Постанова

від 29.02.2024 по справі 460/18497/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/18497/23 пров. № А/857/23537/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №460/18497/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» про стягнення коштів (головуючий суддя першої інстанції Дуляницька С.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 13 листопада 2023 року.),-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області ( далі ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» ( далі ТзОВ «ПРЕМІУМ-КОЛОР») в якому просить: стягнути податковий борг у сумі 78105,91 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг, що виник у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання, тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто кошти в сумі 78105,91 грн з рахунків ТзОВ «ПРЕМІУМ-КОЛОР» у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачу було відомо про розгляд справи № 460/21543/23 за позовом ТзОВ «ПРЕМІУМ-КОЛОР» до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1936/1700045 від 14.03.2023, яка є пов`язаною зі справою № 460/18497/23. Однак жодним чином позивач не повідомив суд про розгляд Рівненським окружним адміністративним судом справи № 460/21543/23 та відсутності у ТзОВ «ПРЕМІУМ-КОЛОР» податкового боргу, оскільки сума яка визначена в податковому повідомленні-рішенні №1936/1700045 від 14.03.2023 є неузгодженою, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ «ПРЕМІУМ-КОЛОР» (код ЄДРПОУ 39946054) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах ДПС як платник податків.

За відповідачем обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 78105,91 грн по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Дана заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №1936/1700405 від 14.03.2023.

Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки податкова вимога від 16.05.2023 форми «Ю» №0002451-1301-1700 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України. Враховуючи те, що загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 78105,91 грн, станом на день розгляду останнім не сплачена, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення такого боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Погашення податкового боргу платника податків врегульовано Главою 9 ПК України.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених ПК України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За приписами статті 129 ПК України, після закінчення встановлених цим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2023 форми «Ю» №0002451-1301-1700, отже суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що на час звернення позивача про стягнення коштів з платника податків дана сума була узгодженою.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст.139 КАС України з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги (3220,80).

Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» - задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №460/18497/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» про стягнення коштів відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ-КОЛОР» судовий збір у сумі 3220,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич