Рішення

від 01.03.2024 по справі 468/124/22

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/124/22

2/468/261/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

01.03.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Янчук С.В., за участі секретаря Онофрійчук М.О., сторін, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області та Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання укласти додаткову угоду та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить: визнати незаконним розпорядження Баштанського міського голови від 31.12.2021 року №236-ро "Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді директора Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області з 01.01.2022 року; зобов`язати Баштанську міську раду Баштанського району Миколаївської області в особі Баштанського міського голови укласти з ним додаткову угоду про продовження терміну дії контракту від 15.12.2015 року на новий строк; стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 261441 грн.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що він обіймав посаду директора комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, з 15 грудня 2015 року на підставі контракту з Баштанською міською радою Баштанського районуМиколаївської області, який було продовжено розпорядженням міського голови від 09 листопада 2020 року до 31 грудня 2021 року. Відповідно до умов контракту, з метою продовження строку дії контракту, 22.09.2021 року він подав заяву до Баштанської міської ради про продовження дії контракту (отримано міською радою 24.09.2021 року). 25.10.2021 року року на адресу КП «Міськводоканал» надійшов лист міської ради, в якому зазначалося про те, що з ним буде припинено контракт на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. 12.11.2021 року року на території КП «Міськводоканал» була проведена зустріч Баштанського міського голови з трудовим колективом підприємства, в ході якої було досягнуто згоди щодо продовження контракту з діючим керівником. В зв`язку з цим, 02.12.2021 року позивачем повторно було подано заяву про продовження терміну дії контракту з 01.01.2022 року. 21.12.2021 року на адресу підприємства надійшов лист, за підписом Баштанського міського голови про розробку проекту розпорядження та додаткової угоди про продовження контракту на наступний термін. З 14.12.2021 року позивач перебував на лікарняному, про що ним було повідомлено керівництво Баштанської міської ради. Лікарняниий було продовжено до 12.02.2022 року. 31.12.2021 року йому на вайбер надійшло розпорядження Баштанського міського голови № 236-ро «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » з посади керівника КП «Міськводоканал» 31.12.2021 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно було здійснено в період його тимчасової непрацездатності, без дотримання вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України та Рішенням Конституційного СудуУкраїни № 6-р(II)/2019від 04.09.2019 року, згідно якого останній дійшов висновку, що положення ч.3 ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові спори. В порушення вимог вимог ст.ст. 47,116 КЗпП України станом на час звернення до суду (28.01.2022 року) з ним не проведено повного розрахунку, не видана трудова книжка. Було порушено його право на укладення додаткової угоди про продовження терміну дії контракту від 15.12.2015 року, оскільки попередньо було досягнуто такої згоди та 21.12.2021 року на адресу підприємства надіслано лист Баштанської міської ради про розробку проекту розпорядження та додаткової угоди про продовження контракту на наступний термін. Позивач вважає, що через незаконне звільнення йому була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях, постійному стресі, тривожності, порушенні звичайного порядку життя, втраті звичних життєвих зв`язків, необхідності докадання зусиль для відновлення своїх прав. Завдану моральну шкоду позивач оцінив в 261441 грн.

Ухвалою судді від 02.02.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від відповідача Баштанської міської ради 22.02.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із тим, що позивача звільнено у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначивши, що звільнення позивача відбулося відповідно до п. 2 ч.1ст.36 КЗпП, що не суперечить вимогам трудового законодавства, правовим позиціям, викладеним у постановах ВС України. Тому підстав для визнання незаконним розпорядження про припинення контракту та звільнення позивача, а також поновлення позивача на роботі немає. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. У такому випадку звільнення має бути проведено саме на підставі пункту 2ч.1 статті 36 КЗпП України- закінчення строку дії контракту. За таких обставин, вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та протизаконними. Оскільки позивач укладаючи контракт був проінформований про строковий чин контракту, про що власноруч розписався і проставив дату. Позивача було своєчасно та належним чином попереджено про звільнення з посади з 31.12.2021 р. відповідно до п.2 ч.1ст.36 КЗпП. 31.12.2021 наказом №236-ро «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади з 31.12.2021 року відповідно до п.2 ч.1ст.36 КЗпП України, про що він був повідомлений. Отже про закінчення контракту і звільнення був інформований.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області заперечув проти задоволення позову, посилаючись на його необгрунтованість

Представник відповідача Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області позовні вимоги визнав частково, вважаючи, що підлягає зміні дата звільнення позивача з 31.12.2021 року на перший день після закінчення терміну тимчасової непрацездатності - 04.02.2022 року. Щодо задоволення іншої частини вимог заперечував.

Суд заслухавши сторін, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи (копію статуту Комунального підприємтва «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області; копію рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 07.07.2016 року за №3; Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Баштанка та сіл Баштанської міської ради; контракт від 15.12.2015 року; копію розпорядження міського голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 09.11.2020 року за №131-ро; копію заяви ОСОБА_1 від 28.09.2021 року на ім`я Баштанського міського голови; копію повідомлення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 22.10.2021 року за №К-235/01.03-22; копію заяви ОСОБА_1 від 02.12.2021 року на ім`я Баштанського міського голови; копію повідомлення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 21.12.2021 року за №К-283/01.03-22; копію розпорядження міського голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 31.12.2021 року за №236-ро "Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 "; відомості з електронного реєстру листків непрацездатності; довідку Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради за №57; копію доповідної записки від 11.10.2021 року; копію поштового лист та фіскальнго чеку; копію рекомендованого повідомлення; копію наказу Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради за №7 від 04.02.2022 року; копію платіжного доручення №1 від 07.02.2022 року; копію відомості розподілу витрат; копію заключної виписки), суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно із ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннямист. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 43 Конституції Українивизначає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.5ст.55 Конституції Україникожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Працівники мають на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Відповідно дост. 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 2 ч.1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно дост. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч.1 ст.235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннямистатті 43 Конституції Українита ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.

Пунктом 7постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що згідно зі ст.24КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Судом встановлено наступне.

15.12.2015 року між Баштанською міською радою в ососбі міського голови Рубського І.В. та ОСОБА_1 було укладено контракт, згідно умов якого останній прийнятий на роботу до Комунального підприємства «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на посаду директора строко на 3 роки з 01.01.2016 року до 31.12.2018 року (а.с.21-24).

Розпорядженням міського голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 09.11.2020 року за №131-ро було продовжено контракт з директором КП "Міськводоканал" ОСОБА_1 терміном на 1 рік, до 31.12.2021 року. З даним розпорядженням позивач був ознайомлений під підпис (а.с.26).

28.09.2021 позивач звернувся до міського голови з повідомленням про продовження або укладення нового контракту (а.с.27).

Проте, 22.10.2021 року повідомленням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 22.10.2021 року за №К-235/01.03-22 позивача було попереджено про звільнення з посади з 31.12.2021 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП.

02.12.2021 позивач повторно звернувся до міського голови з повідомленням про продовження контракту (а.с.29).

Повідомленням Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 21.12.2021 року за №К-283/01.03-22 позивача було повідомлено про розробку проекту розпорядження та додаткової угоди про продовження дії контракту на наступний термін (а.с.30).

Розпорядженням міського голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 31.12.2021 року за №236-ро "Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 " було припинено контракт від 15.12.2015 року з ОСОБА_1 , керівником КП "Міськводоканал", 31.12.2021 року, звільнено останнього з посади керівника КП "Міськводоканал" 31.12.2021 року, у зв`язку з закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с.31).

Згідно відомостей з електронного реєстру листків непрацездатності позивач знаходився в стані тимчасової непрацездатності в період з 14.12.2021 року по 12.02.2022 року (а.с.32-34).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц зроблено висновок, що «підстави припинення трудового договору встановленостаттею 36 КЗпП. Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правиламстатті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першоюстатті 36 КЗпП».

Сукупність досліджених судом обставин свідчить, що контракт з директором КП "Міськводоканал" ОСОБА_1 було продовжено з кінцевим терміном дії 31.12.2021 року. Відтак, звільнення його 31.12.2021 року в зв`яку з закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України є таким, що здійснене згідно умов чинного трудового законодаства.

Доводи позивача позивача про незаконність його звільнення в період його тимчасової непрацездатності (ч.3 ст. 40 КЗпП України та Рішенням Конституційного СудуУкраїни № 6-р(II)/2019від 04.09.2019 року) суд відхиляє та не бере до уваги.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд під час розгляду справи №266/3163/16-ц (провадження 61-15154св19) прийшов до наступних висновків " При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлена заборона звільнення працівника з роботи в період тимчасової непрацездатності лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), проте зазначена заборона не поширюється на звільнення працівника за підставі пункту 2 частини першої статті 36 зазначеного Кодексу.

Як зазаначалось вище, за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку відсутності порушень чинного трудового законодаства при звільненні позивача, судом не вбачається підстав для поновленя останнього на посаді керівника КП "Міськводоканал".

Вимога позивача щодо зобов`язання Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області в особі Баштанського міського голови укласти з ним додаткову угоду про продовження терміну дії контракту від 15.12.2015 року на новий строк, на думку суду, також є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

П.5.6 контракту (а.с.21-25) передбачено, що за два місця до закінчення строку дії контракту його може бути за угодою сторін укладено на новий строк.

Разом з тим, під час розгляду справи судом не встановлено доказів на підтвердження досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії контракту.

Повідомлення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 21.12.2021 року за №К-283/01.03-22 не містить в собі пропозицію укладення відповідної угоди, а його зміст лише зводиться до інформування позивача про розробку проекту розпорядження та додаткової угоди про продовження дії контракту на наступний термін (а.с.30).

Твердження позивача з приводу того, що в порушення вимог вимог ст.ст. 47,116 КЗпП України станом на час звернення до суду (28.01.2022 року) з ним не було проведено повного розрахунку та не видана трудова книжка, суд також відхиляє з огляду на те, що в день звільнення позивач не працював та перебував на лікарняному по 12.02.2022 року.

З приводу вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне. Відповідно до вимог ст. 237-1 КУпАП відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя.

Стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, а тому відмова в задоволенні основних вимог є підставою для відмови задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем не сплачувався судовий збір, при цьому згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору лише за вимогу про поновлення на роботі.

Відтак, з урахуванням відмови в задоволенні позову, з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави за 2 вимоги немайнового характеру (визнання незаконним розпорядження, зобов`язання укласти угоду) та 1 вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди, розмір якого становить 4599 грн. 21 коп. (992 грн. 40 коп. + 992 грн. 40 коп.+2614 грн. 41 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області та Комунального підприємтва «Міськводоканал» Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання укласти додаткову угоду та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 4599 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 21 копійку.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Баштанський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2024 року.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 );

Відповідачі:

Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області (місце знаходженя: вул. Героїв Небесної Сотні 38, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04376469).

Комунальне підприємство "Міськводоканал" (місцезнаходження: вул. Ювілейна, 1, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 31529081).

Суддя: