Рішення

від 29.02.2024 по справі 380/15549/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 рокусправа № 380/15549/23м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» до Львівської митниці з вимогою визнати протиправною та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900046/1 від 26.01.2023.

В обґрунтування позову зазначив, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність та відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року закуповує у компанії «BLOG SRL» (Італійська Республіка) товар, який імпортує в Україну. Згідно істотних умов договору, що за своїм видом є договором з періодичними поставками, конкретні найменування, кількість, ціна кожної окремої партії товару узгоджується сторонами в інвойсах (рахунках), проформах. Валюта розрахунків сторонами визначена в євро. Оплата здійснюється у формі передоплати. Також можлива часткова оплата. Товар постачається на умовах EXW (місце завантаження м. Мартіна Франка, Італія). Усі витрати, пов`язані з обробкою товару в Польщі (пакування, завантаження у транспортний засіб), включені у ціну товару.

16.01.2023 сторони узгодили поставку товару на суму 56675,22 євро.

19.01.2023 здійснено відправку зазначеного товару, що підтверджується автотранспортною накладною (CMR) від 19.01.2023, а 23.01.2023 зазначений товар доставлено на митну територію України, та 24.01.2023 розпочато процедуру митного оформлення.

24.01.2023 отримано запит на подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України. Зазначені документи було надані відразу на вимогу, проте 26.01.2023 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000303.

Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що не беручи до уваги інформацію, яка зазначена у поданих документах, митниця зробила хибний висновок, що декларантом не подані документи, які потрібні для визначення митної вартості товару, тому Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість товару. Вказує, що рішення яке оскаржується не містять жодних пояснень, щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Позивач зазначає, що митний орган не навів жодних правомірних обґрунтувань як підставу визначення митної вартості товару, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені. Крім цього, при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, 21.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230063766U7 від 24.01.2023 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено, що: у контракті (п.1.2) зазначено, що партії товару формуються на підставі замовлень, замовлення до митного оформлення не надано; у ЦМР графа 22 заповнена неналежним чином (відсутня печатка та підпис відправника), що не дозволяє впевнитись хто та де завантажував товар, у п.3 контракту зазначено, що поставка відбувається на умовах EXW Мартіно Франко, натомість задекларовано умови поставки EXW CITTADELLA. Згідно рахунку перевізника (ФОП ОСОБА_1 ) № 17/01-К від 17.01.2023 вартість перевезення товару за маршрутом Cittadella (Італія) - м/п Чоп на відстань 1075км склала 50000грн (46 грн/км), а за маршрутом м/п Чоп - Львів на відстань 270 км склала 17249 грн (63 грн/км). Зазначене викликає сумніви у заявленій вартості витрат на транспортування за межами України.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МКУ).

Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності щодо невключення до митної вартості всіх складових.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

Додатково декларантом надано: - проформу інвойс від 15.12.2022 № 283/PR; - платіжні доручення № 4 від 19.01.2023 р. та № 3 від 10.01.2023 р.; - видаткові накладні; - інформація із зовнішніх джерел.

Щодо додатково наданих документів: - сума в проформі відрізняється від суми зазначеної в інвойсі. Зокрема, проформа від 15.12.2022 № 283/PR виставлена на суму 56660,52 євро, а рахунок-фактура №7/CV від 16.01.2023 - 56675,52 євро; - надані платіжні доручення не місять печаток банку, а, отже, є лише бланками документів та не підтверджують факт здійснення передоплати за товар.

Отже, у додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) за ціною на подібні та аналогічні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA 100350/2022/612890 від 03.11.2022., де митна вартість становить 6.80 дол.США/кг. Різниця платежів склала 138829,85 гривень.

Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 28.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» (далі - ТОВ «КРІСТАЛ ГРУП ЮА»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43684142.

28.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» (Покупець) та BLOG SRL (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 12-12/22, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом продукцію, іменовану в подальшому «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити її. Кількість та асортимент Товару, зазначається в комерційному рахунку (інвойсі), проформі, на поставлену Продавцем партію Товару на підставі замовлень Покупця.

Згідно із п. 2.1. зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року, кількість Товару узгоджується сторонами та повинна відповідати кількості, зазначеній у рахунку (інвойсі), проформі, митній декларації та транспортних документах, що супроводжують Товар (CMR, EX).

Пунктом 3.1. зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року встановлено, що поставка Товару здійснюється на умовах EXW (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів INCOTERMS - 2020). Місто відвантаження - Мартіна Франка, Італія.

Відповідно до інвойсу № 7/CV від 16.01.2023 предметом поставки є: Кава натуральна мелена, з кофеїном, розфасована для роздрібної торгівлі. Розрахована митна вартість товару 56675,52 Євро.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 24.01.2023 подано митну декларацію № 23UA209170005110U7 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 7/CV від 16.01.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 19.01.2023; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № Т 151309 від 21.01.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 17-01/К від 17.01.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 12-12/22 від 28.04.2022; - договір (контракт) про перевезення № 01/2023/CHIUA від 06.01.2023; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документи зазначаються ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9481195 від 23.01.2023; - інші некласифіковані документи перепустка від 24.01.2023.

Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.

Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Уповноваженою особою ТОВ «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» на вимогу Львівської митниці подано додаткові документи, а саме: - видаткові накладні; - проформу інвойс; - попередню оплату (платіжки); - інформацію інтернет видань; - прайс лист.

26.01.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000303 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.

Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 від 26.01.2023 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) за ціною на подібні та аналогічні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості для товарів слугувала Т1 МД UA 1000350/2022/612890 від 03.11.2022 де вартість товару становить 6,80 доларів США/кг.

ТОВ «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» з метою уникнення простою імпортованого товару подано нову вантажну митну декларацію № 23UA209170005932U2 від 26.01.2023, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішення. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 24.01.2023 подано митну декларацію № 23UA209170005110U7 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 7/CV від 16.01.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 19.01.2023; - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № Т 151309 від 21.01.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 17-01/К від 17.01.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 12-12/22 від 28.04.2022; - договір (контракт) про перевезення № 01/2023/CHIUA від 06.01.2023; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документи зазначаються ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9481195 від 23.01.2023; - інші некласифіковані документи перепустка від 24.01.2023.

Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.

Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Уповноваженою особою ТОВ «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» на вимогу Львівської митниці подано додаткові документи, а саме: - видаткові накладні; - проформу інвойс; - попередню оплату (платіжки); - інформацію інтернет видань; - прайс лист.

Надання додаткових документів Львівською митницею також не заперечується.

26.01.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000303 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.

Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 від 26.01.2023 відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору та зазначено, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - у ЦМР граф 22 заповнена неналежним чином (відсутня печатка та підпис відправника); - у контракті (п.1.2) зазначено, що партії товару формуються на підставі замовлень, замовлення до митного оформлення не надано; - у п.3 контракту зазначено, що поставка відбувається на умовах EXW Мартіно Франко, натомість задекларовано умови поставки EXW CITTADELLA. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Суд зазначає, що відповідно до розділу 4. «Ціна і загальна вартість контракту» зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року валютою платежу за цим контрактом є Євро. Ціна за одиницю товару, загальна вартість, асортимент і кількість кожної партії Товару вказується в комерційному рахунку (інвойсі), який оформлюється на кожну партію Товару. Вартість завантаження та пакування включена у вартість товару. Витрати на перевезення вантажу несе покупець.

ТОВ «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» при митному оформленні зазначив ціну товару в сумі 56675,52 доларів США відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 7/CV від 16.01.2023, оскільки відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року ціна товару, що підлягає поставці зазначається у інвойсах, що свідчить про виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22, та можливості встановлення ціни товару.

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товару.

Натомість відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.

Більш того, митним органом не доведено, що кава натуральна мелена, з кофеїном, розфасована для роздрібної торгівлі. Без консервантів, барвників, емульгаторів та других харчових домішок, без ГМО, має аналогічне маркування (якість, фактура і т.д.) з товаром зазначеним в митний декларації № UA100350/2022/612890 від 03.11.2022 на підставі якої здійснювалося коригування митної вартості товару.

Таким чином, суд зазначає, що митний орган не може здійснювати коригування митної вартості товару на підставі інших митних декларацій, оскільки, не доведено, що кава натуральна мелена, з кофеїном, розфасована для роздрібної торгівлі. Без консервантів, барвників, емульгаторів та других харчових домішок, без ГМО має аналогічне маркування (якість, фактура і т.д.), що в свою чергу впливає на ціну товару.

Стосовно посилань відповідача що у графі 22 CMR відсутній штамп відправника, суд зазначає наступне.

Згідно визначень, наведених у ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) про електронну накладну, вчиненого 20.02.2008 року, «електронна накладна» означає накладну, видану електронним способом перевізником, відправником або будь-якою іншою стороною, зацікавленою у виконанні умов договору перевезення, до якого застосовується Конвенція, у тому числі інформацію, яка логічно асоціюється з електронним повідомленням у якості вкладень або іншим способом пов`язаною з електронним повідомленням одночасно з або після її випуску, з тим щоб стати частиною електронної накладної; «Електронний підпис» означає дані в електронній формі, які прикріплені або логічно пов`язані з іншими електронними даними і служать як спосіб встановлення автентичності.

Відповідно до ст.2 цього протоколу, з урахуванням положень цього Протоколу, накладна, передбачена Конвенцією, а також будь-яка вимога, декларація, інструкція, запит, застереження чи інше повідомлення, пов`язане з виконанням умов договору перевезення, до якого застосовується Конвенція, можуть бути оформлені у вигляді електронного повідомленням. Електронна накладна, яка відповідає положенням цього Протоколу, вважається еквівалентною накладній, передбаченій Конвенцією, і тому має таку саму доказову силу та дію, як і ця накладна.

Україна приєдналася до Додаткового протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) про електронну накладну 03.06.2020 року. Дата набрання чинності для України 08.10.2020 року. Дата вчинення 20.02.2008 року.

В Графі 22 CMR наявна інформація про відправника (друкованими літерами). Водночас використання печатки не є обов`язковим ні за українським законодавством, ні законодавством країни - відправника, відтак відсутність печатки на CMR не може вважатися дефектом документа, який впливає на його чинність.

Більше того, у ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено дані, які повинна (ч.1) та може містити вантажна накладна (ч.2). Втім, серед цих даних відсутня такі як «штамп відправника».

Щодо доводів митниці про розбіжність умов поставки, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 2.1. зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року, кількість Товару узгоджується сторонами та повинна відповідати кількості, зазначеній у рахунку (інвойсі), проформі, митній декларації та транспортних документах, що супроводжують Товар (CMR, EX).

Пунктом 3.1. зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22 від 28.04.2022 року встановлено, що поставка Товару здійснюється на умовах EXW (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів INCOTERMS - 2020). Місто відвантаження - Мартіна Франка, Італія.

Відповідно до договору-заявки № 01/2023/CHINA від 06.01.2023 року на надання транспортно-експедиційних послуг, рахунку-фактури № 17/01-К від 17.01.2023 року та автотранспортної накладної CMR від 19.01.2023 дійсно вбачається, що поставка (завантаження) відбувається на умовах - EXW CITTADELLA, замість ОСОБА_2 , як передбачено зовнішньоекономічним контрактом № 12-12/22 від 28.04.2022 року.

Разом з тим, незважаючи на зазначену неточність щодо місця поставки (завантаження), зазначені обставини не впливають на формування митної вартості, оскільки всі інші надані декларантом документи в сукупності дають змогу перевірити суму, сплачену за транспортування товару та умов його поставки. Більш того, надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Суд також враховує, що відповідач має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів лише у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, таким повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов поставки EXW CITTADELLA, замість ОСОБА_2 , доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Суд також зазначає, що розбіжності в загальній сумі зазначеній у проформі № 283/PR від 15.12.2022, в якій вказано всього 56660,52 Євро та у комерційному інвойсі № 7/CV від 16.01.2023, в якому зазначено всього 56675,52 Євро складають 15 Євро і виникли у зв`язку з тим, що в інвойсі зазначена сума послуг пакування в розмірі 615,00 Євро а в проформі 600,00 Євро, що ніякого відношення не має до поставляємого товару (кави), а стосується виключно питання пакування товару.

Таким чином, зазначені розбіжності також не впливають на рівень заявленої митної вартості.

Більш того, зазначена загальна сума змінилася в бік збільшення (56675,52 Євро) та зазначена в митній декларації № 23UA209170005110U7 під час розмитнення, що свідчить про виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 12-12/22, оскільки ціна товару, що підлягає поставці зазначається у інвойсах (при митному оформленні зазначено ціну товару в сумі 56675,52 доларів США, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 7/CV від 16.01.2023).

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З аналізу наданих для митного оформлення документів слід зазначити, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари: Кава натуральна мелена, з кофеїном, розфасована для роздрібної торгівлі. Без консервантів, барвників, емульгаторів та других харчових домішок, без ГМО, а рішення про коригування митної вартості не містить посилання на конкретні розбіжності щодо митної вартості товару.

Суд також не приймає до уваги та відхиляє твердження відповідача стосовно того, що відсутність замовлення свідчить про неправильне визначення митної вартості, оскільки відповідно ч. 2 ст. 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. Замовлення не входить у цей перелік документів, а тому зауваження митниці щодо відсутності замовлення, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Стосовно твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист не відповідає вимогам документа, передбаченого частиною 3 статті 55 МК України, оскільки не надано документи про виробника товару. Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій - не передбачено. Прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Необхідно зазначити, що такі документи не впливають на числові показники митної вартості товару та відповідно не формують задекларовану ціну.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, а тому зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар, таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару, оскільки, по-перше, наведене не впливає на розрахунок митної вартості задекларованого товару, так як позивачем до митного оформлення було надана рахунок-проформу № 283/PR від 15.12.2022, в якому вказано вид товару, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, зазначено умови поставки, а також і надано відповідний інвойс (рахунок-фактура), та наведені документи не містять розбіжностей у числових значеннях; по-друге, пунктом 4.5 зовнішньоекономічного договору № 12-12/22 від 28.04.2022 передбачено, що покупець зобов`язується оплатити замовлення згідно проформи/інвойсу на умовах попередньої оплати до відвантаження товару. Можлива часткова оплата.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Стосовно тверджень митного органу про те, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товарів (кави), що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.

Суд зазначає, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації № 23UA209170005110U7 від 24.01.2023 року митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією відповідний пакет документів, що дає змогу митному органу визначити митну вартість товарів первинно з митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

У постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З оскарженого рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів слугувала митна декларація від 03.11.2022 № UA100350/2022/612890.

Проте оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що додатково свідчить про його необґрунтованість.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07.02.2023 року у справі №815/6775/17, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 26.01.2023 № UA209000/2023/900046/1 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» (79066, м. Львів, вул. Зелена, буд. 377, кв. 2; код ЄДРПОУ 43684142) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900046/1 від 26.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІСТАЛ ГРУП ЮА» (код ЄДРПОУ 43684142) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна