Постанова

від 27.02.2024 по справі 761/3217/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3217/24

Провадження № 3/761/1232/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., за участі прокурора Сказко Р., адвоката Чиж Б.І., ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який обіймає посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №83 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 12 вересня 2022 року № 406, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 2 кварталі (квітень, травень, червень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 132-к від 13.09.2022 ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №84 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 12 вересня 2022 року № 406, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 2 кварталі (квітень, травень, червень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 132-к від 13.09.2022 ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №85 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 28 жовтня 2022 року № 531, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 3 кварталі (липень, серпень, вересень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 155-к від 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №86 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 28 жовтня 2022 року № 531, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 3 кварталі (липень, серпень, вересень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 155-к від 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №87 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 28 лютого 2023 року № 84, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 4 кварталі (жовтень, листопад, грудень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 23-к від 01 березня 2023 року ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 22.01.2024 №88 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII і суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII, прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні листа (пропозиції) від 28 лютого 2023 року № 84, яким останній просить погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 4 кварталі (жовтень, листопад, грудень) 2022 року в розмірі 42000 гривень, внаслідок чого відповідно до наказу № 23-к від 01 березня 2023 року ОСОБА_1 нараховано вказану премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2024 зазначені справи було об`єднано в одне провадження.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 рішення щодо себе про преміювання приймав самостійно за наведених у протоколах про адміністративне правопорушення обставин, у зв`язку з чим в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, просив визнати ОСОБА_1 винним та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн.

В судовому засіданні захисник Чиж Б.І. та ОСОБА_1 заперечували обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП та просили закрити провадження у зв`язку із відсутністю складу правопорушення.

Зазначили, що прийняття рішення про встановлення стимулюючих виплат, що визначений у Роз`ясненнях щодо наявності/відсутності конфлікту інтересів під час реалізації повноважень з окремих питань оплати праці від 13.06.2022 № 11, наданих Національним агентством з питань запобігання корупції, у ректора НАСОА ОСОБА_1 , при надсиланні листів до Держстату за підписом ректора НАСОА щодо його преміювання та погоджене Держстатом преміювання ректора НАСОА ОСОБА_1 , із подальшим виданням відповідних наказів, що свідчить про відсутність конфлікту інтересів, а доказів протилежного особою, яка склала протоколи, не надано. Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, вказана обставина виключає склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Зазначили, що у ОСОБА_1 при підписанні наказів про преміювання був відсутній приватний інтерес та суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями, в його діях відсутній склад реального конфлікту інтересів. Вказали, що протягом часу, коли ОСОБА_1 обіймає посаду ректора, розмір його премії завжди встановлювався на рівні 100%, не залежно від способу врегулювання.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаних адміністративних правопорушень з таких підстав.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно з диспозицією ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

З п. 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП, вбачається, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до п/п «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія зазначеного Закону, є в тому числі і посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 06.10.2010 у справі № 21-рп/2010 (п. 3.2.2.) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а діяння, яке не відповідає змісту терміну «корупція», не може визнаватись корупційним правопорушенням.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22.10.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правової презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини. Окрім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доказувати свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобіганні корупції», особи, зазначені у п.1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів у випадку перебування особи на посаді в колегіальному органі, колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У ч. 1 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага.

Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», вбачається, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.

Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Так, відповідно до ч.1 ст. 172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за цією нормою права є неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. А згідно з ч.2 ст.172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за вказаною нормою права є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП є бланкетними і лише описують безпосередньо саму суть цих адміністративних правопорушень, але для повного визначення їх ознак відсилають до інших галузей права, тобто, до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Визначення терміну правопорушення, пов`язаного з корупцією, про який йдеться мова у главі 13-А («Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією») КУпАП міститься у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», і є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів містить відповідний розділ V Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ч.1 ст.28, яка зобов`язує осіб, зазначених у п.п.1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Таким чином, бланкетні диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП відсилають до іншого нормативно-правового акту, яким є Закон України «Про запобігання корупції».

У відповідності до п.2 примітки ст.172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Таке ж визначення реального конфлікту інтересів міститься і в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».

Значення терміну реальний конфлікт інтересів, визначено в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Таким чином, з викладеного слідує, що не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її представницькі повноваження можуть і не суперечити один одному.

Аналіз вказаних термінів вказує на те, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів слід безпосередньо встановити наступні обставини: чи наявний інтерес; чи суперечить він службовим або представницьким повноваженням; чи така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, в тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність факту інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення цих фактів в обов`язковому порядку має бути відображено в протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.

Відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 працює на посаді ректора Національна академія статистики, обліку та аудиту на підставі контракту від 20.04.2015, наказом в.о. Голови Державної служби статистики України (Держстат) ОСОБА_2 від 20.04.2015 № 128-к призначено доктора наук з державного управління, професора ОСОБА_1 ректором Національної академії статистики, обліку та аудиту з 20 квітня 2015 року, строком на 5 років, по 19 квітня 2020 року, як обраного на виборах відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту», на умовах, викладених у контракті.Наказом Голови Державної служби статистики України (Держстат) Вернер І., від 14.02.2020 № 110-к продовжено ОСОБА_1 , ректорові Національної академії статистики, обліку та аудиту строк дії контракту від 20 квітня 2015 (зі змінами), відповідно до пункту 6.3 розділу 6 зазначеного контракту, до 19 квітня 2025 р. На визначених у ньому умовах.

На підставі наказу в.о. Голови Держастату І.М . ЖУК від 20.04.2015 № 128-к ОСОБА_1 призначено на посаду ректора НАСОА та 20.04.2015, укладено контракт з ректором НАСОА.

Наказом Голови Держстату ВЕРНЕРА І.Є. від 14.02.2020 № 110-к, ректорові НАСОА ОСОБА_1 строк дії контракту від 20.04.2015 продовжено до 19.04.2025.

Відповідно до розділу 3 контракту (оплата праці та соціально-побутове забезпечення керівника) підпункту 7 премії за належне виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, статутом академії та законодавством у розмірі до 100% посадового окладу. Відповідно до підпункту 1 статті 3.1 розділу 3 даного контракту встановлено посадовий оклад у розмірі 11890 гривень.

Надалі, додатковою угодою № 1 від 30.11.2017 до контракту від 20.04.2015, внесені зміни до розділу 3.1 підпункт 7, які виклали в такій редакції: премії за належне виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, статутом академії та законодавством. Пропозиції стосовно розміру преміювання керівника надаються засновникові академією.

Додатковою угодою № 2 від 14.02.2020 до контракту від 20.04.2015 продовжено дію зазначеного контракту ректора НАСОА до 19.04.2025.

Додатковою угодою № 3 від 30.11.2021 до контракту від 20.04.2015 внесені зміни до контракту, а саме у підпункті 1 пункту 3.1 розділу 3 розмір посадового окладу становитиме 14000 гривень.

Абзацом другим пункту «в» частини 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено, що преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

В свою чергу, абзацом другим пункту 5 частини 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2005 за № 1130/11410, визначено, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Ані постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298, ані наказом Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557, не визначено чіткого механізму щодо вирішення питань про встановлення керівником собі стимулюючих виплат, у тому числі преміювання.

Пунктом 1.1 Статуту Національної академії статистики, обліку та аудиту визначено, що Національна академія статистики, обліку та аудиту (далі за текстом - Академія), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04837462, є вищим навчальним закладом, заснованим на державній формі власності. Академія є функціональним органом державної статистики, належить до сфери управління Державної служби статистики України (далі - Держстат). Академія є правонаступником прав та обов`язків Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, створеної відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 89-р «Про реорганізацію Інституту статистики, обліку та аудиту» на базі Інституту статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. Статус національної Академії надано Указом Президента України від 13.01.2010 № 18/2010 «Про надання Державній академії статистики, обліку та аудиту статусу національної».

Пунктом 2.1 Статуту Статут НАСОА визначено, що Академія є юридичною особою публічного права з дати її державної реєстрації. Академія має право від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і бути позивачем і відповідачем у суді. Академію створено на невизначений термін.

Пунктом 2.7 Статуту НАСОА визначено, що діяльність Академії провадиться на принципах: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності Держстату, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, органів управління Академії та її структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Підпунктом 6 пункту 2.9 Статуту НАСОА, зокрема, визначено, що Академія зобов`язана забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, безпеки життєдіяльності, соціального страхування.

Пунктом 3.2 Статуту НАСОА визначено, що Держстат, діючи в межах визначених законодавчими актами повноважень:

?за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування Академії затверджує Статут Академії та вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

?укладає в місячний строк контракт із ректором Академії, обраним за конкурсом у порядку, встановленому Законом України «Про вищу освіту»;

?за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування Академії достроково розриває контракт із ректором Академії з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення цього Статуту та умов контракту;

?затверджує за поданням Вченої ради Академії Положення про Наглядову раду Академії та її склад;

?здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Академії;

?погоджує договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні Академії;

?надає згоду на довгострокову оренду державного нерухомого майна та об`єктів незавершеного будівництва;

?здійснює контроль за дотриманням цього Статуту;

?здійснює інші повноваження, передбачені нормами чинного законодавства та цим Статутом.

Пунктом 5.5.2 Статуту НАСОА визначено, що ректор Академії в межах наданих йому повноважень:

?організовує діяльність Академії;

?вирішує питання фінансово-господарської діяльності Академії, затверджує її структуру і штатний розпис;

?відповідає за результати діяльності Академії перед Держстатом та Наглядовою радою;

?забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори;

?є розпорядником майна і коштів Академії;

?відкриває банківські рахунки;

?забезпечує дотримання службової та комерційної таємниці;

?затверджує положення про структурні підрозділи;

?призначає на посаду та звільняє з посади працівників;

?визначає функціональні обов`язки працівників;

?у межах своїх повноважень здійснює розподіл функціональних обов`язків (делегує частину своїх повноважень) між своїми заступниками і керівниками структурних підрозділів, що оформлюється відповідними наказами;

?видає довіреності посадовим особам Академії для виконання ними функцій і повноважень, що не суперечать вимогам законодавства України;

?видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами Академії доручення;

?відміняє рішення робочих, дорадчих та колегіальних органів, якщо вони суперечать вимогам чинного законодавства України, цього Статуту та завдають шкоди інтересам Академії;

?контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

?притягає винних осіб до юридичної відповідальності;

?здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників;

?забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

?спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників Академії та студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування Академії правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх;

?за поданням Вченої ради затверджує вартість навчання та інших освітніх послуг;

?забезпечує формування контингенту осіб, які навчаються в Академії;

?забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

?відраховує з Академії та поновлює на навчання в ній здобувачів вищої освіти з підстав, визначених вимогами чинного законодавства України;

?сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників Академії і студентів, громадських організацій, які діють в Академії;

?сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази Академії, створює належні умови для занять масовим спортом;

?забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю Академії;

?здійснює інші передбачені повноваження, визначені вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 7.1 Статуту НАСОА визначено, що трудові відносини Академії з найманими працівниками регулюється чинним законодавством України про працю та укладеними з ними трудовими договорами (контрактами). З окремими громадянами можуть укладатись договори цивільно-правового характеру згідно з вимогами чинного цивільного законодавства України.

Пунктом 7.2 Статуту НАСОА визначено, що працівникам Академії гарантується соціальний захист у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 7.3 Статуту НАСОА визначено, що Академія зобов`язується забезпечити працівнику належні умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого законодавством України мінімального рівня, а також соціальні та економічні гарантії.

Підпунктом 5 пункту 1.6 Колективного договору Національної академії статистики, обліку та аудиту (далі - Колективний договір НАСОА) визначено, що Адміністрація Академії зобов`язується, зокрема, здійснювати регулярну виплату основної та додаткових заробітних плат трудовому колективу Академії у відповідності до вимог чинного законодавства України, фінансових можливостей Академії, а також враховуючи персональний внесок кожного працівника у досягнення Академії високого конкурентного статусу.

Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати становлять основна (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки)) та додаткова (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці) заробітна плата.

Дійсно, конфлікт інтересів може виникати у керівника, який самостійно приймає рішення про виплату собі стимулюючих виплат.

Для запобігання виникненню конфлікту інтересів рішення про встановлення стимулюючих виплат може прийматися в один із вказаних способів, погодження рішення про встановлення стимулюючих виплат керівнику отримується за зверненням інших осіб, або ж перед прийняттям керівником рішення про встановлення собі стимулюючих виплат він подає відповідні пропозиції на погодження іншій особі (суб`єкту призначення/керівникові вищого рівня).

Отримавши у визначеному законодавством порядку погодження щодо розміру власної премії, керівник державної служби, приймаючи рішення про встановлення собі стимулюючої виплати, не діятиме в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки відповідне повноваження не буде дискреційним.

В даному випадку, погодження розміру стимулюючої виплати є умовою реалізації службового повноваження керівника щодо її встановлення самому собі, а не самостійним службовим повноваженням, тому вимоги ч. 1 ст. 28 Закону (повідомляти про конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів) на випадки звернення за отриманням зазначеного погодження (може здійснюватися, у тому числі, шляхом підписання та направлення письмового подання чи пропозиції) не поширюються.

За матеріалами справи та на думку прокурора ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, оскільки листами звертався до Голови Держстату Вернера І.Є., та просив погодити питання щодо його преміювання за підсумками роботи у 2, 3 та 4 кварталах 2022 року у розмірі 42000 гривень, за кожен квартал окремо, тому у нього виник реальний конфлікт інтересів про який він не повідомив, в той же час не встановлено, навіть кому мало бути здійснено таке повідомлення. В подальшому відповідними листами Держкомстату було погоджено преміювання ректора, що стало підставою для видачі наказів ОСОБА_1 про своє преміювання.

Водночас, із урахуванням наведеного у ст. 1 Закону визначення, конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації, коли:

?в особи наявний приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами - ст. 1 Закону);

?в особи наявні службові повноваження, під час реалізації яких вона може вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес;

?такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень).

Саме сукупність зазначених факторів дає підстави стверджувати, що приватний інтерес особи може впливати на об`єктивність та неупередженість під час вчинення особою дії, прийняття рішення, а отже, в особи є конфлікт інтересів.

За відсутності принаймні однієї із складових - приватного інтересу та/або службових повноважень дискреційного характеру - конфлікт інтересів не виникає.

Тобто матеріалами справи має бути доведено наявність у ОСОБА_1 факту приватного інтересу; наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими обов`язками ОСОБА_1 як ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив для внесення пропозиції; наявність повноважень на прийняття рішення; наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення, при цьому така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність і неупередженість рішення.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , як ректор Національної академії статистики, обліку та аудиту надсилав листи до Держстату за підписом ректора НАСОА ОСОБА_1 щодо свого преміювання (листи від 12.09.2022 № 406, від 28.10.2022 № 531, від 28.02.2023 № 84), після отримання листів від Держстату щодо преміювання ректора НАСОА ОСОБА_1 (листи від 13.09.2022 № 16.3-10/1096-22, від 02.11.2022 № 16.3-10/1282-22, від 28.02.2023 № 16.3-11/262-23) із подальшим виданням наказів НАСОА щодо преміювання ректора НАСОА ОСОБА_1 , за підписом ректора НАСОА ОСОБА_1 (накази від 13.09.2022 № 132-к, від 03.11.2022 № 155-к, від 01.03.2023 № 23-к), - був відсутній конфлікти інтересів, з огляду на те, що його преміювання погоджувалось Державною службою статистики України, в той же час Національної академії статистики, обліку та аудиту є функціональним органом державної статистики, належить до сфери управління Державної служби статистики України.

Також, у протоколах про адміністративні правопорушення не встановлено, як не встановлено й під час розгляду справи в суді, яким чином приватний інтерес ОСОБА_1 в отриманні преміювання протягом досліджуваного періоду суперечить його службовим обов`язкам, як ректора Національної академії статистики, обліку та аудиту.

До того ж, у ОСОБА_1 як ректора Національної статистики, обліку та аудиту взагалі були відсутні дискреційні повноваження щодо визначення собі остаточного розміру заохочувальних виплат, Державна служба статистики України (Держстат) на листи Національної академії статистики, обліку та аудиту відповідно до котракту від 20.04.2015 (зі змінами) погоджувала проведення преміювання ректор Академії ОСОБА_1 .

Доказів того, що приватний інтерес ОСОБА_1 при підписанні відповідних листів про погодження його преміювання за підсумками роботи вплинув на зміст, об`єктивність чи неупередженість прийняття Державною службою статистики України рішення щодо їх погоджень, матеріали справи не містять.

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) .

Відповідно до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відзначається принцип правової визначеності, який означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".

Як наголошує Конституційний Суд України у п.4.2 вказаного Рішення, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що матеріалами справ про адміністративне правопорушення не доведено існування реального конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Доводи прокурора, що готуючи листи з пропозицією щодо встановлення розміру власної премії ОСОБА_1 діяв в умовах реального конфлікту інтересів, є безпідставними, оскільки факт підписання останнім листів є лише формальною дією на виконання своїх обов`язків відповідно до положень контракту, і ніяким чином не особистою дією (рішенням), продиктованою корисним умислом та наявністю приватного інтересу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1,2 ст. 172-7, ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 та 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Антоніна КВАША