Постанова

від 20.02.2024 по справі 754/6320/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 754/6320/22

номер провадження: 22-ц/824/874/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Антонової Ганни Ігорівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у складі судді Таран Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (далі - ЦГО), про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 1988 року згідно з наказом № 810-К «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 за безстроковим договором було призначено на посаду начальника Українського центру радіаційних і гідрометеорологічних спостережень. У зв`язку зі зміною назви наказом від 22 серпня 1996 року позивача було затверджено на посаді директора ЦГО.

Указував, що за майже 32 роки перебування на посаді керівника за вагомі досягнення в роботі, заслуги перед Українським народом та з нагоди 150-річчя ЦГО була нагороджена грамотою Верховної Ради України. Особистий внесок позивача у ці досягнення відзначено численними заохоченнями, що свідчить про виконання ним повноважень керівника ЦГО з високою відповідальністю, максимально професійно та ініціативно, з додержанням вимог законодавства, відповідно до рішень та доручень керівництва.

Зазначав, що після направлення ним у 2020 році керівництву Міністерства внутрішніх справ України, до системи якого входить ЦГО, інструктивних пропозицій щодо перспектив системного удосконалення метеорологічного забезпечення потреб держави та суспільства, відповідачами по відношенню до нього було вчинено розправу шляхом створення умов для його звільнення з посади.

Вказував, що наказом ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446 йому було оголошено догану, а наказом від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» з посиланням на акт службового розслідування, проведеного на виконання наказу ДСНС від 03 вересня 2020 року № 493, а також п.3 ч.1 ст.40, ст.ст.147 - 149 КЗпП України, його було звільнено із займаної посади начальника ЦГО.

Зазначав, що оскаржуваний наказ було видано незважаючи на його докладні пояснення з питань, порушених перевіряючими під час службового розслідування та проведення аудиту, а також всупереч приписів ч.1 ст.43 КЗпП України, за якою розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У даному випадку звільнення позивача з посади здійснено без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої він є. Вказував, що з наказом про звільнення з посади керівника ЦГО виборний орган первинної профспілкової організації навіть не було ознайомлено, що підтверджується довідкою голови первинної профспілкової організації ЦГО від 26 жовтня 2020 року №3.

Зазначав, що його звільнення є незаконним у зв`язку з допущеними порушеннями відповідачем положень чинного законодавства у сфері трудових правовідносин. Наголошував, що для розірвання договору за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України необхідними є також такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; факт протиправного, винного, систематичного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку належним чином не зафіксовано. Безпосередні обов`язки працюючих містяться у правилах внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкціях, а також у інших регулюючих документах (положення, статути, порядок, правила). Саме за невиконання або неналежного виконання працівником з його вини таких, визначених в установленому порядку трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

Вказував, що в оскарженому наказі від 25 вересня 2020 року № 392 про звільнення позивача хоча й міститься посилання на акт службового розслідування від 18 вересня 2020 року, однак не вказано конкретних порушень, які допущені позивачем, не визначено склад дисциплінарного поступку, не розкрито у чому саме полягає систематичне невиконання позивачем посадових обов`язків, не визначено підстави для притягнення до максимальної, з передбаченої законом, відповідальності у формі звільнення з посади.

Стверджував, що при накладенні на нього стягнення відповідач не врахував обставин, що виключають чи пом`якшують відповідальність, а також те, що дисциплінарна відповідальність повинна бути співмірною скоєному проступку, а звільнення працівника є крайньою та найсуворішою мірою стягнення. Також відповідачем проігноровано вимогу закону, за якою розірвання трудового договору з ініціативи власника можливе лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Крім того, вважав, що протиправними діями відповідачів, пов`язаними із його звільненням з посади, йому завдано моральну шкоди, оскільки їх дії призвели до його значних моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків з чисельними людьми, вимагає від нього тривалих додаткових зусиль для перебудови організації життя. Окрім того, позивач відчув глибоке приниження честі, гідності, незаконне звільнення завдало суттєву шкоду його авторитету в суспільстві, діловій репутації, присоромило перед колегами, знайомими і рідними, коло яких є дуже широким, адже за багато років активної та відповідальної роботи на національному та міжнародному рівнях, у громадській діяльності, зокрема, як член Вченої ради Українського географічного товариства протягом багатьох років, позивач став добре знаною людиною як у державі, так і за її межами. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінив у 5 000 грн 00 коп.

Позивач зазначав, що наказ про його звільнення з роботи ним було оскаржено до Київського окружного адміністративного суду, з урахуванням того, що цей наказ є актом органу державної влади. Київським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі № 320/10638/20 за його позовом, проте ухвалою цього ж суду від 09 листопада 2020 року справу було передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю. У зв`язку із заявленням представником відповідача клопотання щодо необхідності застосування наслідків пропуску строку для звернення до адміністративного суду, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2021 року позивачу було запропоновано у десятиденний строк з дня отримання ухвали надати письмові пояснення з огляду на це клопотання. Однак, 21 червня 2022 року за результатами розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення про закриття провадження у справі та роз`яснив позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному ЦПК України. Копію цієї ухвали суду позивач одержав у поштовому відділенні за місцем його реєстрації лише 08 липня 2022 року.

З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив:

- відповідно до ст.127 ЦПК України та ст.234 КЗпП України визнати поважними причини пропуску строку для подання до суду першої інстанції позовної заяви та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України;

- визнати протиправними дії ЦГО та скасувати наказ від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення шляхом звільнення ОСОБА_1 з посади директора ЦГО;

- зобов`язати ДСНС та Український гідрометеорологічний центр поновити ОСОБА_1 на посаді директора ЦГО;

- зобов`язати ДСНС виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня набрання рішення суду законної сили відповідно до його середнього місячного заробітку;

- стягнути з ДСНС на користь ОСОБА_1 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди, завданої у зв`язку з його незаконним звільненням;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 та виплати йому заробітної плати за один місяць у розмірі середнього місячного заробітку.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Антонова Г.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду, оскільки судом не враховано, що пропуск строку на 1 день для звернення до Київського окружного адміністративного суду з позовом було допущено під час дії карантину та у зв`язку з хворобою позивача, що підтверджується медичною довідкою, яка наявна в матеріалах справи.

Що ж до тривалості розгляду адміністративними судами адміністративного позову ОСОБА_1 і постановлення судом ухвали, якою роз`яснено позивачу про необхідність звернення до суду загальної юрисдикції, то в цьому випадку відсутня вина позивача у пропуску строку.

Вважає, що в даному випадку суд допустив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, що є обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку скаржника, такими діями суд створив перешкоду позивачу у доступі до правосуддя.

Крім того, стверджує, що початок обчислення місячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, визначений альтернативно: «з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки». При цьому, судом не було досліджено обставин вручення позивачу трудової книжки для встановлення дати початку перебігу строку.

Відповідач у справі ДСНС подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Тому стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк на звернення до суду з даними позовними вимогами.

Зазначає, що наказом ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача було звільнено із посади директора ЦГО, за результатами службового розслідування, проведеного на виконання наказу ДСНС від 03 вересня 2020 року № 493, встановлено та підтверджено спричинення директором ЦГО збитків, відмови у їх відшкодуванні та невжиття заходів щодо відшкодування збитків іншими особами, не усунення недоліків, встановлених висновками Департаменту внутрішнього аудиту МВС і відділу внутрішнього аудиту ДСНС, порушень вимог нормативно-правових актів під час встановлення премій у 2020 році. ЦГО є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету та належать до сфери управління ДСНС, про що містяться відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. ОСОБА_1 є директором ЦГО починаючи з 1988 року. Строковий трудовий договір на час виконання обов`язків директора ЦГО між ДСНС та ОСОБА_1 не укладався. Обов`язки позивача на посаді директора ЦГО визначаються чинним законодавством та Положенням про ЦГО. Станом на 11 вересня 2020 року позивач мав дисциплінарне стягнення у виді догани, оголошену наказом ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Дисциплінарне стягнення на позивача було накладено за систематичне порушення нормативно-правових актів, невиконання наказів та розпоряджень ДСНС, що призвело до безпідставних видатків з оплати праці. Зокрема, відповідно до проведеного аудиту ефективності у ЦГО, звітом від 20 вересня 2019 року № 70 встановлено, що ЦГО не вживалися заходи щодо організації внутрішнього контролю відповідно до діючих нормативних документів з даного напрямку, що стало однією з причин виникнення порушень у фінансово-господарській діяльності установи, які виявлені контрольними заходами (аудитами, перевірками), що проведені відділом внутрішнього аудиту ДСНС та Департаментом внутрішнього аудиту МВС. Аудитом ефективності в період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року виявлені не усунуті недоліки та порушення, які зазначалися у попередніх контрольних заходах. ОСОБА_1 із наказом № 446 ознайомився 06 листопада 2019 року, із фактами зазначеними у ньому, підставами накладення та заходом стягнення погодився, в установленому порядку не оскаржував. З огляду на зазначене, на момент проведення службового розслідування, згідно наказу ДСНС від 03 вересня 2020 року № 493 «Про проведення службового розслідування» та прийняття оспорюваного рішення, а саме, наказу ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у позивача було діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446.

Вказує, що відповідно до п.7.1 Положення про ЦГО, директор ЦГО призначається і звільняється ДСНС за допомогою УкрГМЦ за погодженням із Київською обласною державною адміністрацією. Голова Київської обласної державної адміністрації Василь Володін погодив звільнення позивача із займаної посади, що підтверджується листом зазначеної обласної держадміністрації від 25 вересня 2020 року № 11-13/5099/01/new13.2-2020. Отже, ДСНС було дотримано вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Положення про ЦГО щодо погодження звільнення позивача. ДСНС стверджує, що з актом службового розслідування ОСОБА_1 ознайомився 17 вересня 2020 року, а з наказом ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ознайомився 25 вересня 2020 року, що підтверджується підписом позивача на копіях документів.

Також наголошує, що позивач визнав факт заподіяння збитків ЦГО своїми діями та необхідність їх відшкодувати, у той же час не відшкодувавши завдані збитки та не вживаючи заходів щодо відшкодування збитків іншими особами, допустив повторні порушення вимог ст.ст.131, 139 КЗпП України, пункту 7.3 Положення. Отже, ОСОБА_1 , як директором ЦГО, не забезпечено виконання вимог рекомендацій і висновків ДВА, МВС і ВВА , ДСНС, не відшкодовано завданих збитків та своїми діями (без діяльністю) нанесено збитків (недоотримання) надходжень до державного бюджету за оренду державного майна. Окремо зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, ДСНС просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач у справі ЦГО подало письмові пояснення, в яких стверджує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки такий висновок суду ґрунтується на релевантній практиці Верховного Суду, яка була вірно застосована судом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Установлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 24 жовтня 1988 року згідно з наказом № 810-К «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 за безстроковим договором було призначено на посаду начальника Українського центру радіаційних і гідрометеорологічних спостережень.

У зв`язку із зміною назви організації наказом від 22 серпня 1996 року позивача було затверджено на посаді директора Центральної геофізичної обсерваторії, яка іменується ЦГО.

Згідно з наказом ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне порушення нормативно-правових актів, невиконання наказів та розпоряджень ДСНС, що призвело до безпідставних видатків з оплати праці (а.с.101-102, т.1).

Наказом ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади - директора ЦГО на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, а саме, за нанесення своїми діями збитків ЦГО, відмови у їх відшкодуванні та невжиття заходів щодо відшкодування збитків іншими особами, не усунення недоліків, встановлених висновками Департаменту внутрішнього аудиту МВС і відділу внутрішнього аудиту ДСНС, порушень вимог нормативно - правових актів під час встановлення премій у 2020 році (а.с.105-106, т.1).

Не погоджуючись з наказом ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДСНС, ЦГО про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративну справу №320/10638/20 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.8, т.1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року закрито провадження в адміністративній справі № 320/10638/20 за позовом ОСОБА_1 до ДСНС, ЦГО про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному ЦПК України (а.с.11-12, т.1).

Установлено та не заперечується учасниками справи, що копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року ОСОБА_1 отримав у поштовому відділенні за місцем його реєстрації 08 липня 2022 року.

08 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із даним позовом в порядку цивільного судочинства (а.с.1-73, т.1 ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у порушення приписів ст.233 КЗпП України позивач звернувся до адміністративного суду після спливу одного місяця з дня звільнення, а також до Деснянського районного суду міста Києва після спливу більше ніж одного місяця з часу постановлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року про закриття провадження у справі. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем без поважних причин пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, а тому відсутні передбачені законом підстави для поновлення цього строку, що є самостійною підставою для відмови в позові ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Так, у ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, ст.233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно випадків звільнення працівника і встановлює альтернативу: у такому випадку строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, залежно від того, яку з цих дій було вчинено раніше.

Установлений ст.233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи законодавцем визначені у статті 235 КЗпП України.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 233 КЗпП України продовжуються на строк його дії. Тому строк на звернення позивачем з цим позовом, заявленим з дотриманням правил предметної юрисдикції у серпні 2022 року, тобто під час карантину, не сплив.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46 гс 22).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, продовження строку, встановленого ст.233 КЗпП України, унормовано пунктом 1 глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, а тому позивач не повинен був обґрунтовувати поважність причин пропуску строку для вирішення трудового спору, як і подавати таку заяву, оскільки цей строк продовжується на строк дії карантину у силу закону.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 25 вересня 2020 року, а позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, він подав до суду у серпні 2022 року, тобто під час дії на території України карантину.

Однак, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, на наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачем не доведено причини пропуску строку, передбаченого ст.233 КЗпП України, на звернення до суду з даним позовом.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДСНС, ЦГО про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (зазначені обставини є загальновідомими, а рішення Кабінету Міністрів України оприлюднене в офіційних джерелах).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлено, що ЦГО є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету та належить до сфери управління ДСНС, про що містяться відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 7.1 Положення про Центральну геофізичну лабораторію імені Бориса Срезневського, затвердженого наказом ДСНС від 15 березня 2018 року №169 (далі - Положення), ЦГО очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади головою ДСНС України, за поданням УкрГМЦ та за погодженням з Київською обласною державною адміністрацією, у встановленому порядку.

Установлено, що 24 жовтня 1988 року згідно з наказом № 810-К «Про призначення на посаду» ОСОБА_1 за безстроковим договором було призначено на посаду начальника Українського центру радіаційних і гідрометеорологічних спостережень. У зв`язку зі зміною назви організації наказом від 22 серпня 1996 року позивача було затверджено на посаді директора ЦГО.

Строковий трудовий договір на час виконання обов`язків директора ЦГО між ДСНС та ОСОБА_1 не укладався.

Відповідно до пункту 7.2 Положення, директор ЦГО повинен знати вимоги чинного законодавства та нормативні акти у сфері гідрометеорологічної діяльності, трудових відносин, фінансової та виконавської дисципліни, охорони праці і пожежної безпеки.

Обов`язки ОСОБА_1 на посаді директора ЦГО визначаються чинним законодавством та вказаним вище Положенням.

Зокрема, відповідно до пункту 7.3 Положення, директор ЦГО окрім іншого: здійснює керівництво діяльністю ЦГО; несе персональну відповідальність за виконання покладених на ЦГО завдань і функцій та результатів її діяльності, планів робіт, дотримання законодавства і нормативно-технічних документів, а також цільове та ефективне використання коштів державного бюджету, своєчасність і повноту сплати податків, внесення інших обов`язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, дотримання затверджених кошторисів та планів асигнувань, організацію бухгалтерського обліку, облік та схоронність матеріальних цінностей і документації, складання та подання в установленому порядку звітності, виплату заробітної плати в установлені терміни, організацію і контроль за дотриманням правил охорони праці та пожежної безпеки; визначає повноваження і відповідальність заступників директора ЦГО, керівників підпорядкованих структурних підрозділів; забезпечує повне і своєчасне виконання планів роботи ЦГО, доведення і виконання наказів, розпоряджень і доручень УкрГМЦ та ДСНС, а також настанов з питань гідрометеорологічної діяльності; видає у межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру, організує і контролює їх виконання; розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису та плану асигнувань державного бюджету на відповідний рік; організовує здійснення попереднього і поточного внутрішнього фінансового контролю, розгляд матеріалів контрольних заходів і відповідно до чинного законодавства вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків; несе відповідальність за розгляд матеріалів контрольних заходів і відповідно до чинного законодавства вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів запобігання та протидії корупції; вживає заходи в межах повноважень щодо заохочення та накладення стягнення на працівників ЦГО та підпорядкованих структурних підрозділів відповідно до чинного законодавства України; виконує інші функції відповідно до покладених завдань.

Таким чином, позивач обіймаючи посаду директора ЦГО та перебуваючи на керівній посаді, починаючи із 1988 року був зобов`язаний знати законодавство України, накази, які стосувалися ЦГО, зміст Положення про ЦГО.

Як зазначалось вище, згідно з наказом ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне порушення нормативно-правових актів, невиконання наказів та розпоряджень ДСНС, що призвело до безпідставних видатків з оплати праці.

Зокрема, відповідно до проведеного аудиту ефективності у ЦГО, звітом від 20 вересня 2019 року № 70 встановлено, що ЦГО не вживалися заходи щодо організації внутрішнього контролю відповідно до діючих нормативних документів з даного напрямку, що стало однією з причин виникнення порушень у фінансово-господарській діяльності установи, які виявлені контрольними заходами (аудитами, перевірками) проведені відділом внутрішнього аудиту ДСНС та Департаментом внутрішнього аудиту МВС.

Аудитом ефективності в період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року виявлені не усунуті недоліки та порушення, які зазначалися у попередніх контрольних заходах.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом від 18 жовтня 2019 року № 446 ОСОБА_1 ознайомився 06 листопада 2019 року.

Позивач із зазначеними у цьому наказу фактами, підставами накладення і заходом стягнення погодився та в установленому порядку його не оскаржував.

Також по справі встановлено, що наказом ДСНС від 03 вересня 2020 року № 493 «Про проведення службового розслідування» комісією під головуванням заступника Голови ДСНС Ільченка М.В. проведено службове розслідування щодо можливих випадків неналежного виконання службових обов`язків директором ЦГО ОСОБА_1 , що заподіяли значну матеріальну шкоду установі, з метою виявлення причин та умов, що спричинили порушення трудової дисципліни, обставин (часу, місця) і наслідків порушення трудової дисципліни, наявності причинного зв`язку між порушенням трудової дисципліни та його наслідками, причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли, вимог чинного законодавства, які було порушено, ступеня провини та мотивів протиправної поведінки, ставлення до скоєного, за результатами якого було складено акт службового розслідування, який 18 вересня 2020 року затверджений головою ДСНС Чечоткіним М.О. (а.с.117-130, т.1).

Актом службового розслідування, складеного комісією у складі: голови комісії - начальника Управління гідрометеорології Водоласкова В.П., членів комісії - заступника відділу протидії корупції Управління власної безпеки та протидії корупції Бугаєва Ю.І. , начальника відділу економічного аналізу та прогнозування Департаменту економіки і фінансів Зінченко С.А., заступника начальника Управління - начальника відділу правової та претензійно - позовної роботи юридичного управління Ігнатенка В.І. , заступника начальника відділу комплектування та проходження служби Департаменту персоналу Омельяненка В.М. , начальника відділу внутрішнього аудиту Ружанського О.Б., встановлено, що за результатами контрольних заходів, проведених Департаментом внутрішнього контролю МВС згідно із актом перевірки фінансово - господарської діяльності ЦГО від 17 травня 2019 року №17/20 за період 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2019 року та за результатами аудиту ефективності, проведеного відділом внутрішнього аудиту виявлено ряд недоліків у діяльності ЦГО. На момент проведення службового розслідування ОСОБА_1 із 25 пунктів виявлених недоліків, порушень та рекомендацій, наданих за результатами зазначених перевірки та аудиту, 15 пунктів виконано, 2 пункти виконано частково і 8 пунктів невиконані. Зокрема: у порушення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1607 не відшкодовано виплачені працівникам ЦГО кошти, як надбавка за вислугу років на суму 30 997 грн 40 коп., в тому числі ЄСВ; не відшкодовані кошти, які директор ЦГО ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років у порушення постанови Кабінету Міністрів України № 1298 власними наказами надавав собі, як матеріальну допомогу без рішення органу вищого рівня (УкрГМЦ, ДСНС) на загальну суму 10 582 грн 28 коп., в тому числі ЄСВ; не відшкодовано кошти, які директор ЦГО ОСОБА_1 протягом 2017 - 2019 років у порушення наказу МВС № 975 і постанови Кабінету Міністрів України №1298 встановлював собі додаткові премії без рішення органу вищого рівня, а також не відшкодовано кошти, які заступник директора Гришко С.І. , виконуючи обов`язки директора у період його відсутності, і також без рішення органу вищого рівня (УкрГМЦ, ДСНС) надавав собі додаткові премії. Загальна сума безпідставних видатків становить 39741 грн 36 коп., в тому числі ЄСВ; не відшкодовано кошти, які надавались працівникам ЦГО як одноразові заохочення за нагородження подяками, грамотами, нагрудними знаками інших установ та відомств, які не передбачені чинним законодавством на загальну суму 22 195 грн 46 коп., в тому числі ЄСВ; не відшкодовані кошти, які допускались як виплати за підсумками договірної діяльності минулих періодів (2 випадки) на загальну суму 131 469 грн 64 коп., в тому числі ЄСВ.

У своїх поясненнях від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 послався на лист ЦГО від 01 вересня 2020 року № 02-01/18-1832 та зазначив, що він особисто відшкодував 12 лютого 2020 року - 9 124 грн 00 коп. та 18 лютого 2020 року - 3 221 грн 00 коп. та погодився відшкодувати решту до 31 жовтня 2020 року , а заступник директора ЦГО Гришко С.І. повинен був відшкодувати протиправно виплачену йому премію до 01 вересня 2020 року.

Проте на час проведення службового розслідування кошти не відшкодовано.

За результатами вжитих заходів під час проведення службового розслідування комісією встановлено, що директором ЦГО ОСОБА_1 не забезпечено виконання вимог рекомендацій і висновків ДВА МВС і ВВА ДСНС, не відшкодовано завданих збитків та своїми діями (бездіяльністю) нанесено збитків (недоотримання надходжень до державного бюджету за оренду державного майна).

Щодо дотримання директором ЦГО вимог чинного законодавства та наказів ДСНС під час організації діловодства в установі комісією встановлено, що незважаючи на наявність встановлених відповідно до законодавства норм та правил при прийнятті кадрових та фінансових рішень визначених Типовою інструкцією, Положенням та наказом про розподіл обов`язків, відсутнє чітке розмежування обов`язків керівництва, встановлено випадки прийняття рішень у один робочий день як директором ЦГО ОСОБА_1 і тимчасово виконуючим обов`язки директора ЦГО Гришком С.І. та прийняття ОСОБА_1 рішень у сферах роботи з персоналом та фінансів під час неможливості виконання ним обов`язків визначених трудовим договором. У своїх поясненнях ОСОБА_1 на питання 24 зазначених фактів порушення не заперечував та не спростував.

Також комісією встановлено факти преміювання (нарахування та виплати) директора ЦГО ОСОБА_1 з порушеннями вимог чинного законодавства у 2020 році.

З урахуванням наведеного, комісією запропоновано, зокрема, за повторне грубе порушення трудової дисципліни, що призвело до збитків для ЦГО накласти на директора ЦГО ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із посади.

З вказаним вище актом службового розслідування ОСОБА_1 ознайомився 17 вересня 2020 року, про що засвідчив своїм підписом у цьому акті.

Наказом голови ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади директора ЦГО на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, а саме, за нанесення своїми діями збитків ЦГО, відмови у їх відшкодуванні та невжиття заходів щодо відшкодування збитків іншими особами, не усунення недоліків, встановлених висновками Департаменту внутрішнього аудиту МВС і відділу внутрішнього аудиту ДСНС, порушень вимог нормативно - правових актів під час встановлення премій у 2020 році.

Зі змісту наказу вбачається, що ОСОБА_1 надав пояснення, в яких факти встановлених порушень не визнав, відшкодувати кошти відмовився.

З даним наказом позивача ознайомлено під підпис 25 вересня 2020 року.

Таким чином, по справі встановлено, що на момент проведення службового розслідування згідно наказу ДСНС від 03 вересня 2020 року № 493 «Про проведення службового розслідування» та прийняття оскаржуваного наказу ДСНС від 25 вересня 2020 року № 392 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу ДСНС від 18 жовтня 2019 року № 446, який не скасований.

Відповідно до п.7.1 Положення про ЦГО директор ЦГО призначається і звільняється ДСНС за допомогою УкрГМЦ за погодженням із Київською обласною державною адміністрацією.

Установлено, що голова Київської обласної державної адміністрації погодив звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади, що підтверджується листом Київської обласної державної адміністрації від 25 вересня 2020 року №11-13/5099/01/new13.2-2020.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими п.3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Тобто, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Дана норма застосовується для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин та дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що ДСНС мала передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальностіза невиконання трудових обов`язків та дотрималася порядку і строків застосування дисциплінарного стягнення, звільнивши позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки позивач раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що його звільнення не було погоджене із профспілковою організацією, є необґрунтованим.

Так, відповідно до ст.43-1 КУпАП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівників підприємств, установ, організацій, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами.

Ураховуючи те, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, а позивач був керівником ЦГО, то його звільнення не потребувало погодження із профспілковою організацією.

Доводи позивача про те, що його звільнення не погоджено із місцевою державною адміністрацією, є неспроможними, оскільки голова Київської обласної державної адміністрації погодив звільнення позивача із займаної посади, що підтверджується листом зазначеної обласної держадміністрації 25 вересня 2020 року № 11-13/5099/01/new13.2-2020.

Твердження позивача про те, що відповідачем при його звільненні з роботи не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, а також попередню роботу та його заслуги, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не мають правового значення при вирішенні питання про звільнення працівника на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, у задоволенні яких апеляційним судом відмовлено, то колегії суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку.

Згідно з положеннями ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи, що у даній справі не встановлено порушення законних прав ОСОБА_1 при звільненні з боку роботодавця, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та в силу ст.376 ЦПК України підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Тому апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Антонової Г.І. підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Антонової Ганни Ігорівни задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: