будь-яких послуг з професійної правової (правничої) допомоги, необхідної у апеляційному перегляді цієї справи. За таких умов кількість годин, витрачених на надання цієї допомоги не впливає на розмір цього гонорару у цьому конкретному випадку.

Отже, апеляційний суд не бере до уваги аргумент апеляційної скарги про те, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає затратам часу, витраченим адвокатом відповідача на надання послуг, оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_2 була погоджена фіксована форма гонорару, при якій норми витрат часу на надання кожного виду послуг не враховуються.

Такий висновок апеляційного суду також узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 11 січня 2024 року у справі № 910/4240/23.

Колегія суддів вважає, що наведений у звіті (акті) від 22 грудня 2023 року перелік складових професійної правової (правничої) допомоги, наданої адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» Соцькому А. Р., окрім підготовки та участі у судовому засіданні в суді першої інстанції, з точки зору принципу розумності відповідає представництву сторони у провадженні в суді першої інстанції з приводу такого роду спору, враховуючи конкретні обставини цієї справи.

Виконання вимоги пункту 3 частини другої статті 21 Закону про адвокатуру розумним чином передбачає, що адвокат узгоджує позицію свого клієнта у судовій справі з ним. А безпосередній порядок узгодження правової позиції заявника у справі зі своїми відповідними представниками - це питання договірних стосунків сторін договору. За відсутності заперечень зі сторони заявника з приводу обсягу наданих йому послуг відповідно до додаткової угоди та звіту (акту) про наданій послуни, якими є узгодження правової позиції заявника у справі, у інших осіб відсутні підстави вимагати звіту про безпосередню організацію цього процесу та її реалізацію. Формування ж правової позиції заявника його представниками - окремий різновид юридичної консультації, який зведений, наприклад, до пропозиції вибору найкращої стратегії його поведінки у суді, яка може ґрунтуватися на загальній консультації по суті розгляду спору у певній судовій інстанції, але не обов`язково є тотожною цій консультації.

Аргументи представника позивача щодо неспівмірності витрат відповідача на правову допомогу носять лише загальний характер, який фактично зводиться до незгоди із необхідністю відшкодувати заявлену суму судових витрат. Зокрема, вказуючи на неспівмірність заявленої до відшкодування суми через низькій рівень, на думку ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , складності цієї справи, позивачка та її представник навіть не навели власне бачення того, яка сума відшкодування є співмірною, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 не оскаржує сам факт надання відповідної професійної правової (правничої) допомоги відповідачу щодо відшкодування витрат на яку звернувся його представник.

Разом з тим колегія суддів враховує ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Вказана справа вперше була призначена до розгляду в суді першої інстанції на 30 травня 2023 року та в подальшому неодноразово відкладалася, а саме на 22 червня 2023 року, 10 липня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 29 серпня 2023 року, 28 вересня 2023 року, 13 жовтня 2023 року,15 листопада 2023 року, 04 грудня 2023 року, 18 грудня 2023 року.

Представнику відповідача та відповідачу було відомо про призначені судом вище дати судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи заяви представника відповідача Поляк М. В. про відкладення розгляду справи від 16 серпня 2023 року, від 29 серпня 2023 року, від 13 жовтня 2023 року та заяви про розгляд справи без участі відповідача та його представника від 04 грудня 2023 року та від 18 грудня 2023 року.

Однак в жодному із вказаних вище судових засідань представник відповідача не був присутній.

За таких обставин, підстав вважати, що адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» були надані ОСОБА_2 юридичні послуги в частині представництва його в судовому засіданні в суді першої інстанції, у апеляційного суду немає.

Оскільки апеляційним судом в ході судового розгляду було встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права у вказаній частині, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до положень частини 4 статті 367ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 910/10404/21 також зазначив про те, що водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129ГПК України (аналогічні норми містять частини 3-5,9 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддіввважає,що заявленавідповідачем сумавитрат напрофесійну правничудопомогу врозмірі 8000гривень єнепропорційною до предметаспору відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 13724 гривні 31 копійка, оскільки становить 58,29 % ціни позову.

Отже, стягнення повної вартості послуг в розмірі 8000 гривень, визначених у додатковій угоді та звіті (акті) від 22 грудня 2023 року, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/10404/21 викладено правовий висновок, в якому вказано, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За таких обставин, враховуючи незначну складність вказаної справи, ціну позову, невеликі обсяг матеріалів у даній справі та кількість підготовлених представником ОСОБА_2 процесуальних документів, які не є великої складності, відсутність представника відповідача у судових засіданнях у суді першої інстанції, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000 гривень на користь ОСОБА_2 .

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 02 лютого 2024 року у справі № № 910/9714/22 та від 22 грудня 2022 року у справі № 910/10404/21.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Мотивувальну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року слід змінити, викласти її резолютивну частину в такій редакції:

"Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції."

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Змінити резолютивну частину додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 січня 2024 року, викласти її резолютивну частину в такій редакції:

"Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 березня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА