Ухвала

від 29.02.2024 по справі 947/14337/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14337/23

Провадження № 1-кс/947/2876/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72022160000000006 від 16.12.2022,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72022160000000006 від 16.12.2022.

Адвокат ОСОБА_4 в своїй заяві вказує, що майно на яке накладено арешт перебуває на праві приватної власності у ОСОБА_5 , яка не має жодного відношення до кримінального провадження, не підозрюваною. Майно на яке накладено арешт перебуває у власності добросовісного набувача, а за такого вважає, що відпала необхідність в арешті даного майна.

Представник власника майна в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених письмово.

Процесуальний керівник проти в задоволення клопотання заявника не заперечував, поклав вирішення питання про скасування арешту на розсуд слідчого судді.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.4 ст.41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Згідно ч. 1 ст.318ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 року, накладено арешт на земельну ділянкукадастровий номер 5110136900:38:012:0046 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1310333751101), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом обмеження права на відчуження та розпорядження до скасування вказаного арешту в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді арешт, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:38:012:0046, накладався з метою з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також забезпечення кримінального провадження, забезпечення можливої конфіскації майна.

Так, слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна необхідність такого засобу забезпечення кримінального провадження, з моменту накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:38:012:0046 минуло майже 9 місяців, однак протягом цього часу ОСОБА_5 не повідомлено про підозру.

Будь-які відомості в частині того, що власник вказаної земельної ділянки являється недобросовісними набувачем вищевказаного майна у слідчого судді відсутні, як і відсутні у слідчого судді будь-які відомості відносно того, що на теперішній час здійснюються будь-які процедури оскарження відповідних рішень (документів), на підставі яких ОСОБА_5 було набуто право власності на арештовану земельну ділянку.

За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна продовжує відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано продовжує обмежувати право власності добросовісного набувача.

Так, відповідно до вимог абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак, на теперішній час жодними даними не підтверджено, що існує загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеної в ухвалі земельної ділянки законним власником, право власності якого ніким не оскаржено.

На підставі вищевикладеного, з метою не допущення порушення гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами права власника на користування, володіння та розпорядження належним йому майном, беручи до уваги, що в судовому засіданні не було доведено необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання представника власника майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72022160000000006від 16.12.2022 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.06.2023 року у справі №947/14337/23, на: земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:38:012:0046 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1310333751101), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1