Постанова

від 01.03.2024 по справі 500/3734/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3734/23 пров. № А/857/18811/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "ІВ-КОМ" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року (суддя Мандзій О.П., м. Тернопіль)у справі № 500/3734/23 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю доприватного підприємства "ІВ-КОМ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до приватного підприємства «ІВ-КОМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 58617,85 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства «ІВ-КОМ» в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в розмірі 55133,16 грн. та пеню в розмірі 3484,69 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, приватного підприємства «ІВ-КОМ» оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю свій позов мотивувало тим, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ПП «ІВ-КОМ» у 2022 звітному році не дотрималося нормативу із працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

Згідно зі ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ІІ), інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Положеннями ст.18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, на підприємства покладено обов`язок саме з виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом 2-К про затвердження штатного розпису по приватному підприємстві «ІВ- КОМ», який міститься в матеріалах справи, затверджено штатний розпис у кількості одинадцять штатних одиниць, з яких одне робоче місце по посаді «системний адміністратор» створено для працевлаштування особи з інвалідністю на виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

30.05.2023 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до відповідача з метою отримання інформації з приводу створення та наявності посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відповіді на цей лист від 30.05.2023 року ПП «ІВ-КОМ» повідомило, що згідно з штатним розписом за 2022 рік затвердженого наказом №3-К від 23.12.2021 року на підприємстві є одна вакансія для працевлаштування особи з інвалідністю на посаду «системного адміністратора». Відповідь на лист надіслана через електрону пошту, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ПП «ІВ-КОМ» виконало, покладений на них обов`язок, а саме створило та виділило робоче місце для особи з інвалідністю.

При цьому апелянт зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Продекспорт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21- 105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 03 грудня 2020 року у справі №812/1189/18.

Відповідальність, визначена статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування, про які йдеться у листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616.

Відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Підсумовуючи вищезазначене, на роботодавця покладається виключно обв`язок із створення робочого місця для особи з інвалідністю, а не пошуку осіб для зайняття вакансії. Із штатного розпису вбачається, що загальна кількість працівників на підприємстві 11, а тому квота із працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 людина. Штатним розписом створено одне робоче місце по посаді «системний адміністратор», яке призначене для особи з інвалідністю. Про наявність такої вакансії повідомлено Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Таким чином, відповідач ужив усіх необхідних та належних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. ПП «ІВ-КОМ» не може нести відповідальність з причин не залежних від його волі, а саме відсутністю направлень центру зайнятості чи самостійних звернень громадян з метою працевлаштування. Випадки відмови ПП «ІВ-КОМ» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не зафіксовані.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що судом встановлено, що ПП «ІВ-КОМ» 16.12.2009 зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, ПП «ІВ-КОМ», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 110266,33 грн. та за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 55133,16 грн.

У зв`язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 79 днів, відповідачу нараховано пеню в сумі 3484,69 грн.

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №229/04-69 від 25.04.2023 про подання звітів Ф-3ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2022 році ПП «ІВ-КОМ», Кременецькою філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом №13-2/150 від 03.05.2022 повідомлено, що протягом 2022 року ПП «ІВ-КОМ» вакансії для осіб з інвалідністю не подавало та відповідно особи з інвалідністю до даного підприємства не направлялися.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХII (далі Закон № 875-ХІІ).

Особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації (ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ).

Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за пік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2, 4, 11 ст.19 Закону№ 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що зазначеним Законом визначено конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-ХІ, постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 № 14-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 457/39513 та Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 456/39512, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно з ч.13, 14 ст.19 Закону № 875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, для усіх роботодавців на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, ПП «ІВ-КОМ», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Такий документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року не заслуговують на увагу, бо як вбачається з копії наказу №3-К від 23.12.2021, на який покликався останній, таким наказом затверджено штатний розпис підприємства на 2022 рік і в цьому наказі відсутнє зазначення про створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, аналогічно і в штатному розписі не має про це відмітки (а.с.33). Також відповідачем не подавалась форма №3-ПН.

Відповідно, правильним є висновок суду, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року відповідачем не виконано.

Згідно з ч.1 ст.20 Законом № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в сумі 55133,16 грн. та пеню в сумі 3484,69 грн. за порушення терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 79 днів.

Також суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» регулюється відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, відповідно до п.5 якого форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Аналогічні за змістом положення містить також Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 565/37901.

Отже, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Згідно листа Кременецької філії Тернопільського обласного центру зайнятості №13-2/150 від 03.05.2022 протягом 2022 року ПП «ІВ-КОМ» вакансії для осіб з інвалідністю не подавало та відповідно особи з інвалідністю до даного підприємства не направлялися.

Виходячи з встановлених обставин та викладених вище норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не було вжито заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом України №875-ХІІ, відтак, вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "ІВ-КОМ" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 500/3734/23, без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула