Ухвала

від 16.01.2024 по справі 367/243/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/243/24

Провадження №2/367/2598/2024

УХВАЛА

про залишення без руху

16 січня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Свірєпову А.В. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021», в якій просив розірвати укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Також позивач просить суд стягнути з відповідача наступні суми: 1050973,01 грн. гривневий еквівалент 27670 доларів США, фактично сплачених позивачем на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу; 760067,35 грн. збитки; 50000 грн. моральна шкода; 3476483,70 грн. - пеня.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в цивільній справі за вказаною позовною заявою, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивач, як на підставу звільнення від сплати судового збору, посилається, зокрема, на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-ХІІ), відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Проте, з такими доводами позивача щодо звільнення її від сплати судового збору погодитися не можна з огляду на наступне.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який також встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За правилами ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду з вказаним позовом для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим, навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

При цьому застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільним кодексом України).

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є розірвання попереднього договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів за наслідками неналежного виконання зобов`язання за договором, у зв`язку із чим до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується, і тому посилання позивача на відповідні норми Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті судом до уваги як підстава для звільнення від сплати судового збору.

Із Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, у порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовні заяві не посилається на обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Проте відповідно до Закону України «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Тому посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.

Згідно з вимогами частини 1 статті 4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За правилами ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Дана позовна заява складається з вимог майнового та немайнового характеру.

Так, відповідно до частини 2 статті 4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову визначена позивачем у позові у розмірі 5337524,06 грн., отже розмір судового збору, який підлягає сплаті складає 13420,00 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Також, у позові ставиться вимога немайнового характеру (про розірвання договору), тому розмір судовому збору, який підлягає сплаті за дану вимогу складає 1073,60 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 13, 175, 176, 177, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення пені - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити про необхідність усунення недоліків шляхом направлення їй копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Я.М. Третяк