Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/10672/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 910/10672/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 27.02.2024:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Лівочка М.О. - в порядку самопредставництва;

за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023

у справі № 910/10672/23 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2018"

про стягнення 1 157 562,66 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум 2018» про стягнення 1 157 562,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540629 від 27.08.2018 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 1 157 562,66 грн, з яких: 991 844,56 грн основного боргу, 5 217,37 грн 3% річних, 23 952,26 грн інфляційних втрат, 86 956,24 грн пені та 49 592,23 грн штрафу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум 2018" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 991 844 грн 56 коп. основного боргу, 5 217 грн 37 коп. 3% річних, 16 891 грн 11 коп. інфляційних втрат, 49 592 грн 23 коп. штрафу та 15 953 грн 18 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 27.10.2023 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2023 у справі № 910/10672/23. Просило частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2023 р. у справі №910/10672/23 в частині нарахування пені, інфляційних витрат та судового збору. В цій частині - ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" задовольнити повністю, а саме: стягнути з ТОВ "Міленіум-2018" пеню у розмірі 86 956,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 23 956, 24 грн. та судовий збір у розмірі 17 363,44 грн. В іншій частині - рішення суду залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

21.11.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/10672/23, розгляд справи було призначено на 12.12.2023.

12.12.2023 Північним апеляційним господарським судом було відкладено розгляд справи на 16.01.2024.

Судове засідання, призначене на 16.01.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 було призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/10672/23 на 06.02.2024.

06.02.2024 (через канцелярію суду) від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з урахуванням необхідності дослідження актуальної судової практики та для узгодження позиції з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Розгляд справи відкладався, зокрема 06.02.2024 - на 27.02.2024.

У судове засідання 27.02.2024 з`явився лише представник апелянта. Підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2024 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повернення ухвал суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Так, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання судом апеляційної інстанції було здійснено запит до АТ «Укрпошта» щодо обставин вручення/невручення ухвал суду. На вказаний запит АТ «Укрпошта» надало відповідь № 1.10.004.-2864-24 від 01.02.2024, в якій зазначило, що рекомендований лист №0600238457537 від 18.12.2023 року на адресу ТОВ «Міленіум 2018»: просп. Голосіївський 70, м. Київ, надійшов 22.12.2023 року до відділення №40 міста Києва та того ж дня, доставлявся згідно вказаної адреси, але не був вручений, оскільки за вказаною адресою знаходиться готель, вивіска з назвою Товариства та поштова скринька відсутні, тому залишити повідомлення про надходження не було можливості. Оскільки протягом встановленого строку зберігання до відділення ніхто не звернувся, лист 19.01.2024 року повернуто на адресу відправника Північного апеляційного господарського суду.

Судом апеляційної інстанції було вчинено всі можливі дії із метою повідомлення сторони про час та місце судового розгляду справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що між позивачем та відповідачем існують зобов?язання у сфері постачання та споживання теплової енергії на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.08.2018 №540629, а не зобов?язання у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Тобто, скаржник вважає, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об?єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов?язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198. Тоді як положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не регулюють відносини, що виникли між сторонами.

Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду про те, що в період дії карантину забороняється нараховувати та стягувати пеню на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги - не відповідає дійсності, оскільки позивач стягує з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію, і ніяк не заборгованість за житлово-комунальні послуги. Тобто, судом першої інстанції при ухваленні рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та частини інфляційних втрат - скасувати з прийняттям нового в цій частині - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», останню визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Також за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

27.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум 2018» (споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540629 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконані умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

В подальшому, між постачальником та споживачем укладено угоду №P-540629/2022/11 від 30.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.08.2018 № 540629 (угода), відповідно до п.1. якої споживач визнає та підтверджує (поточну) заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за договором від 27.08.2018 № 540629 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 30.11.2022 на загальну суму 4 676 878,93 грн з врахуванням ПДВ.

Відповідно до положень п. 2 угоди споживач зобов`язується сплатити зазначену у п.1. цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2022 - травня 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.

Згідно п. 8 угоди у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Ця угода є невід`ємною частиною договору від 27.08.2018 № 540629 на постачання теплової енергії у гарячій воді (п. 9 угоди).

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник в прохальній частині просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 999,08 грн - інфляційних втрат та 86 956,24 грн пені. Однак, жодних доводів з підставами скасування рішення в частині відмови у задоволенні інфляційний втрат - апеляційна скарга не містить. Тоді як доводи позивача з посиланням на угоду №P-540629/2022/11 від 30.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.08.2018 № 540629 (угода) - розглядаються судом апеляційної інстанції з урахування меж та доводів апеляційної скарги.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування положень Закону України «Про теплопостачання», а не Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, відповідно до п. 7 додатку №4 до договору № 540629 від 27.08.2018 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією» нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з виснвокоами суду першої інстанції, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, який тривав до 30.06.2023 включно.

Разом з цим, за договором № 540629 від 27.08.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Міленіум 2018» - споживачем зазначеної послуги.

Більше того, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних, а саме комунальних послуг належить, серед іншого, послуга з постачання теплової енергії.

Статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

При цьому, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Отже, поняття житлово-комунальної послугами охоплює діяльність, спрямовану на забезпечення теплопостачання приміщень, які використовуються фізичними або юридичними особами.

А тому, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року в частині правовідносин, що виникли на підставі договору № 540629 від 27.08.2018 розповсюджується на відповідача. Таким чином, доводи апелянта про неможливість застосування до даних правовідносин положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» - відхиляються у даній справі через їх необґрунтованість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нарахування позивачем пені за період з 26.02.2023 по 30.04.2023 у сумі 86 956,24 грн є необґрунтованим, оскільки вказане суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Вказане не було спростовано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Щодо оскарження апелянтом рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 999,08 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Скаржник не навів жодних обставин незгоди з рішенням у цій частині. А суд апеляційної інстанції не встановив таких порушень при ухваленні рішення в частині такої відмови на суму 7 999,08 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в якій зазначено наступне. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним (виходячи з правильно визначеного судом першої інстанції періоду). А тому погоджується з тим, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 16 891,11 грн по даній справі. Таким чином обґрунтованими є стягнення саме 16 891,11 грн інфляційних втрат. При цьому, суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що апеляційна скарга не містить підстав незгоди з рішенням суду першої інстанції щодо часткової відмови у стягненні інфляційних втрат.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/10672/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/10672/23 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.02.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич