Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/14647/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024Справа № 910/14647/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромсталь"

2) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромсталь» про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії, у якому просить суд:

1) визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромсталь», з 28.04.2007 року у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

2) зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомостей про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Інтерпромсталь».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позовну заяву залишено без руху та, зокрема, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання викладу обставин заявлених позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

02.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про усунення недоліків та клопотання про залучення співвідповідачів.

Так, позивач зазначив, що ним помилково на першому аркуші позовної заяви вказано Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію, як третю особу, однак, вона має виступати співвідповідачем по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно (ч. 1 ст. 47 ГПК України).

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключно правом позивача.

Відтак, зважаючи на волевиявлення позивача щодо складу учасників справи № 910/14647/23, суд констатує, що відповідачами у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромсталь» та Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 07.11.2023.

17.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відповідь на відзив.

У підготовче засідання 07.11.2023 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 07.11.2023 судом задоволено клопотання позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.12.2023.

У підготовче засідання 12.12.2023 прибув представник позивача, представники відповідачів у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.01.2024.

11.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

17.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Разом з тим, підготовче засідання 23.01.2024 не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою, з огляду на що ухвалою суду від 24.01.2024 сторін повідомлено про те, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 30.01.2024.

У підготовче засідання 30.01.2024 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні 30.01.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 30.01.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2024.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 20.02.2024 представники сторін не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 20.02.2024 за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 20.02.2024 судом було прийнято, складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2005 року ОСОБА_1 (позивач) призначена (переведена) на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромсталь" (відповідач 1), що підтверджується записом у трудовій книжці, копія якої долучена до позову.

28 квітня 2007 року загальними зборами учасників ТОВ "Інтерпромсталь" позивача було звільнено з посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що вбачається з протоколу № 5 від 28.04.2007.

Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Інтерпромсталь", також, зроблено запис у трудовій книжці.

Однак, як стверджує позивач, відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені не були, чим порушені права позивача.

ОСОБА_1 звернулася з претензією до ТОВ "Інтерпромсталь", у якій просила відповідача 1 провести дії, необхідні для зміни керівника та виключення з ЄДР запису про позивача як керівника (директора) Товариства (докази направлення претензії додано до позову).

Також, ОСОБА_1 звернулася до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач 2) із заявою щодо виключення з ЄДР запису про керівника (представника) Товариства.

У відповідь на заяву відповідач 2 повідомив позивача, що вирішення питання про обрання та припинення повноважень виконавчого органу Товариства належить до компетенції загальних зборів такого товариства, а відтак, внесення до ЄДР відомостей без передбаченого законодавством пакету документів не допускається.

Відтак, з огляду на бездіяльність відповідача 1, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:

1) визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромсталь», з 28.04.2007 року у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

2) зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомостей про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Інтерпромсталь».

Відповідач 1 не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Відповідач 2 подав відзив, у якому зазначив про передчасність позовних вимог до нього.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Як було встановлено судом, 28 квітня 2007 року загальними зборами учасників ТОВ "Інтерпромсталь" позивача звільнено з посади директора за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що вбачається з протоколу № 5 від 28.04.2007.

Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Інтерпромсталь", також, зроблено запис у трудовій книжці.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Разом з тим, оскільки, матеріали справи містять докази прийняття загальними зборами Товариства рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Інтерпромсталь", вимога про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромсталь» у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, - задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача 2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на встановлення судом обставин припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем 1 та не внесення відповідних змін до реєстру (у чому і полягає порушення прав позивача), суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання державного реєстратора внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як керівника Товариства, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41; ідентифікаційний код: 37378937) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромсталь" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2; ідентифікаційний код: 33233769).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромсталь" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2; ідентифікаційний код: 33233769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.03.2024

Суддя Ю.В. Картавцева