Рішення

від 29.02.2024 по справі 911/3475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3475/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква»

до Приватного підприємства «Дем`ян»

прo стягнення 28 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» до Приватного підприємства «Дем`ян» прo стягнення 28 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3475/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що сторони повідомлені про прийняття до провадження Господарським судом Київської області матеріалів справи у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог ч. 3, ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» (надалі позивач) та Приватним підприємством «Дем`ян» (надалі відповідач) був укладений Договір суборенди обладнання № 402.

Згідно даного договору за актом № 001070 від 01.03.2023 року відповідачем було отримано холодильне обладнання, а саме: Бонетта JUKA M 800 D Белая Бяроза, заводський номер 0517681321, заставною вартістю 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2.4 Договору відповідач зобов`язаний надавати можливість оглянути представникам ТОВ «Євро Аква» торгівельне обладнання.

Як зазначає позивач, в ході перевірки стану обладнання представниками ТОВ «Євро Аква» виявлено та зафіксовано факт закриття торгівельної точки та неможливості оглянути обладнання, про що складено відповідний акт.

Відповідно до пункту 2.2.9. Договору відповідач зобов`язаний повернути обладнання у справному стані по закінченні терміну дії договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту розірвання строку дії Договору, або за вимогою орендаря згідно письмової вимоги орендаря в термін 5 (п`яти) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу суборендря, зазначену в цьому Договорі, або оплатити заставну вартість обладнання згідно Акту приймання-передачі обладнання за вимогою орендаря згідно письмової вимоги орендаря в термін 5 (п`яти) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу суборендаря, зазначену в даному Договорі.

Відповідно до пункту 2.2.10. Договору, в разі неповернення обладнання в строк, зазначений в п. 2.2.9. даного Договору, обладнання вважається втраченим.

Згідно розділу 4 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно чинного законодавства України. У випадку, якщо суборендар не повернув у зазначений в п. 2.2.9 строк торгове обладнання орендарю, суборендар зобов`язаний сплатити орендарю штраф в розмірі 3 000,00 грн. за кожен такий випадок. У випадку виявлення порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2. цього Договору оплатити заставну вартість обладнання згідно Акту приймання-передачі відповідно до письмової вимоги орендаря в термін 5 (п`яти) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу суборендаря, зазначену в даному Договорі. Крім того, суборендар сплачує штраф орендарю в розмірі 5 000,00 грн. за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2. цього Договору. У випадку порушення Суборендарем умов (обов`язків) передбачених в пунктах 2.2.10. 2.2.15., цього Договору, суборендар зобов`язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 3 000 (трьох тисяч) грн., за кожен випадок порушення зобов`язань передбачених п. 2.2.10. - 2.2.15. цього Договору. У випадку, якщо орендарем буде виявлено відсутність торгового обладнання у Суборендаря за місцем встановлення, суборендар зобов`язаний сплатити не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати складання представником орендаря відповідного акту штраф за кожну одиницю відсутнього торгового обладнання в розмірі 3000,00 грн. Сплата всіх штрафів, передбачених цим Договором, здійснюється суборендарем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок орендаря.

Тобто, згідно пункту 4.4. Договору суборендар сплачує орендарю штраф в розмірі 5 000,00 грн. за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2. цього Договору та згідно пункту 4.2. Договору відповідачу нараховано штраф у розмірі 3 000,00 грн. за порушення строків повернення обладнання.

09.10.2023 року на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату штрафу через порушення умов Договору та повернення холодильного обладнання.

Станом на 09.11.2023 року відповідач обладнання не повернув, відповіді не надіслав, штраф не сплатив, заставну вартість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. вартості обладнання, 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов пункту 2.2. Договору та 3 000,00 грн. за строки повернення обладнання (не повернув протягом 5 календарних днів), а всього разом 28 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором суборенди майна.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем в строкове платне користування (оренду) обладнання, а саме: Бонетта JUKA M 800 D Белая Бяроза, заводський номер 0517681321, заставною вартістю 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу вимогу № 2509/3 від 25.09.2023 року про сплату штрафу через порушення умов Договору та повернення холодильного обладнання.

Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування, вартість обладнання позивачу не повернуто. Відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором суборенди. Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу об`єкту суборенди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, про стягнення з відповідача 20000,00 грн. вартості втраченого майна за Договором суборенди № 402 від 01.03.2023 року є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов пункту 2.2. Договору та 3 000,00 грн. за строки повернення обладнання (не повернув протягом 5 календарних днів).

Згідно пункту 4.4. Договору суборендар сплачує штраф орендарю в розмірі 5 000,00 грн. за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2. цього Договору та згідно пункту 4.2. Договору суборендар сплачує штраф орендарю у розмірі 3 000,00 грн. за порушення строків повернення обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 230 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведені приписи законодавства та умови Договору № 402 від 01.03.2023 року, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов пункту 2.2. Договору та 3 000,00 грн. за строки повернення обладнання (не повернув протягом 5 календарних днів) підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» до Приватного підприємства «Дем`ян» прo стягнення 28 000,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дем`ян» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30450152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Аква» (04350, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 36800559) 20 000,00 грн. вартості втраченого майна, 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов п. 2.2. договору, 3 000,00 грн. штрафу за порушення строків повернення обладнання та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик