Постанова

від 27.02.2024 по справі 916/4707/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4707/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю:

Особисто Яровий П.В.;

від ДП «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» - В.о. директора Коваленко С.С. та адвокат Чабан О.О.;

від ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) - Домбровська В.В.;

Арбітражний керуючий Вудуд Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023

по справі №916/4707/23

за заявою кредитора ОСОБА_1

до боржника Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук»

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції - Лепеха Г.А.

місце винесення ухвали: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст ухвали складено та підписано: 20.11.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук», визнання їх грошових вимог, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вудуд Гаррі Ігоровича.

Поряд з цим, до заяви про відкриття провадження у справі додано договір на виконання повноважень арбітражного керуючого у справі про банкрутство від 27.10.2023р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Вудуд Гаррі Ігоровичем.

02.11.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про відкликання свого підпису в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук".

06.11.2023 ОСОБА_1 додано договір до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук" на виконання повноважень розпорядника майна укладений між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Вудуд Гаррі Ігоровичем.

Станом на дату подання заяви про визнання банкрутом сума заборгованості Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» перед кредитором становить 68 952,35 грн. яка виникла на підставі заборгованості по виплаті заробітної плати, що підтверджується довідкою від 27.02.2023р. вих. №105.

15.11.2023 від представника Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук" надійшов відзив на заяву відповідно до якого він заперечує щодо відкриття провадження у справі про банкрутство та на підтвердження свої заперечень надає докази про задоволення заборгованості перед ОСОБА_1 у сумі 36 521,38 грн., що ж до іншої суми заборгованості то боржник її не визнає та вважає такою, що не підтверджена належними доказами а довідку про заборгованості по заробітній платі від 27.02.2023р. вих. №105 такою що не видавалась.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023, зокрема:

- відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук»;

- визнано грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» в сумі 32 430,97 грн.;

- введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук». Розпорядником майна Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» призначено арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.

Обґрунтування судового рішення.

Судом встановлено, що Державним підприємством «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» не надано первинної бухгалтерської документації яка б підтверджувала відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 , а наявність боргу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

У зв`язку з чим, суд визнав вимоги заявника обґрунтованими в загальному розмірі 32 430,97 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Державне підприємство «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 року по справі №916/4707/23, ухвалити постанову якою відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 916/4707/23 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України».

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Скаржник зазначає, що у відзиві Боржника на заяву ОСОБА_1 було зазначено, що довідка за вих. № 105 від 27.02.2023 року на яку заявник посилається як на доказ підтвердження заборгованості, ДП «ДГ «Южний» ІКОСГ НААН України» не видавалась. В журналі реєстрації вихідної кореспонденції ДП «ДГ «Южний» ІКОСГ НААН України» за вихідним № 105 зареєстрований лист до Голови Великодолинської сільської ради від 18.08.2023 року, а 27.02.2023 року вихідна кореспонденція відсутня, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Станом на 27.02.2023 року сума до виплати ОСОБА_1 становила 12 128,12 грн.

До відзиву було долучено оборотно-сальдову відомість та картку рахунку 661 за період 04.02.2021 - 08.11.2023. Дана відомість відображає періоди нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що дійсно на момент звільнення перед ним існувала заборгованість по заробітній платі, про те 08.11.2023 року ДП «ДГ «Южний» ІКОСГ НААН України» було перераховано ОСОБА_1 суму в розмірі 36 251,38 грн. що становило залишки заборгованості.

Скаржник зауважує, що на момент проведення підготовчого засідання заборгованість ДГІ «ДГ «Южний» ІКОСГ НААН України» перед ОСОБА_1 була погашена повністю.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4707/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4707/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 по справі №916/4707/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

13.12.2023 матеріали справи №916/4707/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 по справі №916/4707/23.

Призначено справу № 916/4707/23 до розгляду на 27.02.2024 о 14:30 год.

10.01.2024 та 11.01.2024 до суду від арбітражного керуючого Вудуда Г.І. та ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких останні просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 залишити без змін.

29.01.2024 до суду від Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» надійшли письмові пояснення.

27.02.2024 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на додаткові пояснення боржника.

У судовому засіданні 27.02.2023 Арбітражний керуючий Вудуд Г.І. та ОСОБА_1 заперечували щодо доводів апеляційної скарги, просили ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 залишити без змін.

Представники Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» та ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 скасувати

В судовому засіданні 27.02.2024 ухвалою в протокольній формі, відмовлено Державному підприємству «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» у залученні додаткових доказів, наданих до суду 29.01.2024 разом з письмовими поясненнями, відповідно до наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Проте, Боржник в процесі розгляду справи у суді першої інстанції зазначені докази не надавав і не заявляв суду про намір їх подати - матеріали справи не містять доказів такого, крім того Боржник не обґрунтував, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

27.02.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є наявність або відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук»

Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За змістом частин першої- третьої статті 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі із зазначенням обов`язкових реквізитів та викладу обставин, що є підставою для звернення до суду. Заява кредитора, також, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга статті 39 КУзПБ).

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ).

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновки Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

З матеріалів цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено (детально зазначено вище в описовій частині цієї постанови), що Кредитор ініціював питання відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника з підстав наявності заборгованості в сумі 68 952,35 грн., яка виникла на підставі заборгованості по виплаті заробітної плати, що підтверджується довідкою від 27.02.2023 вих. №105.

Заявник зазначив, що працював у Боржника на посаді завідуючого господарством і був звільнений у 2023 році. Боржник систематично затримував виплату заробітної плати. Станом на 2023 заборгованість складає 68 952,35 грн.

Від Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» надійшов відзив на заяву відповідно до якого він заперечує щодо відкриття провадження у справі про банкрутство та на підтвердження свої заперечень надає докази про задоволення заборгованості перед ОСОБА_1 у сумі 36 521,38 грн., що ж до іншої суми заборгованості то боржник її не визнає та вважає такою, що не підтверджена належними доказами а довідку про заборгованості по заробітній платі від 27.02.2023р. вих. №105 такою - що не видавалась.

Розглянувши вимоги ініціюючого кредитора, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

Відповідно до статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на час звільнення ОСОБА_1 , роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Колегією суддів, досліджено докази надані боржником до відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та встановлено наступне.

Боржником погашена заборгованість ОСОБА_1 у сумі 36 521,38 грн., що не заперечується учасниками справи.

Так, наявність нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за у сумі 36 521,38 грн., заявлена ОСОБА_1 , Боржником не оспорюється. Щодо заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 32 430,97 грн., яка визнана місцевим господарським судом, колегія суддів вважає, що остання не підтверджена належними та допустимими доказами.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у якості доказів щодо зобов`язання з нарахованої та невиплаченої заробітної плати у сумі 68 952,35 грн. надано лише довідку від 27.02.2023р вих. №105, яка підписана В.о. директором ОСОБА_3 .

Судова колегія зауважує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук», проте 02.11.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про відкликання свого підпису в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, ОСОБА_2 був заінтересованою особою.

Основним доказом відсутності невиплати кредиторові заробітної плати є оборотно-сальдова відомість по рахунку:661.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 оборотно-сальдова відомість один із стандартних (загальних) звітів, який містить для кожного рахунку залишки на початок та на кінець періоду та обороти за дебетом і кредитом за обраний період.

За кредитoм рахунку 66 відображаються нарахована працівникам підприємства oсновна та додаткова заробітна плата, прeмії, допомога по тимчасовій непрацездатності (дивiться добірку Лікарняні з проводками), iнші належні до нарахування працівникам виплaти, за дебетом виплата основної тa додаткової заробітної плати, премій, дoпомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вaртість одержаних матеріалів, продукції тa товарів у рахунок зарплати (погашення заборгованості перед працівниками зa іншими виплатами); утримaння податку з доходів фізичних осіб відрахування на загальнообов`язкoве державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та іншi утримання з виплат працівникам.

Субрахунок 661 Розрахунки за заробітною платою призначений для узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо).

Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Натомість, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку:661 (Розрахунки за заробітною платою в розгорнутому вигляді) по заробітній платі ОСОБА_1 рахується кредиторська заборгованість по заробітній платі: за період 04.02.2021 - 08.11.2023- 36 521,38 грн. Вказана відомість 28 лютого 2022 року підписана із зазначенням посадової особи - в.о. директором Коваленко С.С. і скріплена печаткою товариства.

Отже, заборгованість у розмірі 32 430,97 грн., не відображена в даних бухгалтерського обліку боржника.

З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Колегія суддів зауважує, що у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог

Проте, місцевий господарський суд визнаючи вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 32 430,97 грн., не дослідив докази якими дана заборгованість підтверджується, за який період вона виникла, а також належності і допустимості наданого доказу у взаємозв`язку з іншими доказами наданими Боржником.

Згідно з частиною шостою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено вимоги ОСОБА_1 у розмірі 36 521,38 грн., які погашені Боржником до підготовчого засідання суду, колегія суддів відмовляє у відкритті провадження у справі.

Щодо розміру вимог ініціюючого кредитора у розмірі 32 430,97 грн.

Згідно з постановою Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/18376/20 від 20.10.2021) спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, оскільки розмір вимог ініціюючого кредитора у розмірі 32 430,97 грн. є суперечливим з урахуванням наданих сторонами доказів, колегія суддів зазначає, що в цій частині вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

За вказаних вище обставин апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 - скасувати та відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» за заявою ОСОБА_1 .

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних вище та встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 16.11.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук».

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, апеляційна скарга Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» задоволено, то витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на ОСОБА_1 .

Водночас, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Довідкой № 772161 від 20.05.2015.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках (підпункт 1-1 пункту 16 Порядку). Компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований(абзац шостий пункту 18 Порядку).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі №924/568/22.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, сплачений судовий збір Державним підприємством «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» за подання апеляційної скарги у розмірі 40260,00 грн. слід компенсувати останньому шляхом стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/4707/23 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» (67668, Одеська обл., Одеський р-н, с. Великий Дальник, вул. Маяцька, буд. 26; код ЄДРПОУ 05528906).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Южне» Інституту кліматичного орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук» 40260,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ з зазначення необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир