Рішення

від 27.02.2024 по справі 689/1476/23

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1476/23

Провадження № 2/689/39/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Войт Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про розірвання договорів оренди земельних ділянок, усунення перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками, повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування,

встановив:

1. Стислий виклад позиції

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_1 , Позивачка 1, Орендодавець) звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія», Відповідач, Орендар) та просила розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500022, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,93 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0007; усунути перешкоди у користуванні та володінні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою та повернути її з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

Позов мотивувала тим, що у порядку спадкування після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_4 набула право приватної власності на земельну ділянку. Про існування спірного договору оренди між попереднім власником ОСОБА_4 та СФГ «Віталія» від 30 січня 2007 року їй не було відомо. Зазначила, що бажає самостійно користуватись та володіти своєю ділянкою. Спірний договір містить пункт 36, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору (-т.1 а.с. 4-17, 76-84, 206-213, т.2 74-81).

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , Позивач 2, Орендодавець) звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія», Відповідач, Орендар) та просив розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776800008, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0005; усунути перешкоди у користуванні та володінні належною йому праві приватної власності ділянкою та повернути її з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

Позов мотивував тим, що він набув право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 25 вересня 2023 року. Про існування спірного договору оренди між попереднім власником ОСОБА_1 та СФГ «Віталія» від 30 січня 2007 року не знав. Зазначив, що бажає самостійно користуватись та володіти своєю ділянкою. Спірний договір містить пункт 36, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору (т.1 а.с. 4-17, 76-84, 206-213, т.2 74-81).

2. Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач заперечував проти позову з підстав:

30 січня 2007 р між СФГ «Віталія» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років; попри це 16 червня 2016 року між ПП «ГВМ-Агро» (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди цієї ж ділянки (кадастровим номером 6825889600:02:005:0007), речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; до укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» та передачі йому ділянки ОСОБА_4 отримувала орендну плату від СФГ «Віталія», що підтверджується відомостями про видачу зерна в рахунок орендної плати орендодавцям СФГ «Віталія» за 2007 р., 2010 р., та 2011 р.; після укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» ділянка перебуває у користуванні ПП «ГВМ-Агро», а тому вимога до СФГ «Віталія» про повернення безпідставна, її слід пред`являти до ПП «ГВМ-Агро»; Позивачка намагається захистити своє право користування, однак СФГ «Віталія» на даний час не користується ділянкою.

30 січня 2007 р між СФГ «Віталія» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років; попри це 20 березня 2017 року між ПП «ГВМ-Агро» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди цієї ж ділянки (кадастровий номер 6825889600:02:005:0005), речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; до укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» та передачі йому ділянки ОСОБА_1 отримувала орендну плату від СФГ «Віталія», що підтверджується відомостями про видачу зерна в рахунок орендної плати орендодавцям СФГ «Віталія» за 2007 р., 2010 р., та 2011 р.; після укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» ділянка перебуває у користуванні ПП «ГВМ-Агро», а тому вимога до СФГ «Віталія» про повернення безпідставна, її слід пред`являти до ПП «ГВМ-Агро»; Позивач намагається захистити своє право користування, однак СФГ «Віталія» на даний час не користується ділянкою.

У відповідності до пунктів 32-36 договорів від 30 січня 2007 року їх виконання в частині розірвання здійснюється виключно за згодою сторін. Звертає увагу на висновки п.6.31 та 6.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі №920/418/19. З посиланням на статті 256, 257, 260-262, 267 ЦК України просив застосувати позовну давність три роки як підставу для відмови у позові (т.1 а.с. 119-121, т.2 а.с. 57, 58, т.2 а.с. 102).

3. Процесуальні дії та рішення у справі

Позивачі у даній справі звернулися до суду разом з іншими позивачами із спільним позовом до СФГ «Віталія» у липні 2022 року (т.1 а.с. 4-17).

Ухвалою від 28 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі (суддя Кульбаба А.В. ) (т.1 а.с. 88).

Ухвалою від 21 березня 2023 року заяву про відвід судді Кульбаби А.В. задоволено (т.1 а.с. 110, 111).

Ухвалою від 23 березня 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу (суддя Шевчик О.М.) (т.1 а.с. 112).

Ухвалою від 09 травня 2023 року заяву про самовідвід судді Шевчик О.М. задоволено (т.1 а.с. 113).

Ухвалою від 17 травня 2023 року прийнято до провадження справу за спільним позовом ОСОБА_2 до відповідача, призначено підготовче судове засідання загального позовного провадження (т.1 а.с. 114).

Ухвалою від 06 вересня 2023 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву, призначено у справі підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу СФГ «Віталія» строк для подання до суду відзиву (т.2 а.с. 36, 37).

Ухвалою від 6 жовтня 2023 року залучено до участі у справі правонаступника, а саме, замінено позивача ОСОБА_1 в частині щодо вимог відносно прав на земельну ділянку з к.н. 6825889600:02:005:0005 на позивача ОСОБА_2 ; залучено ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 (т.2 а.с. 62, 63).

Ухвалою від 13 листопада 2023 року прийнято до провадження спільну позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначено у справі підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу СФГ «Віталія» строк для подання до суду відзиву (т.2 а.с. 94, 95).

Ухвалою від 26 грудня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (т.2 а.с. 105, 106).

4. Рішення щодо позову

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв`язок, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з підстав.

5. Фактичні обставини, встановлені судом

Щодо земельної ділянки позивачки 1 ОСОБА_1 (кадастровий номер 6825889600:02:005:0007)

Громадянка ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 2,93 га, кадастровий номер 6825889600:02:005:0007, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Ясенівська.

Ця обставина підтверджена відомостями договору оренди, що містять посилання на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Р2 №883058, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом (т.1 а.с. 48, т.1 а.с. 233, 236).

ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 рокуз Селянським (фермерським) господарством «Віталія», що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500022 (т.1 а.с. 48, 49).).

Предметом договору є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,93 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0007. Договір укладено на 49 років (пункти 1 та 7 договору).

Серед інших умов сторони погодили пункт 36 договору, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 30 січня 2007 року ОСОБА_4 здала, а голова СФГ «Віталія» ОСОБА_6 прийняла спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 50).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12 березня 2018 (т.3 а.с.187).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 березня 2019 року, що посвідчене приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Павлик Н.П. у спадковій справі №38-2018 зар. В реєстрі за №96, Позивачка ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 2,93 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0007 (т.1 а.с. 244).

Відповідно до вимоги від 19 травня 2023 року, адресованої СФГ «Віталія», новий власник земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі пункту 36 договору оренди земельної ділянки висловила бажання розірвати (припинити) даний договір. Дана вимога направлена на дві адреси Відповідача що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними (т.1 а.с. 117, 118).

26 вересня 2023 року Позивачка ОСОБА_1 надіслала Відповідачу проєкт додаткової угоди від 25 вересня 2023 року про розірвання договору оренди від 30 січня 2007 року (т.2 а.с. 84-86).

Щодо земельної ділянки позивача 2 ОСОБА_2 (кадастровий номер 6825889600:02:005:0005)

Громадянка ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 2,66 га, кадастровий номер 6825889600:02:005:0005, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Ясенівська.

Ця обставина підтверджена відомостями договору оренди, що містять посилання на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Р2 №883056 від 4 квітня 2005 року, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом (т.1 а.с. 54, т.1 а.с. 221, 224).

ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року з Селянським (фермерським) господарством «Віталія», що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776800008.

Предметом договору є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0005. Договір укладено на 49 років (пункти 1 та 7 договору).

Серед інших умов сторони погодили пункт 36 договору, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 30 січня 2007 року ОСОБА_1 здала, а голова СФГ «Віталія» ОСОБА_6 прийняла спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 56).

У подальшому ОСОБА_1 подарувала свою ділянку ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування від 25 вересня 2023 року та витягом з Державного реєстру речових прав від 25 вересня 2023 року (т.1 а.с. 45-47).

Відповідно до вимоги від 26 вересня 2023 року, адресованої СФГ «Віталія», новий власник земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі пункту 36 договору оренди земельної ділянки висловив бажання розірвати (припинити) даний договір. Дана вимога разом із проєктом додаткової угоди від 26 вересня 2023 року про розірвання договору оренди від 30 січня 2007 року направлена на дві адреси Відповідача що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними (т.1 а.с. 87-90).

6. Зміст спірних правовідносин

Предметом спору є матеріально-правова вимога кожного із Позивачів до Відповідача, стосовно якої він просить прийняти судове рішення, а саме, Позивачі просять розірвати договори оренди земельних ділянок (кожен свій); усунути перешкоди у користуванні та володінні належними їм на праві приватної власності ділянками та повернути спірні земельні ділянки Позивача з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

7. Оцінка судом аргументів учасників справи, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 3 ЦК України визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

Згідно статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Закону №161-ХІV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

Договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

У разі зміни особи орендаря чи орендодавця договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами.

Умовами спірних договорів оренди землі сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору (пункт 36).

Отже, наявні підстави для розірвання договорів оренди землі. Позивач (кожен свій) просить розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Поведінка позивачки 1 ОСОБА_1 та позивача 2 ОСОБА_2 щодо розірвання договору оренди є послідовною, добросовісною та не є суперечливою. Так, право кожного орендодавця (кожного із Позивачів) вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 36 виникло при зміні власника земельної ділянки. Після набуття права власності на спірну земельну ділянку, Позивачі не висловлювали бажання та не вчиняли жодних дій, які б свідчили про намір продовжити дію договорів оренди. Навпаки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен самостійно та в межах свого договору оренди земельної ділянки надіслали відповідачу орендарю як вимогу так і проєкт додаткової угоди про розірвання спірних договорів.

Висновок суду про обґрунтованість вимог Позивачів про розірвання договорів оренди не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19 про те, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

У справі № 920/418/19 суди встановили, що на земельній ділянці, договір оренди якої просив розірвати орендодавець (Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області), розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать орендарю ТОВ «Рітейл Девелопмент» та, укладаючи договір оренди, вказане товариство мало на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірні очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використання. Саме на вказані обставини Велика Палата Верховного Суду вказала як на істотні при вирішенні питання розірвання договору оренди землі в справі № 920/418/19 (тотожна думка див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №375/278/20).

Відповідачу передано в оренду земельні ділянки, на яких відсутнє будь-яке нерухоме майно. Судом не було встановлено істотних обставин для незастосування погоджених сторонами в договорах оренди підстав його розірвання.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що відсутні докази користування відповідачами спірною земельною ділянкою.

Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 40 та 43) цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

Таким доказам є факт наявності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок. Реєстрація проведена за нормами земельного законодавства, що були чинними до 1 січня 2013 року (спірний договори зареєстровані у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК).

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено засади державної реєстрації прав. Так, відповідно до частини третьої статті 3 цього закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, сама по собі наявність зареєстрованих у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК договорів в силу закону підтверджує право Відповідача користування цими ділянками. Більше того, Відповідач стверджував, що періодично ними користувався, за що платив орендну плату і за змістом своїх заперечень претендує далі користуватись спірними ділянками.

Судовому захисту підлягає як право так і законний інтерес (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України) порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб (стаття 3, пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

Позивачі мають право самостійно розпоряджатись належними їм земельними ділянками (користуватись самостійно, передавати в оренду, вільно обирати орендаря, передати в іпотеку тощо). Наявність зареєстрованих договорів порушує це право. За цих обставин право власності Позивачів підлягає захисту.

Редакція пункту 36 оспорюваних договорів оренди є самостійною підставою для припинення договорів у спосіб розірвання. Реалізація цього пункту сторонами не поставлена у залежність від інших пунктів розділу договору «Зміна умов договору і припинення його дії». Суд вважає, що Сторони визначили у цьому пункті право на розірвання і його підставу. Однак, не зафіксували право на розірвання саме в односторонньому порядку за цієї підстави.

У зв`язку з цим у спірних фактичних правовідносинах розірвання договорів відбувається не в односторонньому порядку (наприклад, автоматично, чи після повідомлення однієї стороною іншу), а саме в судовому порядку.

У цьому пункті Сторони договорів фактично передбачили два запобіжники:

1) право нового власника земельної ділянки не продовжувати орендні правовідносини із попереднім орендарем;

2) суд як незалежний арбітр, а не Сторони, має оцінити (кваліфікувати її наявність) підставу розірвання. Судове рішення є підставою для розірвання (припиняє правовідносини, визначає час їх припинення), а не одностороннє волевиявлення однієї із сторін.

Водночас, Позивачем частково невірно ідентифіковано спосіб захисту його права. Так, Позивач кваліфікував свій позов як віндикаційний (керується статтями 387 та 388 ЦК України) та водночас як негаторний (на підставі статті 391 ЦК України).

Вони є взаємовиключними способами захисту прав (перший віндикаційний позов у порядку статтей 387 та 388 ЦК України подається неволодіючим (тим, що втратив титул права власності) власником об`єкта нерухомого майна до володіючого невласника (до того, хто незаконно заволодів титулом власника), а другий негаторний на підставі статті 391 ЦК України подається володіючим (титульним) власником про припинення триваючого порушення фактичним володільцем та користувачем).

Обидва ці способи та означені норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та є зайвими, оскільки:

- титул власника Позивач не втрачав, а Відповідач його не набував (не оформляв), що виключає віндикаційний позов;

- характерною особливістю негаторного позову є відсутність договірних чи інших зобов`язальних правовідносин у позивача-власника та правопорушника-відповідача (див.: п.89-92 висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі №922/3166/20 та п.94 цієї ж постанови, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторний позовом).

У зв`язку з тим, що спір виник щодо розірвання договору оренди, то право власника суд захищає за допомогою зобов`язально-правового способу розірвання договору.

Цей спосіб є самодостатнім та ефективним.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, наслідком судового рішення про розірвання договору є обов`язок Відповідача (орендаря) повернути земельну ділянку Позивачу (Орендодавцю). Обов`язок визначено законом, а тому відсутня потреба (доцільність) його дублювання у рішенні суду. Крім того, Відповідач має право повернути Позивачу земельну ділянку раніше - до набрання рішенням законної сили.

Інші доводи Відповідача не впливають на висновки суду, оскільки вони стосуються попередніх власників кожної із земельних ділянок та виконання саме ними спірних договорів, тобто ці доводи стосуються обставин, що існували до виникнення підстави позову (зміна власника) про розірвання договорів. Попередні власники не є учасниками спірних матеріальних правовідносин.

Щодо строку позовної давності

Суд відмовляє у задоволенні заяви представника Відповідача адвоката Луценка Р.О. про застосування позовної давності як самостійної підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору за кожним із договорів з підстав.

Представник просив застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання їх договорів оренди та відмовити у позові. Зазначив, що договори було укладено 30 січня 2007 року. Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Послався на частину першу статті 257 , частину четверту статті 267 та частину третю статті 267 ЦК України. Будь-яких інших мотивів у заяві не було зазначено.

З означених у заяві підстав вона є необґрунтованою. Фактично Відповідач відраховує початок перебігу загального трирічного строку позовної давності від дати укладання договорів, тобто від 30 січня 2007 року. Договора укладено попередніми власниками, а позов пред`явлено новими власниками земельних ділянок, які відповідно не були сторонами договорів оренди з 30 січня 2007 року.

Крім того, підставою їх позовів є перехід права власності на спірні земельні ділянки, а тому саме у момент набуття права власності вони стали учасниками спірних правовідносин. У зв`язку з цим у контексті клопотання слід було обґрунтувати чи довідався і чи міг довідатися кожен із позивачі (знав чи міг знати) про існування спірного договору оренди земельної ділянки на момент набуття ним права власності; і відповідно чи пропустив він три роки до моменту звернення до суду, тобто до 8 липня 2022 року (т.1 а.с. 4). Однак, щодо цих обставин доводи Відповідача у його клопотанні відсутні.

Позивача ОСОБА_1 зазначила, успадкувала земельну ділянку після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ні спадкодавець, ні вона не знали про існування спірного договору. ОСОБА_1 дізналась про нього з постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021року у справі №689/326/21, провадження у цій справі відкрито ухвалою Ярмолинецького районного суду від 23 квітня 2021 року. В межах трьох років вона звернулася до суду з позовом. Крім того, трирічний строк позовної давності зупинено у зв`язку з веденням карантину, а згодом у зв`язку з введенням воєнного стану. Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Означені доводи не спростовані Відповідачем. Відсутні будь-які обґрунтовані пояснення та докази про те, що ОСОБА_1 знала або могла дізнатись про існування спірного договору оренди земельної ділянки раніше за вказану нею дати. Отже, загальний трирічний строк позовної давності Позивачкою ОСОБА_1 не був пропущений.

Інший Позивач ОСОБА_2 набув право власності 25 вересня 2023 року, отже з цього моменту для нього як нового учасника спірних орендних правовідносин слід рахувати строк звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди. Він свою вимогу про розірвання договору пред`явив на стадії підготовчого судового засідання після набуття статусу Позивача в порядку правонаступника. Судом при цьому було забезпечено Відповідачу справедливі умови захисту від позову на засадах рівності та змагальності. Зокрема, додатково проведено підготовче засідання, встановлено достатньо часу на відзив тощо.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).

Суд стягує з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь кожного із Позивачів судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо сплатили у 2023 році (т.2 а.с. 22, 91).

Судом задоволено лише позовну вимогу про розірвання договору кожного позивача.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (Розміри ставок судового збору) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривень. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 1073,6 грн з розрахунку добутку чисел 2684 та 0,4.

На основі викладеного та керуючись статтями 258, 264 та 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про розірвання договорів оренди земельних ділянок, усунення перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками, повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776800008, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,66 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0005.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_2 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України.

Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500022, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 2,93 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0007.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://ym.km.court.gov.ua/sud2221/, а інформацію про зміст судових рішень у справі - за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

2. Позивач ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

3. Відповідач Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (Код ЄДРПОУ 30919703, 02002, м. Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 83, 29008, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Олега Ольжича, будинок 16, квартира 35)

Повне рішення складено 01 березня 2024 року.

Суддя В. Мазурчак