Рішення

від 21.02.2024 по справі 394/21/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

21.02.2024 2/394/138/24

394/21/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів посилаючись на те, що 24.05.2013 року він одружився з відповідачкою. Шлюб зареєстровано в Торговицькій сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 15.

19.03.2015 року укладений між сторонами шлюб було розірвано на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.

Від шлюбу з відповідачкою позивач має малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на момент звернення до суду виповнилось 10 років.

Одруження виявилось невдалим. Через несумісність характерів виникали сварки, проживши так, через деякий час сторони зовсім втратили повагу один до одного. Відповідачка вчиняє безпідставні сварки, зловживає спиртними напоями та зраджує подружній вірності - неодноразово позивачем вона була викрита в зраді, але він заради дитини вимушений був прощати, поки відповідачка сама на початку 2015 року не залишала їхнє місце проживання та не перебралась проживати до своїх батьків та забрала спільну дитину.

В 2015 році спільне проживання сім`ї повністю розпалось, на що вказує розірвання між сторонами укладеного шлюбу. Відповідачка припинила брати участь у веденні домашнього господарства, уникала всіх господарських справ по дому, під час з`ясування такої поведінки вона повідомляла, що її ні позивач, ні дитина не цікавить, і щоб він проживав як хоче, а її не чіпав, вона також буде проживати на власний розсуд. Протягом 2013-2015 років відповідачка залишала їхнє спільне помешкання в нічний час та не повідомляла ні позивачу, ні дитині куди вона направлялась. Це відбувалось неодноразово, поверталась вона додому вранці та лягала відпочивати, при цьому відмовлялась щось пояснювати, а також ігнорувала зауваження позивача з цього приводу.

З січня 2015 року позивач та відповідачка взагалі припинили шлюбні стосунки, припинили вести спільне господарство, почали проживати окремо один від одного, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача, інтересами дітей та він переконаний інтересам самої відповідачки, оскільки вона неодноразово протягом останнього року повідомляла, що припинить з ним шлюбні стосунки.

Як відомо позивачеві, на даний час його колишня дружина має іншого чоловіка, перебуває з ним у стосунках, проживає разом з ним та взагалі не цікавиться спільною дитиною.

Крім того, вона залишає дитину на сторонніх осіб на довгий період, оскільки виїжджає на заробітки за кордон, при цьому позивач дізнається про це не від неї, а від знайомих.

Позивач запитував її приводу такої девіантної поведінки, на що вона грубо реагувала та відповідала, що вона ще молода та хоче нормально пожити, і з дитиною нічого не трапиться.

Також інколи вона позивачеві дозволяла забирати дитину до себе, але на дуже короткий термін, а так вона позивачеві не дозволяє спілкуватись з дитиною, ховає її від нього, налаштовує проти позивача та його рідних. Але дитина на його погляд її не слухається, а тільки більше горнеться до позивача. Їм комфортно разом, їм добре, коли разом проводять дозвілля. В будинку позивача є окрема кімната для дитини.

Після виникнення обставин, що призвели до припинення шлюбних відносин сторонами вирішувалось питання, щодо проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але компромісу не було досягнуто.

Оскільки між сторонами не досягнуто компромісу щодо проживання малолітньої дитини, а також враховуючи, що колишня дружина часто виїжджає за кордон, залишаючи дитину, перебуває в стосунках з іншим чоловіком, не забезпечує належного виховання та умов проживання їхнього малолітнього сина, позивач вимушений з цього приводу просити судового захисту.

На погляд позивача, проживання малолітнього сина з ним, а не з відповідачкою у справі, сприятиме та відповідатиме його (дитини) інтересам.

На даний час позивач займається перевозками, має збалансований робочий день, та має достатньо часу, щоб відводити свою дитину до школи, займатися із ним вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про нього. Позивач особисто має стабільний самостійний не малий дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Тобто умови його праці не можуть створювати перепон для вільного спілкування з дитиною, він завжди (якщо потрібно) може залишитись вдома, повернутись раніше, якщо це потрібно, побути з дитиною в разі захворювання, якось душевного хвилювання. Має достатнього часу, щоб приготувати дитині їжу. В той час, як відповідачка не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання дітей (оскільки ніде не працює, їздить тільки по заробітках, з яких не привозить достатніх коштів для утримання дитини, все зароблене тратить на себе особисто) мешкає у будинку батьків, який не має навіть самих елементарних зручностей, кімнати для дитини, не може забезпечувати умови для нормального розвитку дитини, її навчання. Позивач разом з дитиною проживає в будинковолодінні по АДРЕСА_1 , це будинок його та його сина. В будинку є всі зручності для дитини, а саме власна спеціально облаштована кімната, окремі кімнати для відпочинку, маються іграшки, тощо. Всі створені в будинку умови сприяють нормальному проживанню, вихованню та утриманню дитини. Син після знаходження у позивача не хоче їхати в будинок, де проживає його мати, колишня дружина.

Весь тягар з приводу виховання дитини лежить на позивачеві та на його мамі з часу народження дитини, останній рік відповідачка взагалі не бере участі у вихованні малолітньої дитини - з його слів: не завжди готовила йому їсти, інколи не прала речі, залишала у вечірній та нічний час.

На даний час позивачеві стало відомо, що відповідачка бажає проживати з іншим чоловіком, який набагато за неї молодший, і тому він вважає, що у дитини можуть скластись з цього приводу негативні враження, які можуть вплинути на дитячу психіку та в подальшому крок за кроком зруйнувати його свідомість в оточуючому соціумі. Щодо себе позивач зазначив, що він під час тривалих роздумів вирішив присвятити своє життя дитині, дати йому необхідну освіту, дати можливість всебічно розвиватись в усіх напрямках культурного та духовного життя, втілити йому добро, радість, любов та навчити теплоти до людей, їздити з ним на курорти, відвідувати культурні заходи, тощо.

На його погляд проживання біля нього малолітнього сина в повній мірі буде відповідати його інтересам та буде сприяти його нормальному та повноцінному розвитку.

Спиртними напоями позивач не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується виключно з позитивної сторони, добре відноситься до сина.

Вважає, що проживання сина у відповідачки буде негативно впливати на його здоров`я та розвиток, оскільки відповідачка не має достатньої матеріальної бази, належних умов проживання, для забезпечення нормального проживання дитини, залишала сина наодинці останнім часом, що вказує на її байдуже ставлення до дитини, і навпаки більше схильність до задоволення власних потреб.

Враховуючи те, що спір, який виник між сторонами неможливо вирішити в добровільному порядку, позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Окрім того, в разі задоволення судом позовної вимоги про визначення проживання малолітньої дитини біля позивача, просив суд припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі судового рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року по цивільній справі № 394/216/15-ц, оскільки дитина буде проживати біля позивача і тому відповідачка втрачає своє право на отримання коштів на її утримання.

Питання стягнення аліментів з відповідачки буде вирішуватися позивачем в іншому провадженні.

Позивач просить суд визначити місце проживання малолітнього сина разом з ним за адресою його місця проживання, припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідачки на утримання малолітнього сина, стягнути на його користь з відповідачки понесені судові витрати/а.с.2-7/.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, разом з тим пояснив, що на даний час дитина проживає разом з ним по АДРЕСА_2 . Також в даному будинку проживає його матір. Після розлучення, стосунків з колишнього дружиною у нього не було, їх відновлювати вона не захотіла. Дружина часто залишала дитину зі знайомими, також покидала територію України. Йому відомо, що на даний час відповідачка має іншого чоловіка.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, разом з тим пояснила, що все викладене в позовній заяві відповідає дійсності. Вона виїжджала за кордон до Польщі, де знайшла собі нового чоловіка, має теплі почуття до нього та планує проживати разом з ним за кордоном. Новий чоловік проти того, щоб її дитина проживала разом з ними, повертатися до України вона наміру не має. З новим чоловіком у них теплі та щирі почуття. Також пояснила, що мали місце випадки, коли вона на час свого виїзду за кордон залишала дитину разом з сестрою або ж знайомим, а також з батьком дитини. Вона бажає влаштувати своє життя, а тому притримується думки, що якщо колишній чоловік хотів дитину, то нехай він її і виховує.

Представник служби у справах дітей Головань Тетяна Володимирівна в судовому засіданні пояснила, що службою у справах дітей вивчалося питання щодо даного позову. В рамках цього питання проводилося обстеження умов проживання дитини. В судовому засіданні наголошувала, що дитину доцільно залишити проживати біля батька - позивача у справі.

Допитана в судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_3 суду пояснив, що навчається у п`ятому класі та на даний час проживає разом з батьком. Має більшу прихильність до батька, оскільки той до нього краще ставиться. Матір часто підвищує голос, застосовувала фізичну силу. Мав місце випадок, коли матір часто залишала його на тітку, а також виїздила за кордон до Польщі на довгий період - три місяці, при цьому навіть не телефонувала йому. Також було таке, що тітка залишала його на сусідів. Ставлення матері різко погіршилося після її поїздки за кордон. На даний час він проживає разом з батьком, має свою окрему кімнату, іграшки та все, що йому потрібно, вони гарно знаходять спільну мову. Матір давно його не відвідувала та взагалі не цікавиться ним, виїхати разом з нею за кордон не пропонувала, та і він такого бажання не має. Пояснив, що хоче проживати разом з батьком.

Заслухавши сторони цивільного провадження, малолітню дитину, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами існує спір відповідно до заявлених позовних вимог.

З досліджених матеріалів цивільної справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області народився ОСОБА_3 , його батьками зазначено позивача та відповідачку (світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) /а.с.14/.

19 березня 2015 року рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили /а.с.21-22/.

Крім того, відповідно до рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Новоархангельськ Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 24.02.2015 року до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду набрало законної сили /а.с.23-24/.

Матеріали справи містять світлокопію технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 з якого вбачається, що у позивача наявна житлова площа для нормального проживання дитини /а.с.17-20/.

З акту обстеження умов проживання № 9 від 15.01.2024 року вбачається, що умови проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 задовільні, дитина має окрему кімнату, а також куточок для навчання та відпочинку, дитина забезпечена /а.с.47/.

Крім того, з акту обстеження умов проживання № 10 від 15.01.2024 року вбачається, що умови проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 задовільні /а.с.46/.

З висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради від 24.01.2024 року № 02-32/68 слідує, що згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради, головного спеціаліста служби та інспектора по роботі з молоддю служби від 15.01.2024 року № 9, ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у будинку разом зі своєю мамою.

Будинок складається з 4 житлових кімнат, опалення водяне, кімнати вмебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі, одяг та речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітнього сина ОСОБА_4 створені всі необхідні умови. Окрема кімната, облаштоване місце для навчання та відпочинку .

ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, матеріально постійно утримує дитину.

Відповідно до матеріалів справи, мати дитини, гр. ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: будинок АДРЕСА_3 .

Згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради, головного спеціаліста служби та інспектора по роботі з молоддю служби від 15.01.2024 № 10, ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає у будинку разом з дитиною та своєю мамою. В будинку створені задовільні умови. Дитина проживає разом з мамою в одній кімнаті, має спальне місце. Окремого куточка для навчання та відпочинку не має.

Під час проведення співбесіди з гр. ОСОБА_1 , останній зазначив, що його колишня дружина перебуває у стосунках з іншим чоловіком, проживає разом з ним та взагалі не цікавиться їх спільною дитиною. Крім того, ОСОБА_2 залишає дитину на сторонніх осіб, оскільки виїжджає на роботу за кордон.

Під час проведення співбесіди з гр. ОСОБА_2 остання зазначила, що вона ще молода і хоче нормально пожити в своє задоволення, а з дитиною нічого не станеться, якщо вона поживе у знайомих.

Службою у справах дітей спільно з фахівцем соціальної роботи відділу падання соціальних послуг, інспектором ювенальної превенції Новоархангельського відділення поліції Голованівського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, виносились офіційні попередження про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків, які не дали позитивних результатів. Мати продовжує вести свій звичний спосіб життя, не піклується про дитину. Також ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню дитини з її батьком.

Зі слів малолітнього ОСОБА_3 , йому подобається і він хоче проживати разом з татом.

Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради (Протокол №1 від 24.01.2024). При визначенні місця проживання дитини, комісія першочергову увагу приділила саме дитині, щоб рішення якнайкраще забезпечувало її інтереси.

При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі, комісією враховано два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Враховуючи вищезазначене, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», сімейним кодексом України, порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_2 /а.с.43-45/.

Частинами 5 та 6 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд приймає даний висновок органу опіки і піклування оскільки він насамперед відображає інтереси дитини та не суперечить її (дитини) інтересам.

Вирішуючи виниклий спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Позивачем обрано способи захисту сімейних прав інтересів: встановлення правовідношення та припинення сімейного правовідношення (п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 СК України).

В ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В ст. 150 СК України законодавець закріпив обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У ст. 155 СК України наголошується, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У ст. ст. 1, 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифіковано Україною 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов`язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні та доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, сторони у справі перебували у шлюбі, в період якого народилась дитина ОСОБА_3 , пізніше в часі шлюб між сторонами було припинено та малолітня дитина з 2015 року почала проживати біля своєї матері, відповідачки у справі.

Частинами 1, 2, 4, 7 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом враховується, те, що малолітня дитина в судовому засіданні наголосила на тому, що бажає проживати разом з батьком, а також те, що батько дитини, позивач у справі, має дохід, належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину, проживання малолітньої дитини біля позивача буде найбільш ефективним щодо її фізичного, духовного та культурного розвитку, належного виховання та утримання. Проживання малолітньої дитини біля позивача, на думку суду, буде відповідати її інтересам.

І тому, на погляд суду, з урахуванням вмотивованого заявлена позовна вимога про визначення місця проживання біля позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

У ч. 1 ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ч. 2 ст. 181 СК України вказує на те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Ст. 182 СК України регламентовано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком, особистим та індивідуальним, як матері так і батька.

Як встановлено судом, з 2015 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав з відповідачкою, проте від недавнього часу дитина проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні, але разом з тим йому нараховуються аліменти на утримання дитини.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено, неповнолітній син ОСОБА_3 проживає з батьком (позивачем у справі) та повністю перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2015 року.

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого нарахування відповідачці аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала і знаходилась у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати звернення до суду з цивільним позовом з 12.01.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року,», ст. 51 Конституції України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» ст. ст. 1, 2, 6, 18, 19, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 164, 165, 180, 181, 182, 273 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 5, 27, 141, 258, 259 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем селища Новоархангельськ Кіровоградської області, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року по цивільній справі № 394/216/15-ц.

Припинення нарахування стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2015 року по цивільній справі № 394/216/15-ц підлягають виконанню з 12.01.2024 року, тобто з часу звернення до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 грн.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .

Служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 44127238.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2024 року.

Суддя: