Постанова

від 27.02.2024 по справі 904/3589/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3589/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від відповідача: Іванова Т.М. , представник

від позивача: Засядьвовк А.І., представник

розглянувши апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023 року у справі №904/3589/23 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрентеренерго", м. Київ

до: Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", м. Дніпро

про: стягнення 2 443 628,05грн,-

ВСТАНОВИВ:

ДПЗД "Укрентеренерго" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (відповідач) про стягнення 2 443 628,05 грн. (в т.ч.: 1 576 308,61грн. - заборгованості за спожиту електроенергію, 45 755,44 грн. - пені, 334 985,63грн. - 15% річних, 486 578,37грн. - інфляційних втрат) заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (укладеного між сторонами).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року у справі №904/3589/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача - Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (49005, м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, буд. 24А, код ЄДРПОУ 02070772) на користь позивача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600): 1 576 308,61грн. - заборгованості, 45 755,44грн. - пені; 486 578,37грн. - інфляційних втрат; 111 661,88грн. - 15% річних та 33 304,57грн. - витрат на сплату судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем зобовязання з оплати електричної енергії за листопад та грудень 2021 року в сумі 1 576 308,61грн,, яка отримана від позивача на виконання договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року., який відповідно до п.1.1. є договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та публічним договором приєднання споживача.

Також суд зазначив, що позивач має право на стягнення згідно п.6.1. комерційної пропозиції пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Розмір нарахованої пені за загальний період з 22.12.2021року по 23.02.2022 року (по кожному акту окремо) суд визнав вірним.

Посилаючись на п.7.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року, суд вказав на право позивача стягнути суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 15% річних та встановлено, що розрахунки здійснені арифметично правильно. Однак, у питанні покладення на відповідача відповідальності у вигляді 15% річних суд, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, вказав, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, і є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір 15% річних до 111 661,88грн (до 5%).

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі зазначає на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Зокрема, вказує, що:

1. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем були надані своєчасно та належним чином заповнені розрахункові документи, які могли бути оплачені відповідачем, однак не були оплачені ним без поважних причин.

Між тим, такі висновки є припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами. Судом взято до уваги паперову копію електронної листування, яке за твердженням позивача, відбувалось між ним і відповідачем.

Однак, зміст листування не дає можливості ідентифікувати, які документи були долученими до електронного листа та встановити їх зміст.

Оскільки відповідач, діючи через свого представника, заперечував факт отримання електронного листа з додатками, застосуванню підлягали правила частини 5 статті 96 ГПК України і, з урахуванням того, що відповідач заперечував отримання електронного листа, а позивач не надав оригінал відповідного електронного доказу, суд не повинен був брати його паперову форму до уваги, не дослідивши оригінал.

Тому, з урахуванням недоведеності факту отримання розрахункових документів та акту виконаних робіт, строк оплати поставленої електроенергії не настав і, відповідно, в силу приписів статті 610 ЦК України, відповідач не вважається таким, що прострочив виконання обов`язку по оплаті, а стягнення з нього суми заборгованості, штрафів, інфляційних втрат та відсотків річних є передчасним.

2. Відповідач не міг самостійно оплатити спожиту електроенергію, так як: не міг подати підтверджувальні документи до органів казначейського обслуговування, що виключало можливість перерахування коштів позивачу; не міг самостійно визначити вартість спожитої електроенергії, так як для обрахування щоденного тарифу використовуються перемінні величини, які не відомі і не могли бути відомі споживачу (про застосування змінного щоденного тарифу свідчать дані, наведені позивачем у позовній заяві).

За наведених обставин задоволення позовних вимог виключається і, відповідно, судом першої інстанції зроблені необґрунтовані висновки та неправильно вирішено господарський спір по суті.

3. Всупереч приписам статей 13, 14, 74 ГПК України, позивачем не надано жодного розрахунку заявлених позовних вимог та не вказано, який чином визначався щоденний розмір вартості електроенергії, що була поставлена ним відповідачу, як "постачальником останньої надії".

Позивач обмежився наданням довідки про тарифи, які були застосованими під час визначення розміру заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію, однак не навів інформації, за якою формулою визначалось значення цих тарифів та які складові були застосовані для їх розрахунку, хоча представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судових засіданням стверджував про недоведеність заявлених позовних вимог. Також позивачем не наведено детального розрахунку сум, заявлених до стягнення, хоча надання відповідного розрахунку є процесуальним обов`язком позивача.

Проте суд, не перевіряючи відповідного розрахунку та не зазначаючи в судовому рішення про правильність його проведення, без належної процесуальної перевірки поклав в основу свого рішення заявлені до стягнення суми, тобто зробив припущення про правильність проведення позивачем відповідного розрахунку.

Отже, недоведеність розміру заявлених позовних вимог є окремою та самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.

4.Судом першої інстанції під час вирішення спору неправомірно застосовано відсотки річні у розмірі 15%, хоча і зменшено суму, що підлягає стягненню.

Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обгрунтоване.

В судове засідання з`явились представники сторін, які надали відповідні пояснення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 179 ГК України визначено, зокрема, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається сторонами, керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії"», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ) є додатком 7, та є однаковими для всіх споживачів України.

Вимогами ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно- правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною п`ятою цієї ж статті Закону встановлено, що Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Згідно з вимогами ст. 3 Закону функціонування ринку електричної енергії здійснюється зокрема, на принципах забезпечення енергетичної безпеки України, збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України та відповідальності учасників ринку за недотримання правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 (із змінами), врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Положеннями ст.64 Закону встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення п. 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Відповідно до положень ст. 64 Закону постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

При цьому, відповідно до положень частини восьмої статті 64 Закону постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Крім цього, положеннями п. 1.2.9 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, відповідно до положень п. 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями п. 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Пунктом 3.2.1. ПРРЕЕ визначено, зокрема, що електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві- приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

Відповідно ч. 23 п. 5.2.2. ПРРЕЕ Постачальник електричної енергії зобов`язаний формувати комерційні пропозиції щодо продажу (споживання) електричної енергії.

Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору та є укладеною та погодженою споживачем разом з договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.

Виходячи з вищенаведеного, комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору та є укладеною та погодженою споживачем разом з договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу.

Умови оплати та формування ціни за спожиту електричну енергію споживачем визначені в розділі 5 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розділі 1 комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року, яка є невід`ємним додатком до договору, розміщені на офіційному вебсайті та вказані в рахунку на оплату за спожиту електричну енергію.

З матеріалів справи вбачається і апелянтом не спростовано, що між ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) та ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору та комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року, який відповідно до п.1.1. є договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та публічним договором приєднання споживача.

Відповідно до п. 2.1. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку №1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) визначення ціни за електричну енергію.

В пункті 5.3. сторони узгодили, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженого регулятором.

Згідно п. 5.5 договору ціна на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для сторін з дати її введення в дію.

Пунктом 5.10. встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

За умовами п. 5.7 договору ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, в тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п.5.8 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.9 розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10 встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

У п.5.11 договору сторони погодили, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається у комерційній пропозиції.

Постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1). Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п.9.2.)

Пунктом 13.1. встановлено, що він набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім енергопостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 днів.

Пунктом 4.1 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що споживач сплачує 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Пунктом 4.3 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальником. Або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2 комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатись дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення.

Пунктом 16.2 розділу 16 комерційної пропозиції №5 встановлено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; pon2@uie.kiev.ua.; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

В п.6.1. комерційної пропозиції встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу . Нарахування пені та інших видів відповідальності (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) починають нараховуватися з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 7.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги фактично повністю зводяться до незгоди відповідача з висновками господарського суду Дніпропетровської області в частині оцінки ним обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог, а також до незгоди з положеннями законодавства, яке регулює ринок електричної енергії.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, а скаржником належними та допустимими доказами не спростовано, що позивач умови договору виконав належним чином та поставив відповідачу електроенергію, а відповідач прийняв та спожив у листопаді 2021 року електричну енергію в розмірі 195 767 кВт. год., на суму 1 124 481,73 грн., що підтверджується актом купівлі - продажу електричної енергії №016355 від 30.11.2021року, а також у грудні 2021 року позивач поставив відповідачу, відповідач прийняв та спожив електричну енергію в розмірі 68 120кВт. год., на суму 451 826,88 грн., що підтверджується актом купівлі - продажу електричної енергії №017187 від 31.12.2021 року .

За твердженням позивача, акт №016355 від 30.11.2021року та рахунок за спожиту електричну енергію за листопад 2021року направлений на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі та комерційній пропозиції до нього, 14.12.2021року; акт №017187 від 31.12.2021 року та рахунок за спожиту електричну енергію за грудень 2021року позивач направив на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі та комерційній пропозиції до нього 14.01.2022 року .

Апелянт під час розгляду його апеляційної скарги не спростував доводи суду про те, що листом Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" підтверджено отримання актів купівлі - продажу електричної енергії 04.01.2022 року.

Враховуючи п.4.3 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021року, докази отримання відповідачем вищенаведених актів купівлі - продажу електроенергії та рахунків на оплату, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обставина отримання відповідачем рахунку на оплату електроенергії вважається доведеною, оскільки докази, надані позивачем на підтвердження цієї обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на її спростування.

Крім того, факт отримання відповідачем рахунків та актів №016355 та №017187 поштою підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Між тим, в матеріалах справи відсутні підписані відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року та грудень 2021 року.

Пунктом 4.4 розділу 4 комерційної пропозиції №5 передбачено, що у разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. Таким чином, акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - листопад 2021 та грудень 2021 року є узгодженим, про що вірно вказано в оскаржуваному рішенні.

З огляду на дати отримання відповідачем виставлених позивачем рахунків та строк оплати, визначений в пункті 5.10 договору (5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка), строк оплати є таким, що настав.

На адресу відповідача направлялась вимога позивача №44/11-002879 від 22.06.2022 року про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію, яка також не задоволена.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст.193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 576 308,61 грн. обгрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Положеннями п.4.17 розділу IV ПРРЕЕ встановлено, що за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Згідно з положеннями ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до положень ст.ст.546 та 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.1 розділу 6 комерційної пропозиції №5 встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 45 755,44 грн. за загальний період з 22.12.2021 року по 23.02.2022 року (по кожному акту окремо).

Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати за період з 22.12.2021року по 31.05.2023 року (по кожному акту окремо) у розмірі 486 578,37грн.

Пунктом 7.4 розділу 7 комерційної пропозиції №5 передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

На підставі пункту 7.4 розділу 7 комерційної пропозиції №5 позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних в розмірі 334 985,63 грн за періоди з 22.12.2021 року по 31.05.2023 року (по кожному акту окремо).

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 15% річних та встановлено, що розрахунки здійснені арифметично правильно.

Крім того, судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц щодо права суду зменшити розмір санкцій з урахуванням ступеню виконання зобов`язання боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На думку колегії суддів господарським судом Дніпропетровської області при ухваленні оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі №914/385/18, від 10.04.2019 року у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 року у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 року у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідач не подав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки оскаржуваного рішення від 26.10.2023 року у справі № 904/3589/23.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необгрунтована.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

З метою належного виконання рішення суду колегія суддів у даній постанові вважає необхідним звернути увагу, що на час апеляційного перегляду справи №904/3589/23 змінено назву відповідача з Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (49005, м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, буд. 24А, код ЄДРПОУ 02070772) на назву, яка підтверджена Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (49005, м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, буд. 24А, код ЄДРПОУ 02070772).

Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276, 280, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити назву відповідача у справі №904/3589/23 з Державного вищого навчального закладу "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури" (49005, м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, буд. 24А, код ЄДРПОУ 02070772) на назву, яка підтверджена Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (49005, м. Дніпро, вул. Петрова Олега Архітектора, буд. 24А, код ЄДРПОУ 02070772).

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року у справі №904/3589/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 04.03.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков