Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/31527/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокуСправа №160/31527/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці ДМС (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

30 листопада 2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці ДМС , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.11.2023 року № UA110130/2023/000224/1;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000888від 20.11.2023 року Дніпровської митниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля з визначенням його митної вартості за ціною договору (основний метод). Надані до митного оформлення документи в повній мірі відображають зовнішньоекономічну операцію, узгоджуються між собою та містять достатню інформацію про ввезений товар для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Натомість митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, в результаті якого митна вартість товару збільшилась, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів.

Ухвалою від 06.12.2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/31527/23 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, ч.2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Через систему «Електронний суд» 22.12.2023 від Дніпровської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не визнає позовних вимог з наступних підстав. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МК України).

Серед наданих до митного оформлення документів відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу (будь-які чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості). Не надано документи, щодо замовлення авто із доставкою. Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності та об`єктивності інформації, яка зазначена в інвойсі від 03.11.2023 № 20231103-002. Крім того відомості щодо походження товару згідно із рахунком від 03.11.2023 № 20231103-002, на які є посилання в гр.44 митної декларації, під кодом документу 0862 внесено прописом від руки та не завірено, ні печаткою, ні підписом чи будь-яким іншим способом. Отже, до митного контролю не надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та містять інформацію для здійснення перевірки числового значення такої вартості товару. Документ страхування від 03.11.2023 №NL/118/12713649/AT53984 надано не в повному обсязі, оскільки даний документ не містить відомостей щодо страхової суми та вартості такого страхування. Страхова сума може бути використана для підтвердження рівня заявленої митної вартості та вартості та для підтвердження рівня складової митної вартості, пов`язаної із страхуванням товару. Таким чином, числові відомості відсутні.

До митного контролю надано лише заяву від 16.11.2023 №б/н, в якій зазначено вартість переміщення. Проте, не зазначено маршрут такого переміщення. Крім того, зазначені відомості не підтверджені будь-якими транспортними або іншими документами, чеками, тощо. Таким чином, є обгрунтовані сумніви щодо достовірності заявлених даних, враховуючи відсутність джерел щодо кількості витрат, відсутність підтверджуючих документів та умовного значення суми таких витрат (круглі числа 200 євро, 20 євро).

До товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тими ж характеристиками, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом за ЕМД від 15.09.2023 №23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028) на рівні 15 000 євро/шт. З урахуванням вищезазначеного митна вартість Товару, скоригована відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 15.09.2023 №23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028) на рівні 15 000 євро/шт. Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.11.2023 №UA110130/2023/000224/1 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

26.12.2023 електронною поштою від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач вважає, що у своєму відзиві відповідач жодними чином не довів належними доказами правомірності оскаржуваного рішення.

Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару. Як видно з поданих доказів, зокрема рахунку-фактури (інвойс) від 03.11.2023 № 20231103-002 ціна товару складає 8275,00 євро. Транспортний засіб було придбано в країні Європі у юридичной особи (автосалону) у зв`язку з чим було додатково сплачено ПДВ 21%, що підтвердужє рахунок фактури 02.11.2023 № 20231102-006. Про що також було зазначено в оголошенні (ціна у тому числі з ПДВ), скриншот якого також було надано митному органу. Крім того факт сплати зазначеної суми також підтверджено банківською випискою продавця (копія якої наявна в матеріалах справи).

В рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеним відповідачем ЕМД від 15.09.2023 № 23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028). В рішенні відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача. Відповідач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Зазначені відповідачем у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив такі обставини.

17.11.2023 року за дорученням ОСОБА_1 декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ (далі - ЕМД), режим IM 40 ДЕ, якій було присвоєно № 23UA110130023879U3 (№UA110130/2023/023879), на транспортний засіб автомобіль для перевезення вантажів марка Mercedes-Benz; напівдизелем: модель - Vito; номер кузова/VIN - НОМЕР_2 ; тип двигуна дизельний робочий об`єм цилиндрів - 1598 см3, що зазначений в гр. 31 ЕМД.

Вартість товару у декларації визначена за ціною договору (основний метод) на підставі оплаченого рахунку від від 03.11.2023 № 20231103-002 у сумі 325252,1850 грн., що за курсом гривні до євро дорівнювала 8275 ЕUR.

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД було надано наступні копії документів: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 20231103-002 03.11.2023; декларація про походження товару (Declaration of origin) 20231103-002 03.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.09.2023; документ що підтверджує вартість перевезення товару б/н 16.11.2023; страховий поліс NL/118/12713649/AT53984 03/11/2023; договір про надання послуг митного брокера 13.11.23.-1Ч 13.11.2023; скриншот з сайту оголошень 03.11.2023; касовий ордер що підтверджує сплату митних та інших платежів B7K6-BX87-1KM6-C3AT 06.11.2023; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.009.0628840-23 15.11.2023; копія митної декларації відправлення №23NLLOIG34AA84WD53 03.11.2023; паспорт документ фізичної особи що дає право на перетин державного кордону України FF248872/, скриншот з сайту.

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено:

1. Наданий до митного контролю рахунок від 03.11.2023 № 20231103-002 містить відомості щодо умов оплати 100% передплата. Проте до митного контролю не надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та містять інформацію для здійснення перевірки числового значення такої вартості товару. Крім того, відомості щодо походження товару, згідно рахунку від 03.11.2023 № 20231103-002 на які є посилання в гр.44 митної декларації під кодом документу 0862 внесено прописом від руки та не завірено, ні печаткою, ні підписом чи будь-яким іншим способом.

2. Документ страхування від 03.11.2023 №NL/118/12713649/AT53984 надано не в повному обсязі, оскільки даний документ не містить відомостей щодо страхової суми та вартості такого страхування. Страхова сума може бути використана для підтвердження рівня заявленої митної вартості та вартості та для підтвердження рівня складової митної вартості, пов`язаної із страхуванням товару. Таким чином, числові відомості відсутні.

3. Наданий до митного контролю документ митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23NLLOIG34AA84WD53 містить відомості щодо умов поставки FCA. За даних умов поставки витрати пов`язані із переміщенням товару покладаються на покупця. До митного контролю надано лише заяву від 16.11.2023 №б/н в якій зазначено вартість переміщення. Проте не зазначено маршрут такого переміщення. Крім того, зазначені відомості не підтверджені будь-якими транспортними або іншими документами. Таким чином, у митниці наявні сумніви щодо достовірності заявлених даних, враховуючи відсутність джерел щодо кількості витрат, відсутність підтверджуючих документів та умовного значення суми таких витрат (круглі числа 200 євро, 20 євро). Враховуючи вищезазначені розбіжності та невідповідності, згідно частини 3 статті 53 МКУ, митним органом встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме - витрат на транспортування оцінюваного транспортного засобу до місця ввезення на митну територію України.

У відповідь на запит митного органу 20.11.2023 надіслано лист, щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості із переліком додаткових докумнтів: платіжний документ від 02.11.2023 №104331965, рахунку про сплату ПДВ (Інвойс) від 02.11.2023 №20231102-006. Також зазначеним листом від 20.11.2023 року ОСОБА_1 повідомив митний орган, що інших документів, в т. ч., передбачених частиною 6 статті 53 МКУ на даний час надати немає можливості, а також сформульовано звернення до митного органу щодо закінчення митного оформлення з наданням платіжного доручення.

20.11.2023 року Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000224/1. У пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено обставини його прийняття, які відповідають обґрунтуванню заперечень відповідача проти позовних вимог, викладених у відзиві. У рішенні зазначено, зокрема, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості.

У зв`язку із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, Дніпровською митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№ UA110130/2023/000888 та зазначено, що позивачу необхідно подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000224/1 від 20.11.2023.

22.11.2023 у зв`язку із незгодою із рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000224/1 в порядку ч. 7ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація №23UA110130023879U3, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів.

Згідно із Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим подав позовну заяву до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України.

Пунктами 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст. 49,50 МК України).За частинами 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписамист. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган не обгрунтував вимоги щодо їх надання.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3 ст. 54 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У оспорюваному рішенні наведено обґрунтування застосування резервного методу у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості.

У відповідності до частини 3 статті 337 Митного кодексу України проведено контроль співставлення автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов`язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються. За результатами проведеного контролю співставлення, у відповідності до положень статті 337 МКУ, встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних товарів в понятті статті 59 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (стаття 59 МКУ) товарів.

За результатами проведеного контролю співставлення, у відповідності до положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено наявність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) подібних (аналогічних) товарів в понятті статті 60 Митного кодексу України, ввезених на митну територію України у наближений час. Заявлений рівень митної вартості товару «транспортний засіб автомобіль для перевезення вантажів марка Mercedes-Benz; напівдизелем: модель - Vito; номер кузова/VIN - НОМЕР_2 ; тип двигуна дизельний робочий об`єм цилиндрів - 1598 см3 - 8275,00 євро/од.

Згідно із відомчих баз даних, наявна інформація щодо митного оформлення аналогічних транспортних засобів, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тими ж характеристиками, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом за ЕМД від 15.09.2023 №23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028) на рівні 15 000 євро/шт., при цьому взято за основу коригування поставку товару «Автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель VITO, індентифікаційний номер (номер кузова)- НОМЕР_4 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), тип двигуна- дизельний, робочий об"єм циліндрів- 1598см3, потужність двигуна 84 kW,номер двигуна- НЕМА ДАНИХ, вантажопідйомність - 0,954 т , бувший у використанні, колісна формула 4x2, тип кузова- фургон, календарний рік виготовлення- 2019, модельний рік виготовлення- НЕМА ДАНИХ.

Порівнювані транспортні засоби співставні з оцінюваним товаром, задекларованим за ЕМД від 17.11.2023 № 23UA110130023879U3 (№UA110130/2023/023879), з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження; співпадає марка, модель, тип двигуна, об`єм двигуна, рік виготовлення транспортного засобу, виробник. Митну вартість товару за ЕМД від 17.11.2023 № 23UA110130023879U3 (№UA110130/2023/023879) скориговано за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МКУ) до рівня 15 000,00 євро/од., з урахуванням опису товару, фізичних та якісних характеристик, функціонального призначення, країни виробництва, походження, хронологічної відповідності; співпадає марка, модель, тип двигуна, об`єм двигуна, рік виготовлення транспортного засобу, виробник (за основу для коригування митної вартості товару використано митні оформлення подібних (аналогічних) товарів). Джерело цінової інформації: ЕМД від 15.09.2023 №23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028).

Щодо обгрунтування відповідача обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

В рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеними відповідачем ЕМД від 15.09.2023 № 23UA305110012028U3 (UA305110/2023/012028). В рішенні відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача.

Тобто, детальне дослідження митних декларацій, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей транспортний засіб.

Такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за цей товар.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Щодо тверджень відповідача відносно розбіжностей у вартості товару, суд зазначає про таке.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються митного оформлення. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Згідно із пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження вартості товару Позивачем надано рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) 20231103-002 03.11.2023, з якої вбачається, що вартість товару скаладє 8275,00 євро. Отже з урахуванням вимог ст.53 Митного кодексу України позивач надав документи, які підтверджують митну вартість товарів, достатні для заявленого методу визначення митної вартості товарів.

Стосовно наявності сумнівів у митного органу щодо достовірності заявлених відомостей, враховуючи відсутність джерел щодо кількості витрат, відсутність підтверджуючих документів та умовного значення суми таких витрат.

З матіралів справи слідуєя, що до митного контролю наданий документ - митна декларація країни відправлення від 03.11.2023 №23NLLOIG34AA84WD53, яка містить відомості щодо умов поставки FCA. За даних умов поставки витрати пов`язані із переміщенням товару покладаються на покупця. На підтвердження таких витрат Позивачем буо надано довідку про варітість понесених витарт на трапнпсортні витрати.

Положення п. 6 ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українита Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана довідка про транспортні витрати від 16.11.2023 є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс Українине визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019у справі №810/2784/18, від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивач надав документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Щодо ненадання до митного оформлення страхових документів в повному обсязі суд зазначає, що товар, заявлений до митного оформлення, постачається на умовах FCA (згідно Інкотермс 2010), що не передбачають обов`язкового страхування вантажу.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність відомостей щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про країну походження.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Відтак суд визнає необґрунтованими доводи Відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Також суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішені про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані Позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані Позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.

За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вищенаведене доводить, що при винесенні рішення № UA110130/2023/000224/1 від 20.11.2023 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1717,76 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 7564-9296-2821 від 30.11.2023.

Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 1717,76 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246,250,255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці ДМС (вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000224/1 від 20.11.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000888.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1717,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 12.02.2024 року по 16.02.2024 року та на лікарняному з 20.02.2024 по 23.02.2024, розгляд справи здійснено 26.02.2024 року.

Повний текст рішення складено 01.03.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук