Ухвала

від 01.03.2024 по справі 2-4805/11

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4805/11

н/п 6/766/767/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Скрипнік Л.А., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

встановив:

29.02.2024 року представник ТОВ «Дебт Форс» - Змієвська Т.П. подала заяву до херсонського міського суду Херсонської області про заміну вибулої сторони ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс», як правонаступника у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листів у справі № 2-4805/11 про стягнення боргу з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал».

Згідно Положення про автоматизованого розподілу справ між суддями справа передана для розгляду до провадження судді Скрипнік Л.А.

Вивчивши зміст заяви та додані до неї документи, приходжу до висновку, що заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - Змієвської Т.П. про заміну сторони у виконавчому провадженні підлягає поверненню з наступних підстав..

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначено уст.183 ЦПК України.

Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з абз. 2 ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі №591/1581/20.

Так, згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку.

У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви про заміну сторони виконавчого провадження та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №914/1955/17).

Однак матеріали справи не містять жодних доказів направлення боржнику ОСОБА_2 заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні у редакції від 29.02.2024 року, яка надійшла для розгляду до Херсонського міського суду Херсонської області.

Статтею 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони виконавчого провадження у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб.

Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про заміну стягувача його правонаступником порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє своєчасно надати можливість ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007року №2-рп/2007вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, повернення заяви без розгляду жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Зважаючи на вищевикладене, заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.183,185,259-260,352-355 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - Змієвської Тетяни Павлівни про заміну сторони, шляхом заміни стягувача за виконавчими листами №2-4805/11 - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.А. Скрипнік