Постанова

від 29.02.2024 по справі 745/105/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 лютого 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 745/105/23

Головуючий у першій інстанції - Смаль І. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/43/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне підприємство "Сосницькі аграрні інвестиції"

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області у складі судді Смаль І.А. від 13 березня 2023 року, місце ухвалення рішення смт Сосниця, дата складання повного тексту рішення 16 березня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань. В обгрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що 02.08.2019 між нею, як власником земельної ділянки, та відповідачем було укладено два договори оренди землі. При цьому, в укладених договорах оренди землі було визначено, що орендна плата має сплачуватись орендарем в строк до 31 грудня поточного року користування. Позивач вказувала, що 30.12.2022 року відповідачем було сплачено кошти в сумі 5 595 грн. 22 коп., що відповідно до умов договорів оренди землі, складає лише 50% орендної плати за 2 земельні ділянки. 26.01.2023 року відповідач здійснив перерахування повної суми орендної плати, тобто, здійснив доплату на суму 5 595 грн. 22 коп. Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем було порушено строки виплати орендної плати. Відповідно до п.4.6. укладених договорів, було передбачено штрафні санкції щодо орендаря, за несвоєчасне внесення орендної плати в строки, визначені договорами, а саме, у 30-денний строк сплачується штраф у розмірі 50 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; справляється пеня у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення. За розрахунком позивача, загальна сума заборгованості становить 5 655 грн. 77 коп., з яких: 5 595 грн. 22 коп. - штрафу, 04 грн. 60 коп. - 3% річних, 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань (0,1 % за кожен день прострочення). За викладених обставин, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь із відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі у розмірі 5 655 грн. 77 коп., в тому числі, 5 595 грн. 22 коп. - сума штрафу; 04 грн. 60 коп. - 3 % річних; 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань (0,1% за кожен день користування).

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову в повному обсязі, а також стягнути із відповідача сплачений нею судовий збір та інші понесені судові витрати в суді першої та апеляційної інстанцій. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року є незаконним, винесеним із порушенням процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не було надано сертифікату Торгово-промислової палати України чи регіональної Торгово-промислової палати, який би підтвердив факт звернення відповідача до даних організацій щодо встановлення факту настання для нього форс-мажорних обставин, які спричинили неможливість виконання зобов`язань, взятих відповідно до договору оренди землі б/н від 02.08.2019 року. Апелянт стверджує, що в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача не заперечував факту здійснення відповідачем господарської діяльності та обробки земельних ділянок позивача. Господарська діяльність здійснювалась відповідачем протягом 2022 року, доказів про зупинення діяльності, оголошення простою, залучення майна чи людей підприємства до військових дій відповідачем не надавалось. Апелянт звертає увагу, що законодавством не передбачено повноваження обласних рад визнавати факт настання обставин непереборної сили. При цьому, саме рішення Чернігівської обласної ради №2-13/VIII від 10.02.2023 року, на яке посилається відповідач, було прийнято аж 10.02.2023 року. Тобто, відповідач прострочив виплату орендної плати до 31.12.2022 року, і на підставі п.4.6. договору до 01.02.2023 року мав вже сплатити 50% річної плати за неналежне виконання зобов`язань, однак цього не зробив. Апелянт вказує, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено клопотання сторони позивача про витребування доказів, а саме, виписки по банківському рахунку відповідача за 2022 рік, яка підтверджує здійснення ним господарської діяльності у вказаний період. За доводами апелянта, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, допустив представника відповідача до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але представником відповідача не було дотримано положень статті 212 ЦПК України, та не направлено позивачу копію заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, і надано ордер адвоката, оформлений неналежним чином. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено стороні позивача у задоволенні клопотання про проведення виїзного судового засідання, чим поставлено сторони даного спору у нерівне становище. Апелянт вважає безпідставним твердження суду першої інстанції відносно того, що стороною позивача не було надано розрахунку заборгованості, оскільки в позовній заяві було визначено суму штрафу, 3% річних, пеню, при цьому, загальна сума заборгованості склала 5 655 грн. 77 коп. Апелянт зазначає, що позовна заява стосувалась двох договорів оренди земельних ділянок, основні умови яких були повністю ідентичними. Апелянт стверджує, що сторона відповідача не заперечувала, що оплата орендної плати відбувалась по двом ділянкам частково, спочатку 50% орендної плати було сплачено 30.02.2022 року, а залишок суми - 26.01.2023 року.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники даної справи обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 02.08.2019 року між ОСОБА_1 та ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" було укладено два договори оренди землі, площею 2,1413га кожна, кадастрові номери земельних ділянок 7424985000:03:000:0021 та 7424985000:03:000:0022. Договори 28.08.2019 року були зареєстровані державним реєстратором Сосницької селищної ради, реєстрові номери: 1831464774249 та 1831435274249. Договори укладено на 7 років (п.3.1. договорів). Орендна плата становить 5792,15 грн. (п.4.1. договорів) (а.с.9-28).

Відповідно до умов п.4.4. вказаних договорів оренди землі, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно в строк до 31 грудня поточного року користування.

Положеннями п.4.6. укладених між сторонами спору договорів передбачено, що в разі невнесення орендної плати в строки, визначені цими договорами: у 30-денний строк сплачується штраф у розмірі 50% річної орендної плати,встановленої цими договорами, та справляється пеня у розмір 0,1 відсотка несплаченої суми, за кожний день прострочення.

У п.13.3. укладених договорів сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендодавець, ні орендар неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії, тощо).

Сторонами даного спору не заперечується, що відповідачем було сплачено в повному обсязі орендну плату позивачу за укладеними договорами оренди землі за 2022 рік, двома траншами: 30.12.2022 року та 26.01.2023 року.

Отже, відповідачем не заперечується факт несвоєчасного внесення орендної плати за вказаними договорами оренди, та порушення п.4.4. укладених із позивачем договорів оренди землі, оскільки з умов вищевказаних договорів вбачається, що орендна плата повинна бути виплачена за 2022 рік до 31.12.2022 року.

Згідно наданої відповідачем копії листа від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, адресованого всім, кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України), на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.67).

З відомостей, розміщених на офіційному сайті Торгово-промислової палати України за веб адресою https://ucci.org.ua/naivazhlivishe/contacts-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin вбачається, що Торгово-промислова палата України, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується та надається посилання на завантаження листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 року № 2-13/VIII "Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин" вирішено: 1. Визнати обставини, що виникли на території Чернігівської області у зв`язку із військовою агресією, обставинами непереборної сили з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення. 2. Включити до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали і внаслідок обставин непереборної сили, платників єдиного податку четвертої групи згідно з додатком. Згідно наданого додатку, під №699, міститься ПП "Сосницькі аграрні інвестиції", як суб`єкт господарювання, що постраждав внаслідок обставин непереборної сили на території Чернігівської області (а.с.57-66).

Згідно вимог заявленого ОСОБА_1 позову, розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, становить 5 655 грн. 77 коп., в тому числі, 5 595 грн. 22 коп. - сума штрафу, 04,60 грн. - 3% річних, 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань (0,1% за кожен день прострочення).

Як вбачається із оскаржуваного рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції зазначив, що подані представником відповідача докази належним і достатнім чином підтверджують існування обставин непереборної сили, зокрема, військової агресії проти України, як такої, що призвела до неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, і тому, в даному випадку відповідач підлягає звільненню від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, на підставі п.13.3. укладених із позивачем договорів, зокрема і зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну виплату орендної плати, передбачених п.4.6. даних договорів. При цьому, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості, що підтверджує вказану нею в позовній заяві суму заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кожним договором. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.03.2023 року про відмову у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не було надано сертифікату Торгово-промислової палати України чи регіональної Торгово-промислової палати, який би підтвердив факт звернення відповідача до даних організацій щодо встановлення факту настання для нього форс-мажорних обставин, які спричинили неможливість виконання зобов`язань, взятих відповідно до договору оренди землі б/н від 02.08.2019 року. Апелянт стверджує, що в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача не заперечував факту здійснення відповідачем господарської діяльності та обробки земельних ділянок позивача. Господарська діяльність здійснювалась відповідачем протягом 2022 року, доказів про зупинення діяльності, оголошення простою, залучення майна чи людей підприємства до військових дій відповідачем не надавалось. Апелянт звертає увагу, що законодавством не передбачено повноваження обласних рад визнавати факт настання обставин непереборної сили. При цьому, саме рішення Чернігівської обласної ради №2-13/VIII від 10.02.2023 року, на яке посилається відповідач, було прийнято аж 10.02.2023 року. Тобто, відповідач прострочив виплату орендної плати до 31.12.2022 року, і на підставі п.4.6. договору до 01.02.2023 року мав вже сплатити 50% річної плати за неналежне виконання зобов`язань, однак цього не зробив. Апелянт вказує, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено клопотання сторони позивача про витребування доказів, а саме, виписки по банківському рахунку відповідача за 2022 рік, яка підтверджує здійснення ним господарської діяльності у вказаний період. За доводами апелянта, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, допустив представника відповідача до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але представником відповідача не було дотримано положень статті 212 ЦПК України, та не направлено позивачу копію заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, і надано ордер адвоката, оформлений неналежним чином. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено стороні позивача у задоволенні клопотання про проведення виїзного судового засідання, чим поставлено сторони даного спору у нерівне становище. Апелянт вважає безпідставним твердження суду першої інстанції відносно того, що стороною позивача не було надано розрахунку заборгованості, оскільки в позовній заяві було визначено суму штрафу, 3% річних, пеню, при цьому, загальна сума заборгованості склала 5 655 грн. 77 коп. Апелянт зазначає, що позовна заява стосувалась двох договорів оренди земельних ділянок, основні умови яких були повністю ідентичними. Апелянт стверджує, що сторона відповідача не заперечувала, що оплата орендної плати відбувалась по двом ділянкам частково, спочатку 50% орендної плати було сплачено 30.02.2022 року, а залишок суми - 26.01.2023 року.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, регламентовані статтею 617 ЦК України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зміст цього листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин, без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Цей лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У п.1 ч.1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до ч.1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості звертатися до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, саме за спірним зобов`язанням.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі №913/20/21 від 09.11.2021, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки, насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 02.08.2019 року між ОСОБА_1 та ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" було укладено два договори оренди землі, площею 2,1413га кожна, кадастрові номери земельних ділянок 7424985000:03:000:0021 та 7424985000:03:000:0022. Договори 28.08.2019 року були зареєстровані державним реєстратором Сосницької селищної ради, реєстрові номери: 1831464774249 та 1831435274249. Договори укладено на 7 років (п.3.1. договорів). Орендна плата становить 5792,15 грн. (п.4.1. договорів) (а.с.9-28).

Відповідно до умов п.4.4. вказаних договорів оренди землі, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно в строк до 31 грудня поточного року користування.

Положеннями п.4.6. укладених між сторонами спору договорів передбачено, що в разі невнесення орендної плати в строки, визначені цими договорами: у 30-денний строк сплачується штраф у розмірі 50% річної орендної плати,встановленої цими договорами, та справляється пеня у розмір 0,1 відсотка несплаченої суми, за кожний день прострочення.

Сторонами даного спору не заперечується, що відповідачем сплачено в повному обсязі орендну плату позивачу за договорами за 2022 рік двома траншами: 30.12.2022 року та 26.01.2023 року.

Отже, відповідачем не заперечується факт несвоєчасного внесення орендної плати за вказаними договорами оренди, та порушення п.4.4. укладених між сторонами спору договорів, оскільки з умов вищевказаних договорів вбачається, що орендна плата повинна бути виплачена за 2022 рік до 31.12.2022 року.

Згідно вимог заявленого ОСОБА_1 позову, розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, становить 5 655 грн. 77 коп., в тому числі, 5 595 грн. 22 коп. - сума штрафу, 04,60 грн. - 3% річних, 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань (0,1% за кожен день прострочення).

Вказаний розрахунок узгоджується із матеріалами справи, і не спростований відповідачем. Відповідного контррозрахунку відповідачем суду не надано.

У п.13.3. укладених договорів сторони спору передбачили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання зобов`язань за даними договорами, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендодавець, ні орендар неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії, тощо).

Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, ОСОБА_1 зазначала, що відсутні форс-мажорні обставини, які б надавали підстави для звільнення відповідача від виконання зобов`язання, оскільки відповідач здійснював господарську діяльність, обробляв земельні ділянки позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом обстеження земельних ділянок від 22.01.2023 року та відеозаписом обстеження.

При цьому, за доводами відповідача, у зв`язку з воєнними діями було порушено логістичні зв`язки підприємства, завдано збитки, деякі поля із-за перебування в окупації, були засіяні пізніше. Сторона відповідача посилалась на те, що враховуючи вказані обставини, ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" не змогло своєчасно виплатити орендну плату за 2022 рік, але виконало свої зобов`язання перед позивачем в найкоротші строки, а саме, 26.01.2023 року. На підтвердження вищевказаних обставин, відповідач посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, яким ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с.67), а також рішення 13 сесії 8 скликання Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 року №2-13/VIII "Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", у додатку до якого зазначено ПП ''Сосницькі аграрні інвестиції", як суб`єкт господарювання, що постраждав внаслідок обставин непереборної сили на території Чернігівської області (а.с.57-66).

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, листом Чернігівського апеляційного суду було запропоновано відповідачу ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" надати належні та допустимі докази, на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, відносно того, що станом на дату виконання зобов`язання зі сплати орендної плати, 31.12.2022 року за договорами оренди землі від 02.08.2019 року, укладеними із ОСОБА_1 (кадастрові номери земельних ділянок: 7424985000:03:000:0021, 7424985000:03:000:0022), було порушено логістичні зв`язки підприємства, завдано збитки, і деякі поля, зокрема, і земельні ділянки ОСОБА_1 , були пізніше засіяні. Також апеляційним судом було запропоновано відповідачу надати відповідні письмові пояснення відносно того, яким чином дані обставини унеможливили виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати позивачу у встановлений умовами договору строк.

Проте, від відповідача ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" відповіді на вказаний лист до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок щодо надання суду доказів на підтвердження своєї позиції, відповідачем не виконано, та не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77,80 ЦРК України, на підтвердження тих обставин, на які посилався відповідач, заперечуючи проти вимог заявленого позову. Відтак, за приписами ч.4 статті 12 ЦПК України, сторона спору несе ризик настання наслідків, із цим пов`язаних.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання свого зобов`язання перед позивачем, внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинний зв`язок між такими обставинами та невиконанням зобов`язань за договором. Самі по собі факти, на які посилається відповідач, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від обов`язку зі сплати орендної плати позивачу у встановлений умовами договору строк. Доказів відсутності у відповідача джерел доходу та відсутності можливості належним чином виконати зобов`язання перед позивачем, матеріали справи в собі не містять.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у справі достатньої правової підстави для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідачем не надано суду відповідних доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Приймаючи до уваги зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 року, підлягає скасуванню. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову по суті вимог заявленого ОСОБА_1 позову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань. Стягнути з ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь ОСОБА_1 штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі у розмірі 5 655 грн. 77 коп., а саме: 5 595 грн. 22 коп. - сума штрафу; 04 грн. 60 коп. - 3 % річних; 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань (0,1 % за кожен день користування).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, а саме, судових витрат позивача в суді першої та апеляційної інстанцій, щодо понесених судових витрат позивача з приводу надання професійної правничої допомоги адвокатом Тібеж К.І., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанції представляла адвокат Тібеж К.І. на підставі: договору про надання правової (правничої) допомоги №4-1/23-ц від 22.01.2023 року (а.с.39), додаткових угод до нього №1 від 09.02.2023 року (а.с.40), №2 від 10.04.2023 року (а.с.140), ордерів на надання правничої (правової) допомоги: від 10.02.2023 року, від 11.04.2023 року (а.с.42,121). На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанцій позивачем було надано копії актів приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 09.02.2023 року та №2 від 04.06.2023 року (а.с.41,141), довідку адвоката Тібеж К.І. про отримання оплати послуг з надання професійної правничої допомоги (а.с.139), що є належними доказами, у розумінні приписів статті 137 ЦПК України, понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в судах першої та апеляційної інстанцій, у загальному розмірі 6 500 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, приписи статей: 137, 141 ЦПК України, дослідивши надані стороною позивача докази понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, із врахуванням відсутності клопотання сторони відповідача про зменшення вищевказаних витрат у зв`язку з їх неспівмірністю, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, із врахуванням їх дійсності та необхідності, а також приймаючи до уваги, що данною постановою апеляційного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню із відповідача ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь позивача ОСОБА_1 підлягає 6 500 грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, з відповідача ПП "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути документально підтверджені (а.с.5,120) понесені нею по справі судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 2 684 грн.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 березня 2023 року, скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Сосницькі аграрні інвестиції" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь ОСОБА_1 штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі у розмірі 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 77 коп., з яких: 5 595 грн. 22 коп. - сума штрафу; 04 грн. 60 коп. - 3 % річних; 55 грн. 95 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Стягнути з Приватного підприємства "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь ОСОБА_1 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Приватного підприємства "Сосницькі аграрні інвестиції" на користь ОСОБА_1 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 29.02.2024 року.

Головуючий: Судді: