Ухвала

від 28.02.2024 по справі 759/2438/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №759/2438/24

2/760/6542/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва С.І. Кушнір розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЛЮШ АВІА» про скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, -

встановив:

26 лютого 2024 року до Солом`янського районного суду м. Києва за ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року за підсудністю, надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЛЮШ АВІА» про скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням єдиного учасника ТОВ «Севлюш АВІА» від 25 січня 2024 року ОСОБА_2 :

тимчасово відсторонено від виконання своїх повноважень директора товариства ОСОБА_1 з 25 січня 2024 року, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України;

покладено на ОСОБА_2 , учасника товариства, управління товариством, як тимчасово виконуючий обов`язки директора товариства з 26 січня 2024 року;

у зв`язку з тимчасовим відстороненням ОСОБА_1 від виконання своїх повноважень директора товариства, виключено з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представника - Холявко Данила Сергійовича, як особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації;

включено до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань представника - ОСОБА_2 , як особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації;

у зв`язку з тимчасовим відстороненням директора товариства від виконання своїх повноважень та виключенням представника, подати державному реєстратору всі необхідні документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

уповноважено тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства Дуженка Ігоря Олександровича, вчинити всі необхідні дії з питань державної реєстрації вказаних змін з правом передоручення цих повноважень третім особам, шляхом видачі відповідної довіреності (або самостійно без видання вищезазначеної довіреності).

Посилаючись на ч. 3 ст. 99 ЦК України, ст. 46 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вказує, що відсторонення керівника має бути строковим, мотивованим, та обов`язково супроводжуватися обранням нового керівника виконавчого органу або покладенням тимчасово його обов`язків та іншу посадову особу, передбачену статутом товариства.

Однак, відсторонення позивача відбулося безстроково, без будь-якої мотивації чи підстави, без вирішення питань подальшого правового визначення статусу позивача, його матеріального забезпечення, що є грубим порушенням трудових прав ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27.02.2024 р. справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено наступне.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано ЦК України, ГК України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Згідно ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та сторонами не заперечувалось, єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЛЮШ АВІА» (код ЄДРПОУ 44915358) є ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

До визначеної Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

При цьому, індивідуальні трудові спори - це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем щодо укладення, зміни, виконання і розірвання трудового договору, дотримання норм законодавства про працю, які стали предметом розгляду компетентного юрисдикційного органу.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Для фактичної реалізації права на судовий захист первинним є визначення юрисдикції спору. Так, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

При цьому, особливістю проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, що відповідає обставинам даного спору, є те, що у товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника згідно ч. 1 ст. 37 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 року у справі № 448/362/22 зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні. При цьому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

За обставинами справи, що розглядається, позивача рішенням одноосібного учасника товариства відсторонено від виконання обов`язків директора ТОВ «СЕВЛЮШ АВІА».

Враховуючи загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів, суд встановив господарсько-правову природу виниклих між сторонами відносин, та дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 158, 186, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЛЮШ АВІА» про скасування рішення про відсторонення від посади, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Роз`яснити позивачеві право звернутись з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.