Рішення

від 01.03.2024 по справі 620/120/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/120/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД»доЧернігівської митниціпровизнання протиправним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000038/2 від 23.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000194.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності в документах, які можуть свідчити про викривлення дійсної вартості оцінюваного автомобіля, та у зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також неподання документів відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи. У зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 і 3 ст. 53 МКУ, відсутністю належних платіжних (або банківських) документів, що підтверджують факт оплати коштів за оцінюваний транспортний засіб покупцем, відсутністю документально підтверджених витрат на транспортування, з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 МКУ, згідно яких декларант має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ, наявні підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості автомобіля самостійно. Так, посадовою особою митниці було проаналізовано митні оформлення подібних/ідентичних товарів та встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за МД від 25.01.2023 №23UA408040000406U7, від 05.09.2023 №23UA205140071391U4 та від 20.09.2023 №23UA205180001470U1 митне оформлення «автомобіля легкового DACIASANDERO, 2013 року виготовлення, з бензиновим

двигуном, об`ємом двигуна 1149 см3, потужністю 55 kW» здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 2 500 EUR, що вище за рівень митної вартості оцінюваного автомобіля згідно з товаросупровідними документами. Враховуючи вищезазначене митну вартість оцінюваного автомобіля було скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, МД від 25.01.2023 №23UA408040000406U7, 05.09.2023 №23UA205140071391U4 та 20.09.2023 №23UA205180001470U1. Митну оцінку ТЗ здійснено із застосуванням резервного методу на рівні2 500 EUR.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.01.2022 між Angel Trade Group GmbH (Швейцарія) та ТОВ «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» (Покупець) укладено контракт №21, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби (що бути у користуванні), іменовані Товар не для власних цілей, а з метою подальшої оптової та роздрібної торгівлі кінцевим покупцям у встановленому законодавством порядку (а.с. 17-19).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернігівської митниці було подано: зовнішньо-економічний контракт № 21 від 04.01.2021; Інвойс/рахунок-фактура № 2328/11/23 від 07.11.2023 на загальну суму 1500 Швейцарських франків; автотранспортна накладна №Б/Н від 14.11.2023; декларація про походження товару №2328/11/23 від 07.11.2023; платіжний документ №182 від 22.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 676.683.630 від 24.01.2023; довідка №17624/23 від 21.11.2023.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, в зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: виписки з бухгалтерської документації за попередні поставки; висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару.

Додатково на запит відповідача, декларантом було надано фото оголошення з сайту про продаж автомобіля, згідно із яким автомобіль пропонувався за ціною 1500,00 швейцарських франків.

Решту запитуваних документів декларантом надано не було, про що повідомлено листом від 23.11.2023 (електронне повідомлення до митної декларації від 23.11.2023 №23UA102020009235U1).

23.11.2023 митницею прийнято рішення № UA102000/2023/000038/2 про коригування митної вартості та на підставі зазначеного рішення митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови №UA102020/2023/000194.

Так, у графі 33 рішення № UA102000/2023/000038/2 про коригування митної вартості зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

- відповідно до п.п 5.3 п. 5 «Умови платежів» контракту від 04.01.2022 №21 сплата коштів за товар може здійснюватися покупцем як шляхом після оплати (не пізніше 180 днів з моменту передачі товару), так і шляхом передоплати. До митного оформлення було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.11.2023 №182 на суму 6000 CHF. Але, цей документ не має жодної відмітки банку (штамп/печатка, підписи або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійсненої фінансової операції (сплати коштів за придбаний товар). Крім того, відсутні відмітки банку в таких полях, як «Обов`язкові реквізити для НБУ», «Відділ клієнтських рахунків», «Відділ експортно-імпортного контролю», «Сектор переказів» «Казначейство» та інші, які свідчили б про зарахування коштів на рахунок отримувача;

- відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2023 №182 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Комісійні АТ «ОТП БАНК» за рахунок». Також сплата комісійних передбачена п.п 5.2 п. 5 «Умови платежів» контракту від 04.01.2022 №21. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п. 1а ч. 10 ст. 58 МКУ. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався;

- відповідно до п.п. 3.1 п. З «Базисні умови поставки» контракту від 04.01.2022 №21 поставка товару здійснюється на умовах СРТ м. Чернігів (Україна), але жодним пунктом цього контракту не передбачено, що включає в себе ціна товару, у тому числі вартість експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки до місця призначення;

- відповідно до п.п. 3.3 п. З «Базисні умови поставки» контракту від 04.01.2022 №21 фактичне завантаження і відправка товару проводиться за адресою Interlakenstrasse 68, 3705 Faulensee, Schweiz. Але згідно з CMR від 14.11.2023 №б/н завантаження автомобіля здійснювалося у Zamosc (Польща), відправником вказано AUTO-FENIX Sp. zo.o. Документи, які підтверджували б зміну місця відправки, відправника, прийом-передачу товару від ANGEL TRADE GROUP GMBH до AUTO-FENIX Sp. zo.o. митному органу не надавалися. Крім того, в CMR від 14.11.2023 №б/н не вказано документи, які супроводжують вантаж.

- в копії митної декларації країни відправлення (Швейцарія) від 16.11.2023 №1528609288 не вказано номер і дату рахунка-фактури та умови поставки, відповідно до яких здійснювалася доставка цього товару. Крім того, вказаний в цьому документі номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (676.682.630) відрізняється від номеру того, який було надано до митного оформлення (676.683.630).

Проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 25.01.2023 №23UA408040000406U7, від 05.09.2023 №23UA205140071391U4 та від 20.09.2023 №23UA205180001470U1 митне оформлення «автомобіля легкового DACIA SANDERO, 2013 року виготовлення, з бензиновим двигуном, об`ємом двигуна 1149 см3, потужністю 55 kW» здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 2 500 EUR.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2023/000194.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із частиною першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу Українивбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: зовнішньо-економічний контракт № 21 від 04.01.2021; Інвойс/рахунок-фактура № 2328/11/23 від 07.11.2023 на загальну суму 1500 Швейцарських франків; автотранспортна накладна №Б/Н від 14.11.2023; декларація про походження товару №2328/11/23 від 07.11.2023; платіжний документ №182 від 22.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 24.01.2023; довідка №17624/23 від 21.11.2023; копія митної декларації країни відправника №152809288 від 16.11.2023.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.11.2023 № 182 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Комісійні АТ ОТП БАНК» за рахунок». Також сплата комісійних передбачена п.п.5.2 п. 5 «Умови платежів» контракту від 04.01.2022 № 21, але, до митної вартості товару їх включено не було, чим було порушено вимоги пункту 1а частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (Free on Board) вільно на борту продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

За таких обставин, відповідачем не доведено необхідність віднесення комісії банку за переказ коштів до митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 22.11.2023 №182 на суму 6000 CHF, в той час як вартість товару 1500 CHF. Окрім того, цей документ не має жодної відмітки банку (штамп/печатка, підписи або ЕЦП), яка підтверджувала б факт здійсненої фінансової операції (сплати коштів за придбаний товар).

Разом із тим, слід зауважити, що платіжна інструкція дійсно містить загальну суму операції 6000 CHF, в той же час загальна сума розбита на дві окремі в полі призначення платежу, так сума 1500 CHF по інвойсу №2328/11/23 від 07.11.2023, а сума 4500 CHF по інвойсу №2325/11/23 від 07.11.2023. Таким чином, платіжною інструкцією від 22.11.2023 було оплачено два інвойси, зокрема й за спірною декларацією.

Щодо відсутності доказів здійснення фінансової операції, суд зважає на те, що декларантом надано виписку по валютному рахунку Товариства, що підтверджує рух коштів на рахунок продавця товару (а.с. 78).

Що стосується наданої CMR від 14.11.2023, то суд зазначає, що відповідачем не доведено яким чином вказані твердження про зміну місця відправки, відправника впливає на визначення числових значень складових митної вартості.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Чернігівської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Чернігівської митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000038/2 від 23.11.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000194 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за подання даного позову сплачується від суми різниці митних платежів скоригованої митної вартості товару, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, позивачем сплачено двічі по 2684,00 грн, тобто 5368,00 грн.

У пункті 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зауважує, що позовні вимоги, сформовані позивачем у поданому до суду позові, є основною та похідною позовними вимогами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» зокрема встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000038/2 від 23.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000194.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД» судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛД МЕГА-АЛЬЯНС ЛТД", вул. Шраги, 6, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14013, код ЄДРПОУ 42845640.

Відповідач: Чернігівська митниця, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14017, код ЄДРПОУ 43985581.

Дата складення повного рішення суду - 01.03.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб