Рішення

від 08.02.2024 по справі 753/2934/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2934/22

провадження № 2/753/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

з секретарем судового засідання Уляницькою М.В.,

за участю: представника позивача Чернюка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (далі - ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ», позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір надання фінансової допомоги від 1 листопада 2018 року № 01/11, предметом якого було надання позивачем відповідачу фінансової допомогу, яку відповідач мав повернути позивачу у визначений цим договором термін, а саме до 31 жовтня 2019 року. Додатковою угодою № 1 від 30 жовтня 2019 року сторонами було погоджено продовжити строк надання поворотної фінансової допомоги до 29 жовтня 2020 року, а додатковою угодою № 2 від 28 жовтня 2020 року продовжено до 27 жовтня 2021 року. Представник позивача зазначає, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 548 000 грн. Проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконала та жодних грошових коштів позивачу не повернула. З урахуванням вищевикладеного у відповідача є зобов`язання сплати на користь позивача грошових коштів за договором надання поворотної фінансової допомоги від 1 листопада 2018 року № 01/11 у розмірі 548 000 грн., а також 7 698,30 грн. - інфляційних нарахувань, 4 323,95 грн. - три відсотки річних та 25 628,38 грн. - пеня.

Крім того, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року справу визнано малозначною та відкрито спрощене позовне провадження.

В ухвалі було визначено учасникам судового розгляду строки на подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та пояснень щодо позову в порядку передбаченим статтями 179- 181 ЦПК України.

21 лютого 2023 року від представника відповідача - адвоката Алаєвої Н.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 15 вересня 2023 року постановлено перейти до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання на 3 жовтня 2023 року.

Станом на момент постановлення вказаної ухвали відзиву на позовну заяву не подано.

3 жовтня 2023 року справу відкладено на 8 листопада 2023 року.

8 листопада 2023 року сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили. Судове засідання відкладено на 6 грудня 2023 року.

29 листопада 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвокат Аваєвої Н.В. про проведення засідання в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EasyCon». Ухвалою від 4 грудня 20203 року вказане клопотання задоволено.

6 грудня 2023 року справу знято з розгляду в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Наступною датою судового засідання визначено 14 грудня 2023 року.

14 та 26 грудня 2023 року представником відповідача - адвокатом Аваєвою Н.В. подані клопотання про відкладення судових засідань. Судові засідання відкладені на 30 січня 2024 року.

30 січня 2024 року в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача - адвокат Аваєва Н.В. підключилась до відеоконференції, однак в подальшому перервала зв`язок. Судове засідання було відкладено для повторного виклику сторони відповідача на 8 лютого 2024 року.

8 лютого 2024 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, відповідач, жодного разу в судове засідання не з`явився, Аваєва Н.В. просить відкласти розгляд справи у зв`язку з її перебуванням в судовому засіданні у Вінницькому міському суді Вінницької області на 16 год, при цьому розгляд справи призначений в режимі відеоконференції на 13 год 45 хв, при цьому відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання та продовжити розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Суд вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

1 листопада 2018 року між ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» та ОСОБА_1 укладено договір надання поворотної фінансової допомоги № 01/11 (а.с. 26-27).

Відповідно до п. 2.1. розмір поворотної фінансової допомоги становить 548 000 грн.

П. 1.1. передбачено, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у сумі визначеній п. 2.1. договору, а позичальник зобов`язується повернути дану поворотну фінансову допомогу у визначений договором строк. Грошові кошти надаються без нарахування відсотків за користування коштів, без надання інших видів компенсації, як плати за користування зазначеними грошовими коштами.

З п. 4.1. договору вбачається, що строк поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання ним чинності та діє до 31 жовтня 2019 року.

30 жовтня 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/11 від 1 листопада 2018 року, якою продовжено строк повернення коштів до 29 жовтня 2020 року (а.с. 28).

В подальшому, 28 жовтня 2020 року додатковою угодою № 2 строк продовжено до 27 жовтня 2021 року (а.с. 29).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Вказана сума була перерахована на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями від 6 вересня 2019 року № 27, 28, платіжним дорученням від 19 вересня 2019 року № 29 та платіжним дорученням від 11 жовтня 2019 року № 51.

Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За нормами ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Представник позивача в позовній заві зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та грошових коштів позивачу не повернув, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.

За положенням статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Одностороння відмова від зобов`язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).

Три проценти річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.

Згідно з наданим позивачем розрахунком його втрати від інфляції склали 7 698,30 грн., а три проценти річних від простроченої суми - 4 323,95 грн.

Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.4. договору надання поворотної фінансової допомоги № 01/11 від 1 листопада 2018 року, у випадку прострочення виплати позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен прострочений день.

Згідно з наданим позивачем розрахунком розмір пені складає 25 628,38 грн.

Відповідач порушила умови договору в частині неповернення позики та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористалась своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України, та не подав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 585 650,63 грн. підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, статтями 16, 525, 526, 530, 610, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 32, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» заборгованість за договором у розмірі 585 650,63 грн та судовий збір у розмірі 8784,77 грн.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (Київська область, Іванківський район, смт Іванків, вул. Базарна, буд. 13, код ЄДРПОУ 41890069);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Гусак