Ухвала

від 27.02.2024 по справі 754/17462/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:201:0227,8000000000:62:201:0221, 8000000000:62:201:0006, 8000000000:62:201:0234, 8000000000:62:201:0222, 8000000000:62:201:0226, 8000000000:62:201:0237, 8000000000:62:201:0235, 8000000000:62:201:0224, 8000000000:62:201:0228, 8000000000:62:201:0225, 8000000000:62:201:0208, 8000000000:62:201:0223, 8000000000:62:201:0233, 8000000000:62:201:0229, 8000000000:62:201:0238, 8000000000:62:201:0005, 8000000000:62:201:0209, 8000000000:62:201:0230, 8000000000:62:201:0236, з метою збереження речових доказів, із забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаними земельними ділянками та забороною будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, купівлі-продажу, дарування тощо) права власності на земельні ділянки, а також вчинення реєстраційних дій, направлених на їх відчуження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту, накладеного на майно ОСОБА_8 , а саме: земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:201:0228, за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Вважає, що арештована земельна ділянка не відповідає жодному з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, а відтак не може бути визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023102030000185. Постанова слідчого про визнання вказаної земельної ділянки речовим доказом ґрунтується лише на припущеннях щодо належності вказаної ділянки до земель рекреаційного призначення чи прибережної зони, що не відповідає дійсності та суперечить витягу з Державного земельного кадастру.

Крім того, власник майна ОСОБА_8 не має жодного відношення до даного кримінального провадження і, відповідно, не має процесуального статусу у ньому.

Окрім цього, на думку автора апеляційної скарги, накладений арешт є неспівмірним обмеженням права власності законного власника завданням кримінального провадження та меті застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику та участі власника майна ОСОБА_8 , а копія судового рішення отримана адвокатом лише 08.01.2024, то строк на апеляційне оскарження, в розумінні вимог ст. 395 КПК України, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102030000185 від 19.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 2 КК України.

Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 22.09.2023 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 42023102030000185 від 19.07.2023 речовим доказом.

04.12.2023 прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:201:0227,8000000000:62:201:0221, 8000000000:62:201:0006, 8000000000:62:201:0234, 8000000000:62:201:0222, 8000000000:62:201:0226, 8000000000:62:201:0237, 8000000000:62:201:0235, 8000000000:62:201:0224, 8000000000:62:201:0228, 8000000000:62:201:0225, 8000000000:62:201:0208, 8000000000:62:201:0223, 8000000000:62:201:0233, 8000000000:62:201:0229, 8000000000:62:201:0238, 8000000000:62:201:0005, 8000000000:62:201:0209, 8000000000:62:201:0230, 8000000000:62:201:0236, з метою збереження речових доказів, із забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаними земельними ділянками та забороною будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, купівлі-продажу, дарування тощо) права власності на земельні ділянки, а також вчинення реєстраційних дій, направлених на їх відчуження.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом першим та третім частини другої статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням наведених вище обставин, дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання прокурора про арешт майна та арешту цього майна.

При цьому, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Зазначені в апеляційній скарзі обґрунтування про невідповідність арештованого майна критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України є недоведеними, тому що вказане майно в повній мірі відповідає ознакам речового доказу, а відтак підлягає арешту з метою його збереження, оскільки його незастосування може призвести до втрати речових доказів.

Що стосується тверджень адвоката про відсутність повідомленої підозри у даному кримінальному провадженні, то, як зазначалось вище, арешт, накладений з підстав, передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині також не заслуговують на увагу.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:201:0228, з метою збереження речових доказів, із забороною будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаною земельною ділянкою та забороною будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, купівлі-продажу, дарування тощо) права власності на земельну ділянку, а також вчинення реєстраційних дій, направлених на її відчуження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1463/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 754/17462/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1