Постанова

від 21.02.2024 по справі 910/14287/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14287/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)

у справі за позовом Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України до відповідачів: 1) Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Володковича В. В.; 2) Державної служби України з надзвичайних ситуацій; 3) Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національна академія наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві; 2) Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників:

позивача - Покотило М. Б.,

відповідача-1 - Дубровська І. О.,

відповідача-2 - Ігнатенко В. І.,

третьої особи - Подлящук О. П.,

третьої особи-1 - Фартушний С. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Володковича В. В., Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Володковича В. В. про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ДСНС з надзвичайних ситуацій на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 28, припинивши речові права ДСНС з надзвичайних ситуацій на вказану будівлю;

- визнання протиправним та скасування запису в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності (витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія та номер: 10-15-8234, виданий ФДМУ 24.04.2017), який містить відомості про державне майно - адміністративну будівлю, за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 28, літ. В;

- усунення перешкод у здійсненні Інститутом права користування адміністративною будівлею літ. В, загальною площею 364,9 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 28, шляхом її повернення до Інституту з незаконного володіння ДСНС з надзвичайних ситуацій.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФДМУ були здвоєні відомості про балансоутримувачів вищезазначеної будівлі, безпідставно віднесено її до сфери управління ДСНС та протиправно визначені права Державного підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" та інших органів ДСНС на будівлю, що призвело до порушення прав Інституту та Національної академії наук України (далі - НАН України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до пункту 12 Постанови Президії Академії Наук Української РСР № 78 від 03.04.1964 Інституту ботаніки АН УРСР дозволено зайняти всі приміщення зовнішнього будинку Інституту мікробіології та вірусології по вулиці Великій Житомирській, 28.

4. Згідно з розпорядженням Академії наук Української РСР №678 від 23.06.1964 "Про надання робочих площ установам АН УРСР" з балансу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного АН УРСР на баланс Інституту ботаніки АН УРСР передані будинки по вулиці Великій Житомирській, 28, загальною площею 1800 кв.м.

5. 01.12.1995 між Інститутом (орендодавець) та Агентством інформації міжнародної співпраці та розвитку (Чорнобильінтерінформ) Мінчорнобиля України (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець надає, а орендар отримує в користування нежитлові приміщення, корпус "В" будинку № 28 по вулиці Великій Житомирській в місті Києві, загальною площею 180 кв.м, що належить Інституту, для використання в цілях, визначених статутними завданнями орендаря.

6. Строк оренди визначається з 01.12.1995 до 01.12.2015 (пункт 1.2 договору).

7. Додатковою угодою № 1 від 01.12.2015 продовжено термін дії договору оренди нерухомого майна від 01.12.1995 до 30.06.2016.

8. Пунктом 1.3 договору встановлено, що вказане приміщення є державним майном, що перебуває в повному господарському віданні орендодавця.

9. У пункті 1.6 договору сторони погодили, що для більш продуктивного використання обумовлених вище приміщень орендодавцем після закінчення строку дії договору, або у разі його дострокового розірвання, а також для використання в цілях визначених статутними завданнями орендаря, будівля корпусу потребує ремонту з частковою реконструкцією та можливим збільшенням його площ на 300 кв.м.

10. Згідно з пунктом 4.4 договору, після закінчення строку дії договору (за закінчення 10 років) орендар передає за приймально-здавальним актом орендодавцю 180 кв.м площ, що ним орендуються, відповідно до кошторисної документації на ці роботи за вирахуванням амортизаційних відрахувань та з урахуванням діючих на той момент ринкових, інфляційних та інших коефіцієнтів. Питання власності на додані під час реконструкції площі розглядається в установленому порядку.

11. Розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 12.02.1996 № 146 Інституту погоджено виконання капітального ремонту будинку № 28 по вулиці Великій Житомирській.

12. Листом від 14.03.1996 № 003-104 Київською міською державною адміністрацією надано дозвіл Інституту на проведення передпроектних робіт, а саме виготовлення розробки ескізного архітектурного проекту на реконструкцію з надбудовою та прибудовою одноповерхового будинку, розташованого по вулиці Житомирській, 28.

13. Листом від 03.04.1996 № 111-139/1-13 позивач звертався до Київської міської державної адміністрації з проханням видати тимчасовий ордер на реконструкцію з надбудовою і прибудовою одноповерхового будинку, розташованого по вулиці Житомирській, 28.

14. Державне підприємство "Академпроект" НАН України листом від 28.05.1996 № 42 повідомило позивача про погодження без зауважень робочого проекту реконструкції з надбудовою і прибудовою одноповерхового будинку Інституту по вул. Житомирській, 28.

15. Київською міською службою української державно-інвестиційної експертизи "Київдержекспертиза" на замовлення Інституту наданий позитивний експертний висновок від 28.07.1996 № 1161 на робочий проект реконструкції з надбудовою і прибудовою одноповерхового будинку Інституту по вулиці Житомирській, 28.

16. Протоколом засідання Містобудівної Ради від 31.07.1996 № 467, в якому Інститут визначений як замовник, погоджено архітектурно-планувальну частину робочого проекту реконструкції з надбудовою та прибудовою одноповерхового будинку, що розташований на межі садиби і прилягає до брандмауеру будинку №30 по вулиці В. Житомирській, 28 у Шевченківському районі, з урахуванням зауважень Киїдержекспертизи.

17. Листом від 23.08.1996 № 2407/8 Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва повідомила позивача про погодження робочого проекту, розробленого КиївЗНДІЕП по реконструкції з надбудовою та прибудовою одноповерхового будинку № 28 по вулиці Житомирській.

18. Однак, як стверджує позивач, у 1997 році, без погодження з НАН України, орендарем здійснені ремонтні та будівельні роботи, внаслідок яких орендовані приміщення зазнали змін у бік збільшення їхньої площі, а саме площа об`єкта оренди з 180 кв.м збільшилася до 364,9 кв.м. Без відома НАН України ДП "Агентство Чорнобильінтерінформ" поставило зазначене реконструйоване приміщення на свій баланс.

19. Відповідно до довідки Київського міського БТІ від 29.07.1997 № 44 за результатами проведеної інвентаризації корисної площі в новозбудованому двоповерховому будинку № 28 по вулиці В. Житомирська, станом на 22.07.1997, загальна площа будівлі склала 384,4 кв.м. В той же час в журналі підрахунку площі будівлі загальна площа вказана в розмірі 356,3 кв.м. Київським міським БТІ 16.02.1998 зареєстровані внесені зміни до поверхового плану будівлі.

20. Згідно з інформацією НАН (лист від 26.03.2008 № 16/268-21) на підставі постанови Президії Верховної Ради України "Про статус Академії наук Української PCP" від 17.01.2001 № 627-Х11, Указу Президента України "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" від 20.01.1992 № 43, статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" в редакції 15.10.2006, будинки та споруди, що знаходяться на балансі установ, організацій та підприємств НАН України, є загальнодержавною власністю, передані НАН України в довічне користування, знаходяться у її господарському віданні та надаються установам, організаціям, підприємствам, що віднесені до її відання, в оперативне управління.

21. Розпорядником майна, що знаходиться на балансі установ та організацій НАН України, визначена Президія НАН України. Серед іншого, корпус дворовий літера "В" будинку 28 по вулиці Великій Житомирській в місті Києві, загальною площею 180 кв.м знаходиться на балансі Інституту в його оперативному управлінні.

22. Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 380258 Інститут, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 441/498, є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,2797 га, що розташована на вулиці Великій Житомирській, 28, у Шевченківському районі міста Києва.

23. Згідно з підписаним між Інститутом та ДП "Агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку "Агентство Чорнобильінтерінформ" та погодженого НАН України та Міністерством надзвичайних ситуацій України акта розподілу реконструйованих площ будівлі корпусу "В" по вулиці Велика Житомирська в м. Києві від 22.10.2012, узгоджено розподілити площу, корпусу "В" будинку № 28 по вулиці Велика Житомирська в місті Києві в наступних частках, а саме: частку в розмірі 49,3/100 (180,0 кв.м) новозбудованого корпусу закріпити за Інститутом; частку в розмірі 50,7/100 (184,9 кв.м) новозбудованого корпусу закріпити за ДП "Агентство Чорнобильінтерінформ". Вищезазначений розподіл відбувся на підставі умов договору на оренду нежитлового приміщення від 01.12.1995, а також з урахуванням факту інвестицій ДП "Агентство Чорнобильінтерінформ" у реконструкцію з розширенням будівлі корпусу "В" по вулиці Велика Житомирська в місті Києві (орендованих приміщень), внаслідок чого орендовані приміщення зазнали змін у бік збільшення їхньої площі, а саме площа об`єкта оренди з 180 кв.м. збільшилась до 364,9 кв.м, а також враховуючи, що ДП "Агентство Чорнобильінтерінформ" ввело в експлуатацію вказаний будинок актом робочої комісії від 25.12.1997 та обліковує реконструйовану будівлю на балансі.

24. 01.07.2016 між Інститутом (орендодавець) та ДП "Рятівник-Інформ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій (орендар) укладений договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №10, за умовами якого орендодавець передає в строкове платне користування орендарю частину будівлі, загальною площею 180 кв.м, терміном до 30.06.2019 (включно).

25. Факт передачі будівлі за вказаним договором в оренду підтверджується актом прийому-передачі приміщення, що орендується від 01.07.2016.

26. Також, 01.07.2016 між Інститутом та ДП "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

27. У подальшому, у зв`язку з припиненням ДП "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" шляхом його приєднання до ДП "Мобільний рятувальний центр ДСНС України", на підставі наказу ДСНС № 301 від 17.06.2016, між Інститутом (орендодавець) та ДП "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ", за участі ДП "Мобільний рятувальний центр ДСНС України" укладені додаткові угоди № 1 від 11.10.2016 та № 1а від 28.10.2016 до договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 10 від 01.07.2016.

28. 28.04.2017 представниками Інституту складено акт про огляд та передачу приміщень, відповідно до якого будівля корпусу знаходиться в задовільному стані, вказане приміщення звільнене та не використовується у зв`язку з ліквідацією орендаря як юридичної особи. Сантехнічне, електрообладнання, система опалення, інше обладнання та інженерні мережі знаходяться у задовільному стані. Комісією прийнято рішення про відключення цього корпусу від системи електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення з метою консервації приміщень, що було і проведено в цей же день. Вхідні ворота зачинені та ключі від воріт передані черговим Інституту ботаніки. Представникам Державного підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" та ДСНС заборонений вільний вхід на територію Інституту ботаніки.".

29. Відповідно до інформації ФДМУ (лист від 26.02.2021 №10-15-4219) з метою внесення до Реєстру, відповідними суб`єктами управління надавалися відомості про нерухоме державне майно за місцезнаходженням: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, 28, яке перебувало/перебуває на балансі: 1) ДП "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ"/ГУ ДСНС/АРЗСП ГУ ДСНС (код за ЄДРПОУ: 22205932/38620155/23312417 відповідно; суб`єкт управління - ДСНС), а саме: нерухоме майно (інв. № 297/№101310001/№101310001 відповідно, розмір/площа об`єкта 364,9 кв.м.). Листом від 24.04.2017 № 10-15-8234 ФДМУ надав витяг з Реєстру на вказане майно, яке перебувало на балансі ДП "Інформаційно-аналітичний центр "Рятівник-Інформ" на адресу ДСНС. Також, листом від 19.09.2018 № 10-24-19228 погодив передачу вказаного майна від ГУ ДСНС до АРЗСП ГУ ДСНС; 2) Інституту (код за ЄДРПОУ: 05417199; суб`єкт управління - НАН України), зокрема 7 об`єктів, у тому числі будівля (інв. № 03000015, розмір/площа об`єкта 364,9 кв.м) та земельна ділянка (площа 2797 кв.м).

30. У подальшому, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86982073, нерухоме майно: адміністративна будівля літ. В по вулиці Велика Житомирська, будинок 28 в місті Києві, загальною площею 364,9 кв.м, зареєстровано за державою в особі ДСНС.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

31. 15.06.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову; зобов`язав відповідача-2 виділити позивачу частку майна в адміністративній будівлі літ. В, загальною площею 180,00 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 28.

32. Північний апеляційний господарський суд 27.11.2023 прийняв постанову про скасування цього рішення в частині задоволення позову та прийняв у цій частині нове рішення про відмову у позові; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

33. Апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права шляхом подання негаторного позову, у задоволенні якого обґрунтовано відмовлено місцевим господарським судом. Разом з тим, судом першої інстанції самостійно обрано спосіб захисту шляхом виділу частки державного майна площею 180,00 кв.м в спірній будівлі, з метою поновлення порушених прав позивача, що на думку суду апеляційної інстанції не є ефективним способом захисту та призвело до необґрунтованого задоволення позову у даній справі.

Короткий зміст касаційної скарги

34. У касаційній скарзі Інститут просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

35. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на ухваленні оскаржуваного судового рішення без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.

36. Заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 6 та 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в частині правомірності задвоєння уповноваженим органом управління відомостей про один і той самий об`єкт, а також способів усунення такого задвоєння.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

37. Відповідач-3 у відзиві на касаційну скаргу просить прийняти законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

38. Третя особа-1, Третя особа-2 у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

39. Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", будинки та споруди, що знаходяться на балансі установ, організацій та підприємств Національної академії наук (НАН) України, є загальнодержавною власністю, передані НАН України в довічне користування, знаходяться у її господарському віданні та надаються установам, організаціям, підприємствам, що віднесені до її відання, в оперативне управління.

40. Виходячи з цього позивач вважає, що він має речове право на нерухоме майно. На захист цього права звернувся з вимогами, які, на його думку, відповідають належним способам захисту його прав.

41. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, з наявністю яких законодавець передбачає можливість задоволення негаторного позову.

42. Разом з тим, суд відзначив, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність, з огляду на що, керуючись принципами господарського процесу, дійшов висновку про необхідність прийняття рішення на захист речових прав Інституту в частині користування спірною будівлею у спосіб, що у свою чергу мінімізує необхідність повторного звернення із позовами до суду.

43. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність виділу частки державного майна площею 180,00 кв.м в спірній будівлі з метою подальшої реєстрації за Інститутом. Зобов`язав ДСНС виділити зазначену частку.

44. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на його переконання позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права шляхом подання негаторного позову, у задоволенні якого обґрунтовано відмовлено місцевим господарським судом.

45. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає. Так, суд апеляційної інстанції в цілому правильно зауважив, що предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Водночас суд не вказав ані чому він вважає, що позивач володіє спірним майном, ані в чому саме полягають і якими доказами підтверджуються порушення права власності, що перешкоджають позивачу належним чином користуватися, розпоряджатися майном. Натомість суд апеляційної інстанції в цій частині послався лише на власне переконання.

47. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду (див. наприклад постанову від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, пункти 60, 62) володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна.

48. Отже, у справі, що переглядається, володільцем спірного майна є не позивач, а суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на це майно, тобто держава в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Зазначене виключає можливість застосування негаторного позову як належного способу захисту.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

50. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (частина четверта статті 136 Господарського кодексу України).

51. Оскільки у справі, що переглядається, суб`єктом права господарського відання є Національна академія наук (стаття 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу"), то вона має право на захист своїх майнових прав також від держави.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за державою в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій зареєстроване право власності на адміністративну будівлю літ. В по вулиці Велика Житомирська, будинок 28 в місті Києві загальною площею 364,9 кв.м. Отже, якщо належний позивач вважає, що у праві власності на цей об`єкт йому належить частка в розмірі 49,3/100, то йдеться про спір щодо витребування від відповідача ідеальної частки. Належному способу захисту в цьому разі відповідає позовна вимога про витребування 49,3/100 ідеальної частки у праві власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення записів про державну реєстрацію за позивачем права власності (права господарського відання) на 49,3/100, а за відповідачем - на 50,7/100 у праві власності на спірний об`єкт нерухомого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

53. Зважаючи на викладене, спосіб захисту, який суд першої інстанції вважав належним, таким не є. Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачений у статті 364, поділ майна, що є у спільній частковій власності, урегульований у статті 367 Цивільного кодексу України, уможливлюється після витребування ідеальної частки у праві власності на спірне нерухоме майно на користь позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

54. Також колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

55. Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, 22.09.2020 у справі № 127/18934/18).

56. Водночас у справі, що переглядається, жодну із заявлених позивачем позовних вимог неможливо проінтерпретувати (витлумачити) як вимогу про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, на підставі статті 364 Цивільного кодексу України. Крім того, для задоволення такої вимоги недостатньо встановити, що позивачу належить частка у праві власності, а необхідно принаймні встановити, що такий виділ є технічно можливим. Позивач доказів такої можливості не надав. Більше того, під час розгляду такої вимоги іншим учасникам справи має бути забезпечена можливість подання заперечень та надання доказів. Якщо ж позивач посилався лише на належність йому частки у праві власності і не наводив доводів та не надавав доказів на користь вимоги про поділ майна в натурі, то задоволення такої вимоги призводить до порушення процесуальних прав інших учасників справи, які не могли передбачити необхідності подання заперечень та надання відповідних доказів.

57. Отже, місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу про виділ частки майна в натурі, не здійснив належну інтерпретацію (тлумачення) позовних вимог, а вийшов за їх межі, що не узгоджується з частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

58. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного по суті висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та про відмову у його задоволенні в цій частині, однак з інших мотивів.

59. Що стосується посилання скаржника як на підставу для подання своєї касаційної скарги на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне.

60. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

61. Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

62. Зважаючи на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених скаржником норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

65. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

66. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину постанови, а в решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/14287/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/14287/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач