РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
29 лютого 2024 р. Справа № 120/12445/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогарант" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю. "Енергогарант" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, представник позивача вказує на те, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про розгляд питання щодо накладення на нього фінансових санкцій, що потягло за собою порушення права позивача надати порушення щодо суті правопорушення. Окрім того, наголошує, що відповідачем помилково кваліфіковані дії водія.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Серед іншого наголошує, що водій повинен на місці здійснення контролю пред`явити на місці здійснення контролю ті документи, які від нього вимагаються. Окрім того, представник акцентує увагу на тому, що відповідач не можу відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, судом встановлено наступне.
09.06.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого на підприємство "Енергогарант", під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час перевірки встановлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки у водія відсутні тахокарти за 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія за це період. Вказане відображено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 027595 від 09.06.2023 року.
Вказаний акт було направлено позивачеві разом із повідомленням № 49049/21/24-23 від 03.07.2023 про призначення розгляду адміністративної справи на 11.07.2023 року.
Повідомлення ТОВ "Енергогарант" отримано лише 02.08.2023 року.
За результатом розгляду перевірки 11.07.2023 року винесено постанову № ПШ 000263 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючи з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту вказаної норми Закону № 2344-III перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III, не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені чинним законодавством України.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).
Інструкцію № 385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" , "Про дорожній рух" та визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.2 та 1.3. Інструкції №385).
Відповідно до визначень, наведених у пункті 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пункту 2.7 Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
У свою, чергу згідно п. 3.5 Інструкції № 385 передбачено покладення на перевізник обов`язку із забезпечення водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).
Згідно пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі - Положення №340).
Положення № 340 розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Суд наголошує, що відповідно до п. 6.1 Положення № 340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення №340).
Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону № 2344-III.
Таким чином, наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2016 року.
Розвиваючи вказане, суд зазначає. що з 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (далі - ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Суд зауважує, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, є документами, що, відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення.
Отже водій транспортного засобу повинен був мати при собі, зокрема, тахокарту за попередні 28 календарних днів або бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Проте таких документів посадовим особам контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки водій не надав.
Окрім того, водій і графі щодо пояснень водія про причини порушень зазначив лише, що отримав копію акту.
Суд наголошує, що встановлене контролюючи органом порушення полягає саме у відсутності у водія необхідних документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344-III, відповідальність за що регламентовано абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.
Натомість відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортним засобів, передбачена абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, виникає виключно у випадку наявності відповідної інформації та документів, що свідчать про порушення вимог Положення № 340.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо помилкової кваліфікації вчиненого порушення.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення, суд зазначає наступне.
За змістом пунктів 25 - 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 року в справі № 820/4810/17.
Відповідна позиція також підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом в постанові від 03.01.2023 по справі №120/1509/22-а.
Більше того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач вжив заходів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, направивши завчасно на його юридичну адресу повідомлення від № 49049/21/24-23 від 03.07.2023 року.
Вказане підтверджується трекінгом відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта рекомендованим листом № 0600030564674.
Окрім того, поза увагою суду не може залишитися той факт, що вказане відправлення перебувала у точці видачі 05.07.2023 року та з невідомих причин не було вручено під час доставка 06.07.2023 року та переадресовано до іншого відділення.
Суд наголошує, що відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом перебувають поза контролем адресанта.
Суд зазначає, що вказане повідомлення доставлено своєчасно, проте позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції.
Суд визнає, що в цьому випадку позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому твердження позивача, що відповідач є відповідальною особою щодо вручення поштового відправлення до моменту вручення такого відправлення позивачу) є помилковим тлумаченням норми закону.
Отже, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не може бути розцінено судом як порушення прав позивача.
Тому суд вважає, що наведені у позові доводи та аргументи щодо несвоєчасного повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку № 1567 та Закону України "Про поштовий зв`язок".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 року по справі № 820/4624/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальність "Енергогарант" (вул. Хмельницьке шосе, 107-Б, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 30279204) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяАльчук Максим Петрович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.02.2024 |
Оприлюднено | 04.03.2024 |
Номер документу | 117375015 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Альчук Максим Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні