Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/14010/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№910/14010/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023

у справі №910/14010/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр Полтава»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 375 372,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр Полтава» (далі - ТОВ «Хюндай Центр Полтава»/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування»/відповідач) про стягнення з відповідача (в особі філії) заборгованість за договором від 24.03.2020 №158/22-20 в розмірі 352 990, 47 грн, інфляційні втрати - 13 953, 47 грн, 914, 25 грн - пені та 3 % річних - 7 514, 35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою виконання зобов`язань взятих на себе за договором від 24.03.2020 №158/22-20 надав відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів на загальну суму 352 990, 47 грн та направив на адресу відповідача супровідним листом підписані з його сторони відповідні акти виконаних робіт, проте відповідач не виконав свого обов`язку за договором та протягом 10 календарних днів не підписав акти приймання-передачі наданих послуг та не передав їх позивачу. Також позивачем вказано, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо наданих позивачем послуг відповідач на адресу позивача не направляв та не сплатив існуючий борг.

Господарський суд міста Києва рішенням від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр Полтава» задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр» основний борг на суму 350 034, 47 грн, 3 % річних на суму 6 789 ,71 грн, інфляційні втрати на суму 8 742, 43 грн, пеню на суму 605, 56 грн, судовий збір на суму 5 492, 60 грн та витрати на професійну правничу допомогу на суму 25 850, 48 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив. У відшкодуванні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що враховуючи положення пунктів 3.4.1 та 4.4.3 договору відповідач, станом на 14.12.2022 маючи в наявності необхідну договірну документацію по обсягам виконаних ремонтних робіт, з метою належного виконання договору повинен був підписати надані позивачем акти виконаних робіт у строк до 24.12.2022 та відповідно у строк до 08.01.2023 здійснити оплату, чого відповідачем не вчинено, що призвело до порушення умов договору та виникнення прострочення грошового зобов`язання, а відтак і порушення права позивача на отримання плати, що відповідно свідчить про правомірність вимоги позивача в частині суми основного боргу (за виключенням ремонту автомобіля за 10.02.2020).

Крім того, суд першої інстанції дослідивши наданий позивачем розрахунок, вважав правомірним та таким, що не порушить права відповідача здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, починаючи з 09.01.2023 по 01.09.2023, як визначено позивачем та за період з 09.01.2023 по 30.06.2023 пеню на суму боргу 350 034, 47 грн.

Відтак, за підрахунками суду першої інстанції, правомірним та арифметично вірним є нарахування пені на суму 605, 56 грн, інфляційних втрат на суму 8 742, 43 грн, 3 % річних на суму 6 789,71 грн, а відтак дані вимоги позивача суд задовольнив частково.

Враховуючи фіксований розмір плати адвокатських послуг, а також з огляду на надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі витрати є реальними, співмірними зі складністю та з обсягом вчинених адвокатом дій, а відтак підлягають відшкодування позивачу пропорційно розміру задоволених вимог, що відповідно становить 25 850, 48 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 8 445,89 грн.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у справі №910/14010/23, яка розглядалась Господарським судом міста Києва матеріали справи не містять актів підписаних з боку відповідача уповноваженою на те особою, як передбачено договором надання послуг, а отже позивач не може підтвердити надання послуг, і відповідно відсутні підстави для здійснення оплати за надані послуги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14010/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23.

Матеріали справи №910/14010/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.12.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2024 о 13 год. 00 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 04.01.2024.

28.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23. Судові витрати покласти на апелянта та стягнути з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь ТОВ «ХЮНДАЙ ЦЕНТР ПОЛТАВА» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень, пов`язані із розглядом справи №910/14010/23 в апеляційному провадженні.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 призначив розгляд справи №910/14010/23 на 06.02.2024 на 13 год. 15 хв. у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

У судовому засіданні 06.02.2024 оголошено перерву до 13.02.2024 до 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 13.02.2024 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.03.2020 між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено Договір №158/22-20 (далі-Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (також надалі разом - послуги) ТЗ з встановленням запасних частин і використанням витратних матеріалів, необхідних для проведення ремонту, шиномонтажу та технічного обслуговування на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (надалі - СТО) за місцем розташування Виконавця: м. Полтава, вул. Харківське шосе, 13.

Згідно із пунктом 1.2 Договору, предмет послуг: послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (послуги з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів).

Згідно з пунктом 1.3 Договору, конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються Замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО в межах Додатку 2 до даного Договору і є його невід`ємною частиною, та оформляється відповідно до розділу 2 даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що Замовник надає Виконавцю перелік ТЗ, ремонт та технічне обслуговування яких буде здійснюватися за даним Договором. Такий перелік оформляється Додатком №1 до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, перед наданням послуг Виконавець, проводить мийку автотранспортного засобу, після чого здійснює огляд ТЗ, перевірку технічного стану ТЗ (його складових), виявляє зовнішні пошкодження і дефекти та складає акт приймання-передачі ТЗ з зазначенням у ньому пошкоджень та дефектів, у разі їх наявності.

Виконавець складає наряд-замовлення та визначає обсяг ремонтних робіт, робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту, шиномонтажних робіт та діагностики і узгоджує надання таких робіт з Замовником (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.11 Договору, після закінчення надання послуг в повному обсязі Виконавець складає та надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (в 2-х прим.) для підписання, матеріали фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протокол проведення діагностики (у разі проведення).

Згідно пункту 3.1 Договору, ціна Договору не повинна перевищувати 2 499 968 грн, в т.ч. ПДВ 416 661, 33 грн і складається із сум вартості кожного Замовлення про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту ТЗ.

Оплата за фактично надані послуги та використані при цьому запчастини Виконавця, здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (пункт 3.4.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.4.2 Договору послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.4.1 Договору, Замовник зобов`язується своєчасно в порядку, передбаченому цим Договором здійснити оплату за послуги.

Згідно пункту 4.4.3 Договору, після повідомлення уповноваженою особою Виконавця представника Замовника про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, Замовник повинен протягом 10 календарних днів підписати акт приймання-передачі наданих послуг та передати його Виконавцеві, забрати автомобіль з території Виконавця та оплатити вартість наданих послуг згідно з п. 3.4.1 цього Договору.

Пунктом 4.4.5 Договору визначено, що Замовник зобов`язаний перед підписанням наряд - замовлення перевірити його зміст та обсяги послуг які будуть надані Виконавцем. У разі незгоди зі змістом та обсягом замовлення, Замовник повинен відмовитись від підписання наряд - замовлення до моменту усунення зауважень. Обсяг наданих послуг перевіряється з урахуванням матеріалів фото або відео фіксації факту здійснення демонтажу та монтажу запасних частин (вузлів, рідин), протоколу проведення діагностики (уразі проведення) та повернення вузлів, агрегатів і запасних частини, які були замінені в результаті ремонту або технічного обслуговування ТЗ Замовника, крім випадків гарантійних замін.

Замовник повинен перед отриманням автомобіля з ремонту перевірити якість наданих послуг та комплектність автомобіля, а також перевірити автомобіль на наявність будь-яких пошкоджень які могли виникнути з вини Виконавця (пункт 4.4.6. Договору).

Відповідно до пункту 5.4. Договору, за порушення строків оплати Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі 0, 001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до поновного виконання зобов`язань Сторонами (пункт 8.1 Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено перелік транспортних засобів Замовника, які підлягають обслуговуванню та ремонту Виконавцем.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав до позовної заяви:

1) 10.02.2020 щодо автомобілю «OPEL Insignia», державний знак НОМЕР_1 (№кузова - НОМЕР_2 ), що підтверджується: актом від 10.02.2020 № XL-ZN-14512 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 10.02.2020 ХЦ-ZN-14512; нарядом-замовленням від 10.02.2020 №XЦ-ZN-14512; актом від 10.02.2020 №ХЦ-ZN-14512 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 2 956 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 492,67 грн.

2) 25.03.2020 щодо автомобілю «TOYOTA Hilux», державний знак НОМЕР_3 (№кузова - НОМЕР_4 ), що підтверджується: актом від 25.03.2020 №ХЦ-ZN-14772 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 25.03.2020 № XЦ-ZN-14772; наряд-замовленням від 25.03.2020 №XЦ-ZN-14772; актом від 25.03.2020 №XЦ-ZN-14772 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 6 876, 80 гривень, в т.ч. ПДВ 20% -1146,13 грн.

3) 09.04.2020 щодо автомобілю «OPEL Insignia», державний знак НОМЕР_5 (№ кузова - НОМЕР_6 ), що підтверджується: актом від 09.04.2020 №ХЦ-ZN-14955 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 09.04.2020 № XЦ-ZN-14955; наряд-замовленням від 09.04.2020 №ХЦ-ZN-14955; актом від 09.04.2020 №XЦ-ZN-14955 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 3 238,82 гривень, в т.ч, ПДВ 20% - 539,80 грн.

4) 10.04.2020 щодо автомобілю «OPEL Insignia», державний знак НОМЕР_1 (№ кузова - НОМЕР_2 ), що підтверджується: актом від 10.04.2020 №ХЦ-ZN-14959 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 10.04.2020 № ХЦ-ZN-14959; наряд-замовленням від 10.04.2020 №ХЦ-ZN-14959; актом від 10.04.2020 №ХЦ-ZN-14959 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 16 468, 35 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 2744,73 грн.

5) 10.05.2020 щодо автомобілю «AUDI А-8», державний знак НОМЕР_7 (№ кузова - НОМЕР_8 ), що підтверджується: актом від 03.03.2020 № XЦ-ZN-14642/1 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 03.03.2020 №ХЦ-ZN-14642/1; нарядом-замовленням від 10.05.2020 №XЦ-ZN-14642/1; актом від 10.05.2020 №XЦ-ZN-14642/1 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 79 408, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 13 234,67 грн.

6) 30.05.2020 щодо автомобілю «AUDI А-8», державний знак НОМЕР_7 (№ кузова - НОМЕР_8 ), що підтверджується: актом від 03.03.2020 №ХЦ-ZN-14642/2 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 03.03.2020 №XЦ-ZN-14642/2; нарядом-замовленням від 30.05.2020 №ХЦ-ZN-14642/2; актом від 30.05.2020 №XЦ-ZN-14642/2 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 71 344, 20 гривень, в т.ч. ПЛВ 20% -11 890, 70 грн.

7) 03.07.2020 щодо автомобілю «RENAULT Logan», державний знак НОМЕР_9 (№ кузова - НОМЕР_10 ), що підтверджується: актом від 30.06.2020 №ХЦ-ZN-15864 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 30.06.2020 № XЦ-ZN-15864; нарядом-замовленням від 03.07.2020 №XЦ-ZN-15864; актом від 03.07.2020 №ХЦ-ZN-15864 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 8 995, 00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% -1 499, 17 грн.

8) 06.04.2021 щодо автомобілю «RENAULT Trafic», державний знак НОМЕР_11 (№ кузова - № НОМЕР_12 ), що підтверджується: актом від 14.01.2021 № XЦ-ZN-17732 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 14.01.2021 №XЦ-ZN-17732; нарядом-замовленням від 06.04.2021 № XЦ-ZN-17732; актом від 06.04.2021 №XЦ-ZN-17732 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 127 128, 90 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 21 188,15 грн.

9) 19.04.2021 щодо автомобілю «RENAULT Trafic», державний знак НОМЕР_11 (№ кузова - № НОМЕР_12 ), що підтверджується: актом від 19.04.2021 №XЦ-ZN-18801 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 19.04.2021 №ХЦ-ZN-18801; нарядом-замовленням від 19.04.2021 № XЦ-ZN-18801; актом від 19.04.2021 №ХЦ-ZN-18801 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 4 539, 54 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 756,59 грн.

10) 11.05.2021 щодо автомобілю «OPEL Insignia», державний знак НОМЕР_1 (№ кузова - НОМЕР_2 ), що підтверджується: актом від 11.05.2021 №XЦ-ZN-19393 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 11.05.2021 № XЦ-ZN-19393; нарядом-замовленням від 11.05.2021 №ХЦ-ZN-19393; актом від 11.05.2021 №XЦ-ZN-19393 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 4 552,31 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 758,72 грн.

11) 01.07.2021 щодо автомобілю «CHEVROLET Niva», державний знак НОМЕР_13 (№ кузова - НОМЕР_14 ), що підтверджується: актом від 30.06.2021 №XЦ-ZN-20606 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 30.06.2021 №XЦ-ZN-20606; нарядом-замовленням від 01.07.2021 №XЦ-ZN-20606; актом від 01.07.2021 №ХЦ-ZN-20606 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 25 956, 55 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 4 326, 09 грн.

12) 22.07.2021 щодо автомобілю «OPEL Insignia», державний знак НОМЕР_15 (№ кузова - НОМЕР_16 ), що підтверджується: актом від 22.07.2021 №ХЦ-ZN-20933 приймання-передачі транспортного засобу; дефектним актом від 22.07.2021 №ХЦ-ZN-20933; нарядом-замовленням від 22.07.2021 №ХЦ-ZN-20933; актом від 22.07.2021 №XЦ-ZN-20933 приймання-передачі відремонтованого транспортного засобу.

Всього послуг на суму - 1 526,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 254, 33 грн.

01.12.2022 позивач направив на адресу відповідача підписані зі своєї сторони відповідні акти виконаних робіт, а саме: Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-14512 на загальну суму 2956, 00 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-14772 на загальну суму 6876,80 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №ХЦ-ZN-14955 на загальну суму 3238,82 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-14959 на загальну суму 16 468, 38 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-14642/1 на загальну суму 79408,00 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-14642/2 на загальну суму 71344, 20 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-15864 на загальну суму 8 995,00 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-17732 на загальну суму 127 128, 30 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-18801 на загальну суму 4 539, 54 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-19393 на загальну суму 4 552, 31 грн, Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-20606 на загальну суму 25 356, 55 грн та Акт виконаних робіт від 01.12.2022 №XЦ-ZN-20933 на загальну суму 1 526, 00 грн.

Відповідач листом від 09.12.2022 №008.1.10-008.1.1-1-2068 зазначив про необхідність надати йому наряди-замовлення та рахунки (згідно пунктів 2.4 та 2.6 Договору) задля встановлення питання підписання, наданих позивачем актів виконаних робіт.

Листом від 14.12.2022 вих. №434 позивач повідомив відповідача, що останньому в особі уповноважених органів вручалися перші примірники нарядів-замовлень та додатково направлено на адресу відповідача документи щодо підтвердження виконаних робіт, а саме копії наряд-замовлень. Також цим же листом позивачем направлено відповідачу відповідні рахунки-фактури для оплати по актах виконаних та просив відповідача у строк до 20.12.2022 підписати надіслані йому акти виконаних робіт.

Відповідач листом від 30.12.2022 №0008.1.10-008.1.1-14-2243 повідомив позивача про те, що наряди-замовлення не підписані уповноваженою особою, якою є виключно директор філії - Хруленко В.В.

Позивач, ураховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за надані послуги/виконані роботи 07.08.2023 направив відповідачу претензії про сплату боргу за договором, які не були задоволені, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Матеріалами справи підтверджується, що Замовник отримав від Виконавця автомобілі з ремонту та обслуговування, Акти виконаних робіт не підписав, заперечень щодо підписання вказаних Актів виконаних робіт виконавцю не надіслав.

За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (3).

Суд першої інстанцій з`ясував, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного сторонами договором, що за своєю правовою природою є змішаним договором надання послуг та підряду.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги/виконати роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги/виконані роботи та оплатити їх.

Здійснивши аналіз договірних умов, визначених сторонами в Договорі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний Договір є змішаним договором у розумінні частини 2 статті 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів надання послуг та підряду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідного належного реагування на отримані від позивача акти виконаних робіт здійснено не було та не повідомлено позивача про обґрунтовані зауваження щодо надання позивачем послуг/виконання робіт.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позов та у апеляційній скарзі відповідачем наведено мотиви відмови відповідача від підписання актів, у зв`язку з чим відповідач не оплачує надані позивачем послуги/виконані роботи.

Відповідач зазначає, що надавав свої обґрунтовані заперечення щодо не підписання актів виконаних робіт, а саме вказував на те, що подані позивачем документи не відповідають умовам спірного договору, оскільки подані позивачем наряд-замовлення не підписані уповноваженою особою Замовника, яким виключно є директор філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» Хруленко В.В.

Перевіривши визначені відповідачем заперечення, судом обґрунтовано визначено, що матеріалами справи повністю спростовуються заперечення відповідача щодо надісланих позивачем актів виконаних робіт, а обставина неприйняття останнім наданих позивачем послуг/виконаних робіт є порушенням умов укладеного між сторонами Договору, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не спростовується факт наявності у особи ОСОБА_1 повноважень на приймання та передачу транспортних засобів в / з ремонту, а також погодження вартості такого ремонту, не виходячи за межі ціни Договору, погодженої саме директором Хруленком В.В. шляхом підписання останнього з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо самої особи ОСОБА_1 та належності останнього до працівників філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач послуги відповідачу не надавав, відповідно послуги не були прийняті апелянтом та наголошує на тому, що матеріали справи не містять підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі наданих послуг, а тому для відповідача не настає обов`язок здійснити оплату за договором.

Проте, позивачем вірно зазначено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції жодного разу не заперечив саме факт отримання послуг/виконання робіт від позивача за спірними взаємовідносинами, на що звернув увагу суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення у даній справі.

Щодо доводів апелянта, що судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин статтю 854 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно матеріально правовим регулюванням підстав позову та судового рішення у справі були положення параграфу 1 глави 61 (підряд) Цивільного кодексу України (статті 837 -864), оскільки загальний порядок прийняття робіт за договором підряду врегульовано у статті 853 Цивільного кодексу України та положення Глави 63 Цивільного кодексу України, Послуги. Загальні положення.

Спеціальними нормами статті 882 Цивільного кодексу України врегульовано порядок прийняття робіт за договором будівельного підряду, які не регулюють спірні правовідносини, а тому правильно не застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що як матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо якості та обсягу наданих послуг (виконаних робіт), роботи виконані позивачем належним чином, прийняті відповідачем без зауважень, а враховуючи положення статей 901 та 854 ЦК України такі послуги (роботи) мають бути оплачені за фактом надання такої послуги та за фактом прийняття робіт.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, колегією суддів враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Враховуючи положення пунктів 4.4.3 та 3.4.1 договору суд дійшов висновку, що відповідач, станом на 14.12.2022 маючи в наявності необхідну договірну документацію по обсягам виконаних ремонтних робіт, з метою належного виконання договору повинен був підписати надані позивачем акти виконаних робіт у строк до 24.12.2022 та відповідно у строк до 08.01.2023 здійснити оплату, чого відповідачем не вчинено, що призвело до порушення умов Договору та виникнення прострочення грошового зобов`язання, а відтак і порушення права позивача на отримання плати, що відповідно свідчить про правомірність вимоги позивача в частині суми основного боргу (за виключенням ремонту автомобіля за 10.02.2020), на який не розповсюджується дія Договору згідно його умов, які розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами після 24.03.2020.

Крім того, такі дії відповідача не ґрунтуються на приписах Закону, зокрема пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК Україна, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Верховний Суд у справах №904/3614/20, №911/1977/21, №918/459/21, №904/444/20, №922/3527/19, №911/1541/17, №910/1242/18, №908/544/21, №910/10514/20 зазначав, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати Замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який сплачується пеня.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правомірним та арифметично вірним є нарахування пені на суму 605, 56 грн, інфляційних втрат на суму 8 742, 43 грн, 3 % річних на суму 6 789,71 грн та основного боргу на суму 350 034, 47 грн, а відтак дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому вказані вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 в частині стягнення основного боргу на суму 350 034, 47 грн, 3 % річних на суму 6 789 ,71 грн, інфляційних втрат на суму 8 742, 43 грн, пені на суму 605, 56 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом зазначених в акті надання послуг на правничу допомогу адвоката, які за посиланням апелянта зводяться до однієї послуги, а саме представництво в суді відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено до суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 32 130, 60 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду витяг з договору про надання правової допомоги № 12/08/22 від 12.08.2022, оригінал ордеру на надання правової допомоги Серія ВН №1241091 від 19.04.2023, додатковий договір №7, акт №28 наданих послуг з правової (правничої) допомоги, рахунок №28 від 19.09.2023 та платіжну інструкцію №2296 від 25.09.2023 про оплату послуг у сумі 26 500,00 грн.

За умовами договору про надання правової допомоги № 12/08/22 від 12.08.2022, який укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Цент Полтава» (наді - клієнт) з Адвокатським бюро «Будігая Олександра» (далі-бюро) бюро зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується сплачувати гонорар бюро за надання правової допомоги та відшкодовувати фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до пункту 4.1.1 умов договору за домовленістю сторін, гонорар визначається з сум, що встановлюються Сторонами по кожній справі, з урахуванням її специфіки та складності, про що складаються в обов`язковому випадку додаткові угоди до цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткового договору №7 до договору про надання правової допомоги №12/08/22 від 12.08.2022 Бюро зобов?язується надавати професійну правничу допомогу клієнту спірних взаємовідносин контрагентом «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» в особі, щодо неналежного виконання останнім умов договору від 24.03.2020 №158/22-2, з послідуючим поданням позову до Господарського суду міста Києва, відповідно до правил підсудності.

Пунктом 2 додаткового договору №7 сторони дійшли згоди, що послуги бюро за надані послуги (п.1) становить 26 500,00 гривень.

До складу послуг бюро входить; - складання претензії, позовної заяви до суду, а також будь яких процесуальних документів під час розгляду справи судом 1-ї інстанції; - представництво законних прав та інтересів клієнта у Господарському суду міста Києва; - усі витрати бюро, пов?язані з розглядом справи в суді 1-ї інстанції. ???

Згідно з актом наданих послуг з правової (правничої) допомоги бюро надало клієнту професійну правничу допомогу у справі №910/14010/23; жодних претенцій до якості, повноті, строках та обсягу в цілому наданих послуг клієнт до бюро не має.

Заперечуючи проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, відповідач звернув увагу суду на те, включення позивачем до витрат на професійну правничу допомогу такої послуги як "представництво в суді" є безпідставним оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та без виклику представників

Суд першої інстанції посилаючись на пояснення сторін, зокрема, заперечення відповідача щодо нарахованого розміру заявлених витрат, встановивши, що заперечення відповідача є суто формальними без деталізації та аргументації в чому саме полягає неспівмірність заявлених позивачем витрат, а представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва не обмежується лише участю у судових засідання, а на переконання суду включає різні види адвокатської діяльності, включаючи підготовкою та подання процесуальних заяв до суду, враховуючи фіксований розмір плати адвокатських послуг, а також з огляду на надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі витрати є реальними, співмірними зі складністю та з обсягом вчинених адвокатом дій, а відтак підлягаю відшкодування Позивачу пропорційно розміру задоволених вимог, що відповідно становить 25 850, 48 грн.

Здійснивши аналіз доводів відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаними адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, вираченим ним часом на надання таких послуг, та відповідають критерію розумності їх розміру.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи в апеляційному провадженні, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження наданих послуг (виконаних робіт) позивачем надано суду витяг з договору про надання правової допомоги №12/08/22 від 12.08.2022, додатковий договір №11, акт №34 наданих послуг з правової (правничої) допомоги, рахунок №34 від 25.12.2023 та платіжну інструкцію №3199 від 26.12.2023 про оплату послуг у сумі 7 000, 00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з актом наданих послуг з правової (правничої) допомоги від №34 від 25.12.2023 бюро надало позивачу послуги на загальну суму 7 000,00 грн, а саме:

представництво законних прав та інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у ході розгляду справи №910/14010/23 - 7 000,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що послуга зазначена у пункті 1 вищенаведеного акта охоплюються послугою щодо складання відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим обґрунтованою сумою за цим актом є 7 000,00 грн.

За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/14010/23 у суді апеляційної інстанції за вказаним актом виконаних робіт.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі №910/14010/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Польова, буд. 6, с. Базилівщина, Полтавська область, 39420; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25976423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Центр Полтава» (вул. Харківське шосе, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38937520) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч).

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/14010/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.03.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова