Рішення

від 04.03.2024 по справі 176/2881/23

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/2881/23

провадження №2/176/132/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Волчек Н.Ю., з участю секретаря с/з Ляху В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що протягом тривалого часу з 16 квітня 2008 року по 15 серпня 2016 року, з 19 березня 2018 року по 19 лютого 2021 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 19 лютого 2021 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічні професійні захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 27 липня 2021 року. МСЕК безтерміново встановлено позивачу ступінь втрати працездатності на рівні 60 %. Крім того, МСЕК встановлено йому третю групу інвалідності. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, має скарги на стійкий біль в шийному і п/кр відділі хребта, що іррадіює в правий плечовий суглоб, нижні кінцівки більше в ліву ногу, оніміння лівої та правої ноги, що посилюється при ходьбі, порушення ходи; різке обмеження рухів в правому плечовому суглобі, біль в колінних та ліктьових суглобах.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Отже, факт моральних страждань, на переконання позивача, є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання, що змусило його звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17 листопада 2023 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

18.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, де останній вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного. ДП «СхідГЗК» вважає недоведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків втрати професійної працездатності встановленої у розмірі 60%. Так, позивач усвідомлював умови своєї праці і повинен був передбачати негативні наслідки для свого здоров`я в майбутньому, оскільки за відповідні шкідливі умови праці він отримував відповідні компенсації та пільги, зокрема збільшену заробітну плату і право на пільгове (дострокове) призначення пенсій за особливі умови праці. Що стосується посилання позивача на позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, особливості лікування та систематичну необхідність отримання медичної допомоги, внаслідок чого він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, почуття страху, то на думку відповідача, ці доводи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наданою відповідачем довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності, де зазначено, що позивач потребує лікування один раз на три роки, тобто мови про систематичність, в даному випадку, взагалі йти не може та довідкою до акту огляду МСЕК, якою встановлено інвалідність 3-ї групи і в якій позивачу протипоказана робота в шкідливих умовах праці, тобто жодної причини відмовлятися від повноцінного способу життя лікарі МСЕК не знайшли.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, але частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 16 квітня 2008 року по 15 серпня 2016 року, з 19 березня 2018 року по 19 лютого 2021 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 19 лютого 2021 року позивача було звільнено з посади машиніста дробильно-панельно-сортувальних механізмів дільниці №2 шахти по 5 розряду з повним робочим днем в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою останнього. (а.с.8-10)

За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічне професійне захворювання.

Так, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 27 липня 2021 року, затвердженого начальником Управління Держпраці в Кіровоградській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L4,L5,S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта з стійким больвим і мязово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів ( ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії ( пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), группа В. Легенева недостатність ершого-другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху). Захворювання професійні. ( а.с.11)

Професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий термін роботи в умовах тяжкої фізичної праці, підвищеного рівня пилу та виробничого шуму, показники яких перевищують нормативні, що обумовлено технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «Схід ГЗК». ( а.с.12)

Причиною виникнення професійного захворювання стали: робоча поза (% від зміни) незручна та фіксована 34,7-70,8 при нормі до 25; нахили корпусу ( вимушені, більше 300) кількість на зміну 62-144 при нормі 100;запиленість повітря робочої зони (кремнію діоксид): 2,2-2,3 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; шум 84-94 дБА при нормі 80 дБА. ( а.с.12)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 18 серпня 2021 року серія 12 ААА № 085377 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60% (а.с.13).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 18 серпня 2021 року серія 12 ААБ № 574400 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності (а.с.13).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 16 серпня 2022 року серія 12 ААА № 105774 позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60% (а.с.13).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 16 серпня 2022 року серія 12 ААВ № 197434 позивачу повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності (а.с.13).

Стан позивача,його діагнозита лікуванняпідтверджується такождоданою доматеріалів справивипискою ізмедичної картистаціонарного хворого ОСОБА_1 № 69та випискоюіз медичноїкарти стаціонарногохворого ОСОБА_1 № 303. Крімтого,зазначено щопозивач маєскарги на стійкийбіль вшийному іп/крвідділі хребта,що іррадіюєв правийплечовий суглоб,нижні кінцівки більшев лівуногу,оніміння лівоїта правоїноги,що посилюєтьсяпри ходьбі,порушення ходи;різке обмеженнярухів вправому плечовому суглобі,біль вколінних таліктьових суглобах.(а.с.14-15)

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя.

З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача, приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці більше десяти років, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову до суду та у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1200 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Державного підприємства «Cхідний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути зДержавного підприємства«Східний гірничо-збагачувальнийкомбінат» (кодЄДРПОУ 14309787,Дніпропетровська область,м.Жовті Води,вул.Олеся Гончара,б.2)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди узв`язку зотриманим професійнимзахворюванням 120000(стодвадцять тисяч)гривень,з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Олеся Гончара, б.2) на користь держави судовий збір в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК