Рішення
від 29.02.2024 по справі 545/3275/21
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3275/21

Провадження № 2/545/61/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: - Потетій А.Г.

за участю секретаря: - Мамишевій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавської окружної прокуратури в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним держакту на право приватної власності на земельну ділянку, припинення права власності та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3075-СГ від 22.03.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,1 га у власність ОСОБА_1 », припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.04.2017 за №19931632, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та закрити розділ про реєстрацію об`єкту нерухомого майна №1222527153240 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації. Також просили стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088 внесеного 18.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України (оригінал витягу знаходиться в матеріалах кримінального провадження №42017171010000088), установлено, що 22.03.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3075-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту (оригінал наказу знаходиться в Головному управлінні Держгеокадастру в Полтавській області).

Згідно інформації (№275851162 від 21.09.2021) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.04.2017 внесено запис №19931632 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1222527153240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту (оригінал інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно долучено до позовної заяви).

Відповідно до документації із землеустрою відведення вказаної земельної ділянки (викопіювання) передбачалось за рахунок земель запасу на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Разом з тим встановлено, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Так, 14.08.2018 Полтавською місцевою прокуратурою за №110-15059вих-18 направлено запит до ДП «Полтавське лісове господарство», згідно відповіді (№390 від 14.08.2018) на який встановлено, що земельні ділянка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та знаходиться в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва (оригінал запиту та відповіді знаходяться в матеріалах кримінального провадження №42017171010000088).

Крім того, погоджень щодо припинення права користування ДП «Полтавське лісове господарство» не надавалось, вилучень та зміни меж у вказаному кварталі не відбувалось.

Відповідно до інформації, наданої ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, земельна ділянка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та розташована в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва (оригінал запиту та відповіді знаходяться в матеріалах кримінального провадження №42017171010000088).

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Однак, встановлено, що Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки взагалі не виготовлявся, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 який затверджений наказом Держгеокадастру, не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди постійного землекористувача ДП «Полтавське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного наказу Держгеокадастром та реєстрації права власності, чим порушено інтереси держави.

Відповідно до ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

З огляду на викладене, наказ Держгеокадастру №3075-СГ від 22.03.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,1 га у власність ОСОБА_1 », має бути визнаним недійсним і скасованим.

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття наказу та реєстрації права власності за ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства тому, що земельна ділянка незаконно вибула із власності держави.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу, далі - ЛК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У статті 7 ЛК України закріплено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Повернення земельної ділянки Позивачу відповідає критерію законності: воно здійснюється у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовано у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (подібні висновки вкладено у пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що земельні ділянки лісогосподарського призначення наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 81) та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 96) висловила правові висновки про те, що набуття прав громадянами та юридичними особами на землі з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц та від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц

Відтак, спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду, які мають обмежений режим використання, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

Позивач прохав визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3075-СГ від 22.03.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,1 га у власність ОСОБА_1 ».

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.04.2017 за №19931632.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту та закрити розділ про реєстрацію об`єкту нерухомого майна №1222527153240 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації.

У відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на наступне.

09.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у

Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки сільскогосподарського призначення державної

власності орієнтованою площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у

власність за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради

Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають пільги на

першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового

будівництва, садівництва і городництва

Порядок безоплатного отримання у власність земельних ділянок як учасниками

антитерористичної операції, як і іншими категоріями громадян,

регулюється частиною 6 статті 118, статтями 121, 122 Земельного кодексу України.

Учасники АТО мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із

земель державної або комунальної власності в розмірах, передбачених статтею 121

Земельного кодексу України: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0,01 га.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Для отримання права власності на земельну ділянку, учасники АТО подають до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування за місцезнаходженням ділянки наступні документи: клопотання довільної форми (в такому клопотанні обов`язково зазначаються бажані розміри земельної ділянки та її цільове призначення); додаток: графічні матеріали, в яких зазначається бажане місце розташування ділянки; паспорт громадянина України; документ, що підтверджує участь особи в АТО.

Уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

22.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ № 3075-СГ від 22.03.2021 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом.

Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом Держгеокадастру України, а у разі розташування земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій планується розташування об`єкта будівництва, із структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Після погодження проекту землеустрою учаснику АТО необхідно звернутий до державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянка із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки та надання витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

З вищезазначеного слідує, що набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 є законним.

На основі лише планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування «Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Полтавський держлісгосп» Полтавської області Розсошенське Лісництво», складених Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання у 2008 році в м. Ірпінь та застосовуючи п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, керівником Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у позивній заяві викладається, як факт, наявність постійного користування ДП «Полтавське лісове господарство» на земельну ділянку, де на сьогодні розташована земельна ділянка кадастровий номер 5324087700:00:042:0025.

Така позиція є неправильною з наступних підстав: Положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України чітко і однозначно встановлює, що право постійного користування державних лісогосподарських підприємств підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування лише земельним ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України (01 січня 2002 року) передані їм на такому праві. Жодного документа, яким ці землі передавалися в постійне користування державному лісогосподарському підприємству - не має.

Відповідно Керівником Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у позивній заяві та додатках до неї не зазначено дати, коли це право виникло у ДП «Полтавське лісове господарство», не надасться жодних господарських документів, які б підтверджували провадження цим підприємством господарської діяльності саме на території, де на сьогодні розташована земельна ділянка кадастровий номер 5324087700:00:042:0025, не наведено відомостей про те чи раніше (до 2008 року) на цю територію були матеріали лісовпорядкування та на основі яких вихідних документів та в якому їх статусі Київською експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання у 2008 році в м. Ірпінь цю територію було охоплено при проектуванні організації та розвитку лісового господарства.

У частині п`ятій статті 7 Земельного кодексу України 1992 року, який діяв до 01 січня 2002 року, було чітко зазначено, що у постійне користування земля надасться Радам народних депутатів відповідних сільських, селищних, міських рад. Постановою Верховної ради Української PCP «про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ всі землі Української PCP з 15 березня 1991 року оголошено об`єктом земельної реформи та забезпечено проведення перерозподілу земель між землекористувачами та землеволодільцями відповідних сільських Рад народних депутатів.

Зокрема, на територію Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в адміністративних межах, які існували до перетворення в кінці 2020 року в Щербанівську сільську територіальну громаду Полтавського району Полтавської області, в 1991 році Полтавським філіалом УкрНДІземпроект УААН було розроблено технічну документацію по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Щербанівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області, відповідно до графічних і текстових документів якої територія де на сьогодні розташована земельна ділянка кадастровий номер 5324087700:00:042:0025 представлена пасовищами на землях запасу і за Полтавським держлісгоспом - не закріплена.

Відповідно, в даному випадку, підтвердити те, що земельна ділянка була передана лісогосподарському підприємству у постійне користування, а отже застосувати в якості документа, що посвідчував таке право, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можна лише при наявності рішення Щербанівської сільської ради про передачу цих земель у постійне користування, якби воно було прийнято впродовж 1991-2001 років.

Інша частина обґрунтувань керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області базується на припущенні (без жодного документального підтвердження) що землі, за рахунок яких проведення відведення та формування меж земельної ділянки кадастровий номер 5324087700:00:042:0025 відносяться до земель лісогосподарського призначення. Виходячи з цього, помилкового, припущення у позивній заяві наводиться безліч положень нормативно-правових актів України, які регулюють відносини щодо зміни цільового призначення, \ повноваження щодо надання, і таке інше, земель лісогосподарського призначення, р Статтею 55 Земельного кодексу України встановлено що до земель ~ лісогосподарського призначення належать землі, які вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі,які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Ряд інших статей Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів чітко визначають що, такі істотні характеристики земельної ділянки як категорія, цільове призначення земель та склад її земельних угідь визначається виключно документацією із землеустрою.

Виникає питання:

- Чому не отримана з Державного фонду Документації із землеустрою (на сьогодні це доступно через електронні сервіси Держгеокадстру за умови лише ідентифікації запитувача) копія документації із землеустрою, якою б було встановлено, що ці землі відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення, не додана до позивної заяви та ніде в ній не згадується?

-Чому додані викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і водночас не додано викопіювання з планово - картографічних матеріалів перерозподілу земель сільської ради між землекористувачами та землеволодільцями (єдина з відомих мені крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324087700:00:042:0025 , землевпорядна документація що стосується даної території).

До позовної заяви, в якості експертного висновку, додано довідку щодо огляду земельних ділянок Державної екологічно інспекції центрального округу, якою зроблено висновок, що земельна ділянка - кадастровий номер 5324087700:00:042:0025 розташована в межах земель, наданих і постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та розташована в кварталі 86 виділі 3 Розсошанського лісництва. Незрозумілим, з точки зору

положень Земельного кодексу України та Закону України «Про судову експертизу»

є статус, повноваження, кваліфікація в сфері земельних відносин та технічних

питань - цього органу та його посадових осіб.

Тим більше незрозумілими є, що наведені у позовній заяві відомості про спеціальний правовий титул земельної ділянки, яка є предметом позову, про належність до земель лісогосподарського призначення та одночасно до земель природно - заповідного фонду «оскільки знаходиться на території природно - заповідного фонду України - НПП «Голосіївський», тому не може мати приватного власника, про що детально зазначено вище в обґрунтуванні цього позову».

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якого зазначив наступне.

Установлено, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Вказана правова позиція закріплена Vпостановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361 /6826/16-й. від 21.02.2018 у справі №488/5476/14- ц, від 02.09.2020 у справі №587/849/17-й. від 16.11.2020 у справі №317/2521/14- ц, у справі №488/2517/16-11.

14.08.2018 Полтавською місцевою прокуратурою за№110-15059внх- 18 направлено запит до ДП «Полтавське лісове господарство», згідно відповіді (№390 від 14.08.2018) на який встановлено, що земельна дідичка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025, відповідно до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування (копії яких додано до позовної заяви), повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та знаходиться в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва. До позовної заяви надано копії з планшетів лісовпорядкування.

Крім того, погоджень щодо припинення права користування ДГІ «Полтавське лісове господарство» не надавалось, вилучень та зміни меж у вказаному кварталі не відбувалось.

Відповідно до інформації, наданої ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, земельна ділянка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та розташована в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Відповідно до ч.9 ст. 149 ЗК України(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки к природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. У проекті землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки відсутнє погодження КМУ щодо вилучення земельної ділянки для нелісогосподарських потреб.

Частиною третьою статті 186-1 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Однак, встановлено, що Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки взагалі не виготовлявся, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 який затверджений наказом Держгеокадастру, не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди постійного землекористувача ДП «Полтавське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного наказу Держгеокадастром та реєстрації права власності, чим порушено інтереси держави.

Відповідно до ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рзди міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

З огляду на викладене, наказ Держгеокадастру №3075-СГ від 22.03.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,1 га у власність ОСОБА_1 », має бути визнаним недійсним і скасованим.

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття наказу та реєстрації права власності за ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства тому, що земельна ділянка незаконно вибула із власності держави.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу, далі - ЛК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У статті 7 ЛК України закріплено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті З ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України). Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

Повернення земельної ділянки Позивачу відповідає критерію законності:

воно здійснюється у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування

вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності,

чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових

актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство

виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування

та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК

України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання

віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є

фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка

незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого

незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у

користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним

позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача

утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких

перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав

власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких

порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з

позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК

України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним

права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які

поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою

будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та

господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права

володіння цими землями) є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати

Верховного Суду сформульовано у постановах від 28.11.2018 у справі

№ 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Прокурор позов підтримала, просила задовольнити надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проти задоволення позовних вимог заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився з невідомих причин, викликався належним чином. В ході розгляду справи відповідачем було надано відзив на позов у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наданих сторонами доказів в загальному порядку.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та не заперечує з приводу його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності нез`явившогося відповідача, за наявності поданого відзиву.

Як встановлено судом, за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088 внесеного 18.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України (оригінал витягу знаходиться в матеріалах кримінального провадження №42017171010000088), установлено, що 22.03.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3075-СГ затверджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно інформації (№275851162 від 21.09.2021) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.04.2017 внесено запис №19931632 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1222527153240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 площею 0,1 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.

Відповідно до документації із землеустрою відведення вказаної земельної ділянки (викопіювання) передбачалось за рахунок земель запасу на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_1 перебуває у постійному користуванні ДП «Полтавське лісове господарство» та відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Так, 14.08.2018 Полтавською місцевою прокуратурою за №110-15059вих-18 направлено запит до ДП «Полтавське лісове господарство», згідно відповіді (№390 від 14.08.2018) на який встановлено, що земельні ділянка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та знаходиться в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва.

Погоджень щодо припинення права користування ДП «Полтавське лісове господарство» не надавалось, вилучень та зміни меж у вказаному кварталі не відбувалось.

Відповідно до інформації, наданої ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання, земельна ділянка з кадастровим номером 5324087700:00:042:0025 повністю розташована в межах земель, наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство» та розташована в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно ч.9 ст.149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.7 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Встановлено, що Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення в кварталі 86 виділі 3 Розсошенського лісництва відповідачам не надавались, крім того, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки взагалі не виготовлявся, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 який затверджений наказом Держгеокадастру, не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, з державної власності без згоди постійного землекористувача ДП «Полтавське лісове господарство», в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття оскаржуваного наказу Держгеокадастром та реєстрації права власності, чим порушено інтереси держави.

Відповідно до ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

З огляду на викладене, наказ Держгеокадастру №3075-СГ від 22.03.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Щербанівської сільської ради за межами населеного пункту площею 0,1 га у власність ОСОБА_1 », має бути визнаним недійсним і скасованим.

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття наказу та реєстрації права власності за ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства тому, що земельна ділянка незаконно вибула із власності держави.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу, далі - ЛК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).