Рішення

від 29.02.2024 по справі 380/21769/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 рокусправа № 380/21769/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Броди, Золочівський район, Львівська область, при військовій частині НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати йому середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середнього заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у розмірі 98 966,24 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки не виплатив позивачу при звільненні всіх належних йому сум. Таким чином, позивач вважає, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 98966,24 грн.

Оскільки остаточний розрахунок з ним було проведено 30.08.2023 р., при виключенні зі списків особового складу частини 07.07.2021 р., то даний факт засвідчує, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку з ним в день виключення його зі списків особового складу частини.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що положення Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних силах України та інших військових формуваннях. Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні є безпідставними.

Представник відповідача зазначив, що військовослужбовець до проведення з ним усіх розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином у військовому законодавстві гарантування своєчасного розрахунку при звільненні забезпечується не за рахунок відповідальності власника (підприємства), а за рахунок надання військовослужбовцю права продовжувати службу та отримувати грошову забезпечення протягом відповідного часу. Зауважує, що позивач таким правом не скористався.

При звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства. Жодних заперечень щодо розрахунку від позивача не надходило. Тому вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статей 116, 117 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.06.2021 №5-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2021 № 143 позивача з 07.07.2021 виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення та з котлового забезпечення по загальновійськовій нормі(обіду) і направлено для зарахування на військовий облік до Бродівського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області.

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні має право на виплату середнього грошового забезпечення, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 380/5539/22, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця останнього підвищення грошового забезпечення (за рахунок його постійних складових) позивача, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 30.08.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 3606, 95 грн.

Виходячи з наявності підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина перша ст. 117 КЗпП України у реакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою вказаної статті.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Щодо позовної вимоги про стягнення із Військової частини НОМЕР_3 на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 98966,24грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 07.07.2021 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та з котлового забезпечення по загальновійськовій нормі(обіду) і направлено для зарахування на військовий облік до Бродівського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Львівської області.

30.08.2023 відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 3606,95 грн., тобто з порушенням строку, визначеного у ст. 116 КЗпП України.

При вирішенні питання щодо стягнення із Військової частини НОМЕР_3 на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в межах заявлених позовних вимог, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, відповідно до якої спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» і після цього.

Період з 08 липня 2021 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Період з 19 липня 2022 року до 30 серпня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, погоджується із розрахованою позивачем у позовній заяві сумою середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні 98 966,24 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) протиправною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_3 за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (м. Броди, Золочівський район, Львівська область, при військовій частині НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення);

2.Стягнути з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (м. Броди, Золочівський район, Львівська область, при військовій частині НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 98 966 (дев`яносто вісім тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн. 24 коп.

3.Cтягнути на користь ОСОБА_1 (м. Броди, Золочівський район, Львівська область, при військовій частині НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) 1073,60 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 29.02.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович