Постанова

від 21.02.2024 по справі 908/107/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/107/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Міщук Н.П., посвідчення №069937 від 01.03.2023, прокурор;

інші учасники в судове засіання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 (повне рішення складено 12.06.2023, суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/107/23

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис", м. Запоріжжя

про стягнення 3 524 748,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» на користь Запорізької міської ради доходу , отриманого від безпідставно набутого майна за землю за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 у розмірі 3 524 748,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою площею 7 394,00 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Шкільна ,1 без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди (користування). Прокурор вказує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 08.08.2017 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування площею 0,7394 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя , вулиця Шкільна,1, кадастровий номер 2310100000:01:005:0164. За інформацією з вказаного реєстру державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. 27.11.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ТОВ «Глобал Генезис» на незавершене будівництво: недобудовану їдальню літера Б, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя , вулиця Шкільна,1. Відповідно до листів виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.08.2022 № 07675/03-20/05 та від 28.09.2022 № 08652/03-20/05 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» ( код 41482809) не укладало договорів оренди із Запорізькою міською радою. За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.08.2022 № 6480/5/08-01-04-07 по Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» відомості про діючі та зареєстровані договори оренд відсутні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суду від 06.02.2023; скасовано арешт, накладений на незавершене будівництво, недобудована їдальня, літера Б, розташована за адресою: Запорізька область , м. Запоріжжя, вулиця Шкільна, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653507923101, номер запису про право власності 29168558, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис" (адреса місцезнаходження юридичної особи: 69035, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок № 11, приміщення № 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41482809) на праві власності; скасовано арешт, накладений на нерухоме майно: адміністративна будівля , літера А-5, розташована за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 105, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953414823101 ,номер запису про право власності 34142339, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис" ( адреса місцезнаходження юридичної особи: 69035, місто Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок № 11, приміщення № 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41482809) на праві власності.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не довів факту користування ТОВ «Глобал Генезис» земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:01:005:0164 , оскільки з дати укладення договору купівлі - продажу об`єкта державної власності №1270 від 27 листопада 2018 року товариство неодноразово зверталось до власника земельної ділянки з питання її оформлення, натомість вказана процедура була зупинена у зв`язку з необхідністю завершення оціночно земельних експертних досліджень. Крім того, і вказане питання є важливим для визначення розміру орендної плати, яка розраховується власником змеленої ділянки, Запорізька міська рада на момент звернення замовника з питання оформлення документів на земельну ділянку не визначилася із цільовим призначенням вказаної земельної ділянки, що підтверджується відповідями на запити власника об`єкта незавершеного будівництва та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна. Також судом зазначено, що частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає повернення не грошових коштів, а саме безпідставно набутого майна у вигляді земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- висновки суду не відповідають обставинам справи, є хибними, зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст. ст. 1212, 1214 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 80, 165, 177, 178 ГПК України);

- ТОВ «Глобал Генезис», отримавши у власність об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:01:005:0164, не оформило у встановленому законом порядку право користування землею, тож використовувало земельну ділянку без належних правових підстав, як наслідок, відповідач безпідставно, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.

- спірні відносини є кондикційними, судова практика у спорах такої категорії щодо застосування ст. 1212 ЦК України є усталеною;

- з часу виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно по вул. Шкільній, 1, у м. Запоріжжі виник й обов`язок вносити плату за використання земельної ділянки, на якій це майно розташоване; при цьому під безпідставно набутим майном слід розуміти саме платежі, кошти, які повинні були сплачуватись, але не сплачені відповідачем за використання земельної ділянки, а не земельну ділянку чи будь-яке інше рухоме або нерухоме майно;

- висновок суду про невикористання земельної ділянки відповідачем у зв`язку з ініціюванням ним процедури викупу земельної ділянки є безпідставним та не ґрунтується ані на нормах закону, ані на належних та допустимих доказах;

- Запорізькою міською радою як уповноваженим власником земельної ділянки здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування спірною земельною ділянкою на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що міститься в матеріалах справи;

- судове рішення про повернення на стадію підготовчого провадження, викладене в ухвалі суду від 14.03.2023, не аргументовано та не ґрунтується на жодних доказах необхідності відновлення зазначеної стадії судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 для розгляду справи №908/107/23 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.06.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/107/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.10.2023.

02.08.2023 від Запорізької міської ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора, рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Подані пояснення за своєю аргументацією збігаються з апеляційною скаргою прокурора.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М., якою її прийнято до свого провадження ухвалою суду від 19.09.2023, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 22.11.2023.

22.11.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Дарміна М.О.

У зв`язку з усуненням зазначених обставин ухвалою суду від 28.11.2023 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.01.2024.

У судовому засіданні 24.01.2024 по справі оголошено перерву до 21.02.2024.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у судовому засіданні 24.01.2024 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

У судовому засіданні 21.02.2024 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач, відповідач явку представників у судове засідання 21.02.2024 не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Запорізькій області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» ( покупець) укладений договір купівлі -продажу об`єкту державної власності № 1270 , відповідно до предмету якого продавець передає (продає) у власність покупця об`єкт малої приватизації - об`єкт незавершеного будівництва - недобудовану їдальню , літера Б, що розташований за адресою : Запорізька область , м. Запоріжжя , вулиця Шкільна, будинок 1, повернений за рішенням суду у державну власність (об`єкт приватизації), а покупець приймає у власність (купує) об`єкт приватизації та сплачує ціну його продажу, виконує зазначені в договорі умови.

Право власності на об`єкт приватизації зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2018, номер запису про право власності: 29168558, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1653507923101.

Об`єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 0,7394 га, кадастровий номер 2310100000:01:005:0164, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:01:005:0164, площа 0,7394 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; форма власності - комунальна; власник - Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:01:005:0164 становить 33 729 653,44 грн (інформація Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області станом на 22.07.2022).

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «Глобал Генезис» (код ЄДРПОУ 41482809) станом на 11.08.2022 не зареєстроване як платник земельного податку чи орендної плати за землю в місті Запоріжжі за кадастровим номером 2310100000:01:005:0164.

Згідно листа Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 02488/03-20/05 від 23.05.2022 на запит органів прокуратури повідомлено, що ТОВ «Глобал Генезис» у травні 2019 року звернулось з питанням оформлення земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:01:005:0164), на яке була надана відповідь з переліком документів, які необхідні для первинного розгляду питання (замовником документи до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради подані не в повному обсязі). У травні 2020 року від ТОВ «Глобал Генезис» надійшло звернення про викуп земельної ділянки та надані необхідні документи. У зв`язку з призупиненням в місті Запоріжжі робіт щодо викупу земельних ділянок, управлінням була надана відповідь замовнику.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 07675/03-20/05 від 29.08.2022 на запит органів прокуратури на теперішній час можливо розглянути лише питання надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Глобал Генезис».

На запит органів прокуратури Виконавчим комітетом Запорізької міської ради станом на 18.11.2022 був сформований розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Глобал Генезис» (код ЄДРПОУ 41482809) земельною ділянкою площею 7 394,00 кв.м., розташованої за адресою: місто Запоріжжя , вулиця Шкільна, 1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди ( користування) за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 в загальній сумі 3 524 748,77 грн, в тому числі:- 2019 рік (з 01.03.2019 по 31.12.2019) 843 241,30 грн; - 2020 рік (з 01.01.2020 по 31.12.2020) 927 565,47 грн; - 2021 рік ( з 01.01.2021 по 31.12.2021) 1 011 889,60 грн;- 2022 рік ( з 01.01.2022 по 31.08.2022) 742 052,40 грн.

Прокурор зазначає, що відповідач до теперішнього часу користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави та відповідно до положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 в сумі 3 524 748,77 грн.

Викладене стало підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у грудні 2022 року) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали встановлені прокуратурою обставини того, що Запорізька міська рада, будучі обізнаною про необхідність захисту інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту, проте відповідних заходів не вжила.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

З матеріалів справи вбачається, що Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 15.02.2022 № 52-1601 вих.22, від 01.08.2022 № 52-4434ВИХ-22 та від 24.08.2022 № 52-5266ВИХ-22 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «ГЛОБАЛ ГЕНЕЗИС» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0164, площею 0,7394 га, яка розташована по вул. Шкільній, 1 у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 у розмірі 3 524 748,77 грн.

Разом з цим, Запорізька міська рада на зазначені листи у відповідях від 23.05.2022 № 02488/03-20/05, від 29.08.2022 № 07675/03-20/05 та від 28.09.2022 №08652/03-20/05 повідомила окружну прокуратуру, що заходи претензійно - позовного характеру щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне листування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:005:0164 не вживались.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави, про що надіслано повідомлення від 26.12.2022 №52-9587Вих-22.

Колегія суддів зазначає, що оскільки орган місцевого самоврядування не звернувся за судовим захистом, прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2018 № 1270, укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Запорізькій області (продавець) і ТОВ "Глобал Генезис" (покупець).

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Глобал Генезис", зокрема укладення відповідного договору оренди з Запорізькою міською радою та державної реєстрації такого права. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 08.08.2017 розірвано договір оренди землі №041026100978 від 12.03.2010 та припинено право оренди земельної ділянки по вул. Шкільній (Героїв Сталінграду), 1 у м. Запоріжжі за підприємством ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31250123) на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2017 у справі №908/1095/17.

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ТОВ "Глобал Генезис" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що фактично позивач не довів факту користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:01:005:0164, оскільки з дати укладення договору купівлі - продажу об`єкта державної власності №1270 від 27.11.2018 товариство неодноразово зверталось до власника земельної ділянки з питання її оформлення, натомість вказана процедура була зупинена у зв`язку з необхідністю завершення оціночно - земельних експертних досліджень.

Колегія суддів зазначає, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

У постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №922/606/23 касаційною інстанцією зазначено:

« 27. Колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на те, що оскільки орган місцевого самоврядування надав попередню згоду на викуп земельної ділянки, він міг би розраховувати тільки на суму земельного податку, що підлягає сплаті, а не на суму орендної плати, позаяк рішення органу місцевого самоврядування, яким було надано фактичному користувачу дозвіл на викуп земельної ділянки, за умов відсутності укладення договору купівлі-продажу стосовно неї, не свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем права власності/користування землею.

Схожі за змістом висновки щодо наявності підстав для стягнення на користь органу місцевого самоврядування (власника земель комунальної власності) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період фактичного використання землі без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля чи споруда, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 916/3390/21, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19 (зі спорів, що виникли з подібних правовідносин), що пов`язано з тим, що ухваленню відповідних судових рішень передувало встановлення судами обставин несплати авансового внеску в рахунок оплати ціни продажу земельної ділянки відповідно до частини 8 статті 128 ЗК України, зумовленого цим неприйняття відповідною радою рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою визначення вартості відчужуваної земельної ділянки, неукладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також встановлення в судовому порядку неправомірності відмови Харківської міськради в продажу земельної ділянки (стосується лише справи № 922/3617/19), що навіть в підсумку не стало підставою для звільнення фактичного користувача землі від передбаченого статтею 1212 ЦК України обов`язку повернути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати».

В матеріалах справи №908/107/23 відсутнє як рішення органу місцевого самоврядування, яким було б надано фактичному користувачу дозвіл на викуп земельної ділянки, так і договір купівлі-продажу стосовно неї. Тому, права власності/користування землею між позивачем та відповідачем не виникли; встановлені судом обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернення коштів за користування землею власнику земельної ділянки (позивачу).

Згідно з приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

П. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, плата за землю, що є обов`язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 01.03.2019 по 31.08.2022 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а Запорізька міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок заявлених позовних вимог з урахуванням витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.07.2022 №7933/33-22 та визнано обґрунтованою нараховану до стягнення з відповідача суму орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 в розмірі 3 524 748,77 грн, яка безпідставно збережена ним.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду як прийняте при невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В поданій апеляційній скарзі прокурор також посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки без відповідних на те правових підстав та належного мотивування суд ухвалою від 14.03.2023 повернувся на стадію підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» адвокатом Щербань Т.Ю. подано до суду клопотання, у якому останній просить суд повернути справу № 98/107/23 на стадію підготовчого провадження та на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Клопотання обґрунтоване тим, що про справу № 908/107/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» дізналось в момент, коли на майно товариства було накладено арешт згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023; жодної кореспонденції від суду чи сторони позивача по справі відповідач не отримував. 14.02.2023 між директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Генезис» та адвокатом Щербань Т.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги, а 20.02.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи № 908/107/23. Тільки після ознайомлення із матеріалами справи представник відповідача дізнався про те, що згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 було призначено підготовче засідання на 06.02.2023 , а ухвалою від 06.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/107/23 та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2023. Відповідач посилається на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачене визначення доказів для правильного вирішення справи та залучення необхідних доказів до матеріалів справи лише на стадії підготовчого провадження, проте на етапі призначення справи по суті відповідач повністю позбавлений можливості реалізувати свої права надати відзив на підтвердження не визнання позовних вимог, що призведе до не повного та однобічного розгляду справи та в подальшому винесення рішення. Вважає, що порушення строку на подання відзиву на надання доказів є не умисним ухилення відповідача від встановлених ухвалою строків, а є неналежним повідомленням учасника справи.

Відповідно до практики Верховного Суду, яка враховується судами на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі та подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.

Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Тобто, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

Як вбачається з матеріалів справи №908/107/23, ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі, від 06.02.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, надіслані відповідачу на адресу місця реєстрації (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.11, прим.4) повернулися до суду з відмітками поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Апеляційна інстанція вважає, що, судом першої інстанції з огляду на положення ст. 177 ГПК України, з дотриманням процесуальних прав сторін та принципу змагальності судового процесу, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій зазначених ухвал, які повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами, з метою повного з`ясування обставин справи, правомірно здійснено повернення на стадію підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 у справі №908/107/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис" на користь Запорізької міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 01.03.2019 по 31.08.2022 в сумі 3 524 748,77 грн, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 52 871,23 грн, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Генезис" на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 79 306,85 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін