Рішення

від 01.03.2024 по справі 200/257/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року Справа№200/257/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 14005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 27.12.2023 року № 263040013278 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до стажу при обрахунку пенсії період роботи з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року та період навчання з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 23.12.2023 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 27.12.2023 року № 263040013278 позивачу відмовлено у призначені пенсії.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. За наданими документами страховий стаж склав 21 рік 11 місяців 16 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1983: з 08.01.1987, оскільки відсутні відомості про звільнення з роботи; період навчання з 01.09.1981 по 28.01.1987, оскільки перевищує терміни навчання.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем прийнято оскаржуване рішення у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.

Рішення від 27.12.2023 року № 263040013278 позивач вважає протиправним, посилаючись на те, що відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому вона не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинна контролювати роботодавця щодо заповнення трудової книжки.

Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулась з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Зобов`язано відповідача подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно ОСОБА_1 .

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

05.02.2024 року до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою від 19.01.2024 року.

26.02.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.4 Інструкції 58 від 29.07.93, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, не зарахований період роботи з 08.04.1987 року, оскільки взагалі відсутній запис про звільнення з роботи та неможливо встановити точний період роботи, що суперечить нормам Інструкції № 58.

Крім того відповідач вказав, що у п. 8 Порядку № 637 зазначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На підтвердження навчання позивачем було надано трудову книжку та диплом серія НОМЕР_3 від 28.01.1987. Згідно до цього диплому, період навчання позивача мав тривалість з 01.09.1981 по 28.01.1987, що перевищує встановлений термін 5 років, тому для зарахування періоду навчання позивача необхідна довідка про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки.

27.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає твердження викладені у відзиві необгрунтованими.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач 23.12.2023 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 27.12.2023 року № 263040013278 позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. За наданими документами страховий стаж склав 21 рік 11 місяців 16 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.07.1983: з 08.01.1987, оскільки відсутні відомості про звільнення з роботи; період навчання з 01.09.1981 по 28.01.1987, оскільки перевищує терміни навчання.

Не погоджуючись із рішенням від 27.12.2023 року № 263040013278, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

До набрання чинності Законом від 09.07.2003 № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій унормовувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.91 № 1788-XII).

Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.91 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637 від 12.08.93).

І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 23.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 27.12.2023 року № 263040013278 позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.

Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. За наданими документами страховий стаж склав 21 рік 11 місяців 16 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1983 року: з 08.01.1987, оскільки відсутні відомості про звільнення з роботи; період навчання з 01.09.1981 по 28.01.1987, оскільки перевищує терміни навчання.

Визначаючись щодо правомірності такої відмови, суд враховує наступне.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року - оскільки відсутні відомості про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

Як встановлено із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1983 року позивач у період з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року працювала у Науково - дослідному інституті комплексної автоматизації.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.93).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції 58 від 29.07.93, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом встановлено, що дійсно у трудовій книжці відсутні відомості про звільнення з роботи.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 01.07.1983 року відомостей про звільнення з роботи можна вважати її недоліком. Однак такий недолік носить формальний характер, адже інша інформація дає можливість встановити період звільнення з роботи.

Так в матеріалах справи наявна довідка ОК-5 яка вказує, що у періоди роботи починаючи з 01.01.1998 року по 30.06.2014 року позивач продовжувала працювала на підприємстві (код ЄДРПОУ 14310566), який відноситься до Науково-дослідного інституту комплексної автоматизації, що дає підстави вважати, що записи в трудовій книжці у період з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року є дійсними.

Крім цього суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року - оскільки перевищує терміни навчання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону від 05.11.91 № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1983 року позивач у період з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року навчалася в Таганрозькому радіотехнічному інституті ім. В.Д. Колмикова на денній формі навчання.

Також на підтвердження навчання в Таганрозькому радіотехнічному інституті ім. В.Д. Колмикова позивачем надано диплом серії НОМЕР_3 від 28.01.1987 року.

За встановлених обставин, позивачем до пенсійного органу було надано належні докази (копію диплому; копію трудової книжки), якими підтверджено період навчання на денній формі навчання з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року в Таганрозькому радіотехнічному інституті ім. В.Д. Колмикова, а тому відповідачем неправомірно не зараховано цей період до загального трудового стажу позивача.

Твердження відповідача про те, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін 5 років є необгрунтованим, оскільки законодавством не передбачено обмеження в навчанні тільки 5 роками.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.12.2023 року № 263040013278 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком; зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Науково - дослідному інституті комплексної автоматизації з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року та період навчання в Таганрозькому радіотехнічному інституті ім. В.Д. Колмикова з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 14005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.12.2023 року № 263040013278 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Науково - дослідному інституті комплексної автоматизації з 08.04.1987 року по 31.12.1997 року та період навчання в Таганрозькому радіотехнічному інституті ім. В.Д. Колмикова з 01.09.1981 року по 28.01.1987 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 14005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич