Рішення

від 01.03.2024 по справі 420/33594/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33594/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн. відповідно до затвердженого Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року; стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 204 300 (двісті чотири тисячі триста) грн. одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він має право на виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 850, оскільки інвалідність була набута під час проходження служби в органах податкової міліції, та норма Закону України «Про міліцію» щодо такої виплати залишилась чинною. Крім того, позивачем наголошено, що Головним управлінням ДФС Одеській області був складений висновок про призначення одноразової грошової допомоги, а т.в.о. Голови, Голова Комісії з реорганізації ДФС України 27.09.2021 року затверджено висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн., однак у двомісячний строк з моменту прийняття вищевказаного рішення ГУ ДФС в Одеській області виплата належних позивачу сум відповідачем не здійснена в строк, та не здійснена по теперішній час, чим порушено умови Порядку № 850, а отже, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протиправно вчинено бездіяльність щодо не виплати йому одноразової грошової допомоги.

Відповідач Головне управління ДФС в Одеській області, в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 24.01.2024 р. за вхід. № ЕП/3331/24), зазначаючи, що з урахуванням відсутності бюджетних асигнувань, виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в сумі 204 300 грн. відповідно до затвердженого Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року не є можливим.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/33594/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив службу в органах податкової міліції України з 09.11.2001 по 30.07.2021 року.

25.05.2021 року направленням №7 за розпорядженням начальника ВРЗП ГУ ДФС надано запит до Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області винести рішення про придатність до служби і причинного зв`язку захворювання на ОСОБА_1

05.07.2021 року медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО MBC України по Одеській області» за розпорядженням начальника ВРЗП ГУ ДФС, встановлено у ОСОБА_1 захворювання, передбачених ст. ст. 4а, 54в, 52в, 66б, 55б графи III Розкладу хвороб і фізичних вад Наказу МОУ України № 402 від 14.08.2008 року (зі змінами Наказ МОУ №489 від 01.10.2018 року), та за висновком вказаної комісії є пов`язаними з проходженням військової служби, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 231/4 від 05.07.2021 року.

На підставі свідоцтва про хворобу №231/4 від 05.07.2021 року Обласною медико- соціальною експертною комісією №1, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності з причини наявності захворювання пов`язаного з проходженням служби, з втратою 70% працездатності. Зазначене підтверджується випискою з Акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААВ № 512328 від 11.08.2021 року, та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 049412 від 11.08.2021 року.

У зв`язку з неможливістю подальшого проходження служби в органах податкової міліції, ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з займаної посади (через хворобу) з 30 липня 2021 року.

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 22 липня 2021 року №154-о з ОСОБА_1 30 липня 2021 року звільнений з посади першого заступника начальника управління оперативної підтримки Головного управління ДФС України в Одеській області у відставку за п.65 під."б" (через хворобу) згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 991 року №114, на підставі рапорту позивача.

В серпні 2021 року ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 звернувся до Головного управління ДФС України в Одеській області із заявою (рапортом) та надав всі необхідні документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби, в тому числі: свідоцтво про хворобу № 231/4 від 05.07.2021 року Медичної ( військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області, виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 512328 від 11.08.2021 року, довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 049412 від 11.08.2021 року, копію свого паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Головним управлінням ДФС в Одеській області заява з доданими документами та висновком про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 204 300 грн., дата набуття права на отримання якої - 10 серпня 2021 року була направлена до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення щодо достатності підстав та документів для виплати позивачеві вказаної допомоги.

27.09.2021 року т.в.о. Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України був затверджений висновок про надання грошової допомоги був затверджений, та повернутий разом з документами до ГУ ДФС в Одеській області для виплати грошової допомоги ОСОБА_1 .

Проте, як зазначив у позовній заяві позивач, на його неодноразові прохання щодо проведення ГУ ДФС в Одеській області належної ОСОБА_1 виплати, останню, у тому числі, на дату звернення до суду з позовом, не здійснено.

10.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Міністра фінансів України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо сприяння виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності II групи.

16.06.2022 року за вих. 16040-03/М-1081/902 Листом Міністерство фінансів України повідомило позивача, що починаючи з 01.01.2022 року видатки на проведення виплат грошової допомоги, не проводяться.

14 листопада 2023 року представником позивача на адресу Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області було спрямовано адвокатський запит щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , надання інформації, копій документів, а саме: повної інформації щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року та висновку від 27.09.2021 року, з яких підстав не здійснена виплата; - здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року та висновку від 27.09.2021 року; копію заявки управління кадрового забезпечення про отримання рішення від 27.09.2021 року; - копію рапорту Максименко В.М. щодо звільнення; -копію заяви ( рапорту) ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності.

Листом Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області 20.11.2023 року за №425/ДФС позивача повідомлено, що згідно кошторису ГУ ДФС в Одеській області має не закриті рахунки за кодом програмної класифікації видатків 3503010 «Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби», видатки за яким не передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік». 26.06.2023 року Комісією направлено лист №178/ДФС на адресу Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України про затвердження кошторису на 2023 рік, повторно направлено листи від 22.08.2023 року №272/ДФС та від 11.10.2023 року №373 ДФС. За відсутності бюджетних асигнувань станом на час надання відповіді Комісії не має можливості здійснити будь-які нарахування та виплати, у тому числі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 .

Вказана бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн. відповідно до затвердженого висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року; стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 204 300 (двісті чотири тисячі триста) грн. одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).

Також, у пункті 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 року (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року.

При цьому, в пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Такий підхід щодо застосування норм права реалізовано Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

21.10.2015 вступила в дію Постанова Кабінету Міністрів України №850, пунктом 2 якої визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13 лютого 2015 року Закону №208-VІІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов`язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, у період з 12.03.2015 (дата набрання чинності Закону №208-VIII) до 31.10.2015 (дата набрання чинності Порядку №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-XII визначав Порядок №707.

Так, позивачу інвалідність II групи встановлено 05.07.2021 року, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, а про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся в 2021 році, тобто після набрання чинності Порядком №850.

З огляду на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав після набрання чинності Законом №208-VIII, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону №565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015) та відповідно до Порядку №850.

Аналогічна правова позиція послідовно висловлена Верховним Судом в Постановах від 05.06.2018 у справі №822/456/16, від 19.09.2018 у справі №822/910/17, від 31.01.2019 у справі №822/2143/16, від 05.02.2020 у справі № 580/103/19.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях також прирівнює правовий статус осіб рядового та начальницького складу податкової міліції до категорії осіб, зазначених у пункті 168.5 статті 168 ПКУ.

Так, в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) зазначено, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України (254к/96-ВР) покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей".

Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Конституційний Суд України зазначає, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію" (565-12), "Про прокуратуру" (1789-12) тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Отже, служба в органах податкової міліції є військовою службою, а тому особам, які проходять службу в таких органах, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби та настання внаслідок цього інвалідності, повинна здійснюватися виплата одноразова грошова допомога, аналогічна іншим категоріям військовослужбовців.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по -різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання.

Таким чином, що встановлення різних умов для виплати одноразової грошової допомоги (зокрема виплата одній категорії військовослужбовців та не виплата іншій) за виконання однакових функцій (військова служба) не може знайти об`єктивного та розумного виправдання.

Відповідно до п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п.10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Згідно з п.11 Порядку №850 виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Так, як з`ясовано судом, та зазначено вище, в серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, звернувся до Головного управління ДФС України в Одеській області із заявою (рапортом) та надавав всі необхідні документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби, в тому числі: свідоцтво про хворобу № 231/4 від 05.07.2021 року Медичної ( військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області, виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 512328 від 11.08.2021 року, довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 049412 від 11.08.2021 року, копію свого паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

27.09.2021 року т.в.о. Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України був затверджений Висновок про надання грошової допомоги був затверджений, та повернутий разом з документами до ГУ ДФС в Одеській області для виплати грошової допомоги ОСОБА_1 .

Проте, як зазначив у позовній заяві позивач, на його неодноразові звернення щодо проведення ГУ ДФС в Одеській області належної ОСОБА_1 виплати, останню, у тому числі, на дату звернення до суду з позовом, не здійснено.

14 листопада 2023 року представником позивача на адресу Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області був спрямований адвокатський запит щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , надання інформації, копій документів, а саме: повної інформацію щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року та висновку від 27.09.2021 року, з яких підстав не здійснена виплата; - здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року та висновку від 27.09.2021 року; копію заявки управління кадрового забезпечення про отримання рішення від 27.09.2021 року; - копію рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення; -копію заяви ( рапорту) ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності.

Листом Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області 20.11.2023 року за №425/ДФС позивача повідомлено, що згідно кошторису ГУ ДФС в Одеській області має не закриті рахунки за кодом програмної класифікації видатків 3503010 «Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби», видатки за яким не передбачено Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік». 26.06.2023 року Комісією направлено лист №178/ДФС на адресу Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України про затвердження кошторису на 2023 рік, повторно направлено листи від 22.08.2023 року №272/ДФС та від 11.10.2023 року №373 ДФС. За відсутності бюджетних асигнувань станом на час надання відповіді Комісії не має можливості здійснити будь-які нарахування та виплати, у тому числі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 та долучено до листа лише копію рапорту ОСОБА_1 про звільнення .

При цьому, судом критично сприймаються твердження Головного управління ДФС в Одеській області щодо відсутності бюджетних асигнувань для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

За замістом статті 23 Закону № 565-XII, одноразова грошова допомога - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які мають право на її отримання.

Посилання відповідача на відсутність коштів на проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок чи компенсацій, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (Рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський Суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі Бакалов проти України та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за пропущення зобов`язання.

Згідно частин першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Правова позиція щодо того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат зазначена також Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких акцентовано на неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Даний висновок також узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у Постанові від 07 березня 2018 року по справі №464/5571/16-а.

Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку щодо наявної протиправної бездіяльності з боку Головного управління ДФС в Одеській області в частині не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн., відповідно до затвердженого Висновку т.в.о. Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що порушене право позивача буде повністю, та ефективно поновлене шляхом стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області, в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, на користь ОСОБА_1 204 300 (двісті чотири тисячі триста) грн. одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року, адже саме такий спосіб відновлення порушеного права у даному випадку свідчитиме про дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Таким чином, враховуючи вище окреслене, встановлені судом фактичні обставини, та наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 , та наявності підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн. відповідно до затвердженого т.в.о Голови Комісії з реорганізації ДФС Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року; стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області, в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, на користь ОСОБА_1 204 300 (двісті чотири тисячі триста) грн. одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, є таким, що підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 204 300 грн. відповідно до затвердженого т.в.о. Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року.

3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області, в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 204 300 (двісті чотири тисячі триста) грн. одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 27.09.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення складено 01.03.2024 р., з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відрядженні, у період часу з 19.02.24 р. по 23.02.2024 р., а також на лікарняному - з 26.02.2024 р. по 29.02.2024 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко