Постанова

від 27.02.2024 по справі 369/3584/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/3584/23 Головуючий у 1 інстанції: Янченко А.В.

Провадження № 22-ц/824/7449/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинський міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (далі - ДП «УКРАВТОГАЗ»), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначила, що з 27.02.2019 року обіймала посаду провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи Управління правового забезпечення на підставі наказу ДП «УКРАВТОГАЗ», 06.07.2020 р. переведена на посаду начальника відділу заступника начальника управління відділу договірної роботи Управління правового забезпечення, а з 01.09.2020 р. обіймала посаду начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення. Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07.02.2023 р. № 309к її було звільнено з 15.02.2023 р. у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що її звільнення відбулося з порушеннями положень ст. 49-2 КЗпП України. Відповідач не були запропонував для працевлаштування всі наявні вакантні посади, не врахував її переваги у рівні кваліфікації, продуктивності праці та тривалості стажу роботи у порівнянні з іншими працівниками підприємства. Відтак, ДП «УКРАВТОГАЗ» має поновити її на роботі та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.02.2023 року по 15.03.2023 року. Також ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не виплатив їй премію у розмірі місячного окладу з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, яка передбачена Галузевою угодою і Колективним договором ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2019-2021 роки. Порушенням законодавства про працю їй заподіяна моральна шкода, розмір якої позивачка ОСОБА_1 визначає у 25 000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 просила:

визнати її звільнення з посади начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення ДП «УКРАВТОГАЗ» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України незаконним та поновити її на посаді начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення;

визнати незаконним та скасувати наказ ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07.02.2023 р. №309к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 15.02.2023 р. до дати ухвалення судового рішення; з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості премію в розмірі одного посадового окладу; моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та час затримки розрахунку по премії. Просила стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» на її користь нараховану середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 15.02.2023 р. по 11.10.2023 р. (або на дату ухвалення судового рішення) в розмірі 220 357 грн. 44 коп.; а також середній заробіток за час затримки розрахунку по премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, з 15.02.2023 по 11.10.2023 року в розмірі 220 357 грн. 44 коп., але не менше ніж на дату ухвалення судового рішення.; моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Рішенням Києво-Святошинський міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відхилив посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України. 15.12.2022 р. ОСОБА_1 отримала повідомлення № 080728 від 06.12.2022 р. про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться через два місяці після отримання повідомлення. У повідомленні вказувалося, що у зв`язку із відсутністю в ДП «УКРАВТОГАЗ» вакантних посад, які б відповідали професії та спеціальності, адміністрація ДП «УКРАВТОГАЗ» не має можливості запропонувати ОСОБА_1 переведення на іншу посаду. При цьому відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30.11.2022 р. № 301 «Про забезпечення виконання наказу ПАК «Нафтогаз України» від 03.11.2022 р. № 224» працівників ДП «УКРАВТОГАЗ», які займають посади, зазначені у додатку 2 до цього наказу, у тому числі й ОСОБА_1 , зобов`язано було повідомити до 06.12.2022 р. про скорочення їх посад та можливе наступне вивільнення згідно з п. І ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 про заплановане вивільнення було повідомлено лише 15.12.2022 р. Невчасне повідомлення ОСОБА_1 є свідомим обмеженням роботодавцем права ОСОБА_1 доступу до вакантних посад і створення передумов уникнення роботодавцем обов`язку запропонувати апелянту всі наявні вакансії, які були введені з 07.12.2022 р. наказом ДП «УКРАТОГАЗ» від 30.11.2022 р. № 302 «Про затвердження штатного розпису ДП «УКРАВТОГАЗ», а також з 14.12.2022 р. наказом ДП «УКРАТОГАЗ» від 14.12.2022 р. № 310 «Про внесення змін до наказу ДП «УКРАТОГАЗ» від 30.11.2022 р. №302». Зокрема, але не виключно, зазначеними наказами було введено та не запропоновано апелянту посаду начальника групи врегулювання проблемної заборгованості, посаду провідного інженера групи врегулювання проблемної заборгованості, посаду фахівця ризиків та комплаєнсу. Напрям і рівень освіти ОСОБА_1 , загальний стаж роботи за фахом, у т.ч. стаж роботи на керівних посадах відповідали кваліфікаційним вимогам перелічених посад. На дату повідомлення ОСОБА_1 про заплановане вивільнення на вказані посади були переведені інші працівники, які не виконували схожу роботу, як зазначає відповідач у заперечені на відповідь на відзив, а були працівниками Управління правового забезпечення, як і ОСОБА_1 . Відповідач не запропонував ОСОБА_1 інші вакантні посади, які з`являлися в ДП «УКРАВТОГАЗ» з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а саме: посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами, підтвердженням яких є наказ ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31.01.2023 р. №21 та лист ДП «УКРАВТОГАЗ» від 16.03.2023 р. №469/06-23, які наявні в матеріалах справи. Звертає увагу на те, що наказом від 31.01.2023 р. № 21 «Про внесення змін до наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» № 310 від 14.12.2022 р.» затверджено штатний розпис у кількості 80 шт.од. та вводиться відділ юридичного забезпечення не в кількості 5 шт. од., а 3 шт. од. (начальник відділу - 1 шт. од. та провідний юрисконсульт - 2 шт. од. ). При цьому вакантну посаду провідного юрисконсульта Відділу юридичного забезпечення (2 шт.од.), яка була введена до штатного розпису з 01.02.2023 р., ОСОБА_1 запропоновано не було. 09.02.2023 року за результатами ознайомлення з повідомленням про наявні вакантні посади ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (заява за. № Л-24/23 від 10.02.2023 р.).За результатами опрацювання зазначеної вище заяви, листом за вих. № 206/06.2-23 від 15.02.2023 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до рішення засідання Комісії з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці, на дану посаду має право інший працівник ДП « УКРАВТОГА3» який відповідає кваліфікаційним вимогам, має відповідний рівень юридичної освіти, спеціальні професійні та практичні навички, а також має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві. Апелянт звертає увагу, що таким іншим працівником виявився сам голова комісії. Ще до дати введення посади начальника відділу юридичного забезпечення до штатного розпису, за підписом директора ДП «УКРАВТОГАЗ» було надіслано подання від 24.01.2023 р. до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», що є засновником ДП: «УКРАВТОГАЗ», про погодження голови Комісії на посаду начальника Відділу юридичного забезпечення (лист від НАК «Нафтогаз України» від 29.03.2023 р. № 14/6-222-23). Якими саме критеріями та на підставі яких норм трудового законодавства відповідач визначив, що ОСОБА_1 не має більшої продуктивності праці чи інших підстав та переваг для залишення, на роботі порівняно з іншим працівником не зазначено. Не дивлячись на майбутні заплановані звільнення працівників, в ДП «УКРАВТОГАЗ» протягом грудня 2022 р. - березня 2023 р. здійснювався активний прийом нових працівників. У період з 06.12.2022 р. по 15.02.2023 р. у ДП «УКРАВТОГАЗ» переведено 84 особи та прийнято 2 осіб. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення невиплаченої премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, яка передбачена відповідно до Галузевої угоди та Колективного договору ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2119-2021 роки у розмірі місячного окладу працівника. У розділі II Галузевої угоди у якому згруповані положення про зобов`язання Міненерговугілля та НАК «Нафтогаз України» передбачений безумовний обов`язок здійснювати преміювання працівників з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості в розмірі місячної тарифної ставки/посадового окладу. За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди», угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми щодо нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.Статтею 9 цього ж Закону визначено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Таким чином, керуючись положеннями чинної Галузевої угоди, ОСОБА_1 вважає, що на її користь підлягало стягненню судом премія працівників з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості в розмірі місячної тарифної ставки/посадового окладу за вересень 2022року.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник ДП «УКРАВТОГАЗ» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 27.02.2019 року ОСОБА_1 обіймала посади провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи Управління правового забезпечення, начальника відділу заступника начальника управління відділу договірної роботи Управління правового забезпечення, начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ».

Наказом НАК «Нафтогаз України» від 03.11.2022 №224 затверджена нова організаційна структура та штатна чисельність працівників апарату ДП «УКРАВТОГАЗ». Всі посади у старій структурі ДП «УКРАВТОГАЗ» скорочувались, працівники були у рівнозначних умовах. Цим же наказом зобов`язано привести штатний розпис працівників апарату ДП «УКРАВТОГАЗ» у відповідність із затвердженою організаційною структурою та штатною чисельністю.

30.11.2022 року ДП «УКРАВТОГАЗ» видано наказ № 301 «Про забезпечення виконання наказу НАК "Нафтогаз України" від 03.11.2022 № 224», яким затверджено новий штатний розпис. З додатку 1 наказу вбачається відсутність усіх підрозділів і посад Управління правового забезпечення, у тому числі групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення та посади ОСОБА_1 .

Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30.11.2022 № 302 затверджено новий штатний розпис у кількості 70 шт. од. Надалі до наказу вносилися зміни 14.12.2022 року та 31.01.2023 року.

15.12.2022 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від 06.12.2022 № 080728 «Про заплановане вивільнення», у якому зазначалося, що на виконання наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30.11.2022 №301 «Про забезпечення виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 03.11.2022 № 224» та від 30.11.2022 №302, ОСОБА_1 попереджають про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться через два місяці після отримання цього повідомлення, у зв`язку із скороченням посади начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення, без пропозиції переведення на іншу посаду, у зв`язку з відсутністю в ДП «УКРАВТОГАЗ» вакантних посад, які б відповідали її професії та спеціальності.

Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 26.01.2023 № 6-р «Щодо ознайомлення про наявні вакантні посади», ОСОБА_1 повідомлено про наступні наявні вакантні посади: начальник відділу безпеки та охорони заходів, сестра медична Групи автотранспортного забезпечення (0,5 шт. од.), начальник відділу документування та контролю доручень (0,5 шт. од.). ОСОБА_1 не подала заяву на переведення на жодну із запропонованих посад.

Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 06.02.2023 № 12-р ОСОБА_1 повідомлено про наступні наявні вакантні посади (додаток 1 розпорядження): начальник відділу юридичного забезпечення, сестра медична групи автотранспортного забезпечення.

09.02.2023 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення.

Листом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 15.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до рішення засідання Комісії (протокол від 13.02.2023 № 5), на цю посаду має право інший працівник Підприємства, який відповідає кваліфікаційним вимогам, має відповідний рівень юридичної освіти, спеціальні професійні та практичні навички, а також має тривалий безперервний стаж роботи на даному Підприємстві.

Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 07.02.2023 р. № 309к 15.02.2023 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 329 від 30 грудня 2022 року нарахування та виплату премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості за 2022 рік перенесено на 2023 рік після затвердження фінансового плану на 2023 рік.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ДП «УКРАВТОГАЗ» дотрималось вимог чинного законодавства при звільненні позивачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Виплата премій є правом, а не обов`язком відповідача і належать до його дискреційних повноважень.

В повному обсязі колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Відтак, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Разом з тим, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30 листопад 2022 року був змінений штатний розпис на підприємстві З додатку 1 до названого наказу вбачається відсутність усіх підрозділів і посад Управління правового забезпечення, у тому числі групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення та посади, яку обіймала позивачка ОСОБА_1 .

15.12.2022 року ОСОБА_1 отримала повідомлення від 06.12.2022 № 080728 про заплановане вивільнення через два місяці після його отримання у зв`язку із скороченням посади начальника групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення без пропозиції переведення на іншу посаду, у зв`язку з відсутністю в ДП «УКРАВТОГАЗ» вакантних посад, які б відповідали її професії та спеціальності.

Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 26.01.2023 № 6-р ОСОБА_1 повідомлено про наявні вакантні посади начальника відділу безпеки та охорони заходів, сестри медичної Групи автотранспортного забезпечення (0,5 шт. од.), начальника відділу документування та контролю доручень (0,5 шт. од.). Позивач не подала заяву на переведення на жодну із запропонованих посад.

Розпорядженням ДП «УКРАВТОГАЗ» від 06.02.2023 № 12-р ОСОБА_1 повідомлено про наявні вакантні посади начальника відділу юридичного забезпечення, сестри медична групи автотранспортного забезпечення.

09.02.2023 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення.

Листом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 15.02.2023, вих. № 206/06.2-23 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно рішення засідання Комісії (протокол від 13.02.2023 № 5) на посаду начальника відділу юридичного забезпечення має право інший працівник підприємства, який відповідає кваліфікаційним вимогам, має відповідний рівень юридичної освіти, спеціальні професійні та практичні навички, а також має тривалий безперервний стаж роботи на даному Підприємстві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 3.1. п. 3 наказу ДП «УКРАВТОГАЗ» від 30.11.2022 р. № 301 «Про забезпечення виконання наказу ПАК «Нафтогаз України» від 03.11.2022 р. № 224» працівників ДП «УКРАВТОГАЗ», які займають посади, зазначені у додатку 2 до цього наказу, у тому числі і ОСОБА_1 , було зобов`язано повідомити про скорочення їх посад та можливе наступне вивільнення згідно з п. І ст. 40 КЗпП України в строк до 06.12.2022 р. ОСОБА_1 повідомлення від 06.12.2022 № 080728 про заплановане вивільнення отримала лише 15.12.2022 року.

За твердженням позивачки ОСОБА_1 внаслідок невчасного повідомлення про вивільнення з боку ДП «УКРАВТОГАЗ» було свідомо порушено її право на працевлаштування на вакантні посад і створені передумови уникнення роботодавця від обов`язку працевлаштувати її на всі наявні вакансії, які були введені з 07.12.2022 р. наказом ДП «УКРАТОГАЗ» від 30.11.2022 р. № 302, а також з 14.12.2022 р. наказом ДП «УКРАТОГАЗ» від 14.12.2022 р. № 310 «Про внесення змін до наказу ДП «УКРАТОГАЗ» від 30.11.2022 р. №302». Зазначеними наказами була введена, але не запропонована їй посаду начальника групи врегулювання проблемної заборгованості, посада провідного інженера групи врегулювання проблемної заборгованості, посада фахівця ризиків та комплаєнсу, хоча напрям і рівень освіти, загальний стаж роботи за фахом, стаж роботи на керівних посадах позивачки відповідали кваліфікаційним вимогам перелічених посад. ОСОБА_1 звертала увагу, що на дату повідомлення її про заплановане вивільнення 15.12.2022 р. на вказані посади були переведені інші працівники, які як і вона були працівниками Управління правового забезпечення, але були вчасно повідомленні про заплановане вивільнення.

Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31.01.2023 р. №21 «Про внесення змін до наказу ДП УКРАВТОГАЗ» від 14.12.2022 р. №310, введено з 01.02.2023 р. новий штатний розпис, який доповнено, зокрема, посадами: провідний юрисконсульт Відділу юридичного забезпечення (2 ш.од.), які на дату введення були вакантними та не були запропоновані ОСОБА_1 .

Як пояснював суду представник ДП УКРАВТОГАЗ», з 01.02.2023 р., в період повідомлення ОСОБА_1 про заплановане вивільнення, на вказані посади наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» від 31.01.2023 р. №235к були переведені інші працівники, в тому числі і працівники Управління правового забезпечення, зокрема один з яких працював у групі правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення, тому ОСОБА_1 дані посади запропоновано не було.

ДП «УКРАВТОГАЗ» не спростував доводів ОСОБА_1 , що їй не були запропоновано інші вакантні посади, які з`являлися в ДП УКРАВТОГАЗ з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору - посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами. Відповідач не надав суду доказів вчинення ним дій на забезпечення права ОСОБА_1 на працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» №24 від 31.01.2023 року створено Комісію з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці (а.с. 133-134 т. 1).

На підставі повідомлення про вакантні посади ОСОБА_1 погодилася на переведення її на посаду начальника відділу юридичного забезпечення, про що подала відповідну заяву.

Про переведення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення подав заяву й інший працівник - ОСОБА_2 , який обіймав посаду начальника групи правового забезпечення претензійно-позовної роботи Управління правового забезпечення. Питання визначення особи, яка має переважне право на переведення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення було передане на розгляд Комісії з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці.

Рішенням Комісії щодо вказаного питання кандидатуру ОСОБА_1 відхилено та запропоновано перевести на посаду начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_2 .. Рішення було прийнято Комісією 13 лютого 2023 року (а.с. 135 т. 1). Проте наказ ДП «УКРАВТОГАЗ» № 309к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення виданий ще 07.02.2023 р., тобто до прийняття рішення Комісії з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці.

Колегія суддів також враховує, що головою Комісії з питань встановлення (визначення) переважного права працівників на зайняття посад у ДП «УКРАВТОГАЗ» при змінах в організації виробництва і праці головою був визначений ОСОБА_2 , який очевидно мав конфлікт інтересів у вирішенні питання про наявність переважного права на зайняття посади начальника відділу юридичного забезпечення.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про порушенням вимог трудового законодавства при її звільненні є обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказуДП «УКРАВТОГАЗ» від 07.02.2023 р. № 309к про звільнення позивачки з посади начальника Групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення та поновлення її на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника для здійснення нарахувань та виплат згідно трудового законодавства вимушеного, в тому числі,у випадку прогулу та за час затримки виконання рішення суду, врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п. 8 Порядку №100 Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи від 10 березня 2023 року №62, виданої відповідачем відповідно до Порядку №100, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1288,64 грн. (а.с. 191 т. 1). Відтак, з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за розрахунком колегії суддів за період з 16 лютого 2023 року по 27 лютого 2024 року, який включає в себе 269 робочих дня, з урахуванням середньоденної заробітної плати, складає 346 644,16 грн. з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення трудових прав ОСОБА_1 внаслідок її незаконного звільнення підтверджується матеріалами справи. В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок протиправної поведінки відповідачавона зазнала душевних та психологічних стражданнях, що супроводжувалось незаконним звільненням та призвело до неотримання заробітної плати.

З урахуванням дій ДП «УКРАВТОГАЗ», характеру порушення, глибини моральних страждань, вимог розумності та справедливості, а також того, що права ОСОБА_1 відновлюються шляхом поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ДП «УКРАВТОГАЗ» премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості в розмірі одного посадового окладу та середнього заробітку за час затримки розрахунку по премії.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана премія не була нарахована ОСОБА_1 за час, коли вона працювала у ДП «УКРАВТОГАЗ».

Підпунктом 4.9.2 пункту 4.9 розділу IV Колективного договору ДП «УКРАВТОГАЗ» на 2019-2021 передбачено, що у межах витрат на оплату праці, передбачених фінансовим планом підприємства, роботодавець може проводити такі виплати, серед яких передбачена премія з нагоди Дня працівників нафтової і нафтопереробної промисловості, що виплачується у розмірі місячного окладу працівника. У зв`язку з вищезазначеним, виплата премій є правом, а не обов`язком відповідача, якому належать дискреційні повноваження щодо їх нарахування та визначення розміру.

Суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку по премії. Крім того, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України,не застосовується одночасно з поновленням на роботі працівника. В такому випадку підлягають застосуванню положення ст. 235 КЗпП України, яка врегульовує питання поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню 214,72 грн. судового збору, сплаченого нею за вимоги про відшкодування моральної шкоди пропорційно до задоволеної частини, та 322,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи із вимог про відшкодування моральної шкоди та пропорційності їх задоволення.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з ДП «УКРАВТОГАЗ» в дохід держави підлягає стягненню 4540,04 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції просила також відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 18 250,00 грн. за актом приймання наданих послуг та 40 000,00 грн. гонорару у разі повного або часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правничу допомогуОСОБА_1 в суді першої інстанції надавала адвокат Нікушина В.С. на підставі договору № 01122020/267 від 21 лютого 2023 року. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просила відшкодувати їй витрати на правничу допомогу за актом приймання наданих послуг від 06 жовтня 2023 року в розмірі 18 250,00 грн. та суму гонорару адвоката у разі повного або часткового задоволення позовув розмірі 40 000,00 грн.

Надання правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 адвокатом Нікушиною В.С. підтверджується матеріалами справи. Адвокат Нікушина В.С. готувала позовну заяву, заяви по суті спору, зверталася в інтересах позивачки із адвокатськими запитами, представляла інтереси позивачки у судових засіданнях. А тому ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Водночас, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи критерії, вказані у ст. ст. 137, 141 ЦПК України.

Слід врахувати, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, характер спору не дозволяє визначити пропорційнійсть задоволення вимог. Виходячи із складності справи, вимог співмірності та розумності, а також наданих суду документів, колегія суддів дійшла висновку, що з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Нікушиної Валерії Сергіївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинський міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення премії та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» від 07.02.2023 р. № 309к про звільнення ОСОБА_1 посади начальника Групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпечення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Групи правового забезпечення договірної роботи Управління правового забезпеченняДочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» з 15 лютого 2023 року.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 лютого 2023 року по 27 лютого 2024 року в розмірі 346 644,16 грн. з вирахуванням податків та інших обовязкових платежів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. моральної шкоди.

В задоволенні іншої частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 214,72 грн. судового збору за подання позовної заяви та 322,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» в дохід держави 4540,04 грн. судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Крижанівська Г.В.

Матвієнко Ю.О.