Рішення

від 04.03.2024 по справі 477/2799/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2799/23

Провадження №2/477/158/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації

про визнання недійсним державного акту,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності серії МК №067874 від 29 листопада 2004 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 5,62 га, в тому числі земельної ділянки площею 3,92 га, кадастровий номер 4823381700:07:000:0137, та земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0046, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Коларівської сільської ради Миколаївської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №165, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію право власності на цю земельну ділянку.

В обґрунтування позову посилається на те, що після смерті своєї матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок її смерті. До складу спадкового майна, після смерті матері ввійшло серед іншого право на земельну частику (пай), розміром 6.10 умовних кадастрових гектарів, яка раніше перебувала у колективній власності КСП «Коларове» Жовтневого району Миколаївської області, яка у свою чергу була успадкована нею після смерті її батьків, зокрема, ОСОБА_2 , якому було видано відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну частку (пай), ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого органу з питань реєстрації земельної ділянки для відведення отриманої у спадщину частки в натурі. Однак при вивчені наданих ним документів було встановлено, що 29 листопада 2004 року на ім`я померлого ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії МК №067874, за яким йому виділено та передано у власність земельну частку (пай), що належала померлому на підставі сертифікату.

Оскільки позивач, за свідоцтвом про право на спадщину за законом, отримав у спадщину право на земельну частку (пай), тоді як згідно правовстановлюючого документа державного акту на право приватної власності на землю, серії МК №067874 було здійснено виділ в натурі такої частки та відповідно зареєстровано земельні ділянки у відповідному земельному кадастрі з присвоєнням їм кадастрового номеру, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та подальшої реєстрації його права власності на успадковане майно, що й зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року провадження у справі відкрито та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області у судове засідання також не з`явилися, надіславши до суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

За змістом статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності серії МК №067874 від 29 листопада 2004 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 5,62 га, в тому числі земельної ділянки площею 3,92 га, кадастровий номер 4823381700:07:000:0137, та земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0046, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Коларівської сільської ради Миколаївської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №165, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію право власності на цю земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що видача вказаного державного акту відбулася після смерті ОСОБА_2 , тобто після припинення його цивільної правоздатності.

З досліджених судом матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження , серії НОМЕР_1 від 26 червня 2006 року.

За змістом матеріалів справи вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 була ОСОБА_3 .

У свою чергу, зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 від матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_2 .

Відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526, виданого 15 серпня 1996 року Жовтневою районною державною адміністрацією, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 19 липня 1996 року №374р набув право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності КСП «Коларове», розміром 6,10 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї ділянки в натурі.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 16 вересня 2003 року, виданого Коларівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої ввійшла також належна померлому земельна частка(пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, на яку він набув право згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 від 15 серпня 1996 року.

За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом, серії ВВВ №706842 від 09 липня 2004 року, виданого державним нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №601, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 у рівних частинах кожен отримали у спадщину належну померлому земельну частку (пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області 15 серпня 1996 року та зареєстровано у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 19 серпня 1996 року за №9268.

02 серпня 2004 року до правовстановлюючого документа, який підтверджував належність померлому ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 внесено відомості про передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, серії ВВВ №706842 від 09 липня 2004 року.

Таким чином право на земельну частку (пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, яке належало померлому ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 перейшло до його спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах по 1/2 за кожною.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрованого у реєстрі за №163, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 1/2 частину належної їй земельної частки у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Коларове», розміром 6,10 в умовних кадастрових гектарах, яке належало спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526.

За викладеного, право на земельну частку (пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, яка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 від 15 серпня 1996 року належала ОСОБА_2 перейшла в цілому до ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого 23 грудня 2013 року виконкомом Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої ввійшло право померлої на земельну частку (пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526, право на яку остання у свою чергу набула у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_3 , позивач, будучи єдиним спадкоємцем за законом, звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 серпня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрованого у реєстрі за №513, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом успадкував після смерті ОСОБА_3 1/2 частину належної їй земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Коларове», розміром 6,10 в умовних кадастрових гектарах, яка належала спадкодавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області 09 липня 2004 року та 1/2 частини, що належала померлій на підставі цього ж сертифікату та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Бердніковою А.Ю. 22 березня 2012 року.

Таким чином. ОСОБА_1 отримав право на земельну частку (пай), розміром 6, 10 умовних кадастрових гектарів, яка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526 від 15 серпня 1996 року належала ОСОБА_2 в цілому після смерті ОСОБА_3 .

Як вбачається з листа Вітовської районної державної адміністрації від 05 жовтня 2017 року №3354/01-18/13-17, ОСОБА_1 , отримавши право на земельну частку (пай) звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 6,10 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак під час перевірки наданих документів, було встановлено, що на підставі розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 08 липня 2003 року було здійснено реєстрацію двох земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрового номеру, та в подальшому проведено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на утворені земельні ділянки, право на які він набув згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії МК №005526.

За змістом листа Вітовської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2017 року №3526/01-18/13-17 також вбачається і те, що під час опрацювання заяви ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, виявлено наявність державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 29 листопада 2004 року, серії МК №067874 з відповідним планом меж земельної ділянки, через що у отриманні дозволу на виготовлення технічної документації було відмовлено та роз`яснено можливість оформлення права власності ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючих документів ОСОБА_2 .

З долученого до матеріалів справи державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №067784 вбачається, що 29 листопада 2004 року на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 09 липня 2004 року №289-р, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, площею 5,62 га, яка розташована в межах території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області з цільовими призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно плану меж земельної ділянки, що зазначені у вказаному державному акті та відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що в цілому передана ОСОБА_2 земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: земельної ділянки, площею 3,92 га, кадастровий номер 4823381700:07:000:0137, та земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0046.

Досліджуючи вказані вище докази у сукупності, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньому на підставі розпорядження, яке видане після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , було видано правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме спірний державний акт.

При цьому, одночасно з існуванням зазначеного правовстановлюючого документа відбувся і перехід права на належну померлому земельну частку (пай) на підставі виданого раніше сертифікату на право на змелену частку (пай) серії МК №005526 до його спадкоємців.

У свою чергу за положенням частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Аналогічні за суттю положення містилися також і в статті 9 ЦК ЦРСР 1963 року.

З огляду на вказане, 15 вересня 2003 року внаслідок смерті ОСОБА_2 його здатність мати цивільні права та обов`язки припинилася.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час видачі оскаржуваного акту, громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Стаття 125 Земельного Кодексу України, станом на день виникнення спірних правовідносин визначала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 Земельного кодексу України в тій же редакції, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчив про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Натомість у цій справ встановлено, що спірний державний акт було видано 29 листопада 2004 року на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 09 липня 2004 року №289-р, тобто після смерті ОСОБА_2 а тому виданий на його ім`я правовстановлюючий документ порушує права позивача, щодо спадкування майна, внаслідок чого ОСОБА_1 відповідно до статті 391 ЦК України, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того судом встановлено і те, що відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, видавши 29 листопада 2004 року на ім`я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, серії МК №067784, орган який здійснив видачу такого документа, всупереч встановленому порядку, не вжито заходів щодо повернення сертифікату на право на земельну частку (пай), що також вказує на порушення порядку при видачі спірного державного акту.

Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про неправомірність дій органу місцевого самоврядування, пов`язаної з виділенням ОСОБА_2 належної йому частки (паю) в натурі та відповідно і неправомірність видачі державного акту.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року у справі №6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція закріплена Верховним судом України у постанові від 20 квітня 2016 року по справі №6-2824цс15.

Як зазначено судом вище, за положенням частини першої статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частина друга, цієї статті надає можливість власнику майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом частини другої, п`ятої статі 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Отже, ураховуючи, що розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації від 09 липня 2004 року №289-р і державний акт на право власності на земельну ділянку, серії МК №067784 від 29 листопада 2004 року, видані після смерті ОСОБА_2 , а отже в порушення вимог закону, суд, відповідно до положень статті 13 ЦПК України вважає можливим визнати недійсним та скасувати спірний державний акт.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності серії МК №067874 від 29 листопада 2004 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 5,62 га, в тому числі земельної ділянки площею 3,92 га, кадастровий номер 4823381700:07:000:0137, та земельної ділянки площею 1,7 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0046, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Коларівської сільської ради Миколаївської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №165, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію право власності на цю земельну ділянку

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ;

відповідач - Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області, 57214, с.Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 38, код ЄДРПОУ 04375257;

відповідач - Миколаївська районна державна адміністрація, 54036, м. Миколаїв, вул.Одеське шосе, 18, код ЄДРПОУ 04056500.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО