Рішення

від 04.03.2024 по справі 379/144/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/144/24

Провадження № 2/379/113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю:

секретаря Кузьменко М.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Палько Т.Д.

представника третьої особи: Палько Т.Д.

розглянувши у залі суду в місті Тараща у судовому засіданні з розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області, третя особа: Відділ Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про повернення дитини матері,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області, третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про повернення дитини матері на виховання, відібраної без позбавлення батьківських прав, в якому просить суд, повернути їй на виховання її доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку було відібрано на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 10.03.2022 у справі №379/141/22, без позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 . Внаслідок складних життєвих обставин, у яких опинилася позивачка, остання тривалий час не працювала, пиячила, ,не здійснювала належного догляду за дітьми. Мати поводилася з дітьми недбало, внаслідок цього умови проживання дітей з матір`ю стали небезпечними для їх життя та здоров`я. Дані обставини стали підставою для відібрання дитини від матері, без позбавлення її батьківських прав. На даний час позивачка змінила свою поведінку, повернулася до належного способу життя, просить повернути їй доньку ОСОБА_3 на виховання.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що раніше вона зі співмешканцем зловживали алкоголем, не створювали належних умов проживання (не було ремонту, не прибиралось, в кімнатах був безлад) існувала заборгованість з комунальних послуг, не приділялось належної уваги вихованню дітей, що стало підставою для відібрання в неї дитини. Але вони зі співмешканцем пройшли лікування від алкогольної залежності, проживають в будинку який належить родичам співмешканця, зробили там косметичний ремонт, погасили заборгованість із комунальних послуг (за електро- та газопостачання). Зробили запас дров для опалення є продукти харчування та консервація. Для дочки облаштована кімната де є ліжко, шафа, письмовий стіл. Вона з 12.02.2024 працевлаштована до КП «Таращаблагоустрій» підсобним працівником, а співмешканець працює неофіційно по будівництву. З донькою ОСОБА_3 весь час підтримує стосунки, постійно їй телефонує та спілкується. Відчуває свою провину за дитинство дочки і хоче виправити те, що можливо, по відношенню до неї.

Представник відповідача, третьої особи, позовні вимоги визнала, пояснила, що ОСОБА_1 змінила свою поведінку, ставлення до сім`ї, веде позитивний спосіб життя, піклується про родину, належним чином влаштувалась на роботу. Питання про доцільність повернення дитини ОСОБА_3 розглядалось на засіданні відділу Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради та прийнято рішення про доцільність повернення дитини матері. Також зазначила, що особисто спілкувались з вихователями ОСОБА_3 , які підтвердили, що на теперішній час ОСОБА_3 постійно спілкується з матір`ю за допомогою відеозв`язку, в них теплі сімейні відносини та ОСОБА_3 бажає повернутись в сім`ю до матері.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Відомості про батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - внесені на підставі ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с.11-12).

Внаслідок неналежного виховання дітей, зловживання спиртними напоями та неналежних умов виховання, проживання та морального їх розвитку з боку ОСОБА_1 , рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10.03.2022 дитину відібрано від матері, без позбавлення батьківських прав. (а.с.15-17).

Малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано до Київського обласного . Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг» м. Богуслав, та у березні 2022 року у складі групи закладу евакуйована до Федеративної Республіки Німеччина.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку родичів співмешканця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання будинку задовільні, в кімнатах проведений косметичний ремонт, погашено заборгованість за комунальні послуги, заготовлені дрова на опалювальні період. Сім`я утримується за рахунок тимчасових заробітків (а.с.18).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Таким чином обставини, які стали підставою для вилучення дитини без позбавлення батьківських прав на даний час відсутні.

25 січня 2024 року виконавчим комітетом Таращанської міської ради Київської області затверджено висновок Відділу Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про доцільність повернення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері (а.с.19).

Судом встановлено, що позивачка змінила свій спосіб життя, припинила вживання спиртних напоїв, віддала пріоритет здоровому способу життя і має реальне бажання виправити допущені помилки.

Оцінивши комплексно прагнення матері та дитини, врахувавши обставини життя кожної, можливість створення позивачкою належних умов проживання та виховання доньки ОСОБА_3 , її прагнення забезпечити догляд та виховання дитини, організувати своє повсякденне життя та забезпечити благополуччя дитини, суд дійшов висновку, що умови, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дитини від позивачки на час розгляду справи відпали.

Враховуючи, що представником відповідача визнано позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області, третя особа: Відділ Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про повернення дитини матері.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дітей і повернення їх тому, з ким вони проживали.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення в частині повернення дитини на вихованні матері.

Керуючись ст.ст. 206, 263-265, 354,430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області, третя особа: Відділ Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради про повернення дитини матері - задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на виховання малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Виконавчий комітет Таращанської міської ради Київської області місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля,1 м. Тараща, Білоцерківський район Київська область,09501.

Третя особа: Відділ «Служби у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради, місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля,1 м. Тараща, Білоцерківський район Київська область,09501.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ