Постанова

від 01.03.2024 по справі 460/8473/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/8473/23 пров. № А/857/16403/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 460/8473/23 за позовом Приватного підприємства «Теплогазбуд» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 460/8473/23 залишено без змін.

Адвокат Лавренчук Т., яка діє в інтересах Приватного підприємства «Теплогазбуд», подала суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Приватного підприємства «Теплогазбуд» 2000 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає заяву без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки заяву може бути вирішено на підставі наявних доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про підставність і обґрунтованість заяви адвоката Лавренчук Т. та необхідність вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Миколи Бляшина», у якому працює адвокат Лавренчук Т. укладено договір про надання правової допомоги від 24.03.2023.

Згідно проміжного звіту від 14 листопада 2023 року, правова (правнича) допомога, що надавалась позивачу у справі №460/8473/23, полягала в наступних послугах: аналіз апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу. Вартість наданих послуг 2000 грн.

Отже, заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правову (правничу) допомогу у справі № 460/8473/23 становить 2 000,00 грн.

Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2 000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, складності справи та значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що заява позивача про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу підлягає до задоволення в частині, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись 134, 139, 143, ч.3 ст.243, ст.252, ч.3 ст.268, ст.310, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Лавренчук Т. про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про витрати на професійну правничу (правову) допомогу за результатами апеляційного розгляду справи № 460/8473/23.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Теплогазбуд» (ЄДРПОУ 32300672) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ 44070166) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук