Рішення

від 01.03.2024 по справі 480/666/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року Справа № 480/666/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/666/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №184250010748 від 16.01.2024р., про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачці пенсію на пільгових умовах (список №1) зі зменшенням пенсійного віку, з дня подання заяви 10 січня 2024 року, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03.08.2022 року досягла віку 47 років, а тому вважаючи, що з урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці (список №1), набула і право на пенсію за віком на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку).

10.01.2024 року звернулась до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Шостка) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1).

16.01.2024 за результатом розгляду поданої заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №184250010748 про відмову в призначенні пенсії, яка мотивована тим, що в розумінні положень статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у заявника відсутній необхідний пільговий стаж і вона не досягла пенсійного віку. За підрахунками відповідача загальний стаж роботи (страховий стаж) становить 25 років 11 місяців 17 днів (з урахуванням кратності 31 рік 11 місяців 17 днів), пільговий стаж (за списком №11 - 06 років 08 місяців 18 днів).

Позивачка вважає, що діями по відмові в призначенні їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з посиланням відповідача на норми статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а не норми статті 12 та 13 Закону України Про пенсійне забезпечення - відповідач позбавив її права на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.02.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) у відзиві зазначив, що за інформацією відділу призначення пенсій ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутнім необхідним пільговим стажем. Вік позивача - 48 років 5 місяців 7 днів. Страховий стаж позивача 25 років 11 місяців 17 днів, при цьому з урахуванням стажу за Списком №1 - (6 років) страховий стаж становить - 31 рік 11 місяців 17 днів. Пільговий стаж позивача за Списком №1 становить 6 років 8 місяців 18 днів.

До пільгового стажу позивачу зараховано періоди роботи згідно довідок від 26.12.2023 №515, №516 виданих Державним підприємством "Шосткинський завод "Імпульс". До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи: з 18.06.2014 по 09.11.2018, з 01.05.2020 по 23.10.2020, з 01.01.2021 по 06.10.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 01.05.2022, з 03.05.2022 по 08.05.2022, з 23.05.2022 по 04.10.2022, з 01.02.2023 по 07.08.2023 відповідно до відпрацьованих робочих днів, періодів перебування у відпустках, на лікарняному та у відпустках без збереження заробітної плати.

За результатами звірки даних записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.1995 за записами: №7-№8 період роботи з 01.01.2000 по 01.04.2002, №9-№10 період роботи з 02.04.2002 по 30.09.2002 по ФОП ОСОБА_2 стаж не зараховано, оскільки відсутня інформація в відомостях персоніфікованого обліку. Відомості про роботу за записом трудової книжки доцільно підтвердити результатами перевірки відповідності даним первинним документам.

З 01.01.2004 Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Закон № 1058) є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Законом № 1058-ІV передбачено його пріоритет над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон №1788-ХІІ продовжує діяти одночасно з цим Законом.

Що стосується зарахування до стажу періодів роботи з 01.01.2000 по 01.04.2002 та з 02.04.2002 по 30.09.2002, то відповідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка - накази на атестацію робочого місця.

Враховуючи вищевикладене, підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 розділу XIV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування немає, в зв`язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку 50 років та відсутнім необхідним пільговим стажем.

Відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 не має права на призначення пільгової пенсії у зв`язку з відсутнім пільговим стажем 7 років 6 місяців станом на 01.04.2015.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 58-62).

Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) у відзиві зазначив, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії, відповідачем з`ясовано, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 25 років 11 місяців 17 дні, при цьому, з урахуванням стажу за Списком №1 - (6 років), страховий стаж становить - 31 рік 11 місяців 17 днів.

Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вік заявниці - 48 років 5 місяців 7 днів.

До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно довідок, виданих Державним підприємством "Шосткинський завод "Імпульс" від 26.12.2023 №515, №516.

В довідці №515 зазначено, що позивачка займала посаду Складальника виробів капсульного виробництва № 5, складальник виробів капсульного виробництва (спеціальні хімічні виробництва) виробництва №5 з 18.06.2014 по 03.04.2020 передбачену Списком №, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461- 04 роки 04 місяці 22 дні.

Та в довідці №516 на посаді Пресувальник (спеціальні хімічні виробництва) виробництва №5 з 01.05.2020 по 30.09.2023 передбачену Списком №1, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 - 02 роки 03 місяці 25 днів.

До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи з 18.06.2014 по 09.11.2018, з 01.05.2020 по 23.10.2020, з 01.01.2021 по 06.10.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 01.05.2022, з 03.05.2022 по 08.05.2022, з 23.05.2022 по 04.10.2022, з 01.02.2023 по 07.08.2023 відповідно до відпрацьованих робочих днів, у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала.

Тобто, адміністрація підприємства у вищезазначених довідках самостійно визначила пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 з урахуванням обліку робочого часу, та встановленого простою в зв`язку з воєнним станом, а також перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Таким чином, Управлінням самостійно питання визначення пільгового стажу за Списком №1 не вирішилось. Стаж позивачки, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах визначено на підставі довідок від 26.12.2023 №515, №516 виданих Державним підприємством "Шосткинський завод "Імпульс".

З урахуванням викладеного, пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 становить 6 років 8 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Також, за результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу позивачці не зараховано періоди роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.03.1995, а саме: період роботи з 01.01.2000 по 01.04.2002 згідно записів №7 - №8; періоди роботи з 02.04.2002 по 30.09.2002 згідно записів №9 -№10 оскільки відсутня інформація в відомостях персоніфікованого обліку.

На виконання Указу Президента України від 04.06.1998 №794 (далі - Указ №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 рік. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди роботи після 01.07.2000 згідно з даними системи персоніфікованого обліку (п. 3 Указу №794).

Проте, згідно даних індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про сплату страхових внесків відсутні, що не дає підстав для зарахування вищезазначених періодів до трудового стажу позивачки.

Крім цього, відповідач вважає помилковим посилання позивачки на Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 справа №5/2018(746/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти а статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-УІІ1 та зазначає, що має право на призначення пенсії за Списком №1 на підставі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, зазначеній в п. 3 рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020.

Також відповідач зауважив, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Отже, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 67-70).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 10.01.2024 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058 (а.с. 7).

16.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №184250010748 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону №1058, у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років, та відсутності на дату звернення пільгового стажу за Списком №1 - 7 років 6 місяців (а.с. 8).

Також у рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 25 років 11 місяців 17 дні, при цьому, з урахуванням стажу за Списком №1 - (6 років), страховий стаж становить - 31 рік 11 місяців 17 днів.

Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вік заявниці - 48 років 5 місяців 7 днів.

Пільговий стаж за списком № 1 становить 6 років 8 місяців 18 днів.

До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно довідок, виданих Державним підприємством "Шосткинський завод "Імпульс" від 26.12.2023 № 515, № 516.

В довідці № 515 зазначено, що позивачка займала посаду Складальника виробів капсульного виробництва № 5, складальник виробів капсульного виробництва (спеціальні хімічні виробництва) виробництва №5 з 18.06.2014 по 03.04.2020 передбачену Списком №, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461- 04 роки 04 місяці 22 дні.

В довідці № 516 на посаді Пресувальник (спеціальні хімічні виробництва) виробництва №5 з 01.05.2020 по 30.09.2023 передбачену Списком №1, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 - 02 роки 03 місяці 25 днів.

До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи з 18.06.2014 по 09.11.2018, з 01.05.2020 по 23.10.2020, з 01.01.2021 по 06.10.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 01.05.2022, з 03.05.2022 по 08.05.2022, з 23.05.2022 по 04.10.2022, з 01.02.2023 по 07.08.2023 відповідно до відпрацьованих робочих днів, у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала.

За результатами звірки даних записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05.03.1995 за записами: №7-№8 період роботи з 01.01.2000 по 01.04.2002, №9-№10 період роботи з 02.04.2002 по 30.09.2002 по ФОП ОСОБА_2 стаж не зараховано, оскільки відсутня інформація в відомостях персоніфікованого обліку. Відомості про роботу за записом трудової книжки доцільно підтвердити результатами перевірки відповідності даним первинним документам.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції після прийняття Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції до 03.10.2017 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Також, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений пункті 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином, у силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно пункту 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам".

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Водночас, Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону "Про Конституційний Суд України" з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Суд наголошує, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача 2.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України" вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Отже, враховуючи, що на виконання вимог пункту 5 статті 62, пункту 4 частини другої статті 63 Закону № 2136-VIII, Конституційним Судом не було закрито провадження у справі № 1-р/2020, відсутні підстави вважати, що у зв`язку із ухваленням Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, втратили дію положення Закону № 1788-XII в частині регулювання прав на пільгову пенсію у період з 01.04.2015 року.

Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Таким чином, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Отже, відповідно до вищевикладеного на противагу доводам відповідача 1 про необхідність досягнення позивачкою 50 років, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Матеріалами справи встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 11 місяців 17 днів, в тому числі 6 років 8 місяць 18 днів пільгового стажу роботи по Списку № 1.

Таким чином, враховуючи, що позивачка на час звернення (10.01.2024) із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи більше 15 років, в тому числі за Списком №1 - 6 років 8 місяць 18 днів, що підтверджується даними трудової книжки, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Отже, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим позов у частині вимог щодо зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію на пільгових умовах (список №1) зі зменшенням пенсійного віку, з дня подання заяви 10 січня 2024 року, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії задоволеним бути не може, з урахуванням наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

За таких обставин, суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №184250010748 від 16.01.2024р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; адреса для листування: 73027, м. Херсон, вул. Комкова, 76-А, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 10.01.2024 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; адреса для листування: 73027, м. Херсон, вул. Комкова, 76-А, код ЄДРПОУ 21295057) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук