Постанова

від 29.02.2024 по справі 910/8438/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8438/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. та Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС Д.Ф." - Куккас Д.М. - адвокат (ордер від 17.01.2024 серії ВС №1254464),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Буд"- Севастьянова С.В. - адвокат (ордер від 16.01.2024 серія СВ № 1074948), Каменського Д.Г. - адвокат (договір про надання правової допомоги №10/01-2024),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Буд"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2023

(суддя Балац С.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023

(головуючий - суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А. та Михальська Ю.Б.)

у справі № 910/8438/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС Д.Ф." (далі - ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф.", Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Буд" (далі - ТОВ "МБС-Буд", Відповідач)

про стягнення 3 066 890,90 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МБС-БУД" про стягнення вартості об`єкту оренди в сумі 3 066 890,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем порушено зобов`язання з повернення об`єкту оренди за укладеним між сторонами договором про оренду опалубки від 03.03.2021 № 03/03 (далі - Договір).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023: позов задоволено; стягнуто з ТОВ "МБС-БУД" на користь ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." 3 066 890, 90 грн. заборгованості та 46 003,37 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення та постанову мотивовано тим, що Відповідач зобов`язаний був повернути об`єкт оренди, однак свого зобов`язання не виконав, а тому зобов`язаний відшкодувати його вартість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "МБС-Буд" просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023; позов ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." залишити без задоволення; стягнути з ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 509, 530, 617, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статтю 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах;

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (зокрема, статті 73, частини другої статті 74, статей 76, 77, 78 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Подані ТОВ "МБС-Буд" додаткові пояснення до касаційної скарги, які подані електронною поштою, Суд залишає без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки адвокатом Севастьяновим С.В. при поданні до Суду додаткових пояснень не було дотримано вимог щодо форми заяви та порядку його подання.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Крім того, адвокатом ТОВ "МБС-Буд" - Севастьяновим С.В. подані додаткові пояснення у справі через "Електронний суд". На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ТОВ "МБС-Буд" адвокатом Севастьяновим С.В. додано скан-копію ордеру від 16.01.2024 серія СВ № 1074948, який згенерований через веб-сайт Національної асоціації адвокатів України.

Змістом пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) встановлено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Пунктом 12 Положення передбачено перелік реквізитів, які має містити ордер.

Згідно з пункту 12.10 Положення ордер має містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат").

Зі змісту доданого ордеру, як документа на підтвердження повноважень, вбачається, що він не містять всі обов`язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення, зокрема, в графі "Адвокат" відсутній підпис адвоката Севастьянова С.В.

Оскільки ордер не містить реквізитів, який повинен містити ордер, а тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що з урахуванням змісту пункту 11 Положення, документ, доданий адвокатом Севастьяновим С.В., як доказ на підтвердження повноважень, не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема, для подання додаткових пояснень у справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що скріплення додаткових пояснень у справі електронним цифровим підписом, зокрема скріплення електронним цифровим підписом скан-копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги, а також подання даного документу із застосуванням системи "Електронний суд" із доданням до останнього не підписаної скан-копії ордеру не підтверджує дотримання форми документа, що підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи, зокрема на підписання додаткових пояснень, як того вимагають норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 №466/893/22 (провадження № К/990/33704/22), ухвалі Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/10548/22.

Отже, додаткові пояснення у справі адвоката ТОВ "МБС-Буд" - Севастьянова С.В. не може вважатися таким, що підписаний у встановленому законом порядку та підлягає залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

Доводи іншого учасника справи

ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." у відзиві на касаційну скаргу зазначає про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, обґрунтованість відхилення судами попередніх інстанцій доказів відповідача, що були подані після закриття підготовчого засідання, неналежність даних доказів так як не стосуються предмету спору, просить рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." подані письмові пояснення у справі в яких зазначає, що суд першої інстанції не порушив процесуальних норм при вирішенні питання про неприйняття доказів, що були подані після закриття підготовчого засідання.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено Договір, відповідно до предмету якого Позивач в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується передати Відповідачу у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в специфікації (додаток до Договору), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 (ж) Договору Відповідач зобов`язаний повернути опалубку Позивачу не пізніше 03.03.2022, за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 45, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення).

Пунктом 6.11 Договору визначено, що підтвердженням факту повернення орендованого майна Позивачу є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) опалубки. До підписання сторонами такого акту, майно вважається таким, що знаходиться в користуванні Відповідача та не повернуто Позивачу.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору у випадку втрати опалубки, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу повну вартість втраченої опалубки, передбачену в акті приймання-передачі даного Договору. Під втратою розуміється неповернення Відповідачем комплекту опалубки протягом 10-ти та більше календарних днів з моменту закінчення терміну передбаченого пунктом 2.2(ж) Договору, чи пошкодження опалубки з вини Відповідача, яке призвело до унеможливлення користування опалубкою в подальшому.

Так, Позивач передав, а Відповідач отримав опалубку за Договором на загальну суму 3 066 890,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі опалубки, а саме:

- від 03.03.2021 № 1 (на Буковель зі Склад (Л) НП-303 на суму 997 134,40 грн.;

- від 01.04.2021 № 2 (на Буковель зі Склад (Л) НП-3271 на суму 1 553 408,50 грн.;

- від 08.04.2021 № 3 (на Буковель зі Склад (Л) НП-3271 на суму 516 348 грн.

Позивач стверджував, що Відповідачем не здійснено повернення опалубки Позивачу після закінчення строку її користування, що призвело до звернення з даним позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов виходили з того, що жодного підтвердження факту повернення Відповідачем Позивачу опалубки за Договором сторонами до суду не подано.

ТОВ "МБС-Буд" до суду першої інстанції було подано заяву про закриття провадження у справі з доданими доказами, які суд не прийняв до розгляду, оскільки Відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання на стадії підготовчого провадження. Додані до заяви Відповідача про закриття провадження докази суд не взяв до уваги враховуючи приписи частини дев`ятої статті 80 ГПК України, оскільки Відповідачем не подано до суду підтвердження надсилання (надання) таких доказів Позивачу.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що додані до вказаних заяв Відповідача платіжні інструкції, рахунки та платіжні доручення свідчать про оплату Відповідачем послуг з оренди опалубки та штрафних санкцій за забруднення опалубки, що не стосується предмета спору. Додані до вказаних заяв накладні на переміщення свідчать про транспортування опалубки, а не її повернення Позивачу; також про таке повернення не свідчить і акт огляду технічного стану.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що посилання Відповідача на те, що з жовтня 2021 року по лютий 2023 року Відповідач користувався орендованим майном та оплатив користування, не впливають на наявність обов`язку повернути майно. Водночас, змін до Договору в частині строків оренди сторонами не вносилося, а матеріали справи, в тому числі і подані відповідачем нотаріальні заяви свідків не підтверджують, що відповідачем належним чином було виконано зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди після закінчення строку оренди.

Крім того, враховуючи, що спірні правовідносини територіально мали місце у Львівській та Івано-Франківській області, суд апеляційної інстанції не вбачив доведеними обставини існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали б Відповідачу належним чином виконати умови Договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача вартості об`єкту оренди в сумі 3 066 890,90 грн. у зв`язку з неповерненням об`єкту оренди.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов виходили з того, що сторонами Договору не надано суду підтверджуючих фактів повернення Відповідачем Позивачу опалубки за Договором.

Верховний Суд вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У контексті доводів скаржника щодо продовження Договору, сплати ТОВ "МБС-Буд" ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." протягом 2022 року - лютого 2023 року орендної плати та компенсації вартості окремих елементів опалубки, витрат на її очистку і відновлення (які приймалися Позивачем), повернення у 2023 році орендованого майна ТОВ "ПРОГРЕС Д.Ф." та його відмову від оформлення актів приймання-передачі (повернення) опалубки, Верховний Суд звертає увагу на приписи статті 77 ГПК України допустимість доказів - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак судами попередніх інстанцій не була надана оцінка доводам відповідача щодо продовження орендованих відносин, що підлягають встановленню.

Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини пов`язані з викупом елементів орендованого майна, що безпосередньо впливає на вартість предмета оренди, та чи враховані приписи статті 620 ЦК України, а саме право витребувати річ, визначену індивідуальними ознаками.

У контексті доведення з огляду на приписи статті 77 ГПК України факту неповернення Відповідачем Позивачу опалубки за Договором, оскільки відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі (повернення) опалубки, судами попередніх інстанцій не враховано те, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання стороною актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20 (на яку посилається скаржник) та таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Справа № 911/1981/20 та дана справа № 910/8438/22 є схожими за змістовим критерієм.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак судами попередніх інстанцій не було надано оцінку доводам Відповідача щодо того, що ТОВ "МБС-Буд" здійснює свою діяльність та розміщене у місті Києві, яке у період березня-квітня 2022 року було місцем військових дій у контексті врахування/неврахування обставин можливості/неможливості виконання Відповідачем зобов`язань за Договором.

Верховний Суд відзначає, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

При цьому, докази [стаття 73 ГПК України визначає які дані є доказами та якими засобами ці дані встановлюються] мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Верховний Суд стосовно доводів скаржника про безпідставність відхилення судами попередніх інстанцій доказів, які на думку скаржника, свідчать про відсутність предмета спору вважає за необхідне звернути увагу на те, що в цій частині судами попередніх інстанції допущено недотримання пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України щодо наведення мотивів/міркувань їх відхилення.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Втім наведеного суди попередніх інстанцій не врахували.

Крім того, важливим елементом справедливого розгляду є рівність сторін. Наведене означає, що сторони користуються рівними правами, жодна із сторін не має отримувати суттєві переваги над іншою стороною чи сприятливіші умови для представлення своїх аргументів. Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди порушили такі принципи господарського судочинства як змагальність та рівність сторін.

Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону (зокрема, статтям 86, 236 - 238 ГПК України) не відповідають.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Отже, касаційна скарга ТОВ "МБС-Буд" підлягає задоволенню частково; рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм і доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Буд" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/8438/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова