Постанова

від 20.02.2024 по справі 907/54/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа №907/54/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гунька Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача Данканич А.Е.-представник;

від відповідача не з`явився

розглянув апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області №31/7-44 від 26.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3378/23 від 01.11.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 (повний текст складено 09.10.2023)

у справі № 907/54/23

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області (Філія ГСЦ МВС), м. Ужгород, Закарпатська область

про зобов`язання повернути об`єкт оренди

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Позивач заявив позов до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області про зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди за Договором оренди нежилого приміщення №9 від 27 січня 2016 року.

Позов мотивований тим, що за умовами укладеного договору №9 від 27.01.2016, між позивачем та відповідачем існували орендні відносини. Ці договірні відносини у передбачений договором спосіб продовжені не були, відтак припинилися у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди 21.02.2022.

У зв`язку з цим, відповідач був зобов`язаний виконати свій обов`язок щодо передачі будівлі літ. А площею 420,0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна,7 за актом приймання-передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, відповідно до вимог пункту 9.4 договору.

Всупереч вимогам пункту 9.4 договору відповідач не звільнив орендоване приміщення, за актом приймання-передачі позивачу не повернув. Такі дії відповідача перешкоджають Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради здійснювати повноваження уповноваженого власника щодо володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності.

Після спливу строку дії договору, невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передано в оренду. 3 огляду на припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем об`єктом оренди.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 у справі №907/54/23 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області, Філія ГСЦ МВС звільнити та повернути Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за актом приймання-передачі будівлю літ. А площею 420,0 кв.м., яка знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 7. Стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області, Філія ГСЦ МВС на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 2 684,00 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду мотивовано тим, всупереч вимогам пункту 9.4 договору, відповідач не звільнив орендоване приміщення, за актом приймання-передачі позивачу не повернув. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні. Позивачем правильно спрямовано позовні вимоги до Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області з кодом юридичної особи 40112406.

Враховуючи те, що термін дії договору № 9 оренди нежилого приміщення від 27.01.2016 завершився 21 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні, відсутні підстави застосування до спірних правовідносин Закону України Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна від 01.04.2022 № 2181-ІХ, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану. Доказів, які б свідчили про повернення відповідачем об`єкта оренди станом на день подання позову, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 у справі №907/54/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 09 лютого 2023 року регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області перебуває в стані припинення (код ЄДРПОУ 40112406). У позовній заяві юридична назва відповідача не відповідає коду ЄДРПОУ, а це суперечить вимогам ст. 162 ГПК України.

Скаржник вважає, що не відповідає фактичним обставинам і обґрунтування у рішенні суду питання правового врегулювання правовідносин між позивачем та відповідачем та не дано належної правової оцінки тим обставинам, що згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Індексний номер витягу: 292333608 сформований від 23.21.2021) право власності на об`єкт нерухомого майна літ. А та літ. Б за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна,7 зареєстровано за Ужгородською міською радою лише 21.12.2021, тобто після укладення договору оренди.

На думку скаржника, судом прийнято рішення про виконання зобов`язань та не встановлено право власності на об`єкт оренди за позивачем на час укладення договору оренди та зроблено припущення у рішенні, що дії відповідача про зупинення розгляду у справі можна розцінити, як зловживання процесуальними правами, а саме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду. Викладені у рішенні аргументи щодо неможливості застосування законодавства про зміну правового режиму до досліджуваних судом правовідносин є безпідставними.

Скаржник вважає, що, відмовляючи у продовженні договору на час воєнного стану Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, судом першої інстанції не враховано, що сервісні центри МВС Закарпатської області здійснюють надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, а також беруть безпосередню участь у реалізації державної політики у сфері надання адміністративних послуг.

Скаржник зазначає, що використання судом першої інстанції як доказ технічного паспорту виготовленого станом на 23.06.2021 експертом Вітер М.Я. серія та номер кваліфікаційного сертифікату АЕ № 003976, замовником технічної інвентаризації значиться Ужгородська міська рада - не можна визнати допустимим доказом у справі, оскільки не встановлено чи цей технічний паспорт відповідає Інвентаризаційні справі № 1086 і фактичним обмірам будівлі літ. А та літ. Б за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна,7 (на теперішній час вул. Карпатської України).

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що юридична особа відповідача не є припиненою у відповідності до чинного законодавства, перебуває в стані припинення, а головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області (код 40112406) є Святецький Олег Анатолійович. Позивачем правильно спрямовано позовні вимоги до відповідача - Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області з кодом юридичної особи 40112406, який до моменту внесення запису про припинення юридичної особи відповідає за даним позовом.

Позивач вважає, що правовий режим щодо продовження договорів оренди комунального майна на період дії воєнного стану стосується тільки тих договорів, строк дії яких завершується у період воєнного стану, тож застосувати дану норму до зазначеного договору оренди нежилого приміщення № 9, не вдалося за можливе, оскільки термін дії договору № 9 оренди нежилого приміщення від 27.01.2016 завершився 21 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні. Відтак, відсутні підстави застосування до спірних правовідносин Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 № 2181-ІХ, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

На думку позивача, відповідач - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській області у встановлені порядок та строк не звертався до позивача із заявою щодо продовження договору оренди нежилого приміщення, що належить до комунальної власності, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області. Відповідно до вимог пунктів 5.12, 9.4 договору, у зв`язку із припиненням договору, відповідач був зобов`язаний негайно та безперешкодно передати (повернути) позивачеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу. Тобто, звільнити орендоване приміщення від розміщення працівників Регіонального сервісного центру МВС та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі.

Позивач також зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що при виготовленні технічного паспорта та проведенні технічної інвентаризації на будівлю літ. "А" та літ "Б" по вулиці Юрія Гагаріна,7 (колишня вул. Дравецька,7) такий відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, оскільки містить всі відомості щодо технічного стану об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, технічних характеристик, опису об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, а відтак є належним та допустимим доказом у справі.

Процесуальні дії суду у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справу №907/54/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду відомості щодо реєстрації електронного кабінету у ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області №31/7-44 від 26.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3378/23 від 01.11.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 у справі №907/54/23, призначено розгляд справи на 12.12.2023.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 12.12.2023 призначено судове засідання у справі № 907/54/23 на 16.01.2024.

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою судове засідання 16.01.2024 не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 16.01.2024 призначено судове засідання у справі на 20.02.2024.

Представник позивача виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та Регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №9 від 27.01.2016.

За умовами договору орендарю було передано у строкове (до 01 грудня 2018 року) платне користування будівлю літ. А площею 420,0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 7 для використання під службові приміщення.

Об`єкт оренди належить до комунальної форми власності територіальної громади м. Ужгород, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер №292333608.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у користування об`єктом одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта.

Факт прийому-передачі будівлі літ. А загальною площею 420,0 кв.м підтверджується Актом прийому-передачі від 27.01.2016, який підписаний сторонами.

На підставі рішення XXXIV сесії міської ради VII скликання 28.02.2019 № 1463 внесено зміни у договір оренди №9 від 27.01.2016, а саме: додатком від 21.03.2019 до договору оренди нежилого приміщення №9 від 27.01.2016 термін дії договору було продовжено на строк 2 роки 11 місяців, а саме до 21 лютого 2022 року.

Згідно з п. 9.3 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); загибелі об`єкта оренди; банкрутства орендаря; достроково, за взаємною згодою сторін або рішенням господарського суду (суду).

Згідно з пунктом 9.4 договору, у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язаний передати орендодавцеві об`єкт по акту приймання передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду.

Позивач зазначає, що всупереч наведеним вимогам договору, будівля літ. А площею 420,0 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 7 не повернута за актом приймання передачі, а Регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області і надалі використовує зазначений об`єкт.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України про оренду державного та комунального майна", договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Позивач зазначає, що відповідач у встановлений порядок та строк не звертався до позивача із заявою щодо продовження договору оренди нежилого приміщення, що належить до комунальної власності, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області.

3 метою врегулювання справи у позасудовому порядку, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради було направлено на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області вимогу про повернення майна №30.01-12/22 від 05.01.2023, одержання вимоги відповідачем підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за результатами відстеження поштового відправлення 8800020409180.

Однак, відповідач на вказане належним чином не відреагував, об`єкт оренди не повернув.

Вищенаведені обставини, а саме факт неповернення орендованого приміщення відповідачем після закінчення строку дії договору №9 від 27.01.2016 стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Предметом позовних вимог у даній справі є неповернення орендованого нерухомого майна у зв`язку із припиненням договору оренди.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі є правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно положень статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та Регіональним сервісним центром МВС в Закарпатській області (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №9 від 27.01.2016.

17.11.2021 на підставі рішення сесії Ужгородської міської ради від №425 від 07.09.2021, Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) перейменовано на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України та п.9.3 договору договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами договору та додатку від 21.03.2019 до договору оренди нежилого приміщення №9 від 27.01.2016, термін дії договору до 21 лютого 2022 року.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться і у статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна, якою встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди на умовах зазначених у договорі.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. У разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди на умовах, що вказані в договорі.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджується виконання п.9.4 договору щодо звільнення орендованого приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Щодо посилання скаржника на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 09 лютого 2023 року регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області перебуває в стані припинення (код ЄДРПОУ 40112406), юридична назва відповідача не відповідає коду ЄДРПОУ, а це суперечить вимогам ст. 162 ГПК України, судова колегія зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що юридична особа відповідача не є припиненою у відповідності до чинного законодавства. Юридична особа перебуває в стані припинення, а головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області (код 40112406) є Святецький Олег Анатолійович. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код юридичної особи - Регіональний сервісний центр МВС в Закарпатській області (РСЦ МВС в Закарпатській області) - 40112406. Отже, позивачем правильно спрямовано позовні вимоги до Регіонального сервісного центру МВС в Закарпатській області з кодом юридичної особи 40112406.

Твердження скаржника, що, відмовляючи у продовженні договору на час воєнного стану Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, судом першої інстанції не враховано, що сервісні центри МВС Закарпатської області здійснюють надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, а також беруть безпосередню участь у реалізації державної політики у сфері надання адміністративних послуг та після 24 лютого 2022 року змінився правовий режим щодо договорів оренди державного та комунального майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки термін дії договору № 9 оренди нежилого приміщення від 27.01.2016, за яким Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській області використовував на правах оренди будівлю літ. А за адресою: м.Ужгород, вул. Юрія Гагаріна, 7, закінчився 21.02.2022, відповідно до додатку до договору оренди від 21.03.2019. Пунктом 3.1 термін дії договору продовжено на 2 роки 11 місяців з моменту підписання даного додатку, а саме: до 21 лютого 2022 року. Правовий режим щодо продовження договорів оренди комунального майна на період дії воєнного стану стосується тільки тих договорів, строк дії яких завершується у період воєнного стану.

Враховуючи те, що термін дії договору № 9 оренди нежилого приміщення від 27.01.2016 завершився 21.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні, відсутні підстави застосування до спірних правовідносин Закону України Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна від 01.04.2022 № 2181-ІХ, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану. Доказів, які б свідчили про повернення відповідачем об`єкта оренди станом на день подання позову, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на те, що технічний паспорт, виготовлений станом на 23.06.2021 експертом Вітер М.Я. серія та номер кваліфікаційного сертифікату АЕ № 003976, не можна визнати допустимим доказом у справі, оскільки не встановлено чи цей технічний паспорт відповідає Інвентаризаційні справі № 1086 та фактичним обмірам будівлі літ. А та літ. Б за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна,7 (на теперішній час вул. Карпатської України), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Розділу 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом 24.05.2001 № 127 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України: технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується, що при виготовленні технічного паспорта та проведенні технічної інвентаризації на будівлю літ. "А" та літ "Б" по вулиці Юрія Гагаріна,7 (колишня вул. Дравецька,7) такий відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, оскільки містить всі відомості щодо технічного стану об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, технічних характеристик, опису об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, а відтак є належним та допустимим доказом у справі. Окрім того, судова колегія зазначає, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки останній описує об`єкт та містить довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, відтак доводи про недопустимість даного доказу є необгрунтованими.

Отже, позовні вимоги про повернення приміщення шляхом виселення з них відповідача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2023 у справі №907/54/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області №31/7-44 від 26.10.2023 (вх.№ ЗАГС 01-05/3378/23 від 01.11.2023) - без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.