Постанова

від 07.02.2024 по справі 359/8259/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 359/8259/20

провадження № 61-2591св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дістрібьют Плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Дістрібьют Плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Бориспільська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , Акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нелора Ленд»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрібьют Плюс», в інтересах якого діє адвокат Макарчук Сергій Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду

від 30 січня 2023 року, прийняту колегією у складі суддів: Крижанівської Г. В.,

Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісний та зустрічним позовами

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -

ТОВ) «Дістрібьют Плюс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та державну реєстрацію обтяжень цих об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позову вказувало, що у власності ОСОБА_9 перебувала земельна ділянка площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташована в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області. ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 2,2526 га з кадастровим

номером 3220880900:09:003:0055 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташована в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

9 березня 2006 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , від імені яких за довіреностями діяв ОСОБА_7 , уклали з ТОВ «Таврис» договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок. У подальшому ці земельні ділянки неодноразово відчужувалися, зокрема, за договором від 29 серпня 2006 року набувачем спірних земельних ділянок стало ТОВ «Нелора Ленд».

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспольська РДА) № 657 від 28 квітня 2007 року затверджено проект землеустрою, за яким земельні ділянки з кадастровими номерами 3220880900:09:003:0052, 3220880900:09:003:0053, 3220880900:09:003:0054, 3220880900:09:003:0055 об`єднані в одну земельну ділянку загальною

площею 9,01 га, якій присвоєно кадастровий номер 3220880900:09:003:0078, а цільове призначення змінено з «ведення підсобного селянського господарства»

на «розміщення та експлуатація адміністративно-побутових будівель та інших споруд».

18 квітня 2013 року ТОВ «Нелора Ленд» уклало з Публічним акціонерним

товариством (далі - ПАТ) «Кредитпромбанк» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ «Нелора Ленд» відчужило у власність

ПАТ «Кредитпромбанк» земельну ділянку площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078. 7 жовтня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклало

з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, за яким право власності на неї перейшло до ПАТ «Дельта Банк», яке, у свою чергу, 21 вересня 2020 року відчужило її на користь ТОВ «Дістрібьют Плюс».

Разом з тим позивачу стало відомо, що рішенням державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. № 51542380

від 10 березня 2020 року за ОСОБА_1 було повторно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка вже була ним відчужена в 2006 році та яка на момент прийняття рішення державного реєстратора входила до складу новосформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078, належної позивачу. Рішенням державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. №51591808 від 12 березня 2020 року за ОСОБА_9 також було повторно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054.

14 травня 2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , від імені яких діяла

ОСОБА_10 , уклали з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаних земельних ділянок із проведенням державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки за ОСОБА_4

22 травня 2020 року ОСОБА_4 передав вказані земельні ділянки в іпотеку ОСОБА_5 з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за договором позики № 15/05-20 від 15 травня 2020 року

ТОВ «Дістрібьют Плюс» посилалося на те, що після відчуження земельних ділянок у 2006 році ОСОБА_9 та ОСОБА_1 не мали права повторно реєструвати за собою право власності на ці об`єкти нерухомого майна та відчужувати їх

ОСОБА_4 . У свою чергу, ОСОБА_4 не мав права передавати земельні ділянки в іпотеку ОСОБА_5 . Зазначало, що такі дії відповідачів перешкоджають ТОВ «Дістрібьют Плюс» користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078.

ТОВ «Дістрібьют Плюс» просило суд ухвалити рішення, яким:

- скасувати рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. №51542380 від 10 березня 2020 року, № 51591808 від 12 березня 2020 року та виключити записи про право власності № 35867747, № 35913419 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 14 травня 2020 року, укладені між ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гаврилової О. В. № 52237975, № 52238340 від 14 травня 2020 року та виключити записи про право власності № 36497284, № 36497621 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 22 травня 2020 року

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52348110, № 52345621 від 22 травня 2020 року та виключити записи про іпотеку № 36597479 і № 36596357 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52348360, № 52347518 від 22 травня 2020 року та виключити записи про обтяження № 36597704, № 36597106 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 та земельної ділянки

площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 в Державному земельному кадастрі України.

ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Дістрібьют

Плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Бориспільської РДА, Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними довіреностей, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Зустрічний позов мотивував тим, що довіреності, якими ОСОБА_9 та

ОСОБА_1 уповноважили ОСОБА_6 відчужити спірні земельні ділянки, суперечили пункту 15 Перехідних положень ЗК України та є недійсними. ОСОБА_6 не мала права здійснювати передоручення та уповноважувати ОСОБА_7 на відчуження від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 земельних ділянок у власність ТОВ «Таврис».

Вказані обставини, на думку ОСОБА_4 , свідчать про недійсність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених 9 березня 2006 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , від імені яких діяв ОСОБА_7 , та ТОВ «Таврис», а також про нікчемність наступних договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Нелора Ленд» незаконно придбало земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 та земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055, незаконними є і зміна цільового призначення земельних ділянок та подальше їх об`єднання із іншими ділянками в одну земельну ділянку площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078. Тому, ТОВ «Дістрібьют Плюс» також незаконно набуло право власності на вказану земельну ділянку та не мало права передавати цей об`єкт нерухомого майна в іпотеку.

За таких обставин позивач за зустрічним позовом просив ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсними довіреність, видану 13 січня 2006 року ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_6 , довіреність, видану 16 січня 2006 року ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6 , а також довіреності, видані ОСОБА_6 в порядку передоручення

3 березня 2006 року на ім`я ОСОБА_7 ;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені

9 березня 2006 року ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , від імені яких

діяв ОСОБА_7 , та ТОВ «Таврис»;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки

серії ЯГ № 239843 та № 239845, видані 20 березня 2006 року ТОВ «Таврис»;

- визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА № 657 від 28 квітня

2007 року та державний акт на право власності на земельну ділянку

серії ЯЕ № 609266, виданий ТОВ «Нелора Ленд»;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078 в Державному земельному кадастрі України;

- скасувати державну реєстрацію за ТОВ «Дістрібьют Плюс» права власності на вказану земельну ділянку, державну реєстрацію іпотеки та обтяження цього об`єкта нерухомого майна;

- витребувати від ТОВ «Дістрібьют Плюс» земельну ділянку площею 2,2525 га

з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 та земельну ділянку

площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня

2022 року, ухваленим у складі судді Борця Є. О., первісний позов ТОВ «Дістрібьют Плюс» задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. № 51591808 від 12 березня 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також виключено запис про право власності № 35913419 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. № 51542380 від 10 березня 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також виключено запис про право власності № 35867747 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 травня 2020 року ОСОБА_9 , від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_10 , та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 200.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гаврилової О. В. № 52237975 від 14 травня 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054, а також виключено запис про право власності № 36497284 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 травня 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_10 , та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 204.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гаврилової О. В. № 52238340 від 14 травня 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055, а також виключено запис про право власності № 36497621 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 22 травня 2020 року

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М., зареєстрований в реєстрі за № 225.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52348110 від 22 травня 2020 року про державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054, а також виключено запис про іпотеку № 36597479 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52345621 від 22 травня 2020 року про державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055, а також виключено запис про іпотеку № 36596357 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52348360 від 22 травня 2020 року про державну реєстрацію заборони на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054, а також виключено запис про обтяження № 36597704 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52347518 від 22 травня 2020 року про державну реєстрацію заборони на земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055, а також виключено запис про обтяження № 36597106 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 в Державному земельному кадастрі України.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 в Державному земельному кадастрі України.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено;

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок відчуження земельних ділянок

у власність ТОВ «Таврис» у березні 2006 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_1 припинено право власності на земельні ділянки з кадастровими

номерами 3220880900:09:003:0054 та 3220880900:09:003:0055 відповідно. Тому в березні 2020 року (через 14 років після відчуження земельних ділянок) вони не мали права реєструвати за собою право власності на вказані земельні ділянки та повторно відчужувати їх ОСОБА_4 .

Суд зазначив, що з метою відновлення законності належить скасувати рішення державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. № 51542380 від 10 березня 2020 року, № 51591808 від 12 березня 2020 року та виключити записи про право власності № 35867747, № 35913419 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені 14 травня

2020 року ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Гаврилової О. В. № 52237975, № 52238340 від 14 травня 2020 року та виключити записи про право власності № 36497284, № 36497621 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з наявністю підстав для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними місцевий суд зазначив, що за правилами частини першої

статті 236 ЦК України ОСОБА_4 не набув право власності на вказані земельні ділянки, в зв`язку з чим не мав права передавати їх в іпотеку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не мав жодного відношення до оспорюваних ним довіреностей, а також не був стороною оспорюваних ним правочинів. Суд зазначив, що на момент відчуження ОСОБА_9 та ОСОБА_1 належних їм земельних ділянок

у березні 2006 року ОСОБА_4 не був власником спірних земельних ділянок, які він незаконно придбав лише через 14 років після їх першого відчуження. Ці обставини, за висновком суду, свідчать про те, що ОСОБА_4 не є заінтересованою особою, яка має право на оспорювання довіреностей та перших договорів купівлі-продажу земельних ділянок чи встановлення їх нікчемності. Місцевий суд вважав, що оспорювання таких довіреностей має відбуватися самим ОСОБА_1 або правонаступниками ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Нелора Ленд» мало право ініціювати зміну цільового призначення придбаних ним земельних ділянок та об`єднання їх з іншими земельними ділянками в одну земельну ділянку загальною площею 9,01 га

з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078. Тому розпорядження Бориспільської РДА № 657 від 28 квітня 2007 року узгоджується з положеннями статті 319 ЦК України та не суперечить земельному законодавству України. Вказаний правовий акт індивідуальної дії місцевого органу виконавчої влади жодним чином не стосувався ОСОБА_4 , а також не порушував його права та охоронювані законом інтереси.

Суд також зазначив, що за договором купівлі-продажу, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», позивач за первісним позовом набув право власності на земельну ділянку площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078, а не на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 та земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055. За висновком суду, зазначені обставини виключають можливість витребування земельних ділянок від ТОВ «Дістрібьют Плюс», оскільки зустрічна позовна заява не ґрунтується на положеннях статей 387, 388 ЦК України.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 30 серпня 2022 року на користь ТОВ «Дістрібьют Плюс» стягнено з ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 5 818 грн, з ОСОБА_2 - 2 909 грн, з ОСОБА_3 - 2 909 грн, з ОСОБА_4 - 5 818 грн, з ОСОБА_5 - 5 818 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2022 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 30 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено частково зустрічний позов.

Визнано недійсною довіреність від 13 січня 2006 року, видану ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_6 , посвідчену секретарем виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_12 та зареєстровану в реєстрі за № 28.

Визнано недійсною довіреність від 16 січня 2006 року, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6 , посвідчену секретарем виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_12 та зареєстровану в реєстрі за № 58.

Витребувано від ТОВ «Дістрібьют Плюс» земельну ділянку з кадастровим

номером 3220880900:09:003:0055 площею 2,2526 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, в межах координат (X - 5574623.06 та Y-3399066.7; Х-5574601.42 та Y-3399144.15;

X-5574351.39 та Y-3399074.3; X-5574376.45 та Y-3398984.61).

Витребувано від ТОВ «Дістрібьют Плюс» земельну ділянку з кадастровим

номером 3220880900:09:003:0054 площею 2,2525 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, в межах координат (X-5574601.42 та Y-3399144.15; Х-5574578.07 та Y-3399277.71;

X-5574328.04 та Y-3399157.87; X-5574351.39 та Y-3399074.3).

У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорені ОСОБА_4 довіреності, видані, в тому числі, з можливістю вчинення правочинів з нерухомим майном, тому підлягали нотаріальному посвідченню. При цьому довіреності

від 13 січня 2006 року та від 16 січня 2006 року не містять посвідчувального напису, передбаченого чинним на момент їх вчинення законодавством. Зокрема, наявний у довіреностях напис вказує на те, що секретарем виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_12 лише посвідчено справжність підписів ОСОБА_9 та

ОСОБА_1 , які зроблено в її присутності. У той же час, посвідчення угод (договорів, заповітів, доручення та інше) та засвідчення справжності підпису на документах є різними нотаріальними діями.

Тому апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вказані довіреності були нотаріально посвідченими. Врахувавши, що довіреності не відповідають вимогам чинного на той час законодавства та оспорені ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони підлягають визнанню недійсними, оскільки порушення цивільного права з посиланням на нікчемний правочин є оспорюванням нікчемності правочину і відповідних цивільних прав ОСОБА_4 .

Апеляційний суд врахував, що спірні земельні ділянки вибули з власності ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у володіння ТОВ «Таврис» на підставі нікчемних правочинів, тому у ТОВ «Дістрібьют Плюс» були відсутні достатні підстави для набуття права власності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що теперішній власник земельних ділянок за кадастровими номерами 3220880900:09:003:0054 та 3220880900:09:003:0055, які перебувають у складі земельної ділянки 3220880900:09:003:0078, ОСОБА_4 вправі витребувати їх з чужого незаконного володіння. Задоволення таких вимог, за висновком апеляційного суду, відповідає способу захисту порушеного права ОСОБА_4 та у повному обсязі його відновлює. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з огляду на обрання останнім у цій частині неефективного способу захисту права.

При цьому апеляційний суд зазначив, що часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 виключає задоволення позовних вимог ТОВ «Дістрібьют Плюс».

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про те, що рішеннями державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. № 51542380 від 10 березня 2020 року та № 51591808 від 12 березня 2020 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 право власності на належні їм земельні ділянки зареєстровано повторно. Зазначив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , отримавши 27 липня 2006 року державні акти на право власності на земельні ділянки, згідно рішень державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Гаращенка В. В. № 51542380

від 10 березня 2020 року та № 51591808 від 12 березня 2020 року вперше зареєстрували за собою право власності на вказані земельні ділянки, після чого розпорядились ними на власний розсуд, уклавши договори про відчуження цих земельних ділянок на користь ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2023 року ТОВ «Дістрібьют Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року і залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня

2022 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про відсутність нотаріального посвідчення довіреностей та їх нікчемність, оскільки такого висновку суд дійшов без дослідження оригіналів довіреностей. Вказане, на думку заявника, свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції:

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 липня 2018 року

у справі № 904/8549/17, про те, що «письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України). Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 7 квітня 2003 року «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії»;

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 вересня 2021 року

у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), про те, що «формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів»;

- висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20, про те, що «Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18,

від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року

у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)»;

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 грудня 2020 року

у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19), щодо необхідності подання оригіналів письмових доказів.

Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. На момент видачі оспорюваних ОСОБА_4 довіреностей та укладення подальших правочинів щодо відчуження земельних ділянок суб`єктивного цивільного права ОСОБА_4 щодо таких земельних ділянок не існувало. Вказане свідчить про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), від 27 липня 2021 року у справі № 661/2313/18 (провадження № 61-3964св20), від 7 грудня

2021 року у справі № 752/18370/16-ц (провадження № 61-16878св21), від 27 червня 2022 року у справі № 520/2025/16-ц (провадження № 61-19035св21) та від 23 січня 2023 року у справі № 161/13862/19 (провадження № 61-7868св21).

На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував того, що позовні вимоги про визнання довіреностей недійсними пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки особи, які видавали оспорювані довіреності (довірителі), не залучені до участі в справі як співвідповідачі. Вказане свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 серпня 2020 року

у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18), від 22 липня 2021 року

у справі № 752/8820/17 (провадження № 61-17670св20), від 25 квітня 2022 року

у справі № 201/9682/18 (провадження № 61-11936св21), від 24 лютого 2021 року

у справі № 757/33392/16-ц (провадження № 61-10541св19).

Заявник вважає, що апеляційний суд допустив надмірно формальний підхід та проігнорував суть оспорюваних довіреностей і подальшу поведінку довірителей, які протягом 14 років після відчуження земельних ділянок за довіреностями не заперечували як факт такого відчуження в їх інтересах, так і факт отримання грошових коштів за продаж земельних ділянок. Допустивши надмірний формалізм, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19

(провадження № 61-14040св20) та від 7 червня 2022 року у справі № 715/2172/17 (провадження № 61-1563св22).

Також заявник вказує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в березні 2020 року не мали права реєструвати за собою право власності на спірні земельні ділянки та повторно їх відчужувати, оскільки в березні 2006 року вже відчужили ці ж земельні ділянки на користь ТОВ «Таврис».

Позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року від ОСОБА_1 (як відповідача за первісним позовом та правонаступника ОСОБА_9 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі просили залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Відзиви мотивовані тим, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, дійшовши обґрунтованого висновку про недійсність довіреностей від 13 січня 2006 року та від 16 січня 2006 року, в зв`язку з чим витребував земельні ділянки на користь дійсного їх власника - ОСОБА_4 ,

Провадження у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 24 лютого 2023 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача

ОСОБА_11.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 17 квітня 2018 року

у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), та постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 22 вересня 2021 року

у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 14 вересня 2021 року

у справі № 910/14452/20, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19), від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), від 27 липня 2021 року у справі № 661/2313/18 (провадження № 61-3964св20), від 7 грудня 2021 року у справі № 752/18370/16-ц (провадження № 61-16878св21), від 27 червня 2022 року у справі № 520/2025/16-ц (провадження № 61-19035св21), від 23 січня 2023 року у справі № 161/13862/19 (провадження № 61-7868св21), від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18), від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19 (провадження № 61-14040св20), від 7 червня 2022 року у справі № 715/2172/17 (провадження № 61-1563св22), від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19), від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17 (провадження № 61-329св19).(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2023 року (у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_11 ) справу призначено судді-доповідачеві Карпенко С. О.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволення вимог за зустрічним позовом про визнання довіреностей від 13

та 16 січня 2006 року недійсними й витребування майна з чужого незаконного володіння. В частині відмови в задоволенні іншої частини вимог за зустрічним позовом постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Щодо обставин набуття спірних земельних ділянок у власність ТОВ «Дістрібьют Плюс» суди встановили, що ОСОБА_9 була власником земельної ділянки площею 2,253 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області. ОСОБА_1 був власником іншої земельної ділянки площею 2,253 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського, розташованої на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

13 та 16 січня 2006 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 підписали довіреності, якими уповноважили ОСОБА_6 представляти їх інтереси під час укладення цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. З цією метою ОСОБА_6 надано право підписувати цивільно-правові договори від імені довірителів. Зі змісту обох довіреностей вбачалось, що вказані повноваження ОСОБА_6 могла передати іншим особам.

3 березня 2006 року ОСОБА_6 видала дві довіреності, якими уповноважила ОСОБА_7 продати від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 належні їм земельні ділянки, розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області. З цією метою ОСОБА_7 надано право підписувати договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Повноваження ОСОБА_7 за довіреностями від 3 березня

2006 року значно розширені у порівнянні з повноваженнями ОСОБА_6 за довіреностями від 13 та 16 січня 2006 року.

Розпорядженням Бориспільської РДА № 148 від 15 лютого 2006 року затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебували у власності ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , а саме з «ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «ведення особистого селянського господарства». На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади 3 березня 2006 року на ім`я ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №159976, а на ім`я ОСОБА_1 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №159977. У такий спосіб ОСОБА_9 стала власницею земельної ділянки площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054, а ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055.

9 березня 2006 року ОСОБА_9 , від імені якої діяв ОСОБА_7 , уклала

з ТОВ «Таврис» договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 139 т. 5), за яким ОСОБА_9 відчужила у власність ТОВ «Таврис» земельну ділянку

площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054.

Того ж дня ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , уклав з ТОВ «Таврис» договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 відчужив у власність ТОВ «Таврис» земельну ділянку площею 2,2526 га з кадастровим

номером 3220880900:09:003:0055.

На підставі цих договорів 20 березня 2006 року ТОВ «Таврис» отримало державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 239843 та № 239845.

24 березня 2006 року ТОВ «Таврис» уклало з ТОВ «Васагро» договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок.

28 липня 2006 року ТОВ «Васагро» відчужило спірні земельні ділянки на користь ТОВ «Центр архітектурного проектування об`єктів нерухомості та впорядкування землекористування», яке, в свою чергу, 29 серпня 2006 року уклало договори купівлі-продажу земельних ділянок з ТОВ «Нелора Ленд».

Розпорядженням Бориспільської РДА № 657 від 28 квітня 2007 року затверджено проект землеустрою, за яким земельні ділянки з кадастровими номерами 3220880900:09:003:0052, 3220880900:09:003:0053, 3220880900:09:003:0054 та 3220880900:09:003:0055 об`єднано в одну земельну ділянку загальною

площею 9,01 га. Цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220880900:09:003:0078, а цільове призначення було змінено з «ведення підсобного сільського господарства» на «розміщення та експлуатацію адміністративно-побутових будівель та інших споруд». На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади 30 травня 2007 року ТОВ «Нелора Ленд» видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №609266.

7 лютого 2008 року ТОВ «Нелора Ленд» уклало з ВАТ «Кредитпромбанк» іпотечний договір №49.12/04/І96/08, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором передало банку в іпотеку вказану земельну ділянку.

18 квітня 2013 року ТОВ «Нелора Ленд» уклало з ПАТ «Кредитпромбанк» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким в рахунок часткового погашення боргу за кредитним договором відчужило у власність ПАТ «Кредитпромбанк» земельну ділянку площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078.

7 жовтня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклало з АТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

7 травня 2020 року проведено аукціон за лотом № GL23N017688 з продажу

майна АТ «Дельта Банк», у межах якого визначено переможцем ТОВ «Дістрібьют Плюс».

21 вересня 2020 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Дістрібьют Плюс».

21 вересня 2020 року ТОВ «Дістрібьют Плюс» уклало з ОСОБА_8 договір іпотеки, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 05/05-2020

від 5 травня 2020 року передало в іпотеку земельну ділянку площею 9,01 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0078.

Щодо обставин набуття спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_4 суди встановили, що 6 вересня 2017 року ОСОБА_9 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_10 розпоряджатись (в тому числі, продати, обміняти, здати в оренду) земельною ділянкою площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:03:0054 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Того ж дня ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_10 розпоряджатись (в тому числі, продати, обміняти, здати в оренду) земельною ділянкою площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:03:0055 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. № 51542380 від 10 березня 2020 року

за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку

площею 2,2526 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. № 51591808 від 12 березня 2020 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,2525 га з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

14 травня 2020 року ОСОБА_9 , від імені якої діяла ОСОБА_10 , уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:003:0054.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Гаврилової О. В. № 52237975 від 14 травня 2020 року зареєстровано

за ОСОБА_4 право власності на вказану земельну ділянку.

Того ж дня ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_10 , уклав

з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:003:0055.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гаврилової О. В. №52238340 від 14 травня 2020 року зареєстровано

за ОСОБА_4 право власності на придбану ним земельну ділянку.

22 травня 2020 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 іпотечний договір, за яким з метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за договором позики № 15/05-20 від 15 травня 2020 року передав в іпотеку придбані ним земельні ділянки.

Рішеннями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л. М. № 52348110 та № 52348360 від 22 травня 2020 року зареєстровано іпотеку земельних ділянок та заборону відчуження вказаних об`єктів нерухомого майна.

Суди також встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, у зв`язку з чим ухвалою місцевого суду від 21 лютого 2022 року до участі в справі як співвідповідачі за первісним позовом залучені її правонаступники:

чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на неї суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частини перша, третя статті 238 ЦК України).

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина перша статті 240 ЦПК України).

Стаття 244 ЦК України передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Врахувавши, що оспорювані довіреності видані, в тому числі, і з можливістю вчинення правочинів з нерухомим майном, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вони підлягали нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі,

в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час оформлення вказаних довіреностей) визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії:

1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах.

Відповідно до пункту 18 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 25/5, яка була чинною на час видання оспорюваних довіреностей (далі - Інструкція № 25/5), нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів.

Апеляційний суд врахував, що додаток № 8 до вказаної Інструкції передбачає форму та зміст посвідчувального напису на дорученні, виданому громадянином. Зазначена форма передбачає зазначення дати посвідчення, прізвища, ім`я, по-батькові та посади особи, яка посвідчує доручення, саме підтвердження про посвідчення, а також зазначення ким підписано доручення, встановлення особи, яка його підписала та перевірку дієздатності.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оспорювані довіреності

від 13 та 16 січня 2006 року не містять посвідчувального напису, передбаченого додатком № 8 до вказаної Інструкції, а наявний у них напис вказує про те, що секретар виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_12 посвідчила справжність підписів ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , які зроблено в її присутності.

Колегія суддів враховує, що секретар виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_12 під час її допиту в якості свідка 9 листопада 2006 року під час розслідування кримінальної справи № 49-2008 підтвердила вказані обставини та зазначила, що

оспорювані довіреності не посвідчувала, а лише посвідчила справжність підпису

(т. 7 а.с. 173-175).

Здійснивши правильне тлумачення норм Закону України «Про нотаріат» в сукупності з Інструкцією № 25/5, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що посвідчення угод (договорів, заповітів, доручення та інше) та засвідчення справжності підпису на документах є різними нотаріальними діями.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсними оспорюваних довіреностей у зв`язку з недодержанням форми їх нотаріального посвідчення.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених

у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 22 вересня 2021 року

у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 14 вересня 2021 року

у справі № 910/14452/20, від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року

у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та

від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) щодо необхідності подання оригіналів оспорюваних довіреностей або їх належним чином завірених копій, оскільки копії оспорюваних довіреностей, які долучені до матеріалів справи, надав ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Б. О., який у листі № 3/01-16 від 16 січня 2021 року зазначив, що оригінали зазначених документів перебувають у кримінальних справах № 05-5000 за 2006 рік та № 49-2008 за 2006 рік (т. 5 а. с. 128). Матеріали справи не містять доказів надання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 інших довіреностей на уповноваження ОСОБА_6 , які були посвідчені нотаріально.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_4 права оспорювати зазначені довіреності, оскільки на час пред`явлення позову він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3220880900:09:003:0054 та № 3220880900:09:003:0054, які входять до складу належної ТОВ «Дістрібьют Плюс» земельної ділянки з кадастровим

номером 3220880900:09:003:0078, та вибули з власності ОСОБА_1 і

ОСОБА_9 на підставі оспорюваних довіреностей. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц

(провадження № 14-75цс18) дійшла висновку, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Враховуючи викладене, безпідставними є посилання заявника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду від 17 червня 2021 року

у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), від 27 липня 2021 року

у справі № 661/2313/18 (провадження № 61-3964св20), від 7 грудня 2021 року

у справі № 752/18370/16-ц (провадження № 61-16878св21), від 27 червня 2022 року

у справі № 520/2025/16-ц (провадження № 61-19035св21) та від 23 січня 2023 року

у справі № 161/13862/19 (провадження № 61-7868св21).

Крім того підлягають відхиленню доводи заявника про пред`явлення вимог про визнання недійсними довіреностей від 13 та 16 січня 2020 року до неналежного відповідача та неврахування висновків щодо суб`єктного складу, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18), від 22 липня 2021 року у справі № 752/8820/17 (провадження № 61-17670св20), від 25 квітня 2022 року у справі № 201/9682/18 (провадження № 61-11936св21), 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16-ц (провадження № 61-10541св19), виходячи з такого.

При визначенні подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої

Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено загальний висновок щодо наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача і вказана постанова не містить висновку щодо належного суб`єктного складу учасників справи про визнання недійсними довіреностей у правовідносинах, що виникли між сторонами у справі, яка переглядається.

У справі № 752/8820/17 Верховний Суд переглядав рішення судів попередніх інстанцій за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів і будь-яких висновків щодо належного відповідача у справі про визнання недійсними довіреностей постанова касаційного суду від 22 липня 2021 року в цій справі не містить.

У постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18), від 25 квітня 2022 року у справі № 201/9682/18 (провадження № 61-11936св21) та від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16-ц (провадження № 61-10541св19) зазначено, що у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора. Разом з тим у справах № 201/16327/16-ц, № 201/9682/18, № 757/33392/16-ц позивачі не були власниками майна, яке вибуло у попереднього власника на підставі оспорюваних односторонніх правочинів. Отже, у зазначених справах у сторін виникли правовідносини, які відрізняються від правовідносин сторін, які виникли у справі, яка переглядається.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 січня 2021 року

у справі № 397/1396/19 (провадження № 61-14040св20) та від 7 червня 2022 року

у справі № 715/2172/17 (провадження № 61-1563св22), оскільки у вказаних справах касаційний суд зазначав про те, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність і не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що оспорювані довіреності взагалі не містять посвідченого нотаріального напису, що не можна вважати технічною помилкою чи опискою.

Також Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для витребування земельних ділянок.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) викладено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19),

від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21),

від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20),

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спірні земельні ділянки вибули із власності ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у володіння

ТОВ «Таврис» на підставі нікчемного правочину, і, відповідно, у ТОВ «Дістрібьют Плюс» були відсутні достатні підстави для набуття права власності на них (у складі іншої земельної ділянки), тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння ТОВ «Дістрібьют Плюс» у власність дійсного власника ОСОБА_4 .

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 159976 та

серії ЯГ № 159977 від 3 березня 2006 року поверенено в Генеральній прокуратурі

27 липня 2006 року, про що свідчать копії відповідних розписок про отримання

вказаних державних актів, які були вилучені в рамках кримінального

провадження № 12014110100000390 (т. 7, а.с. 214, 215).

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , отримавши державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 159976 та серії ЯГ № 159977 від 3 березня 2006 року, відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі рішень державного реєстратора Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенка В. В. № 51542380 від 10 березня 2020 року та № 51591808 від 12 березня 2020 року вперше зареєстрували право власності на вказані земельні ділянки. Після здійснення державної реєстрації ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розпорядились належними їм земельними ділянками на власний розсуд, відчуживши їх ОСОБА_4 .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 після спливу 14 років з моменту видачі довіреності повторно зареєстрували право власності, які ними відчужені, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що вказані особи з моменту надання їм у власність земельних ділянок і до відчуження таких ОСОБА_4 володіли зазначеними ділянками та волі на їх відчуження не виявляли.

Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що часткове задоволення зустрічного позову виключає задоволення позовних вимог

ТОВ «Дістрібьют Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та державну реєстрацію обтяжень цих об`єктів нерухомого майна. Вимоги ТОВ «Дістрібьют Плюс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки є похідними від вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістрібьют Плюс», в інтересах якого діє адвокат Макарчук Сергій Олександрович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк В. В. Сердюк