Рішення

від 07.02.2024 по справі 916/2725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2725/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організації Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс (65088, Одеська обл., м. Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 43/2А, код ЄДРПОУ 25044814)

про стягнення, розірвання договору та виселення, -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс, в якому просить суд:

- стягнути з Громадської організації Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 74428,09 грн.;

- розірвати договір оренди від 20.05.2011 №02-к/11, укладений між орендарем - Громадською організацією Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс та орендодавцем - Відділом освіти Київської райадміністрації Одеської міської ради (нині - Департамент комунальної власності Одеської міської ради);

- виселити Громадську організацію Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс з нежилих приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 277,30 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 42/2А на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов договору оренди - систематичне своєчасне невнесення орендної плати, що на думку позивача є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.07.2023 о 10:15. Ухвалою суду від 21.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/2725/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 06.09.2023 о 12:40. Ухвалою суду від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання на 27.09.2023 о 09:30. У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2023 о 09:30. У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.11.2023 о 10:00. У судовому засіданні 08.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 29.11.2023 о 10:45. У судовому засіданні 29.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 20.12.2023 об 11:00.

14.12.2023 за вх.№45324/23 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині стягнення.

У судовому засіданні 20.12.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 18.01.2024 о 10:00.

16.01.2024 за вх.№1914/24 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке судом у протокольній формі задоволено.

18.01.2024 за вх.№2158/24 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.01.2024 відкладено розгляд справи на 07.02.2024 о 12:50.

У судовому засіданні 07.02.2024 судом у протокольній формі задоволено заяву позивача за вх.№45324/23 від 14.12.2023 та частково задоволено заяву відповідача за вх.№2158/24 від 18.01.2024 про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, оскільки матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем заявленої до стягнення суми. Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про розірвання договору та виселення.

У судове засідання 07.02.2024 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2725/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 07.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України, з урахуванням часткового закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

20.05.2011 між Відділом освіти Київської райадміністрації Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією Центр сприяння здоров`ю Енергія плюс (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №02-к/11, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення ОНВК Гармонія, загальною площею 288,60 кв.м, у т.ч. 225,40 кв.м - погодинно, 24,80 кв.м - постійно та 38,40 кв.м - спільно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ол. Невського, 43/2а (далі об`єкт оренди).

Згідно з п.1.3 договору термін дії договору оренди: до 30.04.2012.

За п.п. 2.2, 2.3 договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунків, приведених у додатках 1/1, 1/2, 1/3 до договору, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 5732 (п?ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 38 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства; орендар зобов?язаний вносити орендну плату, відшкодування комунальних послуг та повернення експлуатаційних витрат щомісячно до 25 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діялності.

Відповідно до п.5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об?єкта оренди; також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, пердбаченому цим договором та законодавством України; у разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

У додатковій угоді від 07.12.2012 до договору №02-к/11 сторони, зокрема, продовжили термін дії договору оренди до 30.04.2013.

У додатковій угоді від 27.09.2013 до договору №02-к/11 сторони, зокрема, продовжили термін дії договору оренди до 30.04.2014.

У додатковій угоді від 01.10.2013 до договору №02-к/11 сторони внесли зміни до п.2.3 договору, шляхом викладення його в наступній редакції: орендар зобов`язаний вносити орендну плату, відшкодування комунальних послуг, ПЕВ щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У додатковій угоді №12 від 13.06.2014 до договору №02-к/11 сторони, зокрема, продовжили термін дії договору оренди до 30.04.2015.

У додатковій угоді №16 від 15.05.2015 до договору №02-к/11 сторони, зокрема, продовжили термін дії договору оренди до 30.04.2016.

У додатковій угоді №1/2016 від 10.05.2016 до договору №02-к/11 сторони, зокрема, продовжили термін дії договору оренди до 30.04.2018.

Додатковим договором №8 від 12.06.2018 до договору №02-к/11, зокрема, змінено назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Додатковим договором №12 від 18.08.2020 до договору №02-к/11 сторонами, зокрема, визначено, що: за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату наступим чином: з 01.06.2020 по 31.08.2020 - в розмірі 258,41 грн., що розрахована станом на 01.06.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць; з 01.09.2020 - в розмірі 632,76 грн., що розрахована станом на 01.08.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць; з 01.01.2021 - в розмірі 4089,99 грн., що розрахована станом на 01.08.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості з орендної плати за період січень 2021 року - травень 2023 року, яка за розрахунком складає 74428,09 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про сплату відповідачем заявлених до стягнення сум.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення, розірвання договору та виселення.

Під час розгляду справи №916/2725/23 судом закрито провадження у справі за позовними вимогами про стягнення у зв`язку з відсутністю предмета спору; таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про розірвання договору та виселення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що правовідносини сторін у даній справі виникли з договору оренди від 20.05.2011 №02-к/11. Так, господарський враховує, що позивачем у позовній заяві визначено підставою позову істотне порушення відповідачем (орендарем) умов договору - систематичне невнесення орендної плати за договором оренди. Разом з тим, як було вказано судом, в подальшому відповідачем в повному обсязі сплачено заборгованість з орендної плати за договором, у зв`язку з чим судом було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови договору оренди нерухомого майна, встановлені судом обставини, поведінку учасників договору в частині виконання взятих на себе зобов`язань, враховуючи усунення порушення з боку орендаря (відповідача) та сплату заборгованості з орендної плати, господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем співмірності допущеного відповідачем порушення, з урахуванням ступеню його виконання та тривалості орендних правовідносин, в умовах триваючої військової агресії рф, цієї співмірності з наслідками, про які просить позивач, з огляду на що господарський суд не вбачає наявності достатніх підстав вважати, що на даний час є підстави для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 651 ЦК України для розірвання договору та подальшого повернення майна, а отже такі вимоги позивача є не доведеними та не підлягають задоволенню. Одночасно господарським судом приймаються до уваги інтереси всіх учасників договору оренди, серед яких в інтересах орендодавця майна є продовжувати отримувати орендну плату за вказане майно, а в інтересах орендаря є зокрема забезпечувати сталу роботу підприємства та продовжувати орендувати майно, істотного порушення, при якому наразі завдана шкода перешкоджає стороні орендодавця отримувати те, на що був розрахунок при укладенні договору, судом таким чином не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача про розірвання договору оренди від 20.05.2011 №02-к/11 та виселення.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 лютого 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля