Постанова

від 28.02.2024 по справі 908/1665/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року м.Дніпро

Справа № 908/1665/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 (прийняте суддею Азізбекян Т.А., повне судове рішення складено 18.08.2023) у справі № 908/1665/22

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал"

про стягнення 124 340, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал" про стягнення основного боргу в сумі 124 340, 07 грн за типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 75202691 від 01.11.2021 за період з листопада 2021 року по червень 2022 року.

15.03.2023 Концерном "Міські теплові мережі" подана до суду уточнена позовна заява про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії від 14.03.2023 № б/н, в якій позивач зазначає, що на підставі проведених Концерном "Міські теплові мережі" інвентаризаційних заходів відносно правовстановлюючих документів, було виявлено, що загальна площа 19/50 частки приміщення X підвалу, приміщення XI першого поверху літ.А-5, колективним власником якого є ТОВ "Аріал" по вул. Чумаченка, буд. 12, становить 569,36 кв.м., а не 554,4 кв.м., як зазначено в рахунках доданих до первісної позовної заяви. Перерахунок відповідно до зміни площі відображено в рахунку за лютий 2023. З огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача 222507,62 грн за період з 01.11.2021 по 28.02.2023.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у цій справі, позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал" на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 222 507 грн 62 коп.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач за період з 01.11.2022 по 28.02.2023 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 222507,62 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріал" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1665/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач звертається до умов останнього договору які в свою чергу мають посилання на Закон України від 09.11.2017 №2189-VІІІ "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №2189-VІІІ) та на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018.

На підставі вже вказаних нормативних документів позивачем відповідачу виставлені рахунки за постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по червень 2022 року та до матеріалів позовної заяви долучені реєстри відправки вказаних рахунків (всіх разом) від 09.08.2022, тобто через декілька місяців після закінчення опалювального періоду. За період з липня 2022 по лютий 2023 рахунки за постачання теплової енергії відповідачу в паперовому носії не направлялися та доказів їх направлення до матеріалів уточненої позовної заяви не надані.

Апелянт вказує, що вказані рахунки відповідачам не сплачувались через їх не відповідність наявним чинним договірним відносинам.

Скаржник вважає, що істотним є вирішення питання про чинність у часі як договору купівлі-продажу теплової енергії №501806 від 01.09.2006 так і договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за №75202691.

На переконання скаржника, 01.09.2006 дію Договору №501806 було продовжено на строк до 01.09.2022 за відсутності обставин, вказаних в. п. 10.2 Договору (припинення договору), за відсутності факту укладення нового договору та за відсутності будь-яких дій виконавця направлених на укладення нового договору.

Станом на 01.09.2021 виконавцем (Концерном МТМ) не виконаний обов`язок по укладенню нових договорів (а саме на виконавців покладено обов`язок укласти договір) у відповідності до положень Закону України №2189-VІІІ, а отже попередній договір вважався продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 01.09.2022.

Скаржник наголошує, що жодного письмового документа, жодної форми, яка б надала можливість встановити погодження (акцепт) ТОВ "Аріал" з умовами Типового договору не існує.

Порядок укладання господарських договорів який передбачений ст.ст. 180-181 Господарського кодексу України також не дотриманий.

Апелянт вказує, що докази на виконання умов п. 4 типового договору (будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір) відсутні як у позивача так і в дійсності, адже підписана заява-приєднання (додаток) до типового договору відсутня та не підписувалася представниками відповідача, жодного рахунку виставленого за типовим договором, починаючи з листопада 2021 року по лютий 2023 року ТОВ "Аріал" не сплачувалось.

За доводами скаржника, жодних документів які б свідчили про факт отримання теплової енергії ТОВ "Аріал" в нежитловому приміщенні позивачем не надано.

Апелянт вважає, що рахунки, які надані позивачем не відповідають первинним документам, адже Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-ХІV від 16.07.1999 (Закон № 996-ХІV) в статті 1 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Скаржник зазначає, що такий самий підхід до рахунку (інвойсу) міститься в судовій практиці, зокрема, Верховний Суд (Касаційний господарський суд) звернув увагу на це в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, зазначивши, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно поданого відзиву позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що публічні договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

В даному випадку, від споживача, а саме від власника приміщення або орендатора, Концерн "Міські теплові мережі" жодної пропозиції про укладання договору не отримав.

За доводами позивача, доказами отримання споживачем послуги є Рішення ЗМР про початок та закінчення опалювального періоду які знаходяться у публічному доступі на сайті ЗМР.

Також, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, та діють до набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Тобто, за адресою м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, буд. 12 між Концерном "Міські теплові мережі" та власником вказаного приміщення ТОВ "Аріал" індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 75202691, що є публічним договором приєднання з 01 листопада 2021 року є укладеним з власником приміщення, що не суперечить ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На переконання позивача, усі попередні Договори з 01 листопада 2021 року припинили свою дію на підставі вищевказаного Закону та Постанови КМУ № 830 від 21 серпня 2019.

Позивач зазначає, що Концерном "Міські теплові мережі" проведені нарахування за спожиту теплову енергію ТОВ "Аріал" по договору № 75202691 у відповідності до норм чинного законодавства.

Крім того, позивач вказує, що Концерном "Міські теплові мережі" для належного доведення інформації до населення м. Запоріжжя та виконання вимог закону умови договору були висвітлені також на сайті Запорізької міської ради.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1665/22; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

7.Встановлені судом обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн "Міські теплові мережі" (далі - позивач) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну "МТМ".

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

02.10.2021 на виконання вимог Закону позивачем на офіційному сайті розміщені індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Дану інформацію було розміщено на офіційному сайті Концерну "Міські теплові мережі", яку можна знайти за посиланням http://teploseti.zp.ua/2021/10/02/%d0%bf%d1%83%d0%b1%d0%bb%d1%96%d1%87%d0%bd%d1%96-%d0%b4%d0%be%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b8 %d0%bf%d1%80%d0%b8%d1%94%d0%b4%d0%bd%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f/. При цьому дана інформація була розміщена на сайті Запорізької міської ради https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріал" на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, 12.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір №75202691 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, 12 між позивачем та юридичною особою ТОВ "Аріал" (далі - відповідач) з 01.11.2021 є укладеним.

Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житла та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку. відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Житловий будинок 12 по вул. Чумаченка оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається показаннями вузла комерційного обліку.

Розділом VI Методики розподілу визначені вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні та встановлено, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку і квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії / приладів-розподілювачів теплової енергії / вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Пунктом 5 Договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Згідно з пунктом 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

На виконання пункту 5 Договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу у нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, 12.

Позивачем було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 28.02.2023 на загальну суму 222 507, 62 грн., що підтверджується відповідними рахунками постачання теплової енергії за вказаний період.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Відповідач не виконав своїх обов`язків згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 222 507, 62 грн.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку та актами ГОТЕ (група обліку теплової енергії).

Неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 даного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Як зазначено вище, Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріал" на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, 12. В свою чергу, скаржником не надано суду доказів протилежного.

02.10.2021 на виконання вимог Закону, позивачем на офіційному сайті розміщені індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

У визначений нормативними актами строк співвласниками житлового будинку за адресою пр. Чумаченко, 12. В у місті Запоріжжі, та безпосередньо відповідачем, як власником нежитлового приміщення у цьому будинку, не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії Концерном "Міські теплові мережі" (позивач у справі).

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір № 75202691 між Концерном "МТМ" та ТОВ "Аріал" є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, (02.10.2021). В свою чергу договір № 501806 від 01.09.2006 про постачання теплової енергії у гарячій воді, на який посилається відповідач, вважається розірваним з 01.11.2021.

З цього приводу відхиляються доводи апеляційної скарги про чинність між сторонами договору № 501806 від 01.09.2006 та порушення позивачем ст.651 ЦК України, ст.188 ГК України в частині визначення терміну дії договору та підстав його припинення.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами п.3 розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги (п.п.1 п.4 розділу І Методики).

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі -МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

- одноповерхова будівля - 20 %;

- двоповерхова - 18 %;

- триповерхова - 16 %;

- чотириповерхова - 14 %;

- п`ятиповерхова - 12 %;

- шестиповерхова та вище - 10 %.

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від:

- індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15 %;

- індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5 %;

- автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %;

- центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8 %.

При цьому, розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщення по будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Чумаченко, буд. 12 виконувався пропорційно до їх площі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

У зв`язку з тим, що опалювальний сезон 2021-2022 років закінчено у березні 2022 року на підставі рішення Запорізької міської ради № 126 від 29.03.2022, нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювались щодо умовно-постійної складової нарахувань.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Пунктом 1 Розділу VI Методики визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулою 32 Методики.

Відтак, позивачем було правомірно здійснено нарахування обсягів спожитої теплової енергії відповідачу за спірний період на об`єкт відповідача - нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Чумаченка, буд. 12.

Рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування.

Встановлені вище обставини, спростовують решту доводів апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, позивачем належними і допустимими доказами доведено надання послуги відповідачу з теплопостачання на суму 222 507, 62 грн. у спірний період, а відповідачем зазначеного не спростовано.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріал" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1665/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1665/22 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріал".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко