Ухвала

від 29.02.2024 по справі 757/7764/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7764/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю адвоката (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_4 , яка подана в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час проведення обшуку в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000322, -

В С Т А Н О В И В :

15.02.2024 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , яка подана в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час проведення обшуку в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000322.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у судовій справі №757/18390/23 від 08.05.2023, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1

В ході зазначеного обшуку слідчим було тимчасово вилучене особисте майно ОСОБА_5 , а саме:

- мобільний телефон марки Iphone 12 модель F17G302P0F13, ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-карткою всередині з номером НОМЕР_3 ;

- ноутбук марки НР Probook4530s, серії СNU 20112RN;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DC7L3LE4;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DG8FSL4V;

- жорсткий диск фірми Western Digital об`ємом 6 ТВ, WX 32080K4720, про що зазначено у протоколі обшуку від 21.11.2023.

Власник вилученого майна вважає, що воно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не має відношення до обставин кримінального правопорушення, які являються предметом досудового розслідування та в подальшому на нього не накладено арешт, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.

Адвокат судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила задовольнити.

Прокурор/слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26.12.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016150000000322 за фактом заволодіння шахрайським шляхом, за допомогою підроблених документів, часткою майна в малому приватному підприємстві фірма «ФАРТОН» (код ЄДРПОУ: 31164773), що належить ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

08.05.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл старшому слідчому в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , слідчим слідчої групи ГСУ НП України, які здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42016150000000322 від 26.12.2016, на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_5 , з метою виявлення та вилучення:

- реєстраційних, статутних, установчих документів, документів фінансово-господарської діяльності, протоколів загальних зборів, актів оцінки, актів приймання-передачі майна, документів бухгалтерського обліку та звітності МППФ «ФАРТОН» (код ЄДРПОУ: 31164773), ТОВ «Промисловий транспорт» (код ЄДРПОУ: 40411392), ТОВ «МТРЗ» (код ЄДРПОУ: 39471500), ТОВ «ВБК МТРЗ» (код ЄДРПОУ: 42509062) та ТОВ «НТРЗ» (код ЄДРПОУ: 37386052); документів, щодо створення ТОВ «Промисловий транспорт»; документів щодо передачі майна МППФ «ФАРТОН» до ТОВ «Промисловий транспорт»; документів, щодо утворення боргу МППФ «ФАРТОН» перед ТОВ «МТРЗ»; документів, які стали підставою визнання МППФ «ФАРТОН» банкрутом; зразків відтисків печаток та документів з відтисками печаток всіх вказаних підприємств; наказів про призначення на посади та звільнення з посад директорів, заступників директорів, головних бухгалтерів та бухгалтерів всіх вказаних підприємств; документів зі зразками почерку та підпису ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; комп`ютерів, ноутбуків, серверів, планшетів, електронних носіїв інформації (жорсткі диски, флеш-накопичувачі, диски) виключно якщо у їх пам`яті зберігаються проекти та/або копії вказаних документів, або доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; мобільних терміналів систем зв`язку (мобільні телефони), які використовувались для підготовки та вчинення кримінального правопорушення та в пам`яті яких міститься переписка з іншими особами щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також мобільних терміналів систем зв`язку (мобільні телефони), доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; зіпсованих документів, чорнових записів, блокнотів, робочих зошитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Під час вивчення матеріалів скарги, встановлено, що 02.06.2023 у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у судовій справі №757/18390/23 від 08.05.2023, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході зазначеного обшуку слідчим було тимчасово вилучене майно, що належить ОСОБА_5 , асаме:

- мобільний телефон марки Iphone 12 модель F17G302P0F13, ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-карткою всередині з номером НОМЕР_3 ;

- ноутбук марки НР Probook4530s, серії СNU 20112RN;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DC7L3LE4;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DG8FSL4V;

- жорсткий диск фірми Western Digital об`ємом 6 ТВ, WX 32080K4720.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

При цьому, вирішуючи питання про повернення майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про обшук, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні № 42016150000000322 від 26.12.2016.

Стороною обвинувачення не спростовано вказаних доводів, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 42016150000000322 від 26.12.2016, як і не надано судового рішення про накладення арешту на вилучене майно, оскільки в ухвалі слідчого судді про обшук відсутні ідентифікуючі ознаки вилученого майна.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, враховуючи, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, яку необхідно усунути шляхом зобов`язання її повернути вилучене майно власнику, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України.

Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування вилученого майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розсілдування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність подальшого обмеження права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, вилученого під час обшуку, скарга адвоката підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати уповноважених службових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016150000000322 від 26.12.2016, повернути ОСОБА_5 , тимчасово вилучене майно, а саме:

- мобільний телефон марки Iphone 12 модель F17G302P0F13, ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-карткою всередині з номером НОМЕР_3 ;

- ноутбук марки НР Probook4530s, серії СNU 20112RN;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DC7L3LE4;

- зовнішній жорсткий диск Му Passport серії WX 41DG8FSL4V;

- жорсткий диск фірми Western Digital об`ємом 6 ТВ, WX 32080K4720.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1