Ухвала

від 01.03.2024 по справі 712/16558/12

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/16558/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгород заяву адвоката Кудіної Марії Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Ужгородський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, відділ ДВС у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла вищевказана заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заява обґрунтована тим, що 21 вересня 2012 року була винесена ухвала у справі № 712/16558/12, якою Ужгородським міськрайонним судом було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі Україна ОСОБА_1 на період існування заборгованості.

Підставою для винесення такої ухвали стало подання головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ у межах виконавчого провадження №33893549 на підставі виконавчого листа № 712/2351/2012, виданого Ужгородським міськрайонним 03.05.2012 судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Але заборгованість за виконавчим листом № 712/2351/2012 від «03» травня 2012 року погашена в повному обсязі, виконавче провадження закінчено.

Боржник ОСОБА_1 погасив заборгованість в рамках виконавчого провадження, і постановою державного виконавця відділу ДВС Ужгородського міського управління юстиції від 06 грудня 2019 року скасоване тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , накладене в рамках виконавчого провадження № 41440865, оскільки заборгованість відсутня.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, до суду від представниці заявника надійшло клопотання про розгляд заяви без участі.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2012 по справі №712/16558/12 суд задовольнив подання головного державного виконавця і тимчасово обмежив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за кордон, а саме на період існування заборгованості.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що на виконанні відділу РВ ДВС Ужгородського МРУЮ перебуває дублікат виконавчого листа №712/2351/2012 від 03.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку боржника щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згаданий дублікат виконавчого листа був підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №33893549, яке, між тим, було закінчено 04.12.2013 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Поряд із цим, як підтверджується змістом постанови державного виконавця від 16.12.2019 ВП №41440865 з виконання виконавчого листа №712/2351 від 03.05.2012 про «стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку», заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та станом на 16.12.2019 відсутня.

Наведені обставини були підставою для скасування державним виконавцем тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, яке було встановлено постановою від 27.03.2019.

03.09.2021 інспектором прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " відділу прикордонної служби "Ужгород" Карабин Р.М. прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 у зв`язку із наявнісю в базі даних Державної прикордонної службиУкраїни відомостей, що ухвалою Ужгородського міскрайонного суду від 21.09.2012 за цивільною справою № 712-16558-12 його тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Виходячи з наявності підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заявник звернувся до суду з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 виклав правову позицію, яка полягає в тому, що тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою "Луордо проти Італії " (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", §124 і вказане вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...".

Згідно з частиною 5 статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд з`ясував, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України було зумовлене наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів. Утім, як встановив суд, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та станом на 16.12.2019 відсутня, що підтверджується змістом постанови державного виконавця від 16.12.2019 ВП №41440865.

Отже, на даний час обставини, що були підставою для обмеження права ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд з України перестали існувати.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що в даному випадку вирішується питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, а не скасування судового рішення, яким відповідне обмеження встановлювалося.

Таким чином, заяву в частині вимог про скасування ухвали суду слід залишити без задоволення.

Підсумовуючи наведене, суд доходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву адвоката Кудіної Марії Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосоване відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлене ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2012 по справі №712/16558/12.

У задоволенні решти заяви відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Й. Данко