Рішення

від 28.02.2024 по справі 380/23626/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 рокусправа № 380/23626/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРММАКС ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРММАКС ГРУП» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002391.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.11.2018 між ТзОВ «АРММАКС ГРУП» (Україна) (надалі - «покупець») та Ningbo Weishan Duo Bao Building Material Co.Ltd. (Китай) (надалі - «продавець») укладено зовнішньоекономічний контракт №1/11/18 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує скловолокнисту сітку та інші товари (надалі товар) згідно умовами ІНКОТЕРМС-2010 CIF м. Одеса (надалі «пункт призначення»), або FOB м.Нінбо (надалі «пункт відвантаження»). Відповідно до п.4.1 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США. Загальна вартість контракту складається з сум доданих рахунків-фактур (п. 4.2 контракту). Відповідно до п.5.1 контракту платежі за продукцію, що постачаються згідно з даним контрактом, здійснюється Покупцем в доларах, шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Згідно рахунка-фактури (інвойсу) № DB23WS020 від 08.05.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 23020,00 дол. США. Страхування вантажу не проводилось. Товариство з метою оформлення вказаного товару 08.07.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170054270U7, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору) та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Для підтвердження митної вартості товару за МД №23UA209170054270U7 декларантом подано всі необхідні товаросупровідні документи у відповідності до переліку та умов, визначених ч.2 ст.53 МКУ. За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою подати додаткові документів. Проте, вказана вимога митного органа була необгрунтованою та місила перелік докуентів, які вже подавались. Незважаючи на неправомірність вимоги декларант на вимогу надав витребувані документи та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 п. 6 МКУ невідкладно прийняти рішення про визнання заявленої ним митної вартості товару за ціною договору. 11.07.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900671/2. Для випуску товару у вільний обіг декларантом було оформлено нову митну декларацію № 23UA209170054969U5 від 11.07.2023 та сплачено усі необхідні митні платежі з врахуванням скоригованих митних вартостей товару. Позивач вказує, що відповідач не навів доводів, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої ним митної вартості товару за МД №23UA209170054270U7. Митний орган не вказав, в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів. Позивач обґрунтовує протиправність рішень про коригування митної вартості тим, що 08.07.2023 декларантом під час митного оформлення товару для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, згідно пенреліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. В свою чергу, ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимоги митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість, її складові та просив відповідно до ст. 255 ч. 2 підпункту 6 МКУ визнати заявлену ним митну вартість товару за ціною договору, так як ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. Позивач вважає, що відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості правильність розрахунку здійсненого декларантом, упевниись в достовірності та точності заяв, документів поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МКУ, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обгрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару разом з митною декларацією є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити, рішення про коригування митної вартості товару від №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023 та відповідно картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002391 скасувати.

Ухвалою судді від 16.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у направленому на адресу суду відзиві на позовну заяву вказує на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією № МД23UA209170054270U7 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне: у проформі-інвойсі від 07.04.2023 № DB23WS020 вказані терміни оплати, а саме 20% передоплата та 80% оплата за 10 днів до прибуття контейнера в порт призначення. Згідно з платіжним документом № 00789020230623 80% оплати було здійснено 23.06.2023, а рахунок-фактура №СФ-0000062 на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту виставлений виконавцем 23.06.2023. Тобто, враховуючи вищезазначене, оплата за товар була протермінована, оскільки була здійснена в термін пізніше ніж за 10 днів до прибуття контейнера в порт. У п 2.1 контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 зазначено що покупець купує у продавця товар у кількості яка вказана у замовлені. Таким чином, контрактом передбачено виписка замовлень, які до митного оформлення декларантом не надавались. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують всі заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Декларантом на вимогу надіслано: прайс-лист, посередницькі договора на надання транспортних послуг, банківські платіжні документи, підтвердження витрат щодо перевезення від виконавців, висновок експерта. Документи надані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів згідно вимоги не надано. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом, згідно з ст.57 МКУ неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA205030/2023/11466 від 28.06.2023, рівень митної вартості становить 2,05 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості та що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Також, зазначає, що обов`язком декларанта є надавати відомості, які повинні базуватися на підтверджених докуменално об`єктивних даних та піддаватися обчисленню. Вказує, що позивач не надав витребуваних документів. Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів не підлягають скасуванню. Тому просить суд відмовити в задоволення позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач обмежився цитуванням норм законодавства України при цьому не наводить жодних обгрунтованих аргументів щодо неповноти та/або недостовірності даних в поданих до митного оформлення документах, не вказує які саме складові митної вартості на їхню думку не підтверджено, адже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими. Зазначає, що декларантом подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої ним за першим методом, та заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Вказує, що відповідачем не надано обгрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів на числові значення митної вартості товару та її розрахунок. Крім того, відповідачем не спростовано жодних обгрунтувань, наведених в позовній заяві щодо відсутності замовлення та протермінової оплати за товар. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за основним методом. Більше того, позивачем було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Позивач навів перелік наданих документів з митною декларацією, які митниця продублювала у вимогах про надання додаткових документів. Зазначив, що дослідивши надану відповідачем митну декларацію, яка слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність щодо характеру угоди (контракту), умовах поставки, що товар позивачем був придбаний на пряму у виробника, згідно декларації використаної як джерело товар придбано через посередника. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ТзОВ «АРММАКС ГРУП» (Україна) (надалі - «покупець») та Ningbo Weishan Duo Bao Building Material Co.Ltd. (Китай) (надалі - «продавець») 01.11.2018 уклали зовнішньоекономічний контракт №1/11/18 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує скловолокнисту сітку та інші товари (надалі товар) згідно умовами ІНКОТЕРМС-2010 CIF м. Одеса (надалі «пункт призначення»), або FOB м. Нінбо (надалі «пункт відвантаження»). Відповідно до п. 4.1 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США. Загальна вартість контракту складається з сум доданих рахунків-фактур (п.4.2 контракту). Відповідно до п. 5.1 контракту платежі за продукцію, що постачаються згідно з даним контрактом, здійснюється покупцем в доларах, шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Згідно рахунка-фактури (інвойсу) № DB23WS020 від 08.05.2023покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 23020,00 дол. США. Страхування вантажу не проводилось.

Позивачем з метою митного оформлення вказаного товару 08.07.2023 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170054270U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: «Сітка із скловолокна прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки 100см: Сітка жовтого кольору, у рулонах (1м. х 50м.), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 160гр/м2., 30000 м2, з трьома червоними лініями та логотипом «ARMMAX». Сітка жовтого кольору, у рулонах (1м. х 50м.) розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 160гр/м2., 30000 м2, з трьома червоними лініями. Сітка білого кольору, у рулонах (1м. х 50м.) розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 145гр/м2., 49100 м2 з трьома червоними лініями. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Країна виробництва:CN». Місць 169 СТ Картонні коробки на палетах з ДВП» за заявленою митною вартістю 1,6061 дол. США/кг.

Одночасно, декларантом, до митного контролю разом з митною декларацією №23UA209170054270U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: декларація митної вартості; пакувальний лист б/н від 08.05.2023; рахунок-проформа (Proforma Invoice) №DB23WS020 від 07.04.2023; рахунок-фактура інвойс (Commercial Invoice) №DB23WS020 від 08.05.2023; мастерконосамент EGLV143353743110 від 24.05.2023; коносамент ZJSM23050259 від 24.05.2023; CMR (автотранспортна накладна) №5812 від 04.07.2023; товаросупровідний документ Т1 (декларація) №MRN 23PL322080NS6010Р8 від 03.07.2023; лист до Т1 від 04.07.2023; сертифікат про походження товару №23С3302В7089/00018 від 12.05.2023; банківські платіжні документи, що стосуються товару №00789020230410 від 10.04.2023 та №00789020230623 від 23.06.2023; рахунок-фактура №СФ-0000061 від 23.06.2023; рахунок-фактура №СФ-0000062 від 23.06.2023; рахунок-фактура №СФ-0000070 від 04.07.2023; довідка-калькуляція транспортних витрат №040723-1 від 04.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/11/18 від 01.11.2018; додаткова угода №1 від 01.09.2020 до контракту№1/11/18 та додаткова угода №2 від 06.06.2023 до контракту №1/11/18; договір транспортного експедирування №01/03-2019 та додаткова угода №1 від 06.03.2023 до цього договору; заявка на перевезення №47 від 08.05.2023; лист-повідомлення про відсутність страхування 1/07/03 від 03.07.2023; експортна декларація країни відправлення №310120230518470037 від 12.05.2023; видаткові накладні в підтвердження реалізації за цим контрактом ідентичного товару №191 від 12.06.2023, №203 від 20.06.2023, №214 від 23.06.2023; перепустка в ЗМК від 07.07.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогами надати додаткові документи. Декларант додав документи, зокрема: документи, що підтверджують сплату витрат на транспортування, це платіжна інструкція №4890 від 23.06.2023, №4895 від 27.06.2023, №4888 від 23.06.2023 та лист №1 від 10.07.2023, а також документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, зокрема, рахунки від Бі Ес Ей Юкрейн ЛТД №0000000865/2023 від 23.06.2023, №0000000866/2023 від 23.06.2023; рахунок від Zhejiang Simon International Ljgistics; рахунок від ФОП Южбабенка №СФ-0000024 від 04.07.2023; договір №0104/16 від 01.04.2016; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір №392-07 про надання послуг по організації морських перевезень внутрішньоторгових і транзитних вантажів від 18.10.2016; прайс лист б/н від 22.03.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від виробника б/н від 08.05.2023; висновок експерта про вартісні характеристики товару №23/1/336 від 07.07.2023; додатки до цього висновку. Також було надано заяву щодо прийняття рішення про підтвердження митної вартості у зв`язку з поданням всіх необхідних ним документів для визначення складової митної вартості товару.

Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002391. З метою випущення товару у вільний обіг 11.07.2023 декларант подав митну декларацію № 23UA209170054969U5, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами, визначеними в рішенні про коригування митної вартості. Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023 було зазначено:

- у проформі-інвойсі від 07.04.2023 № DB23WS020 вказані терміни оплати, а саме 20% передоплата та 80% оплата за 10 днів до прибуття контейнера в порт призначення. Згідно з платіжним документом № 00789020230623 80% оплати було здійснено 23.06.2023, а рахунок-фактура №СФ-0000062 на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту виставлений виконавцем 23.06.2023. Тобто, враховуючи вищезазначене, оплата за товар була протермінована, оскільки була здійснена в термін пізніше ніж за 10 днів до прибуття контейнера в порт.

- у п 2.1 контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 зазначено що покупець купує у продавця товар у кількості яка вказана у замовлені. Таким чином, контрактом передбачено виписка замовлень, які до митного оформлення декларантом не надавались.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернулося з позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст.246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).

Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У ч.5 ст.53 міститься положення, відповідно до якого забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч.4, 5 ст.55 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).

Згідно ч.ч.1, 2, та 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);

- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17, постанова від 14.08.2018 у справі №821/1617/17, постанова від 12.11.2021 у справі №804/2256/16, постанова від 17.11.2021 у справі №480/3558/19);

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);

- «…у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості» (постанова від 29.07.2020 у справі №420/1709/19);

- «…фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені» ( постанова від 17.04.2018 у справі №815/329/17);

- «… в силу ч.2 ст.55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування».

Отже, системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст.53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунку-інвойсі № DB23WS020 від 08.05.2023 на суму 23020,00 доларів США та врахував умови поставки FOB NINGBO CHINA.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 МК України, а саме: декларацію митної вартості; пакувальний лист б/н від 08.05.2023; рахунок-проформу (Proforma Invoice) №DB23WS020 від 07.04.2023; рахунок-фактуру інвойс (Commercial Invoice) №DB23WS020 від 08.05.2023; мастерконосамент EGLV143353743110 від 24.05.2023; коносамент ZJSM23050259 від 24.05.2023; CMR (автотранспортна накладна) №5812 від 04.07.2023; товаросупровідний документ Т1 (декларація) №MRN 23PL322080NS6010Р8 від 03.07.2023; лист до Т1 від 04.07.2023; сертифікат про походження товару №23С3302В7089/00018 від 12.05.2023; банківські платіжні документи, що стосуються товару №00789020230410 від 10.04.2023 та №00789020230623 від 23.06.2023; рахунок-фактуру №СФ-0000061 від 23.06.2023; рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 23.06.2023; рахунок-фактуру №СФ-0000070 від 04.07.2023; довідку-калькуляцію транспортних витрат №040723-1 від 04.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/11/18 від 01.11.2018, додаткову угоду №1 від 01.09.2020 до контракту №1/11/18 та додаткову угоду №2 від 06.06.2023 до контракту №1/11/18; договір транспортного експедирування №01/03-2019 та додаткову угода №1 від 06.03.2023 до цього договору; заявку на перевезення №47 від 08.05.2023; лист-повідомлення про відсутність страхування 1/07/03 від 03.07.2023; експортну декларацію країни відправлення №310120230518470037 від 12.05.2023; видаткові накладні в підтвердження реалізації за цим контрактом ідентичного товару №191 від 12.06.2023, №203 від 20.06.2023, №214 від 23.06.2023; перепустка в ЗМК від 07.07.2023; платіжну інструкцію №4890 від 23.06.2023, №4895 від 27.06.2023, №4888 від 23.06.2023 та лист №1 від 10.07.2023, а також документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, зокрема, рахунки від Бі Ес Ей Юкрейн ЛТД №0000000865/2023 від 23.06.2023, №0000000866/2023 від 23.06.2023; рахунок від Zhejiang Simon International Ljgistics; рахунок від ФОП Южбабенка №СФ-0000024 від 04.07.2023; договір №0104/16 від 01.04.2016; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір №392-07 про надання послуг по організації морських перевезень внутрішньоторгових і транзитних вантажів від 18.10.2016; прайс-лист б/н від 22.03.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від виробника б/н від 08.05.2023; висновок експерта про вартісні характеристики товару №23/1/336 від 07.07.2023; додатки до цього висновку.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відтак доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо посилань відповідача на те, що у проформі-інвойсі від 07.04.2023 № DB23WS020 вказані терміни оплати, а саме 20% передоплата та 80% оплата за 10 днів до прибуття контейнера в порт призначення. Згідно з платіжним документом № 00789020230623 80% оплати було здійснено 23.06.2023, а рахунок-фактура №СФ-0000062 на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту виставлений виконавцем 23.06.2023. Тобто, враховуючи вищезазначене, оплата за товар була протермінована, оскільки була здійснена в термін пізніше ніж за 10 днів до прибуття контейнера в порт.

Суд враховує, що позивачем для підтвердження відомостей обставин купівлі зазначеного товару подано контракт №1/11/18 від 01.11.2018, додатки до нього, рахунок-проформа (Proforma Invoice) №DB23WS020 від 07.04.2023 та рахунок-фактура інвойс (Commercial Invoice) №DB23WS020 від 08.05.2023. Вказані документи підтверджують купівлю зазначеної партії товару відповідно до опису товару, їх кількості, ціни за одиницю імпортованого товару, суми по кожному опису товару відповідно до кількості та загальна сума купівлі зазначеної партії товару. Сплата за імпртований товар підтверджується банківськими платіжними документами що стосуються товару №00789020230410 від 10.04.2023 на суму 4604,00 дол. США та №00789020230623 від 23.06.2023 на суму 18416,00 дол. США. Вказані документи кореспондуються між собою.

Судом взято до уваги, що позивач з вказаним контрагентом здійснює господарські взаємовідносини з 2018 року по час спірних правовідносин і жодних претензій чи судових спорів щодо виконання обв`язків при здійсненні зовнішньо-економічних операцій у сторін за Контрактом не виникало. Крім цього, з умов контракту №1/11/18 від 01.11.2018 не вбачається будь-яка відповідальність за порушення умов чи термінів поставки.

Суд бере до уваги листи, відповідно до яких сторони між собою погодили відтермінування оплати 80% ціни товару в сумі 18416,00 дол. США, визначеної в рахунку-проформі №DB23WS020 від 07.04.2023 до 01.07.2023 року, однак, зауважує, що такі до митного контролю не надавались.

Суд погоджується, що протермінування оплати за товар жодним чином не вплинуло на визначення митної вартості товару, оскільки це випливає умов контракту №1/11/18 від 01.11.2018 та норм статтей 54, 58 МК України.

Поряд з тим, Верховний суд у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, вказав на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Також, Верховний суд у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17), вказав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що дотримання умов оплати, впливає на обсяг документів, які підлягають поданню для підтвердження митної вартості, оскільки, позивач надав контролюючому органу докази на підтвердження щодо ціни, яка була сплачена за імпортований товар.

Щодо посилань відповідача на те, що у п 2.1 контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 зазначено що покупець купує у продавця товар у кількості яка вказана у замовлені. Таким чином, контрактом передбачено виписка замовлень, які до митного оформлення декларантом не надавались, суд враховує, що замовлення - це лише попередній документ для сторін, який містить інформацію лише про орієнтовану кількість товару, виходячи умов п. 2.1 контракту.

Судом встановлено, що орієнтована кількість товару вказана в рахунку-проформі № DB23WS020 від 07.04.2023, а остаточна кількість товару, яка була придбана позивачем вказана в інвойсі № DB23WS020 від 08.05.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість є рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа ( якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Водночас, відповідно до інформації, що міститься в картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2023/002391, серед поданих декларантом та опрацьованих митним органом документів міститься зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1/11/18 від 01.11.2018 і рахунок-фактура (інвойс) №DB23WS020 від 08.05.2023, які підтверджують митну вартість товару.

Крім цього, декларантом надано документи, згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2-4 ст. 53 МКУ, які в своїй сукупності підтверджують кількість (контракт №1/11/18 від 01.11.2018, рахунок-фактура ( інвойс) №DB23WS020 від 08.05.2023, якість (сертифікат про походження товару від виробника №23С3302В7089/00018), ціну імпортованої позивачем партії товару ( прайс лист від 22.03.2023, розрахунок калькуляція ціни виробника від 08.05.2023, рахунок-фактура (інвойс) №DB23WS020 від 08.05.2023).

Таким чином, за приписами ст. 53 МК України, замовлення не є обов`язковим супроводжувальним документом для перевезення товару та жодним чином не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Враховуючи наведене, ненадання до митного органу замовлення, самостійно не може бути підставою для висновку про відсутність належних, відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Щодо тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Крім того, варто також зауважити, що своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (зовнішньоекономічний договір (контрак) та додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи), експортну декларацію країни відправлення.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Адже, декларація, яка використана як джерело для коригування митної вартості для ознайомлення декларанту не надавалась, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів 2б (ст. 60 МКУ), суд враховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023 застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та визначення митної вартості імпортованого Товару обґрунтовано митним органом з посиланням на митну декларацію МД №UA205030/2023/11466 від 28.06.2023. Суд враховує, що що декларація, яка вказана як джерело інформації для прийняття рішень для коригування митної вартості товарів містить розбіжності, зокрема, в декларації на підставі якої здійснено коригування митної вартості чітко видно, що купівля партії товару відбувалась від посередника, що в ній зазначена зовсім інша торгівельна країна, що партія товару поставлялась на зовсім інших умовах поставки товару, що дає підстави вважати, що відповідачем безпідставно з усієї наявної митної бази було обрано саме ту декларацію у якій рівень митної вартості є найвищим.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900671/2 від 11.07.2023 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтоване, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправними, а відтак, підлягає скасуванню.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішення митного органу про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900671/2 від 11 липня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002391.

Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРММАКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39726474) судовий збір у розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖелік О.М.